§33. Японія

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

характеризувати соціально-економічний і політичний розвиток Японії в другій половині XIX ст.; розповідати про «добу Мейдзі» та реформи 70—80-х рр. XIX ст.; визначати причини та напрямки зовнішньополітичної експансії Японії.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яка європейська країна першою дісталася берегів Японії? 2. Що таке колоніалізм?

1 КРАХ ПОЛІТИКИ САМОІЗОЛЯЦІЇ.

На початку XVII ст. владу в Японії захопив сьогун (полководець) Токугава Іеясу. Японський імператор (мікадо) втратив реальну владу і був із родиною ізольований у місті Кіото, де навіть не мав права спілкуватися з князями (сьогун не вбив імператора, оскільки, згідно із синтоїзмом, той є втіленням бога на землі). Завдяки тому, що в заручниках сьогуна постійно перебували князі або члени їхніх родин, було покладено край усобицям у країні.

У середині XVII ст. сьогун Токугава Іеміцу прийняв рішення про «закриття» країни, боячись, що європейці поступово підкорять Японію. Усіх європейців було знищено або вигнано з країни, виняток був зроблений для голландців, яким відкрили для торгівлі єдиний порт — Нагасакі.

Ізоляція Японії від зовнішнього світу була здійснена насамперед із метою збереження давніх традицій. Поширення християнства під впливом католицьких місіонерів (особливо португальських) набуло загрозливого характеру. Поряд із «закриттям» країни було заборонено християнство та знищено всіх його прихильників у Японії.

У середині XIX ст. країна потрапила в поле зору США, європейських держав і Росії. США розглядали Японію насамперед як перевалочну базу американських суден, що ходили в північних водах Тихого океану, та зручний плацдарм для зміцнення американських позицій на Далекому Сході й насамперед у Китаї, де домінували англійці. У 1854 р. під тиском американського флоту японці були змушені «відкрити» свою країну.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1853 р. на острів Хонсю прибула американська воєнна ескадра на чолі з комодором Меттью Келбрейтом Перрі. Він передав японцям листа від президента США, у якому висловлювалося бажання встановити з Японією дипломатичні відносини. Японці попросили час на роздуми. Наступного року ескадра М. Перрі з десятком бойових кораблів знову з'явилася біля берегів Японії. Комодор, погрожуючи інтервенцією, примусив сьогуна підписати договір про відкриття для торгівлі зі США двох портів, а також американське консульство в одному з них. Незабаром такі угоди з Японією уклали Росія, Англія, Франція, Нідерланди. Громадяни цих країн отримали право недоторканності на території Японії. У свою чергу, вона зобов'язувалася надати пільги в торгівлі цим країнам. Японія опинилася перед загрозою колонізації.

Висадка військово-торговельної місії комодора США М. Перрі поблизу Едо

Яку роль відіграла місія М. Перрі в історії Японії?

Останні самураї «доби Мейдзі». Друга половина XIX ст.

2 РЕВОЛЮЦІЯ (ПЕРЕВОРОТ) МЕЙДЗІ.

Проникнення європейців та американців до Японії підірвало авторитет традиційної влади сьогуна. Це призвело до громадянської війни (1863—1868 рр.), яка ускладнювалася втручанням іноземних держав. У 1866 р. помер сьогун Іємоті, який уособлював світську владу, а в 1867 р. — імператор Комей, що представляв релігійну владу. Знову спалахнула боротьба за право управління державою. Нового 14-річного імператора Мейдзі (Муцухіто) підтримували самураї півдня Японії, городяни, селяни.

У січні 1868 р. війська імператора, що мали європейську зброю, розгромили армію сьогуна, а в травні вступили до його столиці Токіо (Едо). Так імператор об’єднав світську й духовну владу. Роки його правління (до 1912 р.) дістали назву «доба Мейдзі» («освічене правління»).

Революція (переворот) Мейдзі започаткувала радикальні соціальні, політичні та економічні зміни в японському суспільстві. Відбулася швидка модернізація країни на основі іноземного досвіду з урахуванням національних традицій, був створений потужний промисловий потенціал із необхідними для цього нововведеннями в політичних інститутах, правових нормах тощо.

3 РЕФОРМИ 70—80-х рр. XIX ст. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ.

На відміну від Китаю, де традиції і консерватизм перешкоджали запровадженню європейських нововведень, молодий імператор Японії Мейдзі рішуче вдався до запозичення досвіду Європи.

Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставрація влади імператора супроводжувалася усуненням від управління державою тих князівських кланів, які чинили опір проведенню нагальних реформ. Важливу роль у послабленні їх впливу відіграла аграрна реформа (1872—1873 рр.), за якою частина землі відійшла до селян. Унаслідок реформи селяни отримали у власність ділянки землі, які вони обробляли. Замість натурального податку було введено єдиний поземельний податок у розмірі 3 % від вартості землі. Однак навіть така незначна сума виявилася непосильною для селян, оскільки земля в Японії коштувала дуже дорого. Для сплати податку доводилося продавати до 50% урожаю. Зрештою до 1890 р. 67% селян були змушені продати свої ділянки. Натомість реформа сприяла розвитку товарного виробництва на селі. Промисловість отримала дешеву робочу силу.

Імператор Мейдзі (Муцухіто) у військовій формі європейського зразка. 1873 р.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Клятва імператора (6 квітня 1868 р.)

(Ця клятва була дана імператором Муцухіто (Мейдзі) перед вирішальною битвою за Едо проти армії сьогуна Токугава Кейкі — Авт.)

1) Буде створено широке зібрання, і всі державні справи вирішуватимуться з урахуванням суспільної думки.

2) Усі люди, як правителі, так і керовані, мають одностайно присвятити себе успіху нації.

3) Усім військовим і цивільним чинам і всьому простому народу буде дозволено здійснити свої власні прагнення та розвивати свою діяльність.

4) Усі погані звичаї минулого будуть скасовані; пануватиме правосуддя й неупередженість, як вони розуміються всіма.

5) Знання будуть запозичені з усього світу, і таким шляхом основи імперії будуть зміцнені.

Використовуючи текст підручника, з'ясуйте, яким чином було реалізовано положення імператорської клятви в реформах «доби Мейдзі».

Японські пари, вбрані за європейською модою. Друга половина XIX ст.

РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ ЯПОНІЇ в другій половині XIX ст.

Ще в 1868 р. відбулася фінансова реформа, яка замінила старі монети єдиною грошовою одиницею — єною. Також було проведено військову реформу. Армія, озброєна й навчена за європейським зразком, стала формуватися на основі загальної військової повинності. Було створено військові академії та інші навчальні заклади. В армії насаджувався войовничий дух самурайства. Японія готувалася до здійснення широкомасштабної експансії на материку та в акваторії Тихого океану.

У результаті адміністративної реформи 1870—1872 рр. було знищено князівства, введено префектури (адміністративні одиниці), що дозволило подолати роздробленість країни й консолідувати загальнонаціональний ринок.

У 1872 р. була започаткована й освітня реформа. У Японії заснували 5,5 тис. початкових шкіл і вісім університетів за європейським зразком. Освіта стала доступною для жінок. У 1879 р. початкова освіта була оголошена обов’язковою. Оскільки вчителів не вистачало, до викладання та виховання хлопчиків залучили освічених самураїв. У 1890 р. вийшов імператорський указ про необхідність особистої відданості імператору. Документ вважався святинею та був покладений в основу виховання молоді. Особливий ритуал, обов’язковий у кожній школі, сприяв прищепленню патріотизму та відданості імператору.

Реформи поклали край міжнародній ізоляції Японії, долучили її до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства. Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави у створенні великих підприємств. Острівна країна субсидіями заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту. У 80—90-х рр. XIX ст. чимало державних фабрик і заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. Утворилися великі фірми («Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда», «Асано» та інші). Підприємства часто передавалися до рук дворян, вищих службовців. Так було покладено початок тісним зв’язкам імператорського двору, поміщиків, національної буржуазії. За рахунок держави було створено систему транспорту та зв’язку. Проте у промисловості переважали дрібні підприємства. За рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася європейським державам.

Реформи, здійснені в 70—80-ті рр. XIX ст., дали могутній поштовх до стрімкого розвитку країни та формування особливої японської моделі модернізації.

Розвитку Японії сприяла японо-китайська війна 1894—1895 рр. Здобувши в ній перемогу, Японія отримала першу колонію — острів Тайвань. Китай виплатив їй контрибуцію, яку було спрямовано на фінансування 10-річної програми створення важкої промисловості, що мала забезпечити новою зброєю. Флот планувалося збільшити в чотири рази, армію — у два рази. У результаті наприкінці XIX — на початку XX ст. Японія увійшла до групи великих держав і за рівнем розвитку стала аграрно-індустріальною країною.

Морська битва під час японо-китайської війни 1894—1895 рр. Невідомий художник

Корабельна верф «Міцубісі» в місті Нагасакі, на якій побудували перший у Японії сталевий пароплав. 1885 р.

ПРИЧИНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ШВИДКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

• Японія традиційно запозичувала іноземний передовий досвід, пристосовуючи його до місцевих умов.

• Острівне положення країни, особлива роль мореплавства й торгівлі сприяли розвитку приватної власності та підприємництва.

• Тривалий час влада в країні перебувала в руках військових, що не сприяло формуванню традицій бюрократизму. При відновленні влади імператора відбулося відмежування від старих державних механізмів, а нові формувалися за європейським зразком.

• Відсутність значних природних ресурсів робила Японію малопривабливою для європейських колонізаторів. Водночас це стимулювало правлячу верхівку придбати ці ресурси за рахунок колоніальних загарбань.

• Агресивна зовнішня політика потребувала прискореної модернізації економіки й суспільства. Відбувалося значне державне втручання в проведення процесу індустріалізації, створювалися великі фірми — дзайбацу («Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда» та інші).

Здійснені в країні реформи змінили соціальну структуру японського суспільства. Формувався клас підприємців. До системи найманої праці залучалося все більше населення.

Поєднання інтересів імператорського двору, поміщиків і промисловців, існування деяких феодальних пережитків у сільському господарстві, жорстокі методи експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію визначили своєрідність японського розвитку індустріального суспільства. Зовнішньополітична експансія в Японії набула першочергового значення як національна стратегія модернізації суспільства.

4 ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ.

Своєрідним підсумком реформ стало прийняття в 1889 р. Конституції країни, яка була створена за зразком німецької. Згідно з Конституцією Японія стала конституційною монархією із широкими правами та законодавчою ініціативою імператора, особа якого проголошувалася священною і недоторканною. Імператор мав право оголошувати війну, підписувати мир, укладати договори, скликати й розпускати парламент, призначати та звільняти найвищих посадових осіб, як цивільних, так і воєнних.

Пароплав токійської круїзної річкової компанії. Художник Утагава Шигекійо, 1877 р.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Один із керівників концерну «Міцуї» про японську експансію

Хоч які працьовиті японці, хоч яка досконала їхня техніка та організація виробництва, японська торговельна експансія не матиме майбутнього, якщо вона не зможе спертися на відповідну силу. Найбільшою силою сучасності є воєнна готовність армії та флоту. Ми можемо спокійно здійснювати свою експансію за кордоном і наважуватися на всілякі починання, якщо ми впевнені, що перебуваємо під їхнім захистом.

1. Якими були основні причини японської експансії? 2. Куди вона була спрямована?

Оприлюднення Конституції Японїї в 1889 р.

Засідання Таємної ради. Гравюра XIX ст.

За Конституцією парламент складався із двох палат — палати перів (верхньої) і палати представників (нижньої). До верхньої палати входили аристократія, члени імператорського двору, що призначалися на сім років. Нижня палата обиралася на чотири роки. Виборче право отримали лише чоловіки, що досягли 25 років і сплачували податок не менше 15 єн. Таких виявилося лише 1 % населення. Парламент затверджував бюджет, але його права в цьому питанні обмежувалися. Уряд був відповідальним не перед парламентом, а перед імператором. Згідно з Конституцією, при імператорі діяла Таємна рада — найвищий консультативний орган.

Конституція 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи й громадянські права, рівність усіх громадян країни.

У 80-х рр. XX ст. у Японії виникли політичні партії: у 1881 р. — Конституційна ліберальна партія (Ріккен Дзіюто), а в 1882 р. — Партія реформ (Кайсінто). Проте вони були нечисленними, не мали чіткої організаційної структури та скоріше нагадували політичні клуби, що спиралися на різні групи промисловців і поміщиків.

Наприкінці XIX ст. в Японії виникли профспілки. У 1896 р. відбувся перший робітничий страйк. Проте становлення профспілкового й робітничого рухів дуже ускладнювалося через особливості соціальної структури суспільства. На заваді цьому процесу стояли поліцейський терор і відносини між робітниками та підприємцями, у яких значну роль відігравали традиційні норми поведінки: шанування старших, відданість господарю, довічне наймання на роботу, колективна власність.

Представники Партії реформ (Кайсінто). Кінець XIX ст.

5 ЯПОНО-КИТАЙСЬКА ВІЙНА 1894—1895 рр. АНГЛО-ЯПОНСЬКИЙ СОЮЗ 1902 р.

Першим об’єктом експансії Японії на материку стала Корея, яка була у васальній залежності від Китаю. Уклавши з Кореєю в 1876 р. нерівноправний договір, Японія розширила експансію під приводом сприяння національно-визвольному руху. Коли на початку 90-х рр. XIX ст. у Кореї спалахнуло повстання і китайські війська виступили на його придушення, Японія спрямувала свої формування на південь півострова. Конфлікт на Корейському півострові вилився в японо-китайську війну 1894—1895 рр., яка закінчилася поразкою Китаю та підписанням мирного договору. Китай визнав незалежність Кореї, передав Японії острів Тайвань, острови Пенху та Ляодунський півострів, відкрив для Японії торговельні порти, надав право будівництва підприємств і зобов’язався виплатити величезну контрибуцію. Проте під тиском Росії, Німеччини та Франції Японія була змушена відмовитися від Ляодунського півострова.

Японо-китайська війна. Невідомий художник

Війна Японії проти Китаю загострила японо-російські суперечності на Корейському півострові та в Південній Маньчжурії. Росія за угодою з Китаєм почала будівництво Китайсько-Східної залізниці та взяла в оренду Порт-Артур на Ляодунському півострові. Щоб заручитися підтримкою великих держав, Японія в 1902 р. уклала англо-японський договір, спрямований не тільки проти Росії, а й проти США. Так, на Далекому Сході зіткнулися інтереси провідних держав світу.

6 РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1904—1905 рр. ПІДГОТОВКА ДО СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

На початку XX ст. Японія зважилася на гостре протистояння із царською Росією. Широка антиросійська кампанія, яка стала частиною загальної пропаганди націоналізму й шовінізму в Японії та ідеологічної підготовки до реалізації планів створення «Великої Азії», особливо посилилася після підписання англо-японської угоди 1902 р. та отримання англійських кредитів.

У ніч на 8 лютого 1904 р. японська ескадра без оголошення війни напала на російський флот у Порт-Артурі й Чемульпо (Корея). Так Японія захопила стратегічну ініціативу та змінила співвідношення сил на морі на свою користь. 10 лютого 1904 р. вона формально оголосила війну Росії.

Як на морі, так і на суходолі події розгорталися не на користь Росії. Перша і друга японські армії роз’єднали російську армію та завдали їй поразок під Ляояном (серпень 1904 р.) і Мукденом (березень 1905 р.). Третя армія оточила Порт-Артур, який після п’яти місяців оборони капітулював. Загибель російської ескадри 28 травня 1905 р. біля острова Цусіма трагічно завершила війну.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Під час російсько-японської війни 1904—1905 рр. найбільш драматично розвивалися події в порту Чемульпо. Крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореєць» вступили в нерівний бій із японською ескадрою. Обидві сторони зазнали значних втрат. Пошкоджених «Варяга» й «Корейця», щоб вони не дісталися ворогу, було затоплено. Спроба адмірала Степана Макарова перехопити стратегічну ініціативу на морі виявилася невдалою — він загинув на панцернику «Петропавловськ», що підірвався на міні.

Затоплення російського крейсера «Варяг»

Японські війська святкують перемогу в Порт-Артурі

ЯПОНІЯ, КОРЕЯ, КИТАЙ у 1904—1905 рр.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Під час облоги фортеці Порт-Артура японці втратили понад 100 тис. солдатів і офіцерів. Генерал Ноги Маресуке, відчуваючи сором за невиправдані, із його точки зору, людські та матеріальні втрати, збирався здійснити обряд сеппуку (харакірі). Проте імператор Мухуціто заборонив йому це. Після смерті імператора Ноги разом із дружиною все ж таки виконав свій намір.

Битва під Мукденом у березні 1905 р. Невідомий художник

Поразки Росії значною мірою пояснюються безініціативністю й бездарністю командування, технічною відсталістю країни, браком надійних шляхів (Сибірська залізниця могла пропускати за добу лише два ешелони) і взагалі непідготовленістю до війни, хоча солдати й офіцери виявляли надзвичайний героїзм та стійкість.

31 травня 1905 р. японський уряд звернувся до президента США Т. Рузвельта з проханням про посередництво в укладенні миру. 5 серпня 1905 р. у Портсмуті (США) було підписано мир, згідно з яким Японія встановлювала протекторат над Кореєю. Порт-Артур, залізниця в Південній Маньчжурії, а також південна частина острова Сахалін відходили до Японії.

У 1907 і 1910 рр. між Японією та Росією було укладено таємні угоди про розподіл сфер впливу в Китаї. Унаслідок цього російсько-японські суперечності послабилися. Головними противниками Японії тепер стали США й Велика Британія.

Російсько-японська війна 1904—1905 рр. була яскравим прикладом боротьби за переділ світу. Обидві сторони билися за свої імперські інтереси (сфери впливу) в Китаї та Кореї.

Японо-китайська та російсько-японська війни стали важливим етапом розвитку Японії. Значні кошти, отримані від Китаю як контрибуція, японський уряд витратив на потреби армії та флоту. Готуючись до наступних воєнних конфліктів, правлячі кола країни прийняли програму десятирічного економічного розвитку. Чільне місце в ній посідала проблема розвитку важкої промисловості та збільшення й модернізація озброєння. У країні почалося промислове піднесення. Через кілька років після переможної війни проти Росії Японія оголосила про анексію Кореї (1910 р.), перетворивши її на колонію.

Японія анексує Корею. Карикатура 1910 р.

ВИСНОВКИ

• «Відкриття» Японії призвело до спроб більш сильних держав підкорити її за прикладом Китаю та Індії. Проте реформи Мейдзі дали змогу країні зміцнити своє становище й здійснити в країні модернізацію. У розвитку Японії було вдало поєднано досвід, традиції та досягнення Сходу й Заходу. Разом із тим мілітаризація економіки перетворила Японію на небезпечне джерело агресії.

• Завдяки перемозі у війнах із Китаєм та Росією Японія на початку XX ст. стала провідною державою в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У якому році в Японії відбулися події, що увійшли в історію під назвою «революція (переворот) Мейдзі»? 2. Назвіть реформи, здійснені в 70—80-х рр. XIX ст. в Японії. 3. Як називаються великі монополістичні об'єднання в Японії? 4. Основний закон якої країни був обраний як приклад для Конституції Японії? 5. Коли в Японії була створена перша політична партія? 6. Яким було економічне й політичне становище Японії наприкінці XIX ст.? 7. Укажіть роки японо-китайської та російсько-японської війн. 8. Яка територія стала першою колонією Японії? 9. Які територіальні придбання здійснила Японія в 1895—1910 рр.?

10. Яким було значення реформ Мейдзі в історії Японії? 11. Що обумовило входження Японії до групи великих держав? 12. Якою є роль війн Японії з Китаєм у її модернізації? 13. Охарактеризуйте економічне й політичне становище Японії наприкінці XIX — на початку XX ст.

14. Прослідкуйте за картою напрямки японської експансії. Поясніть, де стикалися інтереси Японії та інших держав. 15. Складіть у зошиті таблицю «Реформи 70—80-х рр. XIX ст. в Японії».

16. Події 1868 р. в Японії одні історики називають переворотом, другі — революцією, треті — реставрацією. Якої думки дотримуєтеся ви? Свою точку зору обґрунтуйте. 17. Чому, на відміну від Китаю, реформи в Японії виявилися успішними?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно