§ 10. США у першій половині XIX ст. Громадянська війна 1861-1865 рр.

За цим параграфом ви зможете:

- визначати особливості економічного, суспільного й політичного життя США в першій половині XIX ст.;

- пояснювати, як відбувалася територіальна експансія США на американському континенті;

- аналізувати причини, перебіг, результати Громадянської війни в США;

- характеризувати «Реконструкцію» Півдня.

Пригадайте:

1. Коли утворилися США?

2. Яким був державний устрій США?

3. Що таке плантаційне господарство?

1. Суспільне та економічне життя США в першій половині XIX ст.

На початку XIX ст. США були федерацією штатів, територія якої простягалася на 2 тис. км уздовж Атлантичного узбережжя Північної Америки. Територія країни в 1803-1867 рр. збільшилася з 2,1 до 9,3 тис. км2, а кількість населення — від 5,3 до 31,4 млн осіб. Швидке зростання території, дух вільного підприємництва, який панував у США, робили їх привабливими для переселенців.

У 1820-1856 рр. до країни емігрувало (в’їхало) понад 4,2 млн осіб.

Від XVII ст. до Північної Америки завозилися чорношкірі раби з Африки. У цей період їхня кількість у складі населення США збільшилася з 1 млн осіб у 1800 р. до понад 4,4 млн осіб у 1860 р. Рабовласницька система господарювання існувала на Півдні країни. Працю чорношкірих рабів тут використовували на плантаціях бавовни, цукрової тростини, рису й тютюну. У першій половині XIX ст. проблема рабовласництва стала однією з найгостріших для американського суспільства.

Усвідомлення аморальності рабства призвело до появи руху аболіціоністів, які виступали за скасування такої системи, вважаючи за гріх мати у власності людину. У 1816 р. вони придбали землі на узбережжі Африки та заснували державу Ліберія. Аболіціоністи збиралися викуповувати в плантаторів рабів, звільняти їх і перевозити сюди. Однак рабовласники не бажали відмовлятися від дешевої робочої сили, а більшість чорношкірих, що народилися в Америці, не бажали залишати її. Аболіціоністи вели також роз’яснювальну роботу, видаючи книжки, газети й організовуючи мітинги.

Чорношкірі раби на плантації бавовни

Чому саме для вирощування бавовни і тютюну використовувалася рабська праця?

Американські колоністи. Середина XIX ст.

Аболіціонізм (від лат. abolitio — скасування) — суспільний руху США наприкінці XVIII — у XIX ст. за ліквідацію рабства чорношкірих.

Індіанців — корінне населення Америки — різними шляхами позбавляли їхніх земель і, незважаючи на опір, поступово витісняли на захід, до резервацій.

Характерною рисою американського життя XIX ст. стало заселення Дикого Заходу. На його неосвоєних землях переселенці засновували нові господарства та ставали фермерами. Це було для них утіленням «американської мрії» —уявлення про Америку як країну, де кожний завдяки власній рішучості, підприємливості та наполегливій праці може реалізувати власні прагнення.

Фермер — орендар або власник землі, який веде на ній господарство головним чином власною, а також найманою працею.

Активне освоєння Заходу супроводжувалося появою тут поселень, які з часом перетворювалися на великі міста. Захід ставав ринком збуту для промисловості Півночі, а також джерелом сировини й продуктів харчування. Освоєнню країни сприяв розвиток транспорту. Наприкінці 10-х рр. XIX ст. з’явилося багато річкових пароплавів. Численні канали об’єднали річки між собою та з узбережжям Атлантичного океану. У 1830 р. відкрилася перша залізниця завдовжки 64 км, а станом на кінець 50-х рр. XIX ст. США вийшли на перше місце у світі за їх загальною довжиною в країні.

Більшість населення США в першій половині століття працювала в сільському господарстві: на Півночі та Сході переважали сімейні ферми, на Півдні — плантаторські господарства. У першому десятилітті XIX ст. на Півночі США розпочалася промислова революція. У 1808 р. в країні працювало лише 15 бавовняних фабрик, а на середину століття фабрик і заводів було більше в кілька разів.

Потяг в Америці. Середина XIX ст.

У 1807 р. ірландський переселенець, інженер-самоук Роберт Фултон збудував перший у США колісний пароплав «Клермонт». Він працював на паровій машині Джеймса Ватта та був завдовжки 43 м. Свій перший рейс протяжністю 270 км по річці Гудзон від Нью-Йорка до Олбані він подолав (проти течії та при сильному зустрічному вітрі) за 32 години.

У результаті промислової революції сформувалися нові верстви суспільства — промислова буржуазія та наймані працівники. Американське суспільство було дуже рухливим. Американці легко змінювали місце проживання та заняття, якщо вбачали можливість отримати більший прибуток.

► За що боролися аболіціоністи?

► Які території називали «Диким Заходом»?

2. Політичне життя США

Політичне життя характеризувалося формуванням двопартійної системи, завдяки якій виборну посаду обіймав представник партії, що отримала відносну більшість голосів виборців. Першими політичними партіями США стали федералісти (послідовники Джорджа Вашингтона, які виступали за міцну федеральну владу, захищали інтереси торговельної та фінансової буржуазії, а також частково багатих плантаторів) і демократичні республіканці (прибічники Томаса Джефферсона, які виступали за зміцнення влади штатів і спиралися на підтримку фермерів та інших верств населення із середніми прибутками).

У 1828 р. утворилася Демократична партія, яка існує в США й сьогодні. Вона не була прямою спадкоємицею демократичних республіканців, але також підтримувала ідею збільшення повноважень влади штатів. За часів президентства Джона Адамса (1825-1829 рр.) його прихильники заснували партію «Національних республіканців», що поділяла позиції колишніх федералістів, які припинили діяльність раніше.

У ситуації загострення суперечностей між Північчю та Півднем зростала потреба в політичній силі, яка буде рішуче протистояти демократам.

У 1854 р. в Чикаго було створено Республіканську партію, яка існує в США й сьогодні. Її першим лідером став Авраам Лінкольн. Республіканців підтримували фермери, підприємці та наймані робітники Півночі й Заходу.

Ставлення обох партій до однієї з основних тогочасних проблем — рабства — суттєво відрізнялося. Демократи вважали, що кожний штат має сам вирішувати, чи дозволяється на його території рабство. Республіканці не вимагали негайного скасування рабовласництва, однак виступали за його непоширення на нових землях Заходу.

► Якими були перші політичні партії США?

► Хто був першим лідером Республіканської партії?

Авраам Лінкольн

3. Територіальна експансія США

У результаті яких подій відбулося стрімке зростання території США?

У 1803-1867 рр. американський уряд різними засобами здійснював територіальну експансію в Північній Америці. У 1803 р. за президентства Томаса Джефферсона США зробили перше велике територіальне придбання, купивши за 15 млн доларів колонію Луїзіана у Франції. У результаті приєднання США збільшили свою територію вдвічі й отримали великий порт Новий Орлеан.

Експансія (від лат. expansio — поширення, розширення) — збільшення зони впливу або панування в різних сферах (територія, економіка, політика) шляхом захоплення земель, ринків збуту, джерел сировини інших держав.

У 1812-1814 рр. США вели війну з Великою Британією, намагаючись відібрати в неї Канаду. Однак після того, як британський корпус захопив Вашингтон, а флот бомбардував портові міста, США погодилися визнати існуючий кордон і відмовилися від своїх намірів. У 1818 р. британці віддали США свою колонію Ред-Рівер. США вирішили скористатися слабкістю Іспанії у зв’язку з війною за незалежність іспанських колоній у Латинській Америці. У 1813-1819 рр. США частинами окупували півострів Флориду. Після цього вони стали стрімко просуватися до Тихого океану.

Жан-Батист Байо. Облога Веракруса

Чимало американських переселенців після здобуття Мексикою незалежності від іспанців оселилися на півночі країни. У 1836 р. в результаті повстання американці проголосили створення незалежної від Мексики держави Техас. Мексиканська влада була змушена визнати її. Через дев’ять років Техас увійшов до складу США як новий штат. Це стало причиною американо-мексиканської війни 1846-1848 рр. Зазнавши в ній поразки, Мексика втратила не лише Техас, а й усі свої північні землі. Тут було створено штати Аризона, Каліфорнія, Невада, Нью-Мексико та Юта.

У 1846 р. за договором між США та Великою Британією було остаточно визначено північний кордон з англійськими володіннями в Канаді. До США відійшли північно-західні території, де було пізніше створено штати Ореґон, Вашингтон та Айдаго.

Останнім великим придбанням США стали Аляска й Алеутські острови, куплені в 1867 р. в Російської імперії за 7,2 млн доларів.

► Що було останнім великим територіальним придбанням США, здійсненим у 1867 р.?

Карикатура на «доктрину Монро»

4. «Доктрина Монро»

У перші десятиліття XIX ст. народи Латинської Америки охопила визвольна боротьба, результатом якої стало здобуття ними державної незалежності. Тогочасний президент США федераліст Джеймс Монро (1817-1825 рр.) визнав нові незалежні держави Латинської Америки.

Однак Священний союз в цей час вирішив не обмежувати свою діяльність Європою й відновити колишні іспанські колонії у Латинській Америці. Велика Британія, своєю чергою, виступила проти намірів відродження іспанської колоніальної імперії, оскільки це суперечило її планам розвитку торгівлі з Латинською Америкою, й збиралася своїм флотом захищати комерційні інтереси Британії на американському континенті. Це викликало занепокоєння американської адміністрації, котра не бажала збільшення англійських володінь в Америці. Президент США вирішив оприлюднити свою позицію з традиційним посланням Конгресу й виголосив 22 грудня 1823 р. заяву, що увійшла в історію як «доктрина Монро». Суть її полягала у невтручанні США в європейські справи. Західна півкуля оголошувалася американською сферою впливу.

5. Наростання «неминучого конфлікту» в США

Проблема рабовласництва була найскладнішою для тогочасного американського суспільства. В одній державі одночасно існували дві системи — рабства й вільного ринку, капіталів і робочої сили. У 50-х рр. XIX ст. розвиток США призвів до загострення відносин між Північчю та Півднем.

Джефферсон Девіс

У той час, коли охоплена промисловою революцією Північ швидко розвивалася, низька продуктивність праці рабів аграрного Півдня гальмувала розвиток країни. Використання дешевої (майже безкоштовної) праці рабів дозволяло плантаторам отримувати величезні прибутки за мінімальних витрат. У підприємців Півночі, що оплачували найману робочу силу, це викликало заздрість і протести. Плантатори Півдня постачали бавовну для європейських, особливо британських споживачів, й отримували звідти більшість машин та обладнання. Це руйнувало внутрішній ринок США, зачіпало інтереси підприємців Півночі. Якщо тут ставлення до рабства було негативним, то на Півдні переважали уявлення, що «чорношкірий не є рівним білій людині, а рабська покірність вищій расі — це його природний і нормальний стан».

Суперечності стали загострюватися з приєднанням до США нових територій на Заході. Плантатори Півдня, маючи значні кошти, скуповували тут кращі ділянки землі. Це викликало обурення простих фермерів, які вимагали від влади заборонити поширення рабства в штатах Заходу.

У 1861 р. президентом США було обрано лідера Республіканської партії Авраама Лінкольна. Республіканці були прибічниками обмеження рабства територією південних штатів. Плантатори Півдня вбачали в цих планах загрозу своєму існуванню та взяли курс на відокремлення від США й створення окремої держави.

У лютому 1861 р. утворилася Конфедерація Американських Штатів з 11 рабовласницьких штатів Півдня, що оголосили про вихід зі складу США. Своїм президентом обрали Джефферсона Девіса, а столицею — місто Річмонд у Вірджинії.

Конфедерація — союз окремих суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами, створений із певною метою, переважно зовнішньополітичною та воєнною.

► Коли президентом США було обрано А. Лінкольна?

► Скільки американських штатів у лютому 1861 р. утворили Конфедерацію?

6. Громадянська війна в США

12 квітня 1861 р. конфедерати захопили форт Самтер, який перебував під владою федералів. У відповідь на це А. Лінкольн оголосив про призов до армії США 75 тис. добровольців і запровадження морської блокади Півдня. Ці події започаткували Громадянську війну 1861-1865 рр. у США. Під час війни Північ мала перевагу над Півднем за кількістю населення та економічним потенціалом. Однак після початку війни на бік конфедератів перейшло близько третини офіцерів і генералів армії США, які походили з Півдня.

Громадянська війна — збройна боротьба за державну владу між соціальними групами всередині країни.

Потенціал ворогуючих сторін у Громадянській війні 1861-1865 рр. у США, %

Роберт Лі

Громадянська війна в США 1861-1865 рр. — війна між 11 рабовласницькими штатами Півдня, які вийшли зі складу Союзної федерації (конфедератами), і федеральним урядом Сполучених Штатів (федералами).

На першому етапі війни в 1861-1862 рр. ініціативу утримував Південь. Федерали, що вели боротьбу за відновлення єдності країни, уникали дій, які в майбутньому могли ускладнити їхні відносини з Півднем. Це дозволило конфедератам, армію яких очолював талановитий генерал Роберт Лі (1807-1870), досягти суттєвих успіхів і навіть створити загрозу столиці федералів — Вашингтону. Найбільшим досягненням федералів стало здобуття одного з найбільших портових міст Півдня — Нового Орлеана — у квітні 1862 р.

Виникла загроза втручання у війну на боці Конфедерації Великої Британії, яка не бажала втрачати своїх постачальників бавовни та ринки збуту товарів на Півдні.

У таких умовах адміністрація А. Лінкольна почала діяти більш рішуче. У травні 1862 р. Конгрес США прийняв закон про гомстеди (сімейні ферми). За ним будь-який американець, котрий не воював проти Півночі, міг отримати землю у власність за умови, якщо оброблятиме її п’ять років. Цей закон забезпечив підтримку федерального уряду в аграрних штатах Заходу.

Документи розповідають

Із Прокламації про звільнення рабів президента А. Лінкольна

«Я, Авраам Лінкольн, президент Сполучених Штатів, владою головнокомандувача армією і флотом... наказую й оголошую, що всі особи, які вважалися рабами... від цього часу і в подальшому вільні, і що виконавча влада Сполучених Штатів, із військовою та морською владою включно, буде визнавати й охороняти свободу названих осіб... Оголошую і доводжу всім до відома, що такі особи, відповідні умовам, будуть зараховані на військову службу Сполучених Штатів...

Підсумовуючи, я висловлюю щире переконання, що цей акт справедливості виправданий перед Конституцією воєнною необхідністю. Я звертаюся до гідної поваги думки людства та милості всемогутнього Бога».

1. Як президент використав свою владу головнокомандувача для звільнення рабів?

2. Чому, на вашу думку, воєнна необхідність вимагала звільнення рабів?

22 вересня 1862 р. А. Лінкольн оголосив, що від початку 1863 р. рабство на Півдні скасовується, а колишні раби як вільні громадяни можуть вступати до федеральної армії. Оскільки раби були власністю своїх господарів, яка за американськими законами вважалася недоторканною, А. Лінкольн був змушений використати повноваження головнокомандувача й підписати 1 січня 1863 р. Прокламацію про звільнення рабів.

Завдяки звільненню рабів і наданню їм дозволу вступати до війська на кінець війни у федеральній армії перебувало близько 200 тис. чорношкірих. Від цього часу громадянська війна стала не лише боротьбою за збереження єдності країни, а й проти рабства.

Здійснені заходи дозволили федералам у 1863-1865 рр. досягти перелому в ході війни й узяти до своїх рук воєнну ініціативу. Армія конфедератів генерала Лі в цей період почала відчувати нестачу людей, спорядження та боєприпасів, обумовлену обмеженістю економічного потенціалу Півдня. 1-3 липня 1863 р. в битві під Геттісбергом у Пенсильванії федеральна армія генерала Улісса Гранта (1822-1885) завдала вирішальної поразки конфедератам і примусила їх відступити. Ця битва стала поворотним пунктом війни.

У 1864-1865 рр. У. Грант успішно реалізував грандіозний план розгрому конфедератів у чотирьох одночасних операціях. У результаті цього генерал Лі 9 квітня 1865 р. поблизу містечка Аппоматтокс, де федерати оточили залишки його солдатів, був змушений підписати з У. Грантом акт про капітуляцію головної армії конфедератів. Фактично війну було завершено.

Чорношкірі в армії федералів

Адам Куерден. Битва під Геттісбергом

Томас Наст. Генерал Лі (праворуч) здається генералу У. Гранту

Однак 14 квітня 1865 р. у Вашингтонському театрі прибічник конфедератів, актор Джон Бутс пострілом із револьвера убив президента А. Лінкольна. Проте це вже не змінило результатів війни.

Громадянська війна стала найкровопролитнішою в історії США. Конфедерати втратили в ній 258 тис. осіб, а федерали — 360 тис. осіб. Війна закріпила провідну роль Півночі в економічному та політичному житті країни. Було збережено єдність США як держави, зруйновано основи плантаційного господарства й остаточно визначено фермерський шлях розвитку американського сільського господарства.

► Назвіть основні битви громадянської війни.

► Що таке гомстед? Коли було оголошено про скасування рабства?

7. «Реконструкція» Півдня

Після завершення Громадянської війни відповідно до законів, прийнятих республіканською більшістю Конгресу США, у південних штатах розпочалися перетворення, — так звана «Реконструкція» Півдня. За «Законом про воєнну "реконструкцію” (1867 р.) територію колишніх бунтівних штатів Півдня поділили на п’ять військових округів, очолюваних генералами федеральної армії. Під наглядом командувачів округами в кожному штаті на основі загального виборчого права (включно з чорношкірими) обиралися місцеві законодавчі збори, які розробляли нові демократичні конституції. Вони мали затвердити прийняті Конгресом США в червні 1866 р. 14-ту поправку до конституції, за якою право голосу надавалося всім чоловікам — жителям США віком від 21 року (за винятком індіанців) і 13-ту поправку про скасування рабства. Після цього бунтівні штати Півдня знову приймалися до Союзу, а військова адміністрація ліквідувалася. Усіх, хто брав участь у війні на боці конфедератів, позбавляли права обіймати будь-які посади.

«Реконструкція» Півдня — перетворення в південних штатах, здійснювані федеральним урядом США з метою ліквідації органів влади, установ, законів і традицій, що склалися там у період панування плантаторів. Розпочалася в березні 1867 р. і фактично завершилася навесні 1877 р.

Після виконання умов «Закону про воєнну "реконструкцію” Конгрес знову відновив у складі Союзу в 1868 р. Арканзас, Південну Кароліну, Північну Кароліну, Луїзіану, Джорджію, Алабаму та Флориду, у 1870 р. — Міссісіпі, Техас і Вірджинію.

Під час здійснення «Реконструкції» Півдня землі всіх плантаторів, які брали участь у війні, було примусово продано з аукціонів. Однак більшість плантаторів, які залишилися без рабів, самі продали свої землі. У результаті на Півдні значно збільшилася кількість фермерських господарств. Одночасно з цим чимало колишніх рабів, не маючи освіти, спеціальності, землі й засобів до існування, були приречені на злидні та економічну залежність від білих. У результаті цього афроамериканці, як тепер називали колишніх чорношкірих рабів, утрачали політичну активність і ставали джерелом постійного соціального напруження в регіоні. Чимало колишніх плантаторів та їхніх прихильників не змирилися з новим становищем білих і колишніх рабів.

Ку-клукс-клан здійснює «суд Лінча»

Резерфорд Гейз

У 1866 р. на Півдні виник Ку-клукс-клан — таємна організація, метою якої було протидіяти «реконструкції» Півдня шляхом поширення переконань у перевазі білої людини.

Члени товариства, одягнені в білі балахони з каптурами, залякували афроамериканців, перешкоджаючи їхній участі в голосуванні.

У 1870-1871 рр. були прийняті закони про припинення діяльності цього товариства.

Афроамериканці — назва, що використовується щодо громадян США африканського походження.

Зокрема, «Закон про нагляд», прийнятий Конгресом США в 1871 р., передбачав суворі покарання для тих, хто зазіхав на громадянські права колишніх рабів.

У 1872 р. федеральна влада, вважаючи основні завдання «Реконструкції» Півдня виконаними, здійснила кроки для досягнення примирення з колишніми противниками.

Конгресом було прийнято «Закон про загальну амністію», який відновлював у політичних правах усіх колишніх прибічників Конфедерації, за винятком 500 осіб.

На президентських виборах 1876 р. кандидати від демократів і республіканців набрали однакову кількість голосів.

За домовленістю між Демократичною та Республіканською партіями президентом США став республіканець Резерфорд Гейз. Однак за підтримки демократів він вивів із Півдня останні частини федеральної армії та фактично відмовився від відповідальності центральних органів влади за дотримання громадянських прав афроамериканців. Компроміс демократів і республіканців 1877 р. вважається датою завершення «Реконструкції» Півдня.

► Коли розпочалася «Реконструкція» Півдня?

Висновки

Упродовж першої половини XIX ст. за показниками свого економічного розвитку США стали однією з провідних держав світу, посівши друге після Великої Британії місце за часткою у світовому промисловому виробництві.

У результаті територіальної експансії США перетворилися на трансконтинентальну державу, яка простягалася через увесь Північноамериканський континент від Атлантичного до Тихого океану.

Громадянська війна 1861-1865 рр. призвела до розв’язання «неминучого конфлікту» на користь Півночі, Вона закріпила її провідну роль в економічному й політичному житті країни.

Закріпимо знання

1. Розкажіть про особливості суспільного та економічного життя США в першій половині XIX ст.

2. Як відбувалося становлення двопартійної політичної системи в США?

3. Як відбувалося збільшення території США в 1803-1867 рр.?

4. У чому причини появи, сутність і наслідки «доктрини Монро»?

5. Чому відносини між Північчю та Півднем у 50-х рр. XIX ст. набули характеру «неминучого конфлікту»?

6. Охарактеризуйте перебіг Громадянської війни в США. Які події переломні?

7. Як змінювався характер громадянської війни? Що впливало на зміни ходу війни?

8. Що таке «Реконструкція» Півдня? Які зміни вона спричинила в південних штатах?

9. Складіть таблицю «Особливості розвитку США у першій половині XIX ст.».

10. Об’єднайтеся у малі групи і обговоріть, що було спільним та чим відрізнявся розвиток США і тогочасних провідних європейських країн.

11. Визначте причини, привід і наслідки Громадянської війни в США.

12. Чому не вдалося здійснити радикальну «Реконструкцію» Півдня США?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно