§ 24. ФРАНКО-ПРУССЬКА ВІЙНА

1. Причини війни

Завершальним етапом об’єднання Німеччини стала франко-прусська війна 1870-1871 рр. 19 липня 1870 р. імператор Наполеон III оголосив Пруссії війну. Імператор Другої імперії вбачав у Північнонімецькому союзі німецьких держав головного ворога Франції. Ця політика йшла врозріз з намірами Англії. Італія також не збиралася підтримувати Наполеона, який ставив їй перешкоди на завершальному етапі об’єднання. Росія, перебуваючи в пореформеному стані, дотримувалася нейтралітету (невтручання).

Канцлер Німеччини Бісмарк створив усі необхідні умови для війни. Приводом до неї стали престолонаслідні події в Іспанії. Дипломатична служба Бісмарка спровокувала конфлікт, і Франція оголосила війну Німеччині. Розрахунок виявився точним, і Пруссія в очах світової громадськості мала вигляд держави, що обороняється. Франція почала активні воєнні дії. Але буквально через кілька днів виявилася повна неготовність Другої імперії до воєнного конфлікту: форти були недобудовані, відсутнє продовольство, шляхи сполучення перебували в жалюгідному стані.

2. Перебіг воєнних дій

Добре озброєна, маневрена прусська армія з 4-го по 6-те серпня завдала перші три поразки, що дало можливість німцям вторгнутися в Лотарингію. Невдоволення у Франції, зумовлене першими невдачами, призвело до зміни уряду. Наприкінці серпня 1870 р. прусська армія почала оточення найбільш мобільних військових формувань Франції. Армія маршала Базена була блокована в районі м. Мец. На допомогу Базену поспішали війська під командуванням генерала Мак-Магона. Прусські війська заступили шлях армії, що поспішала на допомогу, після чого французи відійшли до м. Седан, що на березі р. Маас.

Прусський генерал Мольтке обійшов французів таким чином, що з одного боку вони були закриті рікою, з другого - бельгійським кордоном. 1 вересня 1870 р. почалася битва при Седані. За словами очевидців, французи «билися, як леви, і втікали, як зайці». Більша частина французьких військ, незважаючи на сильний опір, в паніці відступила. Залишки армії, які відійшли у фортецю Седан, обстрілювалися новими артилерійськими гарматами німців. Наполеон III, який перебував у фортеці, наказав вивісити білі прапори і припинити вогонь. 2 вересня 1870 р. він підписав капітуляцію. Ця катастрофа фактично завершила війну на користь Північно-німецького союзу.

Наступного дня уряд Франції повідомив Законодавчим зборам про поразку імперської армії при Седані, що спровокувало в Парижі народне повстання.

3. Проголошення Третьої республіки

4 вересня 1870 р. при величезному скупченні народу довкола будинку Ратуші було оголошено про повалення уряду Другої імперії і створення у Франції республіки. Це була Третя республіка в історії країни (Перша - 1793 р., Друга - 1848 р.). Почалося формування нового уряду, в створенні якого активну роль відіграли представники республіканського напряму і монархісти-орлеаністи. Главою нового уряду став генерал Трошю.

Франко-прусська війна, розпочата Францією, для Німеччини була оборонною. Але поступово її характер змінився. Після поразки під Седаном війська Північнонімецького союзу продовжували війну, воліючи розчленувати, пограбувати і зганьбити Францію. Бісмарк відмовився йти на перемир’я з урядом республіки. Нове керівництво Франції дістало назву Уряду Національної оборони.

Останнім оплотом Франції в період франко-прусської війни стало м. Мец. Армія маршала Базена все ще утримувала французьку державу від загибелі. Зі звісткою про проголошення в Парижі Третьої республіки Мец практично припинив опір. Маршал Базен від імені Уряду Національної оборони підписав наприкінці жовтня 1870 р. капітуляцію. Армія почала здавати зброю. Полонених відправляли в Німеччину. З падінням Меца дорога на Париж була відкрита. До кінця осені німці захопили третю частину території Франції, але навіть у цих умовах можна було вести визвольну війну, закупивши зброю в США. Однак уряд відмовлявся вести війну, намагаючись закінчити її шляхом переговорів з Пруссією.

На початку грудня німці почали облогу Парижа. В місті не вистачало продовольства, почався розгул спекуляції. Намагаючись врятувати існуючу ситуацію, патріотичні сили Парижа в двадцяти округах столиці створили Комітети пильності. Ці органи користувалися довірою робітників, студентів, інтелігенції. Загони Національної гвардії почали закупівлю зброї і продовольства. Але уряд Трошю 28 січня 1871 р. капітулював, здавши німецьким військам столицю Франції.

На початку лютого на неокупованій території в Бордо відбулися вибори до Національних зборів, сформувавши новий уряд на чолі з істориком і політичним діячем Тьєром. Наприкінці лютого в Парижі він одержав з рук Бісмарка умови майбутнього мирного договору.

Національні збори, зважаючи на те, що подальший опір може призвести до загибелі тисяч французів, ратифікували умови Бісмарка, і 10 травня 1871 р. у Франкфурті був підписаний мирний договір між Францією і Німецькою імперією.

4. Паризька комуна та її поразка

Частина парижан сприйняла договір із німцями як зраду національних інтересів Франції. Вони вимагали продовження війни до перемоги. В паризьких округах усе частіше почав лунати заклик до створення Комуни, яка могла б перебрати на себе управління державою. Ця тема найбільше обговорювалася в батальйонах Національної гвардії, в пресі, афішах.

Підштовхував до нових заворушень і стан економіки: за час війни скоротилося виробництво, в Парижі 32% населення офіційно вважалися безробітними. На думку міських низів, Комуна могла бути єдиним на той час органом, здатним продовжити війну, відбити зовнішню агресію, провести соціальні реформи й позбавити власності представників монархічного ладу і католицької церкви.

На початку березня 1871 р. уряд Тьєра переніс засідання Національних зборів до Версаля, почав вилучати зброю у населення Парижа. Припинена була і оплата Національної гвардії, загальна кількість формувань якої досягала 266 батальйонів. Від того моменту Національна гвардія стала центром об’єднання всіх повстанських сил Парижа. Указ Тьєра про роззброєння гвардії від 17 березня став приводом до нових заворушень у Парижі. Упродовж усієї ночі, до 8 години ранку 18 березня, силами гвардії і солдатів урядових військ, які перейшли на бік повстанців, один за одним захоплювалися округи і квартали французької столиці. На нараді міністрів у другій половині дня було вирішено вивести залишки військ з Парижа у Версаль. До вечора столиця була в руках повстанців. Почалася підготовка до виборів у Комуну, призначених на 22 березня.

26 березня 1871 р. відбулися вибори до Ради Комуни, на яких було обрано 103 представники від усіх округів столиці Франції. Переважна більшість у Раді належала до просоціалістичних угруповань, прибічників диктатури і захисту республіки від зовнішньої та монархічної агресії. Відразу ж після виборів почалися перетворення у всіх сферах суспільного життя:

- старі силові структури було замінено загонами Національної гвардії;

- виборча система передбачала виборність, звітність усіх службовців перед вищестоящими органами управління;

- заробітна плата службовців прирівнювалася до оплати праці кваліфікованих робітників;

- церква була відокремлена від держави;

- школи й інші загальноосвітні заклади виведені з-під контролю церкви. За словами одного з лідерів Комуни, суть реформи освіти полягала у створенні шкіл для дітей усіх громадян незалежно від їхнього соціального становища;

Прусські гармати обстрілюють Париж

- промислові підприємства, що виробляли продукцію на експорт, були націоналізовані згідно з законом про передачу недіючих підприємств робітничим асоціаціям. Саме так під владу комунарів потрапили Луврські збройні майстерні, Національна паризька друкарня; всі залізничні компанії були підпорядковані столичній Раді Комуни;

- практично на всіх підприємствах запроваджувався 8-годинний робочий день з установленим мінімумом зарплати;

- для забезпечення управління різними адміністративними службами в Раді Комуни діяло десять робочих комісій.

У процесі формування інститутів управління всередині Паризької комуни утворилося кілька груп, що почали протиборствувати. Радикально налаштована Національна гвардія вимагала утворення Комітету громадського порятунку. Опозиція не могла допустити створення цього органу, адже це призвело б до диктатури, а програма Комуни заперечувала мілітаризм і загарбницькі війни.

Усі європейські монархії, версальський уряд Тьєра й окупаційні німецькі війська, що знаходилися на північному сході країни, готові були знищити республіку в Парижі. Німеччина звільнила більшість військовополонених для створення нової урядової армії, і 2 квітня версальські війська почали наступ на Париж. Воєнні дії з кожним днем набували запеклішого характеру. Версальські війська, які налічували близько 100 тисяч чоловік, значно переважали загони Національної гвардії не тільки за чисельністю, а й за якістю. У середині травня урядова армія підійшла до околиць Парижа і почала артилерійський обстріл робітничих кварталів столиці. 21 травня розпочався штурм, що супроводжувався великими пожежами і масовими розстрілами. За наказом Тьєра війська знищували все, що на їхньому шляху нагадувало про революцію. 29 травня закінчилося 72-денне існування Комуни в Парижі. Останні захисники Комуни були розстріляні на кладовищі Пер-Лашез. Усього було розстріляно 30 тисяч комунарів, а 50 тисяч потрапили в тюрми і були заслані на каторгу. 18 січня 1871 р. у Дзеркальному залі Версалю біля Парижа було оголошено про створення Німецької імперії. Її першим імператором став король Пруссії Вільгельм І.

Висновки

Наполеон III, розпочинаючи війну з Пруссією, був цілковито впевнений у перемозі. Однак французька армія була повністю розбита дисциплінованими і добре озброєними військами німців. Після капітуляції Наполеона III була проголошена Третя республіка. Її лідери вважали, що подальша оборона країни призведе до загибелі тисяч французів, тому повели країну до підписання мирного договору. Однак не всі французи були згодні з тим, що ганебний мир кращий, ніж боротьба не на життя, а на смерть із ненависним ворогом. Вони відмовились капітулювати, проголосивши в Парижі Комуну, і почали здійснювати соціалістичні перетворення. Уряд Тьєра з допомогою окупантів придушив повстання.

Франція була принижена умовами миру, однак зберегла життя тисячам своїх громадян. Пруссія використала свою перемогу для остаточного об’єднання німців під своєю владою в єдину імперію.

Запитання і завдання

1. Чому Франція від самого початку війни почала зазнавати поразок?

2. Яка подія у війні спричинила повстання в Парижі й створення Уряду Національної оборони?

3. Назвіть причини поразки Паризької комуни.

Документи та матеріали

Делегати двадцяти округів Парижа до паризького народу

«Чи виконав своє завдання уряд, який узяв на себе 4 вересня справу національної оборони? Ні!

...Своєю неквапливістю, своєю нерішучістю, своєю інертністю вони привели нас до краю прірви: вони не вміли ні керувати, ні битися, хоча в їхньому розпорядженні були всі ресурси, продовольство і люди.

...Керівництво воєнними справами ще більш жалюгідне: безцільні вилазки, кровопролитні і безрезультатні бої; постійні невдачі; Париж піддається бомбардуванню. Уряд показав, на що він здатний: він вбиває нас. Для порятунку Парижа необхідне швидке рішення. На всі закиди громадськості уряд відповідає тільки погрозами. Він заявляє, що збереже порядок, як Бонапарт заявляв до Седана».

Практикум по новой истории (1640-1970). - М., 1981. - Ч. II. - С. 34-36.

Як цей документ характеризує діяльність Національного Комітету оборони?

Декрет про передачу управління округами Парижа у ведення членів Комуни

«Паризька комуна ухвалює:

Ст. 1. Члени Комуни здійснюють адміністративне управління своїми округами.

Ст. 2. Для ведення справ їм пропонується виділити на допомогу собі комісію за своїм вибором і під свою відповідальність.

Ст. 3. Тільки члени Комуни мають право здійснювати запис актів громадянського стану. Паризька комуна».

Практикум по новой истории (1640-1970). - М., 1981. - Ч. II. - С. 55.

За яких обставин Паризька комуна прийшла до влади?

Запам’ятайте дати

1870-1871 рр. - франко-прусська війна

1870 р., 2 вересня - «Седанська катастрофа»

1870 р., 4 вересня - створення Третьої республіки у Франції

1871 р., 18 березня - 29 травня - Паризька комуна

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 9 клас Білоножко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)