Войти
Закрыть

Франція в XI-XV ст.

7 Клас

На шляху до єдності. В XI ст. власне Францією називали невелику територію навколо Парижа - королівський домен Іль-де-Франс. Інші землі були фактично незалежними територіями. Монархи вміло використовували суперництво й ворожнечу між впливовими феодалами. Запорука їхнього успіху полягала в існуванні сильного союзника - середніх і дрібних феодалів, населення міст і церкви. Потерпаючи від зловживань сеньйорів, вони шукали захисту в королівської влади, виступали за її зміцнення та об’єднання країни. Влада королів з династії Капетінгів не виходила за межі власного домену, тому король Людовік VI (1108-1137) саме з нього почав наводити порядок. Справжньою удачею стало одруження його сина Людовіка VII з Альєнорою - спадкоємницею величезного герцогства Аквітанія. Але невдовзі пара розлучилася. Новим чоловіком Альєнори і господарем Аквітанії став Генріх І Плантагенет. Коли через кілька років Генріх став англійським королем і об’єднав усі свої володіння, у його руках, завдяки шлюбу та батьківській спадщині, опинилася значна територія Франції. Перший король Франції (а не франків) Філіпп Август II (1180-1223) захопив більшу частину англійських володінь у Франції і повернув собі узбережжя. Цей фантастичний успіх - час справжнього торжества французької корони. Тепер вона могла перейти до завоювання багатих і незалежних південних областей. Король Людовік VIII приєднав до своїх володінь графство Тулузьке та частину Середземноморського узбережжя....
0 Переглянути

Іспанія під владою арабів і католицьких королів

7 Клас

Мусульманська Іспанія. Після завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами (корінними жителями Північної Африки), які незадовго до того прийняли іслам, вони вторглися в Іспанію. Уже в першій великій битві численніше вестготське військо зазнало нищівної поразки. Одна за одною загарбникам здалися всі великі фортеці королівства. Окрилені перемогою, араби й бербери (християни називали їх маврами) спробували просунутися в глиб Франкської держави, але їх, як ми знаємо, зупинив Карл Мартелл. Подумайте! Чому численніше вестготське військо зазнало поразки? Мусульманська Іспанія (або Ал-Андалус) залишалася складовою частиною Дамаського халіфату, але згодом оголосила себе незалежною державою. В XI ст. низка міжусобиць викликала розпад Ал-Андалусу на декілька десятків самостійних князівств. Певна частина місцевого населення прийняла іслам. Інші зберегли свою релігію, але засвоїли мову та звичаї загарбників....
0 Переглянути

Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

7 Клас

Конунги германських племен, які здійснювали напади на Західну Римську імперію, були звичайними військовими вождями. Вождь очолював дружину лише доти, доки вміло і вдало командував нею. Якщо ж йому не таланило, то його негайно усували і могли навіть убити. На відміну від племінних вождів, королів не обирали. Їхня влада переходила у спадок усередині одного зі знатних родів. Правителі варварських королівств не мали постійного місця проживання і весь час переїжджали з одного поселення до іншого. Вони жили за рахунок підлеглих, а також з прибутків, які давав власний домен - спадкове земельне володіння. Постійних податків тоді ще не існувало. Усі свої скарби король возив у великих скринях за собою. Навіть у Карла Великого не було столиці, хоча найдовше він залишався у своєму палаці в Аахені. Дуже довго середньовічні королівства не мали постійних і чітких кордонів. Король вважав свою державу воєнною здобиччю. Він ділив її на частини між синами-спадкоємцями, а ті, своєю чергою, перекроювали володіння померлого батька....
0 Переглянути

Хрестові походи

7 Клас

Перший хрестовий похід. Наприкінці XI ст. племена турків-сельджуків, які сповідували іслам, захопили майже всю Малу Азію. Це ускладнило відвідування прочанами Палестини - Святої землі, де пройшло земне життя Ісуса, і Єрусалима - міста, де перебувала головна християнська святиня - Гроб Господній. З проханням допомогти в боротьбі проти сельджуків до Заходу звернувся візантійський імператор Олексій І Комнін. Його звернення мало відгук у римській церкві. У 1095 р. у французькому місті Клермон Папа Урбан II закликав християн до війни з мусульманами. Учасникам походу він пообіцяв відпущення гріхів і запевнив їх: «Хто тут згорьований і бідний, там радітиме і багатітиме». У натовпі, що слухав Папу, були лицарі, селяни, містяни. Вони зустріли палку промову Урбана II вигуками: «Так хоче Бог!». Люди нашивали на одяг хрести (звідки пішла назва «хрестоносці») на знак того, що готові вирушити на відвоювання Святої землі. Почалася доба хрестових походів. Земля ця, яку ви населяєте, стиснута вашою численністю і ледве годує тих, хто її обробляє. Звідси виникає те, що ви один одного кусаєте і пожираєте, ведете війни і завдаєте один одному безліч смертельних ран. Нехай же припиниться між вами ненависть, нехай змовкне ворожнеча. Ставайте на стезю Святого Гроба, вихопіть землю цю в нечестивого народу, підкоріть її собі. Єрусалим - це пуп землі, край, плодоносніший порівняно з іншими, земля ця наче другий рай. І цей царствений град перебуває нині в полоні у своїх ворогів і знищується народами, які не відають Господа. Він не припиняє молити, щоб ви прийшли йому на допомогу. Як Папа Урбан II переконував вірян іти у хрестовий похід? Які ж причини спонукали до участі в хрестоносному русі? Звичайно, вагому роль відіграли релігійні почуття вірян. Однак поряд з ними існували й цілком земні мотиви. Селян вела надія отримати волю і землю. Купці розраховували на нові ринки й величезні прибутки. Лицарі шукали слави й багатства. Правителі й знать прагнули розширити свої володіння. Найбільшу ж зацікавленість виявило папство. Воно мало на меті розширити вплив католицької церкви на Схід і зміцнити її позиції в суперництві з православ’ям, а також посилити свій авторитет у Західній Європі. Саме тому церква стала головним організатором хрестових походів....
0 Переглянути

Скандинавія в добу середньовіччя

7 Клас

 «Людина Півночі». До сьогодні нас приваблюють яскраві образи середньовічних мешканців півночі Європи - Скандинавського півострова. Піднявши вітрила своїх кораблів, ці сильні похмурі люди долали моря, відкриваючи нові країни й континенти. Своєю хоробрістю та безжальністю в бою вони наводили на сучасників такий жах, що ті вірили, буцімто цих воїнів наділено чаклунською силою і зброя проти них безсила. На півночі Європи умови життя були дуже важкими. Скандинавія вирізняється суворим кліматом, у її ландшафті переважають скелясті гори й ліси. Землі, придатної для обробітку, мало, навіть в урожайні роки припасів на довгу зиму не вистачало. Скандинави використовували щедрий дар природи - море, яке й годувало, і відкривало швидкий шлях до інших країн. Предки нинішніх датчан, шведів і норвежців успішно плавали як у відкритому морі, так і вздовж своїх берегів зі звивистими затоками - фіордами. Скандинави були також вправними суднобудівниками. Вони створили найдосконаліший на той час корабель - довгий і вузький дракар, здатний уміщувати 50-60 осіб. Корму й ніс робили однаково загостреної форми. Це давало змогу не розвертати судно, а просто переставляти весла й пливти у зворотному напрямку....
0 Переглянути

Середньовічне місто

7 Клас

Виникнення нових міст. На світанку середньовіччя більшість античних міст лежала в руїнах. У Х-ХІ ст. відбулися важливі зміни. Сільські умільці, які у вільний час майстрували все необхідне - від плугів до одягу та посуду, поступово залишили селянську працю і зробили ремесло своїм головним заняттям. Невдоволені високим податком, вони втікали від своїх феодалів і засновували поселення на перехрестях доріг, на руїнах старих римських фортець, біля замків і монастирів, поблизу річкових переправ і зручних морських гаваней. Тут охоче селилися також купці, а з посиленням селянської залежності - селяни-утікачі. Так, у Х-ХIII ст. дуже швидко стали відроджуватися старі міста та зростати нові. Спочатку вони виникли в Італії і Франції, потім - в Англії, Нідерландах і Німеччині, згодом - у Скандинавських країнах, Угорщині, Ірландії тощо. Особливо багато міст було в Італії, Фландрії і на берегах великих судноплавних річок - Рейну та Дунаю. Проте і в інших країнах їх було так багато, що зазвичай селянин міг дістатися найближчого міста впродовж дня....
0 Переглянути

Середньовічні замки та селянські господи

7 Клас

Як жили лицарі. З XI ст. усіх світських феодалів стали називати лицарями. Слово «лицар» (з нім. - вершник) стало синонімом знатності й благородства. Лицарями не народжувалися, а ставали. Це нелегке заняття вимагало не лише фізичної сили та особистої хоробрості, а й тривалої військової підготовки. У віці шести-семи років хлопчиків зі знатних сімей віддавали служити пажами при дворах великих феодалів, де їх навчали володіти зброєю та їздити верхи. Вони засвоювали також правила вишуканої придворної поведінки, училися танцювати та співати. Значно менше уваги приділялося вмінню читати та писати. Панувала думка, що лицарю це не потрібно. Усі добре знали старе франкське прислів’я: «Хто, жодного разу не скочивши на коня, до 12 років залишається у школі, той не здатен ні до чого більш путнього, ніж стати священником». Лише наприкінці середньовіччя частина лицарів стала усвідомлювати важливу роль освіти. Закінчивши навчання, юнак ще декілька років служив зброєносцем у лицаря: усюди супроводжував його і допомагав у битвах. Тільки після цього, у 18-20 років, відбувалося урочисте посвячення в лицарі. До пояса майбутнього лицаря прив’язували меч, надягали йому шпори й ударяли кулаком по потилиці. Щоб продемонструвати свою спритність, він стрибав на коня і вражав списом опудало. Іноді посвячення проходило на полі бою. Юнака вдаряли плазом меча і казали: «Будь лицарем!». Навіть король мусив пройти обряд посвячення в лицарі. Порушення васалом своїх обов’язків, заплутаність відносин між сеньйорами та їхніми численними васалами, прагнення феодалів пограбувати слабшого сусіда - усе це призводило до безперервних війн. Церква намагалася обмежити їхній розмах. З кінця X ст. вона постійно закликала до «Божого миру». Упродовж нього, тобто з вечора середи до ранку понеділка, а також у великі свята воювати заборонялося. Пізніше накази про обмеження воєнних дій почали видавати королі. Згодом і феодали зрозуміли, що за будь-якої суперечки краще не знищувати церкви, млини і селянські посіви у володіннях один одного. Поступово складалися «правила війни», які стали частиною своєрідного «кодексу лицарської честі». Він передбачав хоробрість у битві, вірність сеньйору, захист християнської віри, надання заступництва знедоленим і немічним. Найганебнішим вважалося боягузтво, а честь цінувалася вище за життя....
0 Переглянути

Організація християнської церкви в середньовіччі

7 Клас

Упродовж майже двох останніх століть існування Римської імперії християнство було її державною релігією. Проте як світова релігія воно поширилося тільки в середні віки, і наслідком цього стало посилення церкви як форми організації вірян. Під час безперервних варварських нашесть лише церква, одна з усієї античної спадщини, не тільки зберегла, а й укріпила своє становище. Підтримка з боку держави сприяла її економічному зміцненню. Церква перетворилася на великого землевласника, а духовенство отримало звільнення від військової служби, податків і мита. Території кількох провінцій об’єднувалися в єпархію - церковний округ, на чолі якого стояв єпископ. На початку середньовіччя Західна Європа не знала міцної центральної влади, тому дуже зріс вплив римських єпископів. їх називали папами. Оскільки першим єпископом Рима став один з найближчих учнів Ісуса Христа апостол Петро, папи вважають себе його спадкоємцями. Це дало папам підстави наполягати на своєму верховенстві над світською владою - королями та імператорами. Велику роль у зміцненні такої думки відіграло вчення видатного християнського богослова, єпископа Аврелія Августина. Йому належать слова: «Поза церквою - немає спасіння». Саме Аврелій проголосив церкву єдиним посередником між Богом і людьми. На Заході християнську церкву очолив Папа Римський. На Сході головна роль належала Патріарху Константинопольському, або, як його називали, Вселенському патріарху. Вони постійно суперничали між собою за вплив на християн, однак діяти їм доводилося в різних умовах. Східна церква була частиною міцної держави, спиралася на неї і підкорялася владі імператора. Західна - прагнула піднестися над світською владою і підпорядкувати її собі....
0 Переглянути

Середньовічне суспільство

7 Клас

Спілкування людини з природою. Що віддаленіша від нас епоха, то міцніша залежність людини від природного середовища. У середні віки саме воно визначало, де розселялися люди і чим займалися, які вони мали суспільні інтереси, житло, транспорт, одяг, їжу тощо. На світанку середньовіччя в Європі зберігався сухий і прохолодний клімат. У VIII-XIII ст. потеплішало, причому так, що, наприклад, в Англії стали закладати виноградники. Потім різко похолодало, і зниження температури тривало до XVIII ст., поки не встановився клімат, який здебільшого зберігається й сьогодні. Надзвичайно важливу роль у житті середньовічної людини відігравав ландшафт. Існування величезних лісів давало можливість спалювати їх і використовувати попіл для удобрення ґрунту, отримувати деревину для будівництва, обігрівати житла та виготовляти знаряддя праці. У лісах збирали гриби, ягоди, мед диких бджіл, полювали, ховалися від ворогів. У річках і морях ловили рибу, водні шляхи використовували для пересування та ведення торгівлі. Гори були природними кордонами й фортецями. Недарма вважалося, що моря людей з’єднують, а гори - роз’єднують....
0 Переглянути

Арабський халіфат

7 Клас

Природно-географічні умови Аравії. Тоді як після загибелі Римської імперії Європа потерпала від глибоких потрясінь, не менш важливі зміни відбувалися і на Сході. Тут, в Аравії, яку населяли араби, за декілька десятиліть утворилася єдина міцна держава. У центрі Аравійського півострова розташована величезна пустеля. Люди жили переважно на її околицях, а також на узбережжі. На більшій частині «кам’янистої Аравії» у пошуках пасовищ кочували бедуїни (степовики) зі стадами верблюдів, овець і коней. Найрозвиненішими були дві області - Ємен у південно-західній частині півострова і Гіджаз на заході. Крізь ці землі проходили важливі торговельні шляхи з Індії до Візантії, що сприяло зростанню міст і піднесенню купецтва. Кому, згідно з релігійними віруваннями, Бог відкрив десять заповідей, які стали Законом Божим для іудеїв і християн? Про це написано у Старому Заповіті. Першими підтримали Мухаммада його дружина Хадіджа та найближчі друзі, які увірували: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад - пророк (посланець) його». Проте в цілому населення Мекки поставилося до проповідей вороже. Несподівано його слова справили велике враження на жителів міста Ясріб. Вони почули Мухаммада, прийшовши до Мекки на ярмарок, і принесли додому вістку про Пророка....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 124 125 126 127 128 129 130 131 132 ... 317
Назад

Навігація