Войти
Закрыть

Короткий словник понять і термінів

7 Клас

Абат/абатиса — настоятель (настоятельна) монастиря. Авари — тюркські племена, які в VI ст. завоювали придунайські райони, заснували свою державу й жили там до початку IX ст. Альбігойці — послідовники єретичного вчення, поширеного на півдні Франції у ХІІ-ХІІІст. Анафема (з грецьк. анафема — прокляття, відлучення) — у християнстві відлучення від церкви. Арбалет (фр. arbalete, від латин. arcus — лук і ballista — метальне знаряддя) — механічний пристрій, з якого можна було пускати стріли з масивними, ромбічної форми вістрями. Аріанство (від імені священика Арія) — єретичне вчення. Арка — склепіння у формі дуги, яким перекривають відстань між стінами, колонами, стовпами тощо. Астрологія (від грецьк. астрон — зірка і логос — знання) — учення про зв’язок між розміщенням зірок і планет і подіями в житті людей та народів. Аси — боги в давніх скандинавів. Аутодафе (порт. auto da fe — акт віри) — оголошення й виконання вироків інквізиції, зокрема спалення на вогнищі. Б Багряниця — довгий верхній одяг із дорогої тканини багряного кольору, який носили візантійські імператори. Базиліка - прямокутна споруда, поділена рядами колон на кілька нефів. Барон (із старонім. baro — вільний воїн) — дворянський титул у Західній Європі; у середньовіччі — неспадковий васал короля. Баскак (тюрк.) — монгольський воєначальник. Бей (з тур. bey — пан) — у східних країнах титул феодальної знаті. Бояри — верхівка знаті в Московській державі до XVII ст. Булла — указ Папи, рідше — імператорський указ. Бюргер (нім. Burger — городянин) — вільний житель середньовічних міст Європи....

Китай

7 Клас

Наприкінці II ст. повстання «жовтих пов’язок» завдало Ханській імперії непоправного удару, і 220 р. вона розпалася на три держави. У 280 р. правитель однієї з них Сима Янь об’єднав під своєю владою весь Китай і заснував імперію Цзинь. Однак від самого початку вона була нестійкою. Родичі імператора, яким він роздав в удільні володіння чимало областей, посварилися між собою в гонитві за владою. Уже на початку IV ст. країна перебувала в тяжкому стані, і саме тоді племена кочівників розпочали війну проти імперії Цзинь. Населення втікало на південь, за річку Янцзи. Там у 317 р. нащадки Сими Яня заснували династію Східна Цзинь (317-420). Китай виявився розділеним на дві частини. Так тривало майже три століття. У 581 р. владу в Північному Китаї захопив войовничий полководець Ян Цзянь. Він був проголошений імператором і став засновником династії Суй (581-618). У 589 р. Ян Цзянь силою зброї підкорив також увесь Південний Китай і відновив єдність країни. Нова держава отримала назву імперія Суй. Син і спадкоємець Ян Цзяня імператор Ян Гуан розширив іригаційну систему. За його наказом було прорито Великий канал, що сполучив річки Хуанхе та Янцзи. Цей водний шлях довжиною 2,5 тис. км мав важливе значення для розвитку торгівлі. На його будівництві працювало 5 млн осіб. Після цього Ян Гуан узявся за відбудову Великого Китайського муру, що посилило оборонні можливості держави....

Індія

7 Клас

На світанку середньовіччя Індія складалася з багатьох невеликих країн найрізноманітніших типів. Кордони між ними змінювалися ще швидше, аніж династії і раджі (князі), які там правили. У Північній Індії сформувалося велике державне об’єднання — Магадха. Воно займало територію навколо середньої течії річки Гангу. Піднесення Магадхи почалося наприкінці III ст., коли при владі утвердився Гупта, який прийняв титул махараджі (великого царя). Саме він започаткував династію Гуптів. Значне посилення Магадхи відбулося за правління його внука Чандрагупти (320- 335), який об’єднав Північну Індію. Держава Гуптів перетворилася на одну з найбільших імперій раннього Середньовіччя на Сході. У VI ст. імперія Гуптів, що проіснувала майже два століття, занепала. Остаточного удару їй завдало нашестя ефталітів («білих гунів»), які прийшли з Центральної Азії. Після тривалих воєн у 528 р. гунти розбили армію ефталітів і поклали край вторгненням. Але це протистояння послабило імперію Гуптів, і вона невдовзі зникла. На її уламках постало безліч невеликих країн, які стали легкою здобиччю для загарбників. На індійські території неодноразово нападали араби. Починаючи з XI ст. ці землі хотіли завоювати тюркські мусульмани. У 1001 р. султан Махмуд Газневі, правитель міцної і войовничої тюрко-іранської держави Газневідів, здійснив свій перший похід в Індію. Легка перемога й багата військова здобич спонукали його продовжувати напади. У наступні роки він спустошував Індію ще 16 разів. Махмуд повертався додому в супроводі десятків тисяч полонених і переповнених золотом, сріблом і коштовностями караванів. Його столиця — місто Газні — розрослася розкішними будівлями, більшість яких спорудили індійські ремісники-бранці....

Туреччина

7 Клас

Близько 900 р. почався розпад Тюркського каганату, що знаходився на теренах Центральної Азії. Групи тюрків-мусульман почали рухатися на Захід. Однією з них була група досвідчених воїнів, які, за іменем свого начальника, називалися сельджуками. На своєму шляху на Захід вони досить швидко заволоділи Персією, після чого почали наступ на Візантію. У 1071 р. в битві під Манцикертом сельджуки вщент розбили візантійську армію й навіть захопили в полон імператора. Невдовзі після цієї катастрофи під контролем войовничих тюрків-сельджуків опинилася майже вся Мала Азія (Анатолія). На завойованих землях вони утворили Сельджуцький султанат. На початку XII ст. столицею султанату стало місто Конья. Звідси походить ще одна його назва — Конійський султанат. Тривалий час він залишався могутньою державою Малої Азії. На початку XIII ст. на землях Конійського султанату поселилося туркменське плем’я кайи. Воно перебралося сюди із Середньої Азії, рятуючись від монгольських орд. Та невдовзі могутні монголи вторглись і в Малу Азію й, по суті, поклали край Конійському султанату. Він розпався на кілька дрібних бейліків (князівств). Титул бея (князя) отримав і вождь племені кайи — Осман (бл. 1281-1326). Конійський султан зберігав свою владу над бейліками лише формально як сюзерен. І він, і беї визнавали зверхність монголів, хоча й жили за своїми законами....

Практичне заняття 5. Виникнення слов’янської писемності. Кирило та Мефодій

7 Клас

«У царство ж Никифора, царя грецького [візантійського], який настав після Ірини, Константинової матері, прийшов день пам’яті святого [Климента] — і не відступило море, як у всі проминулі літа, і було так до п’ятдесяти років і більше. Коли ж став у Херсонесі єпископом блаженний Георгій, той вельми печалився про те, що море не відступає, і мощі такого угодника Божого, ніби під спудом, водами покриті. Прийшли ж у дні його до Херсонеса від Константинограда два вчителі Мефодій і Константин Філософ, згодом названий Кирилом, котрі прямували в Хозари на проповідь. Вони про мощі святого Климента запитували й, довідавшись, що в морі вони, надихнули єпископа Георгія, аби шукав, — нехай подбає знайти того духовного скарба, священномученикові мощі. Єпископ же Георгій, на те від тих учителів надихнутий, пішов спершу в Константинополь звістити про це цареві Михаїлу, за ім’ям тим Третьому, [...] також і святішому Ігнатію-патріархові [...]. Цар же і патріарх послали з ним вибраних мужів і весь клір святої Софії, і прийшли до Херсонеса, зібрали разом із Мефодієм і Константином весь благовірний люд, і рушили з псалмами та піснями на край моря, бажаючи дістати бажане, — але не розступилася вода. Коли зайшло сонце, сіли в корабель, й опівночі світло засяяло з моря, і явилася спершу голова, потім же й усі мощі святого Климента з води вийшли. І взяли їх святителі, поклали до корабля, і в місто винесли чесно, поставивши в апостольській церкві» (З твору «Житіє і страждання святого священномученика Климента, Папи Римського»). 2. «[...] Ростислав, князь моравський, з Божої волі радився з князями своїми та мораванами, а [потім] послав до цесаря Михаїла, говорячи: "Хоч люди наші язичництво відкинули й тримаються закону християнського, немає в нас такого вчителя, щоб нам мовою нашою виклав праву християнську віру, щоб і наші землі, дивлячись на це, уподібнилися до нас. Так пошли нам, владико, єпископа й учителя такого. Адже від вас іде в усі землі закон добрий”....

Північно-Східна Русь. Утворення Московської держави

7 Клас

Далекою околицею могутньої Київської держави Рюриковичів була територія між Окою та Волгою. Вона називалася землею за великим лісом — Заліським краєм. Найдавнішими містами цього краю були Ростов і Суздаль. За цими назвами стали іменувати весь край. Володимир Мономах, якому ця територія дісталася за рішенням з’їзду князів у Любечі, відправив князювати в ній свого малолітнього сина Юрія, прозваного згодом Довгоруким. Князь Володимир Мономах неодноразово бував у Заліському краї. У 1008 р. на річці Клязьмі він заснував місто, яке на свою честь назвав Володимиром (Владимиром). З іменем Володимира Мономаха пов’язують появу переказів про царський вінець, відомий як шапка Мономаха. За легендою, київський князь Володимир Мономах отримав її від свого діда по матері — візантійського імператора Константина Мономаха. Насправді шапку Мономаха було зроблено приблизно в XIV ст. Вона нагадує покритий золотими пластинами гострокутний головний убір, оторочений соболиним пухом, прикрашений коштовним камінням і увінчаний хрестом. Як відомо, саме цією шапкою вінчалися на царство московські князі й царі. У XVIII ст. Петро І замінив шапку Мономаха імператорською короною. Нині шапка Мономаха зберігається в Оружейній палаті московського Кремля. У 1147 р. відбулася зустріч Юрія Довгорукого з другом і союзником — новгород-сіверським князем Святославом Ольговичем. Цим роком датується перша літописна згадка про Москву. Уважається, що раніше Москва й прилеглі землі належали боярину Степанові Кучці, у якого їх відібрав Юрій Довгорукий....

Центральна та Східна Європа в середні віки

7 Клас

Західні слов’яни — чехи, поляки, словаки — походять від слов’янських племен, які розселилися на північ від Дунаю аж до Прибалтики й Ельби. Слов’янська спільнота Балканського півострова стала ядром формування південних слов’ян: болгар, сербів, хорватів, словенців тощо. Перша держава західних слов’ян утворилася в ході боротьби з тюркськими племенами — аварами. Свою назву — князівство Само — вона отримала від імені засновника, напівлегендарного правителя Само. У 623 р. він об’єднав окремі чеські племена й переміг аварів, після чого був обраний князем і правив 35 років. Князівство Само успішно відбивало також напади франків, які намагалися підкорити слов’янські землі. Після смерті в 658 р. Само його держава розпалася. У першій половині IX ст. на частині території сучасних Словаччини та Чехії утворилася Великоморавська держава, засновником якої став князь Моймир (822-846). У 846 р. східнофранкський король Людовік Німецький скинув Моймира й посадив на княжий трон його племінника Ростислава, який вирішив звільнитися від німецької опіки. У пошуках союзників він звернувся до візантійського імператора й попросив відрядити місіонерів для християнізації місцевого населення, бо це й було нібито причиною нападів німецьких феодалів. У 863 р. в країну прибули проповідники — брати Кирило та Мефодій. Вони створили перші зразки слов’янської писемності, проповідували християнство, переклали старослов’янською мовою богослужебні книги. Почалося створення церкви, незалежної від німецького єпископа....

Ранній гуманізм і Відродження в Італії

7 Клас

У XIV ст. в культурному й духовному житті багатих італійських міст почали простежуватися тенденції, які засвідчили прихід нової епохи, названої пізніше Відродженням. За основу цього терміна (у французькому варіанті — Ренесанс) узято навернення до античної спадщини. Адже впродовж усього середньовіччя античне письменство було важливим джерелом пізнання світу й людини, однак черпали з його надр тільки одиниці. Творці Ренесансу розглядали середні віки як тисячолітню перерву в розвитку культури, що настала після загибелі античної цивілізації. Вони вважали, що саме їхня доба покликана відродити мистецтво й гуманітарні науки. Підґрунтям культури Відродження стала нова течія — гуманізм (з латин. людяний). Він зародився в XIV ст. в Італії, а впродовж XV-XVI ст. поширився і в інших країнах Європи. Характерною ознакою гуманізму було висунення на перший план усебічно розвиненої людини. Важлива роль у її вихованні відводилася культурі, яка після «тисячолітнього занепаду» зараз цілковито переосмислювалася. Зразок для наслідування гуманісти бачили в культурі античних Греції та Риму. Досягнення античних учених, філософів, поетів, архітекторів, скульпторів стали орієнтиром для творців культури Відродження. Великий інтерес діячі гуманізму починають проявляти до історії, яку вважали «вчителькою життя», адже в ній активною силою є саме людина. Перед педагогікою ставилися завдання виховати вільну, гармонійно розвинену особистість. Основою навчання мали стати повага до учня та прагнення спонукати його до самостійного мислення. Чималі здобутки мала математика, астрономія й медицина. Попри те, що гуманісти в цілому негативно ставилися до «варварського середньовіччя», вони все-таки не відкидали найбільших його досягнень. Отже, Ренесанс розквітнув із найкращих зразків античної та середньовічної культур. Визначна роль у розвитку культури Відродження належить церкві, світським правителям і міському патриціату....

Архітектура та мистецтво

7 Клас

Середні віки залишили майбутнім поколінням чимало величних пам’яток архітектурного мистецтва. У перші століття епохи Середньовіччя (приблизно до часів Карла Великого) будівельна техніка була недосконалою. Однак уже згодом простежується справжнє піднесення будівельного мистецтва. Недосконалий рівень розвитку будівельної справи спонукав тогочасних майстрів до вивчення архітектурних здобутків давніх римлян. Як наслідок, у X ст. в Західній Європі починає формуватися романський (римський) архітектурний стиль. Це був перший загальноєвропейський стиль. Свого поширення він набув в ХІ-ХІІ ст. Процес переосмислення культурної спадщини античності проходив у результаті глибоких змін, що відбулись у свідомості людей після подолання межі 1000 року. Саме тоді начебто мав настати кінець світу. Страх, який опанував людські душі в очікуванні Страшного суду, поволі відступав. Натомість удячні християни почали засвідчувати свою любов до Господа, виявом якої стало будівництво розкішних храмів, їх зводили вже не абияк, а на віки, використовуючи витесаний білий і рожевий камінь. Храми були настільки великими й міцними, що за необхідності могли витримати ворожі набіги й дати прихисток парафіянам і прочанам. Формування єдиного романського стилю пов’язане передусім із численними монастирями. Великі монастирі володіли значними багатствами та владою. Саме тут розвивалася духовність і розквітало мистецтво. Своєї вершини романське мистецтво досягло близько 1100 р., коли в абатстві Клюні в Бургундії була зведена найбільша в Європі романська церква. Крім монастирських комплексів і храмів, у романському стилі споруджували численні замки, забудовували міста....

Практичне заняття 4. Середньовічні школи та університети. Життя студентів

7 Клас

«Він [абат Гільом] заснував школи, у яких зерно освіти міг безкоштовно здобути кожен, хто звертався в підпорядковані йому монастирі. Нікому й ніколи тут не відмовляли. Навпаки, серви чи вільні, багаті чи бідні — усі без винятку були огорнуті цим виявом братерської любові. Чимало їх також, через свою убогість, отримувало в монастирі харчі» (X ст. З «Життєпису абата Гільома»). 1. Уважно прочитайте уривок із джерела. 2. Хто міг навчатися в монастирській школі? 3. Чи була монастирська школа зразком християнського милосердя? Сім вільних мистецтв «Один учень питав учителя: "Оскільки є сім мистецтв, і сім випробувань, і сім занять, я хотів би, аби ви мені їх перерахували й пояснили, що лежить в їх основі?” Учитель: "Рахую. Це такі мистецтва: діалектика, арифметика, геометрія, фізика, музика, астрономія. А до того, що лежить в основі сьомого, то тут існує безліч різних поглядів. Філософи, які не вірять у пророцтва, кажуть, що сьоме мистецтво — це некромантія [викликання душ померлих]. Інші філософи, які довіряють пророцтву й філософії, хочуть, аби це була наука, яка досліджує природу та елементи світобудови. Деякі, які не визнають філософію, стверджують, що це граматика”» (3 джерела початку XII ст.). 1. Уважно прочитайте уривок із джерела. 2. Які із «семи вільних мистецтв» належали до тривіуму, а які — до квадривіуму? 3. У яких середньовічних освітніх закладах викладалося «сім вільних мистецтв»? 4. Які зі згаданих дисциплін вивчаються в сучасній школі?...

Навігація