§8 ВЕЛИКА БРИТАНІЯ НА ШЛЯХУ ДО СВІТОВОЇ ПЕРШОСТІ

1. Який політичний устрій закріпила Англійська революція XVII ст.?

2. Які дві політичні сили були представлені в англійському парламенті? Інтереси яких соціальних верств вони відстоювали?

3. Які риси визначали соціально-економічний розвиток Великої Британії у XVII-XVIII ст.?

4. Пригадайте, що таке «огородження».

1. Особливості економічного розвитку

Наприкінці XVIII ст. у Великій Британії розпочалася доба промислового перевороту. Вона завершилась у середині ХІХ ст. Нові технічні винаходи й активне будівництво залізниць (1830 р. — перша у Великій Британії та світі залізниця, яка з’єднала Манчестер і Ліверпуль) сприяли зростанню виплавки чавуну, паровозо- та вагонобудівництву, машинобудуванню, верстатобудуванню. За об’ємами експорту провідною галуззю стала текстильна. Поступово сформувалися нові промислові райони: металургії — Бірмінгем і Шеффілд, вугільної промисловості — Уельс, бавовняної — Ланкашир і Йоркшир. Лондон перетворюється на світовий фінансовий центр. Промисловий розвиток супроводжувався процесом урбанізації (на початку 1850-х рр. третина британців проживала в містах). Процес індустріалізації вплинув на зменшення ролі аграрного сектора в економіці країни.

Зміцнення британської промисловості обумовило проголошення необмеженої свободи торгівлі — так зване фритредерство (від англ. free trade — вільна торгівля): повне звільнення від мита майже всіх товарів, які завозилися до Великої Британії, що було розраховане на взаємну зустрічну відміну чи значне скорочення мита на ввезення британських товарів до інших країн. Це забезпечувало Великій Британії як вільний збут за кордоном своїх товарів, так і дешеву імпортну сировину та продовольство.

Трагічною сторінкою історії тогочасної Великої Британії став голод 1845-1847 рр. в Ірландії. Він був викликаний неврожаєм картоплі — основного продукту харчування пересічних ірландців. Від голоду та масових епідемій загинуло близько 1 млн осіб. Понад 1,7 млн ірландців, тобто одна сьома населення, залишили острів і переселилися переважно до США.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Шістдесят-вісімдесят років тому Велика Британія була країною, схожою на інші: з маленькими містами, нерозвинутою промисловістю. Тепер це країна, не подібна до жодної з них: зі столицею, населення якої складає 2,5 млн чол., і великими фабричними містами та індустрією, що постачає весь світ своєю продукцією...», — зазначав учений-суспільствознавець Ф. Енгельс у 1844 р.

Чому Ф. Енгельс називає Британію країною, не схожою на жодну з інших країн?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Британія і весь світ знали, що промислова революція, яка розпочалася на цих островах, завдяки праці й підприємництву з єдиним законом — купити дешевше й продати якомога дорожче без будь-яких обмежень, змінювала світ. Боги й королі минулого були безсилі перед бізнесменами й паровими двигунами того часу» (Е. Хобсбаум. «Століття революції. Європа 1789—1848»).

Які чинники стали рушієм прогресу?

Отже, за період 1815-1850 рр. Велика Британія, перетворившись з аграрної в індустріальну, стала країною з розвиненим промисловим виробництвом, наймогутнішою торговельно-промисловою і колоніальною державою у світі.

2. Внутрішня політика. Парламентська реформа 1832 р.

На початку XIX ст. Велика Британія залишалась конституційною монархією. Діяла двопартійна система. З 1784 до 1830 р. при владі у країні постійно перебували торі (з середини XIX ст. — Консервативна партія. Вона виражала інтереси великої земельної аристократії та вищого духовенства англіканської церкви). З 1830 до 1841 р. та з 1846 до 1852 р. при владі були віги (з середини XIX ст. — Ліберальна партія. Вона захищала інтереси торгової та промислово-фінансової буржуазії). Метою політичної боротьби цих партій стала боротьба за голоси виборців.

Одним із джерел соціального неспокою в британському суспільстві була застаріла виборча система, згідно з якою із 6 млн дорослого чоловічого населення лише кожен сьомий мав виборче право (160 тисяч осіб). Тому назріла потреба у парламентській реформі. Насамперед необхідно було ліквідувати купівлю парламентських місць лендлордами й забезпечити представництво в парламенті промислово розвинутим містам (Бірмінгему, Йоркширу, Манчестеру). В умовах наростаючої радикалізації у суспільстві та під впливом революції 1830 р. у Франції кабінет вігів у 1832 р. провів через парламент виборчу реформу, якою було ліквідовано представництво 56 «гнилих» і «кишенькових» містечок і створено нові виборчі округи у промислових містах, знижено виборчий ценз.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Із Акта про парламентську реформу. Правом обирати лицаря або лицарів графства в майбутні парламенти користуються лише ті фригольдери, які володіють землею строком на одне, два чи кілька життів, маєток яких приносить за рік прибуток не менше як 10 фунтів або річну 40-шилінгову ренту. Усякий чоловік, який досяг установленого законом віку, не позбавлений прав і володіє копігольдером або звичайним майном строком на одне, два або кілька життів із прибутком не менше як десять фунтів на рік...

У містах ... правом обирати користується всякий чоловік, який досяг установленого законом віку, не позбавлений прав і є власником або наймачем будинку, що дає прибуток не менше як десять фунтів на рік...

1. Які виборчі цензи було встановлено? Які категорії населення здобули виборче право?

2. Хто такі фригольдери?

Віги також прийняли низку законів (про дозвіл на існування професійних спілок (тред-юніонів); про ліквідацію рабства в усіх британських колоніях; про заборону наймати на роботу на текстильні фабрики дітей до 9 років, яким, крім того, установлено 9-годинну тривалість робочого дня для дітей від 9 до 13 років та надано підліткам 1,5 годин для обідньої перерви і 2 години для занять у школі; «про бідних» (скасовував податок на їхнє утримання з підприємців, створювались робітні будинки з важкими умовами життя); провели муніципальну реформу (право обрання міської влади надавалось усім платникам податків) та здійснили низку інших прогресивних заходів: реформовано пошту (вводилася платна поштова марка), запроваджено фабричних інспекторів тощо.

У 1837 р. престол посіла королева Вікторія I (1819-1901), і Велика Британія вступила у «вікторіанську епоху»: в економіці завершився промисловий переворот, у політичному житті намітилася стабілізація, зріс міжнародний авторитет держави, Британія стала великою колоніальною імперією.

Отже, «велика» парламентська реформа 1832 р. забезпечила доступ до політичної влади промисловій та фінансовій буржуазії, але так і не надала виборчих прав широким верствам населення, які активно боролись за її втілення.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЯ

68 років її правління пов’язано зі зміцненням морального авторитету корони. Зростанню популярності монархії сприяли й особисті якості королеви: вміння триматися просто і з великою гідністю. Її сприймали як зразок жінки, дружини, матері. У королівській сім’ї було 9 дітей. Вона була пов’язана родинними зв’язками з багатьма монархічними домами Європи (останній німецький імператор Вільгельм II був її онуком; російський імператор Микола II був одружений з її онукою). Два ювілеї її перебування на престолі (в 1887 і 1897 рр.) урочисто оголошувалися як свята, що знаменують єдність і потужність Британської імперії.

ВІКТОРІЯ I (1819—1901)

3. Чартистський рух. Тред-юніони. Фритредерський рух

Завершення промислового перевороту й низький рівень життя робітників зумовили появу першого масового народного руху за виборчу й соціальні реформи - чартизму (англ. charter — хартія). Основні вимоги чартистів були оформлені у «Народній хартії» (подавали до парламенту у 1839, 1842, 1848 рр.). Парламент щоразу відхиляв хартію. Формами боротьби за досягнення своїх цілей чартисти обрали «мирні конституційні засоби»: мітинги, збір підписів, організацію товариств, подачу петицій до парламенту. Водночас у чартистському русі існувало два напрямки: «фізичної сили» (О’Коннор; вважали, що боротьбу за Хартію можна проводити всіма можливими засобами, не лише законними) і «моральної сили» (В. Ловетт; виступали лише за конституційні засоби боротьби).

В умовах наростаючої політики репресій чартистський рух восени 1848 р. почав спадати. Згодом чартистські угруповання стали основою професійних спілок робітників — тред-юніонів (їх діяльність уряд дозволив у 1824 р.). Вони економічними методами відстоювали інтереси робітників. Існував також фритредерський рух, представлений «Лігою боротьби проти хлібних законів» (лідер Р. Кобден, 1839 р.). Лізі вдалося домогтися скасування «хлібних законів» (1846 р.), Навігаційних актів (1849 р.). У країні запанувала політика вільної торгівлі.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Шість пунктів «Народної хартії»: 2) всезагальне виборче право; 4) відміна майнового цензу; 5) кожен виборець повинен голосувати за місцем осілості...; 6) депутати засідають щоденно (крім неділі)... Усі посадові особи обираються шляхом всезагального голосування.

Які засади виборчого права пропонували чартисти?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«10 квітня усі підприємства й магазини були зачинені. Лондонські буржуа зі зброєю в руках підтримували «порядок»... Робітники зібралися, щоб почати похід до парламенту. Однак ми раптом дізналися, що глава цієї демонстрації не радить проводити масовий захід, бо уряд має намір зустріти нас зброєю. Багато людей вчинили за порадою О’Коннора, а інші поринули вперед, що й призвело до кривавих сутичок між чартистами і поліцією. Гірко розчаровані, покинули ми майдан, куди годину тому прийшли сповнені надій» (Зі спогадів Ф. Лесснера).

У чому виявилося розчарування робітників?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Найважливішим результатом чартистів стала зміна соціальної спрямованості політики правлячих класів. У 1840-х рр. було прийнято низку законів, які стосувалися медичного обслуговування населення, санітарного стану міст, розширили фабричне законодавство. Вимоги парламентської реформи змінили позицію ліберальних політиків» (Історія Європи. — Т. 5).

Визначте історичне значення чартистського руху.

Отже, розгортання та успіхи чартистського руху засвідчили становлення принципів демократії Нового часу, сприяли виробленню урядом гнучкої політики як у робітничому законодавстві, так і в соціально-політичному житті, змусили підприємців і робітників іти на компроміси заради досягнення соціальної злагоди в суспільстві.

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Перший робітничий депутат британського парламенту. Був дуже популярний серед робітників, у тому числі як першокласний боксер. Він заснував земельне товариство і планував скупити земельні ділянки, щоб поступово повернути всіх робітників на землю, надавши їм можливість стати дрібними власниками.

О'КОННОР Фергюс Едуард (1796—1855)

4. Велика Британія — «майстерня світу»

50-60-і рр. ХІХ ст. — це початок «золотого віку» британської економіки. Унаслідок завершення промислового перевороту, використання сировинних ресурсів і ринків збуту в колоніях, відкриття каліфорнійських (1848 р.) та австралійських (1851 р.) золотих родовищ, відмови від політики протекціонізму, запровадження вільної торгівлі (укладання фритредерських договорів), переоснащення більшості галузей промисловості найновішими машинами та устаткуванням, розвитку залізничного транспорту й парового флоту, відсутності конкуренції британським товарам на світовому ринку й отримання надприбутків від зовнішньої торгівлі, закордонних капіталовкладень Велика Британія досягає першості у світовій промисловості й торгівлі. Її називають «майстернею світу», «володаркою морів», «світовим перевізником», «світовим банкіром». Її грошова одиниця — фунт стерлінгів — була основною світовою валютою, а столиця — Лондон — світовим торговим та фінансовим центром. Наприкінці 60-х років ХІХ ст. Велика Британія видобувала вугілля у 5 разів більше, ніж Німеччина, і у 4 рази більше, ніж США. У 1860 р. на британських фабриках переробляли стільки бавовни, скільки в усіх інших країнах світу разом. Потужність парових двигунів у британській промисловості у півтора рази перевищувала показники Німеччини й удвічі — Франції. У середині ХІХ ст. у Великій Британії було зосереджено половину світового виробництва чавуну, бавовняних тканин і видобутку кам’яного вугілля. За чверть століття вивіз промислових товарів зріс у 10 разів, національний дохід Великої Британії збільшився у 10 разів і сягав 2 млрд фунтів стерлінгів.

Великий попит на сільськогосподарську продукцію був пов’язаний зі зростанням кількості міського населення та наявністю у державі вільних капіталів. Він дозволив застосовувати у сільському господарстві технічні новинки. Меліорація та використання хімічних добрив забезпечували прискорений розвиток галузі. Але сільськогосподарське виробництво країни не могло задовольнити зростаючих потреб промисловості у сировині, а міського населення — у продуктах харчування. Дедалі більше сировиною та продуктами Велику Британію забезпечували власні колонії та інші країни.

Успіх британської економіки засвідчила промислова виставка 1851 р., яка пройшла у «Кришталевому палаці» Лондона.

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1863 р. Із доповіді депутата палати громад Ферранда. ... Раніше один робітник із помічником обслуговували два ткацьких верстати, тепер один робітник без допомоги помічника обслуговує три і навіть чотири... Дванадцять годин праці тепер втиснуті в 10 трудових годин, що збільшило фізичне навантаження в роботі робітника.

1. Які факти засвідчують про удосконалення технічного оснащення британських фабрик?

2. У чому депутат вбачає негативні наслідки технічного переоснащення фабрик?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Рівнини Північної Америки та Росії є нашими хлібними полями; Чикаго й Одеса — наші засіки; Канада і Прибалтика — наші виробники деревини; в Австралії та Новій Зеландії пасуться отари наших овець; в Аргентині та західних преріях Північної Америки — стада наших биків; Перу надсилає нам своє срібло, а з Південної Америки та Австралії до Лондона тече золото. Індуси й китайці вирощують для нас чай, а в обох Індіях збільшуються наші плантації кави, цукрової тростини, прянощів; Іспанія і Франція є нашими виноградниками, а країни Середземного моря — наші городники. Наші бавовняні поля, які впродовж тривалого часу вкривали південну частину Сполучених Штатів, простяглися тепер майже на всі спекотні території земної кулі», — писав британський економіст Стенлі Джеванс.

На контурній карті покажіть напрямки колоніального експансіонізму Великої Британії.

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«...Бурхливий промисловий прогрес у Британії прямо пов’язаний із раціональністю британських законів у поєднанні з ринковою свободою особистості» (В. Мак-Ніл. «Піднесення Заходу: Історія людського суспільства»).

У чому автор вбачає причини економічного піднесення Великої Британії?

Отже, завдяки урядовій внутрішній політиці, використанню ресурсів величезних колоніальних володінь Велика Британія посіла одне з провідних місць у світовій економіці.

5. Зовнішня політика. Ірландське питання

У 50-60-х рр. XIX ст. зовнішня політика Великої Британії визначалася інтересами економіки та принципом, висунутим лордом Г. Пальмерстоном: «У Британії немає ні постійних союзників, ані постійних друзів. У неї є постійні інтереси», що передбачало дотримання, по-перше, «європейської рівноваги» (протидія державам-конкурентам посісти провідне становище у Європі; збереження воєнного домінування на морі); по-друге, «блискучу ізоляцію» (відсутність довготривалих союзів з іншими державами).

У 1876 р. з ініціативи Б. Дізраелі королеву Вікторію було проголошено імператрицею Індії. З цього часу колоніальні володіння офіційно стали йменуватися Британською імперією. Була розроблена концепція Великої Британії як світової імперії на засадах федерації. Суб’єкти федерації, очолювані власними урядами, були пов’язані з метрополією економічними, воєнними та фінансовими зв’язками. У цей період стає популярним гасло: «Торгівля йде слідом за прапором!» Ідеолог і практик, засновник колонії, названої його іменем (Родезії), Сесіл Родс заявляв: «Імперіалізм сам по собі річ непогана, але імперіалізм плюс дивіденди ще краще!».

У 1850-60-х рр. важливе місце у політичному житті Великої Британії займало ірландське питання. Відміна «хлібних законів», запровадження принципів вільної торгівлі негативно позначилися на сільському господарстві країни. У 1857 р. вихідці з Ірландії у США заснували таємне «Ірландське революційне товариство» («Феніанське»), діяльність котрого дуже швидко поширилась і в самій Ірландії. Фенії прагнули вигнання британців-колонізаторів та заснування незалежної Ірландської демократичної республіки. Наприкінці 1860-х рр., у результаті поразки низки повстань у декількох ірландських провінціях, феніанський рух було розгромлено.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Ірландське питання є не просто національним питанням, воно є питанням існування самої нації. Загибель або революція. Ось таким чином воно формулюється сьогодні... Панування Англії над Ірландією є нічим іншим, як орендною платою англійській аристократії» (К. Маркс. «До ірландського питання»).

У чому сучасник вбачав гостроту ірландського питання?

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1867 р. З акта «Про Британську Північну Америку»

10. ...Генерал-губернатор Канади... здійснює зараз управління Канадою від особи й імені Королеви... Для надання допомоги й порад при управлінні Канадою створюється Рада, іменована Таємною Радою Королеви для Канади.

IV. Законодавча влада

17. Для Канади створюється єдиний Парламент, до складу якого входять Королева, Верхня Палата, що називається Сенатом, і Палата громад.

Кому належали виконавча влада й верховенство в Канаді?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Новий етап британської колоніальної політики настав із завершенням промислової революції, яка створила основу для функціонування розвиненого капіталізму. Тому в більшості випадків буржуазія надавала перевагу економічним методам у колоніальній політиці, не нехтуючи використання прямого насилля» (Історія Європи. — Т. 5).

У чому була особливість британського колоніалізму?

Отже, досягнувши економічної першості, Велика Британія змогла забезпечити реалізацію основних цілей своєї зовнішньої політики: розширити та зміцнити свою колоніальну імперію, в якій «ніколи не заходить сонце» і частка якої складала 25% усіх колоній, якими володіли європейські держави. Їй належало 57 колоніальних територій. Площа метрополії була в 140 разів меншою за площі колоній із населенням 300 млн чоловік, тобто в 10 разів більше за кількість британців. Для зменшення протистояння між метрополією та найбільшими переселенськими колоніями британський уряд пішов на розширення їх самоуправління.

ПОМІРКУЙТЕ

1. У чому виявились особливості соціально-економічного розвитку Великої Британії у другій половині ХІХ ст.?

2. Чому чартистському руху не вдалося досягнути своїх цілей?

3. У чому проявлялися спільні ознаки чартистського та фритредерського рухів?

4. У який спосіб британський уряд пробував розв’язати ірландське питання?

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Домініон — самоврядна територія, держава у складі Британської імперії, яка визнає головою англійського монарха.

Парламентська реформа — зміни у виборчому законодавстві, пов’язані з розширенням прав участі у політичному житті держави.

Чартизм — перший рух робітників за свої права у Великій Британії в 1830- 1850-і рр.

ОСНОВНІ ДАТИ

1832 р. — перша парламентська реформа.

1836—1854 рр. — чартистський рух.

1837—1901 рр. — правління королеви Вікторії («Вікторіанська епоха»).

50—60-і рр. ХІХ ст. — Велика Британія досягла першості у світовій промисловості й торгівлі.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно