Войти
Закрыть

Національно-визвольна боротьба народів світу наприкінці XIX - на початку XX ст.

9 Клас

Наприкінці XIX - на початку XX ст. потужний національно-визвольний рух одночасно охопив багато країн в різних частинах світу. Розвиток демократичних інституцій в Західній Європі та Північній Америці допоміг національній інтелігенції колоніальних та залежних країн усвідомити необхідність для своїх народів боротьби за незалежність, свободу та демократичні перетворення. Оголошена ними національно-визвольна боротьба в різних регіонах світу мала свої особливості. На Балканах метою стало звільнення слов’янських народів та греків від імперської влади Туреччини та Австро-Угорщини. Важливою складовою цієї боротьби стала необхідність православних християн звільнитися від гніту з боку ісламського уряду Туреччини. В Китаї національно-визвольна боротьба проходила під гаслом боротьби із руйнівним західним впливом. В Індії національні сили боролись проти порушення колоніалістами національних традицій. В той же час кінцевою метою боротьби стало створення нової сучасної держави при широкому використанні європейського досвіду. В Латинській Америці метою визвольної боротьби стало створення власних національно-культурних засад ефективного економічного та соціально-політичного розвитку. В Ірані та Туреччині боротьба проти європейського колоніалізму проходила одночасно із вимогами відновлення ісламських традицій. 2. Виникнення незалежних держав на Балканах Внаслідок російсько-турецької війни 1877-1878 рр. було зроблено вирішальний крок на шляху національного відродження болгарського народу. Сан-Стефанський мир між...
0 Переглянути

Японія в другій половині XIX - на початку XX ст.

9 Клас

У липні 1853 р. до узбережжя Японії поблизу столиці Еддо підійшла американська військова ескадра під проводом комодора Перрі. Демонстративно спрямувавши гармати своїх кораблів на берег, американці передали японському урядові лист президента США з вимогою «відкрити» японські портові міста для торгівлі американськими товарами. Невдовзі була підписана відповідна угода. Услід за американцями такі самі угоди з Японією уклали Англія, Франція і Голландія. Завершився майже 250-річний період ізоляції країни від зовнішнього світу, введеної сьогунами - військовими правителями Японії з роду Токугава. В Японію ринув потік європейських промислових відносно дешевих і різноманітних товарів. Почали занепадати національні ремесла і мануфактури. Для придбання заморських предметів розкоші багата самурайська верхівка обкладала поборами населення, доводячи його до убозтва. Японії загрожувало перетворення на звичайну колонію, як це сталося з більшістю країн Сходу. Та японське суспільство віднайшло в собі сили протистояти такому ходу подій. Від інших східних суспільств його відрізняв ряд особливостей. В політичній галузі - це відсутність єдиного, освяченого релігією, центру державної влади. Релігійна святість була притаманна імператору, та він не правив країною. Реальна сила була в руках сьогуна, але він не мав ні релігійного авторитету, ні необхідного чиновницького апарату, щоб контролювати всю країну. В результаті досить самостійними стали численні місцеві князі, котрі спиралися на віддане їм середнє і нижче самурайство. В економічній галузі - острівне положення Японії сприяло розвитку торгівлі й мореплавства, схильності японців запозичати в інших народів усе корисне. В соціальній галузі японцям завжди була притаманна своєрідна общинність, схильність до об’єднання, групової дії. Таку групу вирізняли відчуття духовної, майже родинної спорідненості її членів, висока дисциплінованість, відданість старшому в ній. В галузі культури - виховане в конфуціанському дусі самурайство - родовитий військовий стан - було досить освіченим....
0 Переглянути

Росія в 1905—1914 рр.

9 Клас

Неминучість революції в Росії була зумовлена особливостями її соціально-економічного і політичного розвитку після реформи 1861 р. Ця реформа стала важливим кроком на шляху розвитку російської промисловості. Швидко розвивався капіталізм, особливо в промисловості й банківській справі. Однак Росія і далі лишалася відсталою країною порівняно з країнами Західної Європи і Сполученими Штатами Америки. Капіталістичні відносини перепліталися з пережитками кріпацтва. Головними з цих пережитків був самодержавний лад та поміщицьке землеволодіння. В Росії 30 тис. великих поміщиків володіли 70 млн десятин землі, в той час як 10,5 млн селянських дворів мали лише 75 млн десятин. Постійними супутниками селянського життя були убозтво, хвороби, безправ’я. Важким було і становище робітників, позбавлених громадянських і політичних прав. Росія лишалася «тюрмою народів». Пригноблені народи були позбавлені освіти рідною мовою, царський уряд сподівався їх русифікувати, переслідувалася їхня культура. Наростання революційного вибуху прискорила російсько-японська війна, що наочно продемонструвала гнилість російського самодержавства. Початком революції стали події 9 січня 1905 р. В цей день мирна багатотисячна демонстрація робітників Санкт-Петербурга рушила до царського палацу з метою передати імператору петицію з проханням поліпшити умови життя. Війська розстріляли мирну демонстрацію. Було вбито 200 і поранено 800 чоловік. Кривава розправа викликала всенародне обурення. По всій країні відбулися мітинги протесту, в яких брали участь представники різних соціальних груп населення. Уряд відповів посиленням репресій. Під час зіткнень з військами загинули десятки чоловік у Ризі, Варшаві та інших містах імперії. Одночасно, з метою заспокоїти населення, було оголошено про створення комісії для з’ясування причин заворушень і обіцяно розробити законопроект про представницький орган - Державну думу. Але це не заспокоїло революційний рух. Масові мітинги і зіткнення з армією відбулися 1 травня 1905 р. У боротьбу втягувалося селянство. Очолюване партією есерів, воно створювало селянські спілки. В червні 1905 р. відбувся І з’їзд Всеросійської селянської спілки. Незадоволення охопило армію. У середині червня 1905 р. вибухнуло повстання моряків броненосця «Потьомкін» на Чорному морі. Ціною великих зусиль повстання вдалося придушити, але політичне напруження в країні не зменшилося. Революція продовжувала поглиблюватися....
0 Переглянути

Соціально-економічний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст.

9 Клас

Перетворення 60-70-х рр. XIX ст., основне місце серед яких посідала селянська реформа 1861 р., відкрили новий етап розвитку Росії, найважливішою частиною якої була індустріалізація. На створення індустріального суспільства вплинули особливості соціально-політичного ладу и історичних традицій країни. Правлячі кола Російської імперії, яка посідала напівпериферійне місце у світовій економіці, прагнули увійти до авангарду світової цивілізації. Це визначило «наздоганяючий» тип її розвитку щодо провідних країн Заходу. Становлення російської індустрії відбувалося досить високими темпами: упродовж кількох років виникали цілі галузі виробництва. Для їхнього створення широко використовувалися іноземний капітал, технології та поради зарубіжних спеціалістів. Однак економічний розвиток відбувався украй нерівномірно. Великі індустріальні центри межували з районами, де збереглося натуральне традиційне господарство. Економічний прогрес не поєднався в Росії з соціальним та політичним. Непорушним лишався принцип самодержавства, зберігався економічний та політичний вплив консервативного дворянства. 2. Промисловий розвиток Росії у другій половині XIX ст. і його наслідки У другій половині XIX ст. Росія, як і більшість країн Європи, переживає демографічний вибух. З 1861 по 1897 р. її населення зросло з 73 до 123 млн чоловік, а до 1917 р. - до 170 млн чоловік. Одночасно зростає кількість міського населення з 6 до 16 млн чоловік, особливо швидко це відбувається в промислових районах. Загальна кількість підприємств за три десятиліття збільшилась з 2500 - 3000 до 6400, що поєднувалося всюди із заміною ручної праці машинною. Вирішальним фактором економічного розвитку стало будівництво залізниць. Упродовж пореформених десятиліть Росія прокладала їх більше і швидше, ніж інші європейські країни. Почалося це після Кримської війни й невдовзі дало можливість зв’язати промислові центри і віддалені окраїни, місто і село, промисловість і ринок в єдиний організм. Велике значення мало будівництво Катерининської залізниці, яка сполучила вугільний Донбас із Криворіжжям, залізниць, що з’єднали порти Чорного і Балтійського морів. З 1867 р. створюється спеціальний фонд розвитку залізничного будівництва. В нього вливалися державний і приватний капітал, іноземні позики. Сам імператор Олександр III володів акціями залізниць. Розвиваються нові галузі промисловості - вугільна, нафтодобувна, хімічна, машинобудівна і нові промислові центри: Баку, Донбас,...
0 Переглянути

США в 1877—1914 рр.

9 Клас

До початку XX ст. у США нараховувалось 445 трестів (об’єднань ряду підприємств, керованих одним центром) із загальним капіталом понад 20 млрд доларів. Трести виробляли 3/4 усієї промислової продукції. Могутність трестів нерідко породжувала у їхніх власників прагнення до розширення свого впливу шляхом усунення конкурентів, насамперед дрібних і середніх підприємців. Трести для зміцнення своїх позицій обмежували права трудящих, котрі відповідали на це страйками, які часом набували грізного характеру. У цих умовах центральна влада (конгрес, президент, уряд) вбачали своє головне завдання в попередженні та урегулюванні конфліктів на основі відповідного законодавства. Вплив трестів позначився на житті всього американського суспільства: зростали ціни, розорялися дрібні і середні підприємці, частина фермерів, оскільки вони були неспроможні конкурувати з монополіями. Це викликало невдоволення трестами серед широких верств населення. У цих умовах конгрес ухвалив перші антимонопольні закони: закон про створення комісії для нагляду за діями залізничних компаній, а згодом - антитрестівський закон. Закон, проект якого запропонував сенатор Дж. Шерман, був ухвалений під тиском широкого антимонопольного руху робітників і фермерів. Він оголошував незаконним будь-яке об’єднання у формі тресту чи іншій формі, а також угоду, спрямовану на обмеження торгівлі. За порушення закону винний має бути притягнутий судом до відповідальності й оштрафований. Закон Шермана був використаний власниками трестів та їхніми адвокатами для боротьби із профспілками. Вони оголосили профспілки трестами, а страйки - порушенням свободи конкуренції. Таке тлумачення закону Шермана вперше було висунуте через два роки після його прийняття, під час загального страйку в Нью-Орлеані. Боротьба довкола закону Шермана показала, що американським трудящим доведеться докласти чималих зусиль для підвищення свого життєвого рівня....
0 Переглянути

Третя республіка у Франції

9 Клас

Наприкінці XIX ст. Франція за випуском основних видів продукції була витіснена на четверте місце в світі і відставала за темпами розвитку від США, Німеччини і Великої Британії. Уповільнення темпів розвитку французької економіки зумовлене рядом причин: - важкі наслідки франко-прусської війни (контрибуція, втрата Ельзасу і Лотарингії та ін.); - технічна відсталість французьких підприємств; - у сільському господарстві Франції переважали дрібні власники, які майже не купували промислових товарів, що звужувало внутрішній ринок французької держави. У цілому частка Франції у світовій промисловій продукції в 1900 р. становила 7%. Водночас частка Франції в закордонних капіталовкладеннях досягла 33%, і вона посіла друге (після Великої Британії) місце з вивезення капіталу. Місцеві капіталісти вкладали гроші в іноземні позики і, як наслідок, при застої промисловості, торгівлі, при зниженні життєвого рівня населення країна багатіла. До 1908 р. в різні облігації внутрішніх і зовнішніх позик було вкладено в 10 разів більше капіталів, ніж у промисловість і торгівлю Франції. Значна частина населення перетворюється на рантьє, тобто на людей, які ведуть паразитичний спосіб життя на прибутки, що отримують у вигляді відсотків на куплені облігації різних позик. У цей час у країні посилюється концентрація виробництва і капіталу. 5 банків на чолі з «Французьким банком» сконцентрували 73% загальної суми вкладів. Монополія «Коміте де Форт» контролювала 97% виробництва чавуну і 93% виплавки сталі. В правлінні банків і монополій звично фігурували одні й ті самі люди, що давало можливість фінансовій імперії впливати і на промисловість, і на сільське господарство....
0 Переглянути

Англія в 1870—1914 рр.

9 Клас

В останній чверті XIX ст. Англія вже не відігравала провідної ролі в промисловості й торгівлі, як це було в 50-60-ті рр. XIX ст. Вона почала відставати за темпами розвитку промисловості, пропустивши вперед США і Німеччину. Пояснювалося це передусім технічною відсталістю: устаткування, яке Англія першою освоїла в своєму виробництві в період промислового перевороту, до 1870-1914 рр. вже застаріло, а молоді суперники Великої Британії - США та Німеччина - використовували для оснащення своїх підприємств найновіші технічні досягнення. Запровадження нових технологій дало їм можливість виробляти більше продукції, знижувати її собівартість і, зрештою, позбавити англійців прізвиська «володарі промислової майстерні світу». У цей період серйозних труднощів зазнало і сільське господарство Англії. Дрібні фермери-орендарі, які становили основну масу населення в сільській місцевості, не мали грошей для ведення господарства на сучасному агротехнічному рівні. Врожайність їхніх ділянок була низькою, а ціни на вироблені продукти - високими. Власники англійських капіталів прагнули до негайного одержання прибутку, віддаючи перевагу або банківським операціям, або вивезенню капіталу за кордон, тобто створенню на англійські гроші підприємств у економічно відсталих країнах, де дешевизна сировини, відсутність витрат на її доставку, низький рівень зарплати і чималий ринок давали високі прибутки. Вже до початку XX ст. загальна сума вивезеного з Англії капіталу перевищила 2 млрд фунтів стерлінгів, а до 1914 р. - 4 млрд. Свідченням вступу Великої Британії в нову стадію індустріального суспільства в цей період стали утворення в країні монополістичних об’єднань і підвищення їхньої ролі в управлінні. На початку XX ст. 70% банківського капіталу було зосереджено в 12 банках, 5 з яких знаходилися в Лондоні. Утворюються великі монополії в промисловості: «Дорман-Лонг» - в суднобудуванні, «Армстронг-Уїнтворс» - у військовій промисловості й т. д....
0 Переглянути

Німеччина в 1871—1914 рр.

9 Клас

Внаслідок франко-прусської війни 1870-1871 рр. завершилося об’єднання Німеччини «згори». 18 січня 1871 р. у Версалі - резиденції французьких королів - у Дзеркальній залі було проголошено Німецьку імперію, а прусський король Вільгельм І Гогенцоллерн став імператором Німеччини. Скликаний у березні 1871 р. рейхстаг (німецька назва представницького органу) ухвалив у наступному місяці загальнонімецьку Конституцію (1871): - Німецька імперія стала союзом 22 монархій, в яких зберігалися свої правителі, місцеві конституції і представницькі установи (ландтаги), у віданні монархій залишалися місцеві справи; - найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики входили до компетенції імперського уряду; - панівне становище в Німецькій імперії належало Пруссії; - імператором країни міг бути тільки прусський король з династії Гогенцоллернів, котрий мав величезні повноваження. Йому належало право законодавчої ініціативи, призначення вищих посадових осіб у державі, оголошення війни, укладання миру тощо; - головою уряду імперії був канцлер, призначуваний імператором; - імперське законодавство здійснювалося парламентом, що складався з двох палат - Союзної Ради і рейхстагу, членами Союзної Ради були місцеві монархи або призначувані ними особи. Головою Союзної Ради був канцлер Німецької імперії;...
0 Переглянути

Франко-прусська війна

9 Клас

Завершальним етапом об’єднання Німеччини стала франко-прусська війна 1870-1871 рр. 19 липня 1870 р. імператор Наполеон III оголосив Пруссії війну. Імператор Другої імперії вбачав у Північнонімецькому союзі німецьких держав головного ворога Франції. Ця політика йшла врозріз з намірами Англії. Італія також не збиралася підтримувати Наполеона, який ставив їй перешкоди на завершальному етапі об’єднання. Росія, перебуваючи в пореформеному стані, дотримувалася нейтралітету (невтручання). Канцлер Німеччини Бісмарк створив усі необхідні умови для війни. Приводом до неї стали престолонаслідні події в Іспанії. Дипломатична служба Бісмарка спровокувала конфлікт, і Франція оголосила війну Німеччині. Розрахунок виявився точним, і Пруссія в очах світової громадськості мала вигляд держави, що обороняється. Франція почала активні воєнні дії. Але буквально через кілька днів виявилася повна неготовність Другої імперії до воєнного конфлікту: форти були недобудовані, відсутнє продовольство, шляхи сполучення перебували в жалюгідному стані. 2. Перебіг воєнних дій Добре озброєна, маневрена прусська армія з 4-го по 6-те серпня завдала перші три поразки, що дало можливість німцям вторгнутися в Лотарингію. Невдоволення у Франції, зумовлене першими невдачами, призвело до зміни уряду. Наприкінці серпня 1870 р. прусська армія почала оточення найбільш мобільних військових формувань Франції. Армія маршала Базена була блокована в районі м. Мец. На допомогу Базену поспішали війська під командуванням генерала Мак-Магона. Прусські війська заступили шлях армії, що поспішала на допомогу, після чого французи відійшли до м. Седан, що на березі р. Маас....
0 Переглянути

Література, філософія, мистецтво

9 Клас

У XVIII ст. лідерство в філософському осмисленні й поясненні світу належало французькому Просвітительству. Але Велика французька революція з її терором, руйнаціями, загальною жорстокістю і новими несправедливостями показала ілюзорність багатьох надій просвітителів. Настав новий етап у розвитку європейської філософії. Цього разу естафета перейшла до Німеччини, яка також вступила в період розвитку капіталізму. Кінець XVIII - перша третина XIX ст. - це період розквіту німецької класичної філософії. Її родоначальником вважають Іммануїла Канта. У своїх працях він піддав сумніву здатність розуму збагнути глибинний, справжній зміст речей матеріального світу. Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель спробував створити уже завершену філософську систему. Суть її полягає в тому, що є «світовий розум» або «світовий дух», який вічно існує і постійно розвивається. Все в природі є втіленням цього «світового розуму». Зміни в природі, в людях, у суспільстві - тільки наслідки саморозвитку «світового розуму». Сам же він розвивається через постійну взаємну боротьбу наявних у ньому протилежностей. Кількісні зміни, що виникають при цьому, переходять у якісні. Нове в ньому завжди заперечує старе. Цей «механізм розвитку» дістав назву «діалектика» (старогрецькою - «ведення спору»). Філософія Гегеля справила глибокий вплив на все духовне життя в Європі. Вона по-своєму обґрунтовувала і «розумність» існуючих у Німеччині і всій Європі порядків, і неминучість («розумність») їхньої зміни, і «розумність» попередньої історії, значно підвищивши інтерес до неї. Вона дала поштовх до подальшого розвитку і природничих, і гуманітарних наук....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Назад

Навігація