§28. Сполучені Штати Америки

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

пояснювати, чому наприкінці XIX ст. США стають лідером світового економічного розвитку: характеризувати внутрішній розвиток США; визначати суть антитрестівського законодавства; розкривати основні риси зовнішньої політики США; пояснювати, що означає «політика великого дрючка» і «дипломатія долара».

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими є головні підсумки для США Громадянської війни та Реконструкції Півдня? 2. Які території були приєднані до США в першій половині XIX ст.?

1 СТРІМКЕ ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. економіка США переживала бурхливе піднесення. Завдяки постійному припливу іммігрантів швидкими темпами збільшувалася кількість населення. Так, за період із 1871 до 1913 р. вона зросла з 39,8 млн до 96,5 млн осіб; 55% приросту становили іммігранти.

На початку XX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, технічним оснащенням і продуктивністю праці. Загальна вартість промислової продукції США вдвічі перевищувала вартість німецької та майже у 2,5 разу — англійської.

Провідну роль в американській промисловості відігравали добре оснащені великі підприємства. Вони становили 2,2% від загальної кількості підприємств, а виробляли половину промислової продукції. Великі підприємства нерідко об’єднувались у трести, які монополізували виробництво основних товарів. На початку XX ст. найбільший вплив мали нафтовий трест Джона Рокфеллера (виробляв 90% нафтопродуктів) і металургійний трест Джона Моргана (виплавляв 66% сталі). На 1900 р. у країні налічувалося 440 промислових і транспортних трестів, які виробляли 3/4 продукції США.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Першою великою корпорацією США стала «Стандард Ойл». Вона була створена Дж. Рокфеллером у 1870 р. За десять років компанія вже контролювала виробництво очищеної нафти в країні. Дж. Рокфеллеру вдалося домовитися з власниками залізниць про низькі тарифи для вантажів компанії, що дало додаткову перевагу в боротьбі з конкурентами. У 1882 р. корпорація була перетворена на трест, що об'єднував 14 компаній і контролював близько 30 нафтових фірм. Дж. Рокфеллер безжально розорював своїх конкурентів. Якщо ті намагалися чинити опір, він наймав банди, які руйнували бурові вишки, нафтопроводи, обладнання, навіть убивали тих, хто не бажав «домовлятися».

Карикатура на компанію «Стандард Ойл»

Джон Рокфеллер

Поряд із трестами існувала значна кількість малих і середніх підприємств. Вільна конкуренція між ними й визначала розвиток економіки США.

У сільському господарстві США переважали сімейні ферми. Його технічне забезпечення перевищувало рівень європейських країн. За виробництвом зерна, м’яса, бавовни США посідали перше місце у світі та стали головним постачальником сільськогосподарської продукції до Європи.

2 ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ ТА СУСПІЛЬНІ РУХИ В США.

В останній чверті XIX ст. у США остаточно утвердилися республіка президентського типу та двопартійна система. Прихильники політики Півночі США склали основу Республіканської партії, а Півдня — Демократичної. До 80-х рр. XIX ст. при владі майже беззмінно перебували республіканці. Потім на десятиліття їх змінили демократи. До початку XX ст. різниця між Республіканською та Демократичною партіями практично зникла, вони обидві обстоювали тогочасний суспільний і державний устрій США.

Швидкий економічний розвиток спричинив появу «великих грошей», що потягло за собою зростання корупції. Значна кількість державних посад стали прибутковими для тих осіб, що їх обіймали. Кожна партія, яка приходила до влади, намагалася висунути на ці посади своїх людей, які іноді навіть не мали й уявлення про свої нові обов’язки. Тому державний апарат працював неефективно. Права простих громадян постійно порушувалися, процвітало хабарництво.

Таке становище викликало масовий суспільний рух за реформи, спрямовані на демократизацію.

Наприкінці XIX ст. серед американських фермерів виник масовий рух проти залізничних, промислових і торговельних монополій. Поступово набирала ваги популістська («народна») партія, яка виступала проти монополій. Вони прагнули націоналізувати залізниці, телеграф і телефон, конфіскувати надлишки землі, збільшити податки з багатіїв. Популісти брали участь у виборах президента. На базі цієї партії згодом сформувався рух прогресистів. Вони виступали за демократизацію виборчої системи, зниження податків, установлення урядового контролю над трестами. Деякі прогресисти вимагали впровадження в США системи соціального страхування на зразок європейської та прийняття закону про 8-годинний робочий день.

Роберт Лафоллет

Дайте стислу характеристику діячу, зображеному на ілюстрації.

Видатним лідером прогресистів був губернатор штату Вісконсин Роберт Лафоллет, якого згодом обрали сенатором. У своєму штаті він провів демократичну податкову реформу, установив контроль над міським транспортом і залізницями.

Із кінця XIX ст. демократичні журналісти й письменники у своїх публікаціях викривали численні факти хабарництва урядовців, фінансового шахрайства, експлуатації праці жінок, дітей. Фактично преса в країні перетворилася на «четверту владу», впливаючи на політичне життя, формуючи відповідну суспільну думку з того чи іншого питання.

Активно діяла Антиімперіалістична ліга, що налічувала майже 1 млн членів. Вона організовувала багатолюдні мітинги протесту проти колоніальної імперської політики.

Незважаючи на поразку в Громадянській війні й період Реконструкції, колишні конфедерати, які згуртувалися навколо Демократичної партії, зберегли свою владу на Півдні США. їм вдалося прийняти низку законів, які обмежували громадянські права чорношкірих. Так, наприклад, на виборців-негрів накладали спеціальний податок, позбавляли виборчих прав неписьменних тощо.

Поступово на Півдні США склалася система расової дискримінації — обмеження громадянських прав за расовою ознакою. Згодом вона була доповнена расовою сегрегацією — системою окремого проживання та розвитку білого й чорного населення. Існували школи, магазини, ресторани, кав’ярні, цілі квартали тільки для білих. Таке становище не могло влаштовувати чорношкіре населення США, і вони розпочали боротьбу за свої права. Особливої організованості вона набула на початку XX ст. Члени жіночих організацій (суфражистки) домагалися надання жінкам права голосу й рівності прав із чоловіками.

ЦІКАВІ ФАКТИ

1 травня 1886 р. робітники США розпочали загальний страйк, вимагаючи встановлення 8-годинного робочого дня. З травня 1886 р. в Чикаго поліція відкрила вогонь по мітингуючих (шестеро робітників загинули). Наступного дня робітники зібралися в Хеймаркет-сквер на мітинг протесту проти дій поліції. Під час демонстрації невідомий кинув у поліцейських бомбу (один поліцейський загинув). У відповідь поліція почала стріляти. Керівників страйку заарештували, звинувативши в організації терористичного акту. На суді це доведено не було, але присяжні визнали робітників винними. Чотирьох керівників мітингу засудили до смертної кари. Відтоді американські робітники, а з 1889 р. і робітники інших країн на згадку про цю трагедію стали відзначати 1 Травня як День солідарності трудящих.

Вибух під час сутичок на Хеймаркет-сквер у Чикаго 3 травня 1886 р.

Семюел Гомперс

Найбільш організованим був робітничий рух, але на відміну від європейських країн, він мав переважно економічний характер (покращення умов та оплати праці). Робітники віддавали перевагу профспілковому руху. Найбільша профспілкова організація — Американська федерація праці (АФП), очолювана Семюелом Гомперсом, стояла на позиціях співробітництва та «ділового юніонізму» з роботодавцем. С. Гомперс вважав, що завданням профспілок (тред-юніонів) є не політика, не виступи проти суспільства, а ділова співпраця з підприємцями в організації виробництва та захист економічних інтересів членів профспілки. У 1914 р. АФП мала 2 млн членів. Вона об’єднувала переважно висококваліфікованих робітників, які становили 12—14% усього робітничого класу.

Завдяки наполегливій боротьбі лише за перше десятиліття XX ст. середня заробітна плата робітників збільшилася на 23 %. Зріс прошарок високооплачуваних категорій робітників, особливо в автомобільній і металургійній галузях промисловості.

Середня заробітна плата робітників США перевищувала оплату висококваліфікованих європейських робітників, що приваблювало нових емігрантів із Європи, а згодом і з Азії, Латинської Америки.

Під тиском широких суспільних рухів лідери республіканців і демократів усвідомили необхідність змін у країні.

Наприкінці XIX ст. було розпочато реформи, які поступово демократизували життя в США. Першим вагомим кроком стала боротьба із засиллям монополій.

У 1890 р. Конгрес прийняв антитрестівський закон, який запропонував сенатор Джон Шерман. Закон Дж. Шермана передбачав кримінальне покарання підприємців за змову щодо встановлення єдиних цін. Таким чином, свобода й демократія в країні пов’язувалися зі збереженням конкуренції в економіці США.

Джон Шерман

«Пуста погроза»: карикатура, присвячена антитрестівському закону Дж. Шермана

3 «СПРАВЕДЛИВИЙ КУРС» Т. РУЗВЕЛЬТА.

Прихильником прогресистів оголосив себе президент Теодор Рузвельт (1858—1919). Прийшовши до влади в 1901 р., він провів низку реформ, які започаткували його реформаторську діяльність («прогресивна ера»).

Основна ідея Т. Рузвельта полягала в тому, що держава, усупереч доктрині лібералізму, має регулювати розвиток економічних і трудових відносин, а саме: узяти під контроль діяльність трестів та обмежити негативні її прояви — схильність до ліквідації конкурентів, установлення монопольного становища на ринку тощо. Він вважав за необхідне регулювати відносини між працею й капіталом, щоб усунути загрозу соціальних революцій.

У посланні Конгресу 1902 р. Т. Рузвельт заявив про готовність уряду бути проміжною ланкою між робітниками й підприємцями, проводити «справедливий (чесний) курс» у робітничому питанні.

Першим прогресистським заходом Т. Рузвельта був судовий процес 1901 р. проти залізничної компанії, яку контролював Дж. Морган (її було звинувачено в монополії, що перешкоджала вільній торгівлі). Суд визнав компанію винною та зобов’язав розділити її на дві частини. Після цього відбулося ще 25 судових процесів проти монополій, які принесли Т. Рузвельту славу «руйнівника трестів» і навіть «революціонера».

Теодор Рузвельт, 26-й президент США

ЦІКАВІ ФАКТИ

Одним із напрямків діяльності уряду Т. Рузвельта, що приніс йому популярність, була охорона природи. З ініціативи Т. Рузвельта було прийнято закон, який збільшував розміри земельного фонду, що мав охоронятися, майже в п'ять разів. Мальовничі, багаті на рідкісні рослини й тварини райони оголошувалися державними заповідниками. Спеціальні урядові комісії мали стежити за чистотою річок, проводити меліорацію землі, дбати про насадження нових лісів.

Продовжуючи політику розширення державного втручання в економіку, Т. Рузвельт у 1906 р. провів через Конгрес закон, який дозволяв уряду контролювати залізничні тарифи. Одночасно було прийнято два популярні закони про державний контроль за виготовленням ліків, харчових продуктів, а також про контроль за умовами праці.

Відповідно до своїх обіцянок проводити «справедливий курс» щодо робітників, уряд неодноразово втручався у страйки на користь мітингуючих.

На виборах 1908 р. президентом США було обрано кандидата від республіканців Вільяма Тафта. Він продовжив реформи, спрямовані на збільшення контролю держави над монополіями.

Уряд В. Тафта організував 45 судових процесів проти трестів, у тому числі проти нафтової компанії Дж. Рокфеллера та металургійного тресту Дж. Моргана. їх визнали винними в порушенні правил свободи торгівлі.

Зберігаючи недоторканним принцип приватної ініціативи, уряд В. Тафта розширив державний контроль за тарифами на залізниці, що перебували в приватному володінні.

4 «НОВА ДЕМОКРАТІЯ» В. ВІЛЬСОНА.

На виборах 1912 р. через розкол колишніх прихильників Республіканської партії переміг кандидат від демократів Вудро Вільсон, який залишався при владі до 1920 р. Він провів низку законів ліберального характеру («нова демократія»).

Було встановлено високий прогресивний податок на прибутки та змінено порядок виборів до сенату. Якщо раніше сенатори призначалися законодавчими зборами штатів, то тепер їх стали обирати народним голосуванням.

Важливим внутрішньополітичним заходом В. Вільсона до початку Першої світової війни було фактичне впровадження державної загальнонаціональної банківської системи. Відповідно до закону про Федеральну резервну систему, прийнятого в 1913 р., поряд із приватними банками створювалися й резервні, контрольовані урядом. їм передавалися головні банківські функції, у тому числі випуск паперових грошей.

У 1914 р. було прийнято закон про притягнення до суду осіб і власників підприємств, які застосовували нечесні методи конкуренції.

5 ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА США.

У зовнішній політиці США проявлялися дві тенденції: експансіонізм та ізоляціонізм. Зростання економічної могутності породжувало прагнення зовнішньої експансії.

Прибічники експансіонізму заявляли, що настав час, коли США мають втрутитися в боротьбу за панування на морі. Головним ідеологом експансіоністів став морський офіцер, історик і публіцист Альфред Мехен. Він стверджував, що морська могутність — це головний чинник, який визначає долю країни в боротьбі за життя та право на існування. На його думку, щоб забезпечити США перемогу в боротьбі з іншими націями, є тільки один практичний вихід: створення сильного військово-морського флоту, будівництво нових баз, захоплення колоній, завоювання віддалених земель та утвердження панування на морі.

Вудро Вільсон, 28-й президент США

Альфред Мехен

Вибух на крейсері «Мен», що стався 15 лютого 1898 р. в Гавані

Нагальним завданням А. Мехен вважав створення баз на островах Тихого та Атлантичного океанів і спорудження Панамського каналу, який сполучив би два океани. Першочерговим об’єктом експансії, на думку А. Мехена, мала стати Латинська Америка.

Із кінця XIX ст. правлячі кола США почали активно втілювати в життя ідеї А. Мехена. У 1898 р. США розв’язали війну проти Іспанії, яка придушувала антиколоніальне повстання на Кубі. Приводом до війни став вибух на американському крейсері «Мен» у порту Гавани. Флот США розгромив іспанські ескадри поблизу Куби та Філіппін. Іспанія була змушена піти на укладення миру.

За мирним договором Куба оголошувалася незалежною. США отримали острів Пуерто-Рико в Карибському морі, а в Тихому океані — Філіппіни, острів Гуам, згодом — Самоа та Гаваї.

Президент Т. Рузвельт продовжив експансіоністську політику, що дістала назву «політики великого дрючка». Її практичним втіленням стали дії щодо Куби й Колумбії.

У 1902 р. США поширили на Кубі поправку до Конституції, яку запропонував американський сенатор О. Платт. Кубі заборонялося укладати договори з іншими державами без згоди США. Тим часом на острові дозволялося створювати американські бази та вводити туди війська.

У 1903 р. США запропонували Колумбії проект будівництва каналу через Панамський перешийок, але вона його відхилила. Тоді США підтримали панамських повстанців, які під жерлами гармат американського флоту проголосили республіку Панама. У спеціально відведеній зоні під охороною американських військ було побудовано канал завдовжки 81 км.

«Політика великого дрючка» викликала невдоволення в країнах Латинської Америки.

Президент США В. Тафт запропонував «дипломатію долара» — замасковану політику здійснення економічної експансії. У подальшому «дипломатія долара» тісно перепліталася з «політикою великого дрючка». Найбільш активно відчули на собі їх прояв країни Латинської Америки.

Будівництво Панамського каналу. Початок XX ст.

ВИСНОВКИ

• Наприкінці XIX ст. США стали провідною індустріальною державою світу, а зростання воєнно-економічного потенціалу дозволило перейти до здійснення активної зовнішньої політики. США фактично перетворили на свої колонії Кубу, Філіппіни, Пуерто-Рико тощо.

• Основним змістом внутрішньої політики наприкінці XIX — на початку XX ст. стала боротьба із засиллям монополій і корупцією та підвищення життєвого рівня й соціального захисту населення.

• Завдяки реформаторській діяльності президентів Т. Рузвельта, В. Тафта й В. Вільсона в США вдалося створити систему державного регулювання економічних і соціальних процесів без порушення ключового права приватної власності.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Якими були особливості економічного розвитку США в останній чверті XIX — на початку XX ст.? 2. Що передбачав закон Дж. Шермана? Коли він був прийнятий? 3. Назвіть партії, що становили основу двопартійної системи в США. 4. Які дві зовнішньополітичні тенденції проявлялися в зовнішній політиці США? 5. У якому році відбулися події, що стали підставою для відзначення дня 1 Травня? 6. Які територіальні придбання здійснили США після війни з Іспанією?

7. Якими були головні чинники швидкого економічного розвитку США в останній чверті XIX — на початку XX ст.? 8. Визначте причини розгортання боротьби громадськості та уряду США проти монополій. 9. Що таке «політика великого дрючка» і «дипломатія долара»?

10. Складіть розгорнутий план відповіді за темою «Зовнішня політика США». 11. Складіть у зошиті таблицю «Внутрішня політика президентів США початку XX ст.».

12. Чому боротьба з монополіями не передбачала їх ліквідації? Підготуйте есе за цим питанням.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно