§38—39. Наука і техніка

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

познайомитися з найбільш визначними науковими відкриттями XIX ст.; дізнатися про основні винаходи цього періоду; визначити, який вплив мали технічні винаходи й наукові відкриття на життя суспільства.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли й ким була створена парова машина? 2. Що таке промисловий переворот? У якій країні він розпочався?

Микола Миклухо-Маклай із папуасом. Близько 1875 р.

1 ПОДОРОЖІ ЄВРОПЕЙЦІВ І РОЗВИТОК ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ.

На початок XIX ст. європейцям були відомі лише прибережні території більшості континентів. їхні внутрішні райони, особливо в Азії, Африці, Південній Америці, Австралії, були майже не досліджені. Неосвоєними залишалися й південний і північний полярні райони.

Невідомі землі привертали увагу шукачів пригод і людей, відданих науці. Уряди деяких європейських країн, наукові товариства також організовували географічні експедиції. Часто ці експедиції мали розвідувальний характер, були підготовкою до колоніальних загарбань.

У 1820 р. російська морська експедиція під керівництвом Тадея Беллінсгаузена та Михайла Лазарева відкрила новий материк — Антарктиду. Проте суворий клімат завадив подальшому вивченню континенту.

У середині XIX ст. британський місіонер і дослідник Девід Лівінгстон здійснив кілька подорожей Центральною та Південною Африкою. Він дослідив річку Замбезі, відкрив на ній водоспад, який назвав Вікторія на честь англійської королеви.

Англієць Генрі Стенлі першим серед європейців перетнув Африку зі сходу на захід та відкрив і дослідив басейн річки Конго.

У 1860—1861 рр. англійські дослідники Роберт Берк і Вільям Віллс уперше перетнули Австралію з півдня на північ.

Дослідженням природи та населення Океанії займався уродженець України Микола Миклухо-Маклай. Поживши серед аборигенів Нової Гвінеї (папуасів) та познайомившись ближче з їхнім життям, він категорично заперечував ідеї расизму — зверхності одних рас над іншими.

Завдяки експедиціям російських вчених Петра Семенова-Тян-Шанського та Миколи Пржевальського були досліджені внутрішні райони Сибіру й Центральної Азії.

Французькі дослідники першими досягли головного міста високогірного Тибету — Лхаси. Англійці Джордж Еверест і Годвін Остін дісталися Гімалаїв та зробили опис найвищої вершини світу — гори Джомолунгма.

На кінець XIX ст. були складені достатньо повні карти материків. Єдиною недослідженою частиною світу залишалася Антарктида.

2 РОЗВИТОК НАУКИ.

Перша половина XIX ст. стала періодом швидкого розвитку природничо-математичних наук, що було пов’язано з новими потребами суспільства. Розгортання технічного прогресу вимагало розуміння законів механіки, властивостей матеріалів, що використовувалися у виробництві, знайдення способів обчислення швидкості, тиску тощо. Ці та багато інших завдань були розв’язані вченими різних країн.

Джордж Еверест

«Батько генетики» — монах-августинець Грегор Мендель

Луї Пастер

Чимало зробив для розвитку хімії французький вчений Антуан Лоран Лавуазье. Він вивчав юридичні та природничі науки. Завдяки його працям хімія стала самостійним науковим напрямком. За дорученням Паризької академії наук А. Л. Лавуазье брав участь у вивченні суто технічних проблем, зокрема повітроплавання, громадської гігієни. За винайдення способу найкращого освітлення міських вулиць вчений отримав золоту медаль академії. Вагомим був внесок А. Л. Лавуазье в зростання виробництва та покращення якості пороху у Франції. Свої великі прибутки він частково витрачав на відкриття наукових лабораторій і проведення досліджень. У роки революції у Франції вчений виступав за встановлення конституційної монархії. У 1794 р. за вироком революційного трибуналу А. Л. Лавуазье було страчено.

Тогочасна Франція подарувала світу ще одного талановитого хіміка. Клод Луї Бертолле встановив, що особливості хімічних реакцій залежать від маси та властивостей речовин, які взаємодіють, і від умов реакції. Праці К. Л. Бертолле знайшли застосування в промисловому виробництві. Так, для виготовлення вибухових речовин, сірників досі використовують відкриту ним так звану бертолетову сіль. Він також розробив спосіб відбілювання полотна хлором, чим скористалася легка промисловість.

З ім’ям чеського природознавця Грегора Менделя пов’язують виникнення науки про спадковість. Вчений вивів закономірності передачі спадкових ознак і цим започаткував розвиток генетики, яка вивчає спадковість і мінливість організмів. Ідеї Г. Менделя використовуються у природному відборі рослин, тварин і мікроорганізмів.

У другій половині XIX ст. природознавство поглибилося завдяки розвитку мікробіології, імунології, ембріології, бактеріології. Визначними представниками цих наукових напрямків були Роберт Кох у Німеччині, Ілля Мечников у Росії, Луї Пастер у Франції. Так, Л. Пастер розробив метод пастеризації для збереження продуктів, дослідив хімічний процес бродіння. Усе це дозволило вдосконалити методи приготування харчових продуктів.

Своєрідним підсумком діяльності природознавців різних країн стало відкриття в 1869 р. Дмитром Менделєєвим одного з фундаментальних законів природи, який дістав назву періодичного закону Менделєєва.

Визначними центрами природознавчих досліджень у XIX ст. стали університети Берліна, Відня, Парижа, Петербурга. Основоположники нових наукових напрямків мали сподвижників та однодумців. Вони утворили наукові школи, до яких належало чимало талановитих вчених.

Кінець XIX — початок XX ст. були часом великих наукових відкриттів, що зумовили перегляд старих уявлень про навколишній світ і здійснили революцію в природничих науках. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, передусім Англія, Німеччина та Франція.

Найбільшим досягненням XIX ст. вважається відкриття Чарльзом Дарвіном теорії еволюції тваринного й рослинного світу. Це була справжня революція в галузі біології.

Ілля Мечников

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Чарльз Дарвін

Чарльз Дарвін (1809—1882) на родився у Великій Британії в родині лікарів. Під час навчання в Кембриджському університеті він став завзятим натуралістом — так тоді називали тих, хто займався дослідженням природи. Після закінчення університету Ч. Дарвін отримав запрошення взяти участь у навколосвітній подорожі на кораблі «Бігль». У його обов'язки входило описувати тваринний і рослинний світ, мінерали, створювати колекції. Експедиція тривала п'ять років (1831—1836 рр.). Участь у ній дала можливість вченому познайомитися з різноманіттям тваринного та рослинного світу й побачити, як одні й ті самі види пристосовуються та змінюються в різних умовах. Зібраний Ч. Дарвіном матеріал став основою для створення теорії еволюції.

У 1859 р. Ч. Дарвін видав книгу «Походження видів шляхом природного відбору». Завдяки його теорії вдалося не тільки пояснити різноманітність видів, а й упорядкувати весь природний світ. Також уперше по-науковому було поставлене питання про походження людини. Сам вчений висловив припущення, що людина походить від якогось спільного з мавпою предка. Поява теорії Ч. Дарвіна збіглася зі знайденням останків первісної людини, яка згодом дістала назву «неандерталець».

Англійський фізик Джозеф Томсон у 1897 р. відкрив першу елементарну частинку — електрон, що входить до складу атома. Виявилося, що атом, який до того вважався останньою неподільною мірою матерії, сам складається із дрібних частинок.

Вивчаючи ефект радіоактивності, французькі фізики Антуан Сезар, Александр Едмон та Антуан Анрі Беккерелі, П'єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії. У 1901 р. німецький фізик Макс Планк установив, що енергія виділяється не безперервним потоком, як вважали раніше, а окремими пучками — квантами. У 1911 р. англійський фізик Ернест Резерфорд запропонував першу планетарну теорію будови атома, відповідно до якої атом подібний до Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони — негативні частинки. У 1913 р. цю теорію доповнив данський фізик Нільс Бор, який висунув припущення про стрибкоподібний перехід електрона з однієї орбіти на іншу. При цьому структура атома змінюється: він отримує або поглинає квант енергії. Ідеї М. Планка та Н. Бора стали фундаментом для окремого розділу сучасної фізики — квантової механіки.

Докорінно змінилися традиційні уявлення про простір, час і рух. У 1905 р. 26-річний німецький фізик Альберт Ейнштейн опублікував працю «До електродинаміки тіл», у якій було закладено основи теорії відносності. А. Ейнштейн довів, що швидкість світла у вакуумі є сталою, не залежить від напрямку та швидкості руху джерела світла та гранична для передачі будь-яких взаємодій. Квантова механіка й теорія відносності похитнули основи традиційної фізики.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

З автобіографії Ч. Дарвіна

Головною моєю насолодою та єдиним заняттям упродовж усього життя була наукова праця, і задоволення, яке вона викликає, примушувало мене на певний час забувати або усувати мої звичні хвороби.

У вересні 1856 р. я взявся за роботу, викладену в одному томі моєї теорії перетворення видів...

Це, без сумніву, головна праця всього мого життя. Із першої своєї появи вона мала успіх. Успіх... можливо, значною мірою можна приписати тій обставині, що я відібрав лише найбільш наочні факти й висновки. Крім того, упродовж багатьох років я дотримувався золотого правила: щоразу, коли мені потрапляли в пресі нові спостереження або думки, які суперечили моїм загальним висновкам, я незмінно й негайно робив із них виписки, оскільки переконався на досвіді, що вони значно легше забуваються, ніж факти й думки сприятливі. Завдяки цій звичці не було висунуто проти моїх поглядів майже жодного заперечення, на яке я раніше вже не звернув увагу й не спробував дати на нього відповідь.

1. Який зміст мала головна праця Ч. Дарвіна? 2. Які методи наукових досліджень, на думку вченого, забезпечили успіх його праці?

Марія Кюрі

Нові відомості про будову матерії спричинили появу нових міждисциплінарних наук. Електронна теорія будови атома дозволила під іншим кутом зору подивитися на періодичний закон хімічних елементів, який відкрив російський вчений Д. Менделєєв. Було встановлено, що порядковий номер елемента в періодичній системі має не лише хімічний, а й фізичний зміст, оскільки він відповідає кількості електронів у шарах оболонки того чи іншого атома.

Тісний зв’язок між фізикою та хімією обумовив формування такої дисципліни, як фізична хімія, що досліджує фізичні явища під час хімічних реакцій. Швидкими темпами розвивалися електро- і фотохімія, хімія органічних речовин природного походження (біохімія) і хімічна фармакологія.

Спираючись на досягнення біології (вчення про клітинну будову організмів), теорію чеського натураліста Г. Менделя про чинники, що впливають на спадковість, німецький вчений Август Вейсман та американський вчений Томас Морган створили основи генетики — науки про передачу спадкових ознак у рослинному й тваринному світі.

Класичні дослідження фізіології серцево-судинної системи та органів травлення здійснив російський вчений Іван Павлов. Вивчивши вплив вищої нервової діяльності на перебіг фізіологічних процесів, він розробив теорію умовних рефлексів.

Досягнення біологічних наук стали потужним поштовхом до розвитку медицини. Продовжуючи дослідження визначного французького бактеріолога Л. Пастера, співробітники Пастерівського інституту в Парижі вперше розробили запобіжні щеплення проти сибірки, курячої холери та сказу. Німецький мікробіолог Роберт Кох і його численні учні відкрили збудників туберкульозу, черевного тифу, дифтерії, сифілісу та винайшли ліки проти цих хвороб.

Завдяки успіхам у хімії медицина поповнилася низкою нових препаратів. Лікарі різних країн світу розробляли основи наукової санітарії та гігієни, заходи профілактики й запобігання епідемій.

Ернест Резерфорд

3 ДОСЯГНЕННЯ ТЕХНІКИ ТА ЇХ ПРИКЛАДНЕ ЗНАЧЕННЯ.

Перехід від мануфактурного до фабричного виробництва та винахід наприкінці XVIII ст. парового двигуна уможливили розвиток технічного прогресу в промисловості. Суть нового етапу технічного прогресу, що розгорнувся в першій половині XIX ст., полягала у створенні машин за допомогою машин. Отже, у промисловості однією з головних галузей стало машинобудування.

Виготовлення машин потребувало великої кількості металу, тому металургійна промисловість почала вдосконалюватися. Англійський інженер Генрі Бессемер винайшов для виробництва чавуну, заліза та сталі обертову піч — конвертер, а французький інженер П'єр Мартен — піч для виготовлення сталі високої якості. Як самостійна галузь виникла хімічна промисловість. Значні досягнення мала текстильна промисловість. Завдяки механізованому нанесенню малюнка на тканину замість 50 робітників цю роботу виконували двоє.

Альберт Ейнштейн

Семюел Морзе зі своїм телеграфним апаратом

Відкриття Суецького каналу 17 листопада 1869 р. Невідомий художник

Прикладом технічного прогресу в першій половині XIX ст. стали зміни в друкарстві. На початку століття для друку використовували ручний верстат. Згодом він поступився місцем механічному, який також постійно вдосконалювали. Так, у 1816 р. в Лондоні друкували 1100 примірників газети «Тайме» на годину, а в 1850 р. — уже 10 тисяч.

Швидкими темпами розвивався транспорт. Основним засобом пересування на суходолі стали залізниці. На морських шляхах вітрильники поступово витіснялися пароплавами. У 1807 р. відбулося випробування першого пароплава Роберта Фултона. На початку століття в США та Англії з’явилися перші автомобілі з паровим двигуном. Швидкість їхнього руху в Англії обмежувалася 4 км/год.

Парові машини знайшли своє застосування в сільському господарстві. У 40-х рр. XIX ст. в Англії з’явилися перші парові молотарки, а через деякий час і парові плуги. Звідси вони стали поширюватися в інші країни.

Почали вдосконалюватися й засоби зв’язку. Дуже швидко поширилися винайдений у 1836 р. американським винахідником Семюелом Морзе телеграфний апарат і код (азбука Морзе).

Необхідність розвитку світової торгівлі сприяла спорудженню каналів. Найбільшим із них став Суецький канал, будівництво якого в 1859 р. розпочав французький інженер Фердінанд Лессепс. Через десять років воно було закінчене.

Свідченням успіхів нової техніки стали залізничні тунелі. У 1843 р. було завершено будівництво такого тунелю під Темзою. Почали вдосконалюватися конструкції мостів. У 1818—1826 рр. в Англії інженер Томас Телфорд спорудив перший залізничний навісний міст.

Джон Реблінг побудував у США п’ять славнозвісних ланцюгових мостів. Найвідоміший із них — Бруклінський міст у Нью-Йорку, загальна довжина якого становить 1825 м.

Підвісний ланцюговий Бруклінський міст у Нью-Йорку, відкритий у 1883 р.

Томас Телфорд

ЦІКАВІ ФАКТИ

У гірничій справі набули поширення бурильні пристрої та дискові врубові машини з електричним приводом. Промислове введення крекінг-процесу — розкладу сирої нафти на різні фракції (частини) під дією високих тисків і температур — дозволило отримати в значних кількостях легке рідке пальне, передусім бензин, необхідний для автомобільної промисловості. Нові методи отримання аміаку розширили виробництво азотної кислоти та інших азотних сполук, необхідних для виробництва штучних добрив, барвників і вибухових речовин.

Досягнення наукової думки другої половини XIX ст. пришвидшили розвиток нової техніки та технологій. На перший план вийшли електроенергетика, машинобудування, металургія, гірнича, хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком в енергозабезпеченні промислового виробництва й транспорту стало отримання електроенергії в більших обсягах за допомогою динамо-машин, перші зразки яких з’явилися в 70-х рр. XIX ст.

Технічною подією великого значення стала поява нового класу моторів, які сконструювали німецькі винахідники Ніколаус Отто (1876 р.) і Рудольф Дизель (1897 р.). Ці компактні високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому пальному, швидко знайшли застосування в першому автомобілі Г. Даймлера і К. Бенца (1886 р., Німеччина), першому літаку братів Райт (1903 р., США) і першому дизельному локомотиві (тепловозі) компанії «Клозе-Шульцер» (1912 р., Німеччина).

У металургії важливими технічними винаходами на початку XX ст. стали конвертерний (томасівський) спосіб виплавлення сталі з чавуну з великими домішками сірки й фосфору, виплавлення високовуглецевої сталі та різних феросплавів у дугових, а потім в індукційних електропечах, а також отримання алюмінію та міді методом електролізу. У 1891 р. в Німеччині було запущено перший прокатний стан, якому надавали руху електромотори. В обробці металовиробів почали використовувати електро- та газозварювання.

У промисловому й транспортному будівництві використовувалися якісні марки сталі. Усе ширше застосовувався залізобетон. Зі сталевих і залізобетонних конструкцій споруджувалися різні будівлі, мости, тунелі великих розмірів.

Завдяки винаходу котлів із високим перегрівом пари, автоматичних гальм тощо серйозних змін зазнало транспортне машинобудування. У 1904 р. було пущено перший електропоїзд.

Прискорене впровадження у виробництво нової техніки супроводжувалося збільшенням підприємств і переходом їх на випуск масової стандартизованої продукції. Основною технологією для цього стало конвеєрне виробництво. Його сутність полягає в тому, що робочі механізми й робочі місця, відповідно до технологічного процесу, подрібнено на низку простих операцій, які здійснюються безперервно. Уперше в повному обсязі таку технологію було застосовано на автомобільних заводах Генрі Форда (США). Завдяки їй на початку XX ст. вони випускали 300 тис. автомобілів на рік (половину світового виробництва). Також на початку XX ст. звичним явищем стали телефон, який винайшов Александер Грейам Белл у 1876 р., фонограф (Томас Алва Едісон, 1877 р.), радіоприймач (Гульєльмо Марконі та Олександр Попов, 1895 р.), кіно (брати Луї Жан та Огюст Люм'єри, 1895 р.), електричне освітлення вулиць, цехів, квартир тощо. У 1881 р. з’явився трамвай, а невдовзі й метро.

Значні досягнення відбулися і у військовій техніці. У 1883 р. з’явився кулемет американського інженера Хайрема Максима. Почалося створення авіації. Флот отримав броньовані кораблі з гарматами великого калібру й підводні човни.

Томас Алва Едісон із фонографом

Брати Луї Жан та Огюст Люм'єри

У чому полягала революційність винаходу братів Люм'єрів?

4 ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ.

Найяскравіше основні тенденції розвитку філософії кінця XVIII — першої половини XIX ст. втілилися в працях німецьких вчених — Іммануїла Канта (1724—1804), Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770—1831) і Людвіга Феєрбаха (1804—1872). Праці І. Канта та Г. Гегеля піднесли тогочасну філософську думку на нову висоту, створили передумови для подальшого розвитку вчення про будову Всесвіту, причини руху й занепаду живої природи, методи й завдання пізнання, призначення та межі людської діяльності.

Основоположником німецької класичної філософії був І. Кант. Його погляди сформувалися напередодні Великої французької революції та увібрали всю суперечливість тієї епохи. І. Кант намагався примирити непримиренне, поєднати в одній системі різнорідні філософські напрямки. До матеріалістичного вчення, яке не визнає вищої духовної сили, він додав твердження про непізнаваність світу, який існує лише у свідомості людини. Отже, у працях І. Канта поєднувалися два напрямки розвитку філософії — матеріалізм та ідеалізм. Він зазнав критики як з одного, так і з іншого боку, проте наступники мислителя значною мірою продовжили його вчення.

Ідеалізм І. Канта досяг свого завершення у філософії Г. Гегеля. За основу всіх явищ природи й суспільства він брав початок, який визначав як «світовий розум», «світовий дух», «абсолютну ідею». Г. Гегель шукав зв’язки між логікою та історією, звеличував державу. Вчений дійшов висновку про шкідливість революційних перетворень у Німеччині та необхідність підтримки конституційної монархії як найкращої форми державного правління.

Під впливом Г. Гегеля формувалися погляди Л. Феєрбаха. Відкинувши ідеалізм свого вчителя, він рішуче перейшов на позиції войовничого атеїзму. Він анонімно опублікував працю, спрямовану проти віри в безсмертя душі, але був викритий і виключений з університету.

В історії філософії праці Л. Феєрбаха дістали неоднозначну оцінку. Безбожники вбачали його заслуги у відродженні й поглибленні матеріалізму, обґрунтуванні атеїзму. Інші трактували погляди Л. Феєрбаха на користь своєрідної віри, так званого сатанізму. Підстави для цього давали споглядальність і непослідовність не тільки його праць, а і вчинків: Л. Феєрбах вітав революцію 1848—1849 рр. у країнах Європи, у 1870 р. вступив до соціал-демократичної партії, але ніколи не брав участі в політичному житті.

Революція в природничих науках, становлення індустріального суспільства, криза традиційної системи світогляду спонукали до переосмислення умов життя, що змінилися, і поставили питання про його сенс. У середовищі творчої інтелігенції та діячів науки поширювалися песимістичні настрої, очікування неминучих соціальних заворушень. Водночас більшість населення сподівалася на краще. Джерелом для цього були відносно мирний розвиток Європи в 1871—1914 рр. і віра в безмежні можливості людського розуму.

Частина філософів звернулася до класичної філософської спадщини Г. Гегеля (неогегельянство), інша — до І. Канта (неокантіанство). У руслі тогочасних філософських пошуків перебувала й російська релігійно-філософська думка (Дмитро Мережковський, Микола Бердяев).

Іммануїл Кант

Георг Гегель

Людвіг Феєрбах

Артур Шопенгауер

Фрідріх Ніцше

Зігмунд Фрейд

У філософській полеміці нерідко стикалися протилежні погляди, теорії. Так, американський прагматизм пропонував вдатися до розв’язання практичних проблем, що виникали в реальному житті. Прибічники «філософського» життя Артур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше виступали проти раціоналізму. Ф. Ніцше головну увагу приділяв критиці християнства й раціоналізму, які нібито «пригнічують волю до життя». Він пропонував подолати цей гнітючий вплив через визволення життєвих сил людини, щоб торувати шлях до надлюдини, яка стоїть по той бік добра і зла. Такі висловлювання Ф. Ніцше справедливо розцінювалися як виправдання насильства, підрив позитивних моральних цінностей людської цивілізації.

Значний вплив мало вчення французького філософа Анрі Бергсона про інтуїцію, яку він протиставляв інтелектуальним методам пізнання та розглядав як своєрідний інстинкт, що дозволяє проникнути в сутність речей.

Не менш значним був вплив вчення про психоаналіз, основи якого заклав австрійський вчений Зігмунд Фрейд. Головне в психоаналізі — це відкриття несвідомого. Вчення про несвідомі імпульси, мотивації, потяги дозволило З. Фрейду створити психотерапевтичний метод лікування неврозів, відновлення душевної рівноваги хворих. Із часом психоаналіз поширився на філософію, історію, вивчення культури та мистецтва.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в країнах Європи та США набула поширення соціологія — наука про розвиток суспільства. Певне визнання отримав соціальний дарвінізм, згідно з яким розвиток суспільства визначається біологічними закономірностями природного відбору, виживанням найбільш пристосованих. Макс Вебер написав працю «Протестантська етика і дух капіталізму», у якій переконливо доводив, що протестантизм відіграв вирішальну роль у становленні капіталістичних відносин.

На початку XX ст. стали популярними різні містичні окультні вчення, релігійна філософія та східні релігії.

5 ОСВІТА.

Технічний прогрес XIX ст. потребував значної кількості освічених людей. Тому та система освіти, яка існувала в попередню добу й залежала від церкви, уже не відповідала потребам часу. У країнах Європи розвиток освіти в XIX ст. відбувався в напрямку забезпечення загальної безкоштовної початкової освіти й надання їй світського характеру. Також на реформування освітньої галузі вплинули ідеї лібералізму й демократії, що лише вільна та освічена людина здатна самостійно приймати рішення, брати участь у громадсько-політичному житті суспільства.

Упродовж XIX ст. у всіх країнах Європи та США були проведені освітні реформи. їх напрямок і конкретні заходи в кожній країні були продиктовані традиціями, рівнем розвитку освіти та ступенем проникнення в суспільство ліберальних ідей.

Сільська вчителька. Художник К. Трутовський, 1883 р.

В Австрії обов’язкова початкова освіта була запроваджена ще у XVIII ст., тому реформи відбувалися в напрямку визначення нового змісту й характеру освіти, боротьби із впливом церкви.

В Англії рішучий крок у реформуванні освіти був зроблений урядом В. Гладстона в 1870 р. із прийняттям закону про загальну обов’язкову початкову освіту. Згідно із законами 1880 і 1891 рр. вона стала повністю безкоштовною. У державних школах був ліквідований вплив церкви, але збережено викладання Закону Божого.

У Франції безкоштовна обов’язкова початкова освіта для дітей 6—13 років була запроваджена в 1881—1882 рр. Скасовувалося також викладання Закону Божого. Проте залишався вільним один день для тих, хто хотів здобути і релігійну освіту, але не в приміщеннях державних шкіл. Безкоштовне, хоча й не обов’язкове навчання існувало і в США. У першій чверті XIX ст. тут розгорнувся масштабний громадський рух за створення мережі державних середніх шкіл. Перша така школа була відкрита в 1821 р. в Бостоні. Завдяки ліберальним реформам 60—70-х рр. XIX ст. в Російській імперії також була запроваджена система початкової освіти, але вона вважалася необов’язковою. На той час рівень освіти населення Росії був найнижчим порівняно з європейськими державами.

Відбулися зміни і у вищій освіті. Виникла низка технічних вищих навчальних закладів, які випускали спеціалістів для промисловості. Також у провідних університетах світу відкривалися кафедри математики, фізики, хімії та інших дисциплін. Збільшувалася кількість студентів, але вища освіта була доступною лише для заможних людей.

ВИСНОВКИ

• Наука в XIX — на початку XX ст. стала відігравати зовсім нову роль у суспільстві. Вона перестала бути лише засобом пізнання світу й використання знань для практичних потреб. У свідомості людей вона посіла місце релігії, пояснювала світобудову.

• Завдяки науці на кінець XIX ст. був здійснений промисловий прорив, а сама наука стала перетворюватися на виробничу силу.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У яких наукових галузях були зроблені найважливіші досягнення в XIX — на початку XX ст.? 2. Які найголовніші наукові відкриття було зроблено в цей період? 3. Назвіть найвідоміших вчених-винахідників XIX — початку XX ст. 4. Які географічні відкриття були зроблені в XIX — на початку XX ст.? 5. Назвіть головні течії у філософії цього періоду. 6. Які нові галузі промисловості виникли в результаті впровадження технічних винаходів? 7. Що нового відбулося в розвитку освіти?

8. Чим можна пояснити швидкий розвиток науки в XIX — на початку XX ст.? 9. Які наукові винаходи цієї доби ви вважаєте найважливішими для розвитку світу? 10. Чому вчення Ч. Дарвіна вважають одним із головних досягнень науки XIX — на початку XX ст.? 11. Як у розвитку філософії знайшли відображення історичні реалії тогочасної епохи? 12. Охарактеризуйте найважливіші досягнення науки й техніки XIX ст., покажіть їхнє практичне значення. 13. Висловіть своє ставлення до представників різних течій громадської думки кінця XIX ст.

14. Складіть у зошиті таблицю «Наукові досягнення XIX — початку XX ст.».

15. Який вплив на духовне життя різних верств населення справляло становлення індустріального суспільства? Підготуйте есе за цим питанням.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно