§1 НОВИЙ ЧАС (КІНЕЦЬ XVIII — ПОЧАТОК ХХ СТ.): ЕПОХА МОДЕРНІЗАЦІЇ

1. Які події стали початком відліку періоду Нового часу?

2. Які риси притаманні аграрному суспільству?

3. Як аграрне суспільство визначає повсякденне життя пересічної людини, впливає на її мислення, світогляд, поведінку?

4. Визначте історичне значення доби Просвітництва.

1. Другий період Нової історії

Нова історія, Новий час, модерна епоха — доба всесвітньої історії, коли в економічній, політичній, соціальній, духовній сферах формувалися основи нового індустріального суспільства. Її поділяють на два періоди:

Отже, перший період Нового часу (кінець XVI — XVIII ст.) став початковим етапом тривалого процесу модернізації Європи, створення сучасного демократичного суспільства, ринкової економіки, системи соціального захисту. Успіхи цієї доби були значною мірою обумовлені психологічними, культурними й інтелектуальними змінами, що відбувались у суспільстві у добу раннього Нового часу, під впливом ідеології гуманізму. Започатковані епохою Відродження тенденції знайшли своє продовження у XVI ст., у добу Реформації. Саме вона значно змінила людську свідомість, сприяла перебудові світогляду людини, формуванню таких важливих складових новоєвропейської цивілізації, як індивідуалізм, свобода особистості; дала імпульс для розвитку підприємницької ініціативи, творчості, винахідливості. Всі ці ідеї знаходили вираз у житті, сприяли нагромадженню капіталу та розвитку підприємництва. Це період початку промислової революції, становлення капіталістичного фабрично-заводського виробництва, змін у соціальній структурі суспільства, в якій провідне місце посіли підприємці-власники і наймані робітники; стрімкої урбанізації; переходу від абсолютистських форм політичного устрою до конституційно-парламентських.

Велика французька революція кінця XVIII ст. — початок другого періоду Нової історії. Вона започатковує руйнацію феодально-абсолютистського суспільства «старого порядку» (з його абсолютною монархією, у якій монарх був наділений божественним правом; поділом суспільства на стани, в якому привілейоване становище посідало дворянство та духовенство; натуральним господарством і натуральним обміном та безправним селянством). Революційні події створили передумови для утвердження і розвитку приватного капіталістичного підприємництва, зміни соціальної структури суспільства, ліквідації відмінностей між станами та утвердили священними й невід’ємними права людини (право на свободу, на безпеку, на опір гнобленню, право на власність), проголосивши гасло майбутнього громадянського суспільства: «Свобода. Рівність. Братерство», яке стало визначальним у боротьбі народів усього світу впродовж XIX-XX ст.

Період кінця XVIII — початку ХХ ст. — це час, коли відбувся перехід від станово-абсолютистських порядків, що панували в Європі, до інших державних і суспільних систем (такі кардинальні соціально-економічні та суспільно-політичні перетворення називають революцією). Ця історична епоха обрамлена двома загальноєвропейськими конфліктами — більш ніж 20-річними війнами, в центрі яких опинилася Франція, і Першою світовою війною. Цю епоху нарекли «Століттям революцій». При цьому тут особливо яскраво проявилася дія загальносвітового процесу на політичний і соціальний розвиток окремих країн. Перша світова війна (1914-1918 рр.) стала закономірністю розвитку світу цього періоду Нового часу.

Це період, коли складається індустріальна цивілізація. Їй притаманні такі риси: 1) еволюція від аграрного суспільства до промислово розвинутого з його ринковою економікою; 2) оформлення ідей політичної і соціальної рівності, правової держави, ролі науки у прогресі людства; 3) утвердження толерантності, фундаментальних прав людини, універсальних цінностей, які Західні країни поширили на всі континенти.

Індустріальна цивілізація є одним із типів всесвітньої цивілізації. Її ключова ознака — домінування машинного виробництва та приватної власності.

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Французька революція залишиться лише темним місцем для тих, хто не захоче бачити нічого, крім неї, світло, здатне її освітити, треба шукати в часі, який їй передував. Без чіткого уявлення про старе суспільство, його закони, його вади, його злиденність і велич ніколи не стане зрозуміло, що ж робили французи протягом шістдесяти років, що послідували за його падінням...» (А. Токвіль. «Старий порядок і революція»).

Яке «світло» мав на увазі вчений А.Токвіль?

Отже, період Нового часу, модерна доба, індустріальна цивілізація (кінець XVIII ст. — 1914 р.) — це період революцій, подальшого формування індустріального суспільства з його ідеологіями, наукою і технікою, культурою, сімейними стосунками, побутом; період колоніальних війн; період об’єднання націй, усвідомлення ними єдності духовних цінностей. Його називають «довгим».

2. Епоха модернізації

Період Нового часу (кінець XVIII ст. — 1914 р.) — це доба, коли європейська цивілізація очолила світовий економічний, соціальний і культурний процеси й досягла зрілості та завершеності. Цей період у Європі та інших регіонах світу є добою модернізації — епохою перетворення традиційного (аграрного) селянського суспільства в урбанізоване, індустріалізоване суспільство, де більшість населення проживає у містах і зайнята в промисловому виробництві. Важливими складовими епохи модернізації були промисловий переворот та індустріалізація.

Промисловий переворот — це перехід від мануфактури до фабрично-заводської системи машинного виробництва, що мав своїм наслідком створення індустріального суспільства, утвердження буржуазних відносин, формування соціальної структури суспільства, в якому переважають фабрична буржуазія й пролетаріат, а становище у суспільстві визначається рівнем доходу, матеріальним станом особи. У цьому суспільстві домінує прагнення мати гроші. Це визначає спосіб життя і стиль поведінки людей. Оскільки матеріальний стан людей може змінюватися, індустріальне суспільство характеризується високим ступенем соціальної мобільності.

Індустріалізація — процес подальшого зростання машинної промисловості, формування індустріальної економіки, в якій промисловість здобуває перевагу над сільським господарством, а важка індустрія — над галузями легкої промисловості.

Промисловий переворот та індустріалізація обумовлені якісним стрибком у розвитку науки і техніки, які стрімко рухалася вперед: від парової машини Ватта (1784 p.) — до пароплава Фултона (1807 p.), від пасажирської залізниці Стівенсона (1825 р.), парового дирижабля Жиффара (1852 p.), двигуна внутрішнього згоряння Отто (1876 р.) — до автомобіля Даймлера і Бенца (1885 р.) та аероплана Аде (1890 p.), від фотографії Ньєпса (1826 р.) — до кінематографа братів О. та Л. Люм’єрів (1895 p.), від електричної батареї Вольта (1800 р.) — до генератора фон Сіменса (1867 p.), від телефону Райса (1861 р.) — до радіопередавача Марконі (1901 р.) тощо. XIX ст. дало людству низку відкриттів і винаходів, а саме 8527, майже у 8 разів більше, ніж усі попередні століття, починаючи від VIII ст. до н. е.

Світ людини, залученої до європейської цивілізації, якісно змінився: в поглядах людини на саму себе, у зростанні громадянської свідомості, особистісній самоповазі.

Таким чином, доба модернізації — це епоха технічного, економічного та соціально-політичного розвитку європейських країн, який сприяв поширенню ідеї суспільного прогресу, утвердженню оптимістичного світогляду, розумінню історії людства як цілісного висхідного процесу, на вершині якого перебували цивілізовані країни Заходу. Пріоритетною у культурному розвитку людства стає західноєвропейська культура. Цей період відзначений завершенням процесу формування наукового світогляду європейської людини, розпочатого у попередніх століть. На його ґрунті формується культура модерної доби.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Таємниця будь-якого великого капіталу приховує злочин, але його забуто, бо все було зроблено бездоганно» (О. де Бальзак. «Батько Горіо»).

Про які зміни норм моралі у суспільстві, де панує капітал, говорить французький прозаїк?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Три засади уможливили цей новий світ: ліберальна демократія, експериментальна наука та індустріалізм... XIX століття не винайшло жодної з них; вони походять із двох попередніх сторіч. Заслуга XIX століття не у винаході, а в практичному здійсненні» (Ортега-і-Гассет).

«...одного разу в 1780-х рр. уперше в людській історії були зірвані окови з продуктивних сил суспільства, які отримали можливість постійно, швидко і безмежно збільшувати обсяг робочої сили, товарів і послуг ... це стало найбільш важливою подією світової історії з часів появи сільськогосподарського виробництва і міст» (Е. Хобсбаум).

Яке місце в історії людства мислителі відводять XIX століттю?

ПОМІРКУЙТЕ

1. Чому кінець XVIII — початок XX ст. називають модерною добою в історії людства?

2. Чому ХІХ ст. називають «довгим»? Яке значення «довгого» ХІХ ст. в історії?

3. Які особливості політично-економічного розвитку світу від кінця XVIII — до початку XX ст.?

Парова машина, створена за проектом Джеймса Ватта (1784 p.). Виставлена у Вищій інженерній школі в Мадриді

Чому новому інженерному винаходу присвячено окремий зал музею?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно