§ 23. Японія

1. Яка європейська країна першою дісталася берегів Японії? 2. Що таке колоніалізм?

1. Крах політики самоізоляції. На початку XVII ст. владу в Японії захопив сьогун (полководець) Токугава Іеясу. Японський імператор (мікадо) втратив реальну владу і був із родиною ізольований у місті Кіото, де навіть не мав права спілкуватися з князями (сьогун не знищив імператора, оскільки, згідно з релігією синтоїзм, він є втіленням бога на землі). Сьогун, захопивши владу, поклав край одній із головних проблем країни — усобиці князів. Це було досягнуто завдяки тому, що в заручниках сьогуна постійно перебували князі або члени їхніх родин.

У середині XVII ст. сьогун Токугава Ієміцу прийняв рішення про «закриття» країни, боячись, що європейці поступово підкорять Японію. Усіх європейців було знищено або вигнано з країни, виняток був зроблений для голландців, яким відкрили для торгівлі єдиний порт — Нагасакі.

Ізоляція Японії від зовнішнього світу була здійснена насамперед із метою збереження давніх традицій. Поширення християнства під впливом католицьких місіонерів (особливо португальських) набуло загрозливого характеру. Поряд із «закриттям» країни було заборонено християнство та знищено всіх його прихильників у Японії.

Самураї з Кіото. Друга половина XIX ст.

Висадка військово-торговельної місії комодора США М. Перрі поблизу Едо

Яку роль відіграла місія М. Перрі в історії Японії?

У середині XIX ст. країна потрапила в поле зору США, європейських держав і Росії. Для США Японія розглядалася як перевалочна база американських суден, що плавали в північних водах Тихого океану, та зручний плацдарм для зміцнення американських позицій на Далекому Сході й насамперед у Китаї, де домінували англійці. У 1854 р. під тиском американського флоту японці були змушені «відкрити» свою країну.

У 1853 р. на острів Хонсю прибула американська воєнна ескадра на чолі з комодором Меттью Келбрейтом Перрі. Він передав японцям листа від президента США, у якому висловлювалося бажання встановити з Японією дипломатичні відносини. Японці попросили час на роздуми. Наступного року ескадра М. Перрі з десятком бойових кораблів знову з'явилася біля берегів Японії. Комодор примусив сьогуна підписати договір про відкриття для торгівлі зі США двох портів, а також американське консульство в одному з них. Незабаром такі угоди з Японією підписали Росія, Англія, Франція, Нідерланди. Громадяни зазначених країн отримали право недоторканності на території Японії. У свою чергу, вона зобов'язувалася надати пільги в торгівлі цим країнам. Японія опинилася перед загрозою колонізації.

2. Революція (переворот) Мейдзі. Проникнення європейців та американців до Японії підірвало авторитет традиційної влади сьогуна. Це призвело до громадянської війни (1863—1868 рр.), яка ускладнювалася втручанням іноземних держав. У 1866 р. помер сьогун Іємоті, який уособлював світську владу, а в 1867 р.— імператор Комей, який представляв релігійну владу. У країні знов спалахнула боротьба. Нового 14-річного імператора Мейдзі (Муцухіто) підтримували самураї півдня Японії, городяни, селяни.

У січні 1868 р. війська імператора, що мали європейську зброю, розгромили армію сьогуна, а в травні вступили до його столиці Токіо (Едо). Так імператор об’єднав світську й духовну владу. Роки його правління (до 1912 р.) дістали назву «Доба Мейдзі» («освічене правління»).

Революція (переворот) Мейдзі започаткувала радикальні соціальні, політичні та економічні зміни в японському суспільстві. Відбулася швидка модернізація країни на основі іноземного досвіду з урахуванням національних традицій, був створений потужний промисловий потенціал із необхідними для цього нововведеннями в політичних інститутах, правових нормах тощо.

3. Реформи 70—80-х рр. XIX ст. Особливості економічного розвитку. На відміну від Китаю, де традиції і консерватизм перешкоджали запровадженню європейських нововведень, молодий імператор Японії Мейдзі рішуче вдався до запозичення досвіду Європи.

Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставрація влади імператора супроводжувалася усуненням від управління державою тих князівських кланів, які чинили опір проведенню нагальних реформ.

Важливу роль у послабленні впливу князівських кланів відіграла аграрна реформа (1872—1873 рр.), за якою частина землі відійшла до селян. Унаслідок реформи селяни отримали у власність земельні ділянки, які вони обробляли. Замість натурального податку було введено єдиний поземельний податок у розмірі 3% від вартості землі. Однак навіть така незначна сума виявилася непосильною для селян, оскільки вартість землі в Японії була дуже високою. Зрештою до 1890 р. 67% селян були змушені продати свої ділянки. Натомість реформа дала простір для розвитку товарного виробництва на селі. Промисловість отримала дешеву робочу силу.

Ще в 1868 р. відбулася фінансова реформа, яка замінила старі монети єдиною — єною. Також було проведено військову реформу. Армія, озброєна й навчена за європейським зразком, стала формуватися на основі загальної військової повинності. Було створено військові академії та інші навчальні заклади. В армії насаджувався войовничий дух самурайства. Японія готувалася до здійснення широкомасштабних планів експансії на материку та в акваторії Тихого океану.

У результаті адміністративної реформи 1870—1872 рр. було знищено князівства, введено префектури (адміністративні одиниці), що дозволило подолати роздробленість країни й консолідувати загальнонаціональний ринок.

У 1872 р. була започаткована й освітня реформа. У Японії заснували 5,5 тис. початкових шкіл і вісім університетів за європейським зразком. Освіта стала доступною для жінок. У 1879 р. початкова освіта була оголошена обов’язковою. У 1890 р. вийшов імператорський указ про необхідність особистої відданості імператору. Документ вважався святинею та був покладений в основу виховання молоді. Особливий ритуал, обов’язковий у кожній школі, сприяв прищепленню патріотизму та відданості імператору.

Реформи поклали край міжнародній ізоляції Японії, долучили її до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства. Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави у створенні великих підприємств. Острівна країна субсидіями заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту.

У 80—90-х рр. XIX ст. чимало державних фабрик і заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. Підприємства часто передавалися до рук дворян, вищих службовців. Так було покладено початок тісним зв’язкам імператорського двору, поміщиків, національної буржуазії. За рахунок держави було створено систему транспорту та зв’язку.

Імператор Мейдзі (Муцухіто) у військовій формі європейського зразка. 1873 р.

Корабельна верф «Міцубісі» в місті Нагасакі, на якій побудували перший у Японії сталевий пароплав. 1885 р.

Втім, у промисловості переважали дрібні підприємства. За рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася європейським державам.

Реформи, здійснені в 70—80-ті рр. XIX ст., дали могутній поштовх до стрімкого розвитку країни та формування особливої японської моделі модернізації.

Розвитку Японії сприяла японо-китайська війна 1894—1895 рр. Здобувши в ній перемогу, Японія отримала першу колонію — острів Тайвань. Китай виплатив їй контрибуцію, яку було спрямовано на фінансування десятирічної програми створення важкої промисловості, що мала забезпечити новою збрєю. Флот планувалося збільшити в чотири рази, армію — у два рази. У результаті наприкінці XIX — на початку XX ст. Японія увійшла до групи великих держав і за рівнем розвитку стала аграрно-індустріальною країною.

Здійснені в країні реформи змінили соціальну структуру японського суспільства. Формувався клас підприємців. До системи найманої праці залучалося дедалі більше населення.

Поєднання інтересів імператорського двору, поміщиків і промисловців, існування деяких феодальних пережитків у сільському господарстві, жорстокі методи експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію визначили своєрідність японського розвитку індустріального суспільства. Зовнішньополітична експансія в Японії набула першочергового значення як національна стратегія модернізації суспільства.

Один із керівників концерну «Міцуї» про японську експансію

Хоч які працьовиті японці, хоч яка досконала їхня техніка та організація виробництва, японська торговельна експансія не матиме майбутнього, якщо вона не зможе спертися на відповідну силу. Найбільшою силою сучасності є воєнна готовність армії та флоту. Ми можемо спокійно здійснювати свою експансію за кордоном і наважуватися на всілякі починання, якщо ми впевнені, що перебуваємо під їхнім захистом.

1. Якими були основні причини японської експансії? 2. Куди вона була спрямована?

Оприлюднення Конституції Японії в 1889 р.

Засідання Таємної ради. Гравюра XIX ст.

4. Політичний устрій. Своєрідним підсумком реформ стало прийняття в 1889 р. Конституції країни, яка була створена за зразком німецької. Згідно з Конституцією, Японія стала конституційною монархією із широкими правами та законодавчою ініціативою імператора, особа якого проголошувалася «священною і недоторканною». Імператор мав право оголошувати війну, підписувати мир, укладати договори, скликати й розпускати парламент, призначати та звільняти найвищих посадових осіб, як цивільних, так і воєнних.

За Конституцією парламент складався з двох палат — палати перів (верхньої) і палати представників (нижньої). До верхньої палати входили аристократія, члени імператорського двору, що призначалися на сім років. Нижня палата обиралася на чотири роки. Виборче право отримали лише чоловіки, що досягли 25 років і сплачували податок не менше ніж 15 єн. Таких виявилося лише 1 % населення. Парламент затверджував бюджет, але його права в цьому питанні обмежувалися. Уряд був відповідальним не перед парламентом, а перед імператором. Згідно з Конституцією, при імператорі діяла Таємна рада — найвищий консультативний орган.

Конституція 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи й громадянські права, рівність усіх громадян країни.

У 80-х рр. XIX ст. почали виникати політичні партії. Проте вони були нечисленними, не мали чіткої організаційної структури та скоріше нагадували політичні клуби, що спиралися на різні групи промисловців і поміщиків.

Наприкінці XIX ст. в Японії виникли профспілки. У 1896 р. відбувся перший робітничий страйк. Проте становлення профспілкового й робітничого руху дуже ускладнювалося через особливості соціальної структури суспільства. На заваді цьому процесу стояли поліцейський терор і відносини між робітниками та підприємцями, у яких значну роль відігравали традиційні норми поведінки: шанування старших, відданість господарю, довічне наймання на роботу, колективна власність.

5. Японо-китайська війна 1894—1895 рр. Англо-японський союз 1902 р. Першим об’єктом експансії Японії на материку стала Корея, яка була у васальній залежності від Китаю. Уклавши з Кореєю в 1876 р. нерівноправний договір, Японія розширила експансію під приводом сприяння національно-визвольному руху. Коли на початку 90-х рр. XIX ст. у Кореї спалахнуло повстання і китайські війська виступили на його придушення, Японія спрямувала свої формування на південь півострова.

Конфлікт на Корейському півострові вилився в японо-китайську війну 1894—1895 рр., яка закінчилася поразкою Китаю та підписанням мирного договору. Китай визнав незалежність Кореї, передав Японії острів Тайвань, острови Пенху та Ляодунський півострів, відкрив для Японії торговельні порти, надав право будівництва підприємств і зобов’язався виплатити величезну контрибуцію. Проте під тиском Росії, Німеччини та Франції Японія була змушена відмовитися від Ляодунського півострова.

Війна Японії проти Китаю загострила японо-російські суперечності на Корейському півострові та в Південній Маньчжурії. Росія за угодою з Китаєм почала будівництво Китайсько-Східної залізниці та орендувала Порт-Артур на Ляодунському півострові. Назрівав збройний конфлікт. Щоб заручитися підтримкою великих держав, Японія в 1902 р. уклала англо-японський договір, спрямований не тільки проти Росії, а й проти США. Так, на Далекому Сході зіткнулися інтереси провідних країн світу.

6. Російсько-японська війна 1904—1905 рр. Підготовка до світової війни. На початку XX ст. Японія зважилася на гострий конфлікт із царською Росією.

У ніч на 8 лютого 1904 р. японська ескадра без оголошення війни напала на російський флот у Порт-Артурі й Чемульпо (Корея). Так Японія захопила стратегічну ініціативу та змінила співвідношення сил на морі на свою користь. 10 лютого 1904 р. Японія формально оголосила війну Росії. Найбільш драматично розвивалися події в порту Чемульпо, де крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореєць» вступили в нерівний бій із японською ескадрою. Обидві сторони зазнали значних втрат. Пошкоджених «Варяга» й «Корейця», щоб вони не дісталися ворогу, було затоплено.

На суходолі події теж розгорталися не на користь Росії. Перша і друга японські армії роз’єднали російську армію та завдали їй поразок під Ляояном (серпень 1904 р.) і Мукденом (березень 1905 р.). Третя армія оточила Порт-Артур, який після п’яти місяців оборони капітулював.

Під час облоги фортеці Порт-Артура японські втрати становили понад 100 тис. солдатів і офіцерів. Генерал Ноги Маресуке, відчуваючи сором за невиправдані, із його точки зору, людські та матеріальні втрати, збирався виконати обряд сеппуку (харакірі). Проте імператор Муцухіто заборонив йому це. Після смерті імператора Ноги разом із дружиною все ж таки здійснив свій намір.

Японо-китайська війна 1894—1895 рр. Невідомий художник

Затоплення російського крейсера «Варяг». Невідомий художник

Загибель російської ескадри 28 травня 1905 р. біля острова Цусіма трагічно завершила війну.

31 травня 1905 р. японський уряд звернувся до президента США Т. Рузвельта з проханням про посередництво в укладенні миру. 5 серпня 1905 р. у Портсмуті (США) було підписано мир, згідно з яким Японія встановлювала протекторат над Кореєю. Порт-Артур, залізниця в Південній Маньчжурії, а також південна частина острова Сахалін відходили до Японії.

У 1907 та 1910 рр. між Японією та Росією було укладено таємні угоди про розподіл сфер впливу в Китаї. Унаслідок цього російсько-японські суперечності послабилися. Головними противниками Японії тепер стали США й Велика Британія.

Ця війна була яскравим прикладом боротьби за переділ світу. Обидві сторони билися за свої імперські інтереси (сфери впливу) в Китаї і Кореї.

Японо-китайська та російсько-японська війни стали важливим етапом розвитку Японії. Значні кошти, отримані від Китаю як контрибуція, японський уряд витратив на потреби армії та флоту. Готуючись до наступних воєнних конфліктів, правлячі кола країни прийняли програму економічного розвитку, яку передбачалося реалізувати за десять років. Чільне місце в ній посідала проблема розвитку важкої промисловості та збільшення й модернізація озброєння. У країні почалося промислове піднесення. Через кілька років після переможної війни проти Росії Японія оголосила про анексію Кореї (1910 р.), перетворивши її на колонію.

Японські війська святкують перемогу в Порт-Артурі. Японський естамп 1905 р.

Японія, Корея, Китай у 1904—1905 рр.

Висновки

«Відкриття» Японії призвело до спроб більш сильних держав підкорити її за прикладом Китаю та Індії. Проте реформи Мейдзі дали змогу країні зміцнити своє становище та здійснити в країні модернізацію. У розвитку Японії було вдало поєднано досвід, традиції та досягнення Сходу й Заходу. Разом із тим мілітаризація економіки перетворила Японію на небезпечне джерело агресії. Завдяки перемозі у війнах із Китаєм та Росією Японія на початку XX ст. стала провідною державою в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Запитання і завдання

1. У якому році в Японії відбулися події, що увійшли в історію під назвою «революція (переворот) Мейдзі»? 2. Назвіть реформи, здійснені в 70—80-х рр. XIX ст. в Японії. 3. Як називаються великі монополістичні об'єднання в Японії? 4. Яким було економічне й політичне становище Японії наприкінці XIX ст.? 5. Укажіть роки японо-китайської та російсько-японської війн. б. Які територіальні придбання здійснила Японія в 1895—1910 рр.?

7. Яким було значення реформ Мейдзі в історії Японії? 8. Що обумовило входження Японії до групи великих держав? 9. Якою є роль війн Японії з Китаєм у її модернізації?

10. Прослідкуйте за картою атласу напрямки японської експансії. Поясніть, де стикалися інтереси Японії та інших держав. 11. Складіть у зошиті таблицю «Реформи 70—80-х рр. XIX ст. в Японії». 12. Охарактеризуйте економічне й політичне становище Японії наприкінці XIX — на початку XX ст.

13. Події 1868 р. в Японії одні історики називають переворотом, другі — революцією, треті — реставрацією. Якої думки дотримуєтеся ви? Обґрунтуйте її. 14. Чому, на відміну від Китаю, реформи в Японії виявилися успішними?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно