Войти
Закрыть

Китай. Індія

10 Клас

Сунь Ятсен (1866-1925) — китайський політичний і державний діяч. Створив у 1894 р. революційну організацію Сінчжунхой («Союз китайського відродження»); у 1905 р. — більш масову організацію Тунменхой («Об’єднана революційна ліга Китаю»), Лідер Сіньхайської революції 1911-1913 рр. Перший (тимчасовий) президент Китайської Республіки (січень — квітень 1912). У політичній діяльності керувався так званими «трьома народними принципами», які він сформулював: націоналізм, народовладдя, народне благоденство. Обстоював демократичні погляди, територіальну єдність Китаю. У 1912 р. заснував політичну партію Гоміндан (буквально — національна партія), лідером якої був до своєї смерті. Зібраний у квітні 1921 р. у Гуанчжоу (південь країни) надзвичайний парламент обрав Сунь Ятсена надзвичайним президентом Китайської Республіки. Але на півночі країни і обрання Сунь Ятсена не визнали. Сунь Ятсен попросив матеріальної і військової допомоги у радянської Росії, почав шукати зв’язки з Комінтерном. З досвіду радянської Росії Сунь Ятсен, який не визнавав марксизму і класової боротьби, взяв насамперед уявлення про механізм сильної державної влади, яка повинна спиратися на сильну партію і революційну армію. За допомогою СРСР йому вдалося створити сильну, добре оснащену армію, у якій значна роль належала радянським фахівцям і радникам. 1 липня 1921 р. у Шанхаї була заснована Комуністична партія Китаю (КПК). У ній переважали селяни, на яких лідер комуністів Мао Цзедун робив головну ставку в здійсненні своїх цілей....

Режим Горті в Угорщині. Югославія

10 Клас

Міклош Горті (1868-1957 рр.) — правитель (регент) Угорщини в 1920-1944 рр., адмірал. Закінчив військово морську академію. У 1886-1918 рр. служив у військово морському флоті Австро-Угорщини. У 1919 р. — учасник розгрому Угорської Радянської Республіки. З 1920 р. — правитель (регент) Угорщини. Після 1933 р. установив тісні зв’язки з нацистською Німеччиною. У жовтні 1944 р. передав владу Ф. Салаші й виїхав за кордон. Горті учинив розправу над учасниками соціалістичної революції, а згодом, проголосив себе регентом держави з широкими повноваженнями. 1 березня 1920 р. Національні збори Угорщини ухвалили постанову про відновлення монархії в країні. Тріанонський мирний договір, підписаний у червні 1920 р., зафіксував розпад Австро-Угорщини й установив нові кордони країни. Угорщину зобов’язали виплати репарацій державам-переможницям у Першій світовій війні. Чисельність її збройних сил обмежувалася 35 тис. осіб без права мати авіацію, танки і важку артилерію. За межами Угорщини в сусідніх країнах жили 3 млн угорців, і правлячі кола країни використовували Тріанонський договір для розпалення шовіністичних настроїв на користь відродження «Великої Угорщини». Ця обставина викликала побоювання сусідніх держав — Чехословаччини, Румунії, Королівства сербів, хорватів і словенців, які створили воєнно-політичний союз — Малу Антанту....

Румунія та Болгарія в міжвоєнні роки

10 Клас

Після закінчення війни уряд країни очолив лідер Націонал-ліберальної партії І. Братіану. Румунія розпочала процес анексії сусідніх територій. У 1918 р. окупувала Бессарабію, яка проголосила в грудні 1917 р. незалежність під назвою Молдавська Республіка. У листопаді 1918 р. до Румунії приєднано Південну Буковину, а згодом окуповано і Північну Буковину, де українське населення вело активну боротьбу за возз’єднання з Україною. У грудні 1918 р. з’їзд румунів у Трансільванії проголосив створення тут союзної з Румунією держави і сформував Тимчасовий уряд. Навесні 1919 р., виконуючи прямі вказівки країн Антанти, Румунія ввела свої війська до Угорщини. 170-тисячна румунська армія була основною силою Антанти в боротьбі з УРР. Одночасно Румунія надавала велику допомогу російським білогвардійцям, постачаючи їм зброю і продовольство. Зусилля Румунії оцінили в Лондоні і Парижі. За Сен-Жерменським (1919 р.) і Тріанонським (1920 р.) мирними договорами за Румунією закріпили Буковину, Трансільванію і східну частину Банату. За Нейїським мирним договором (1919 р.) з Болгарією Румунія зберегла за собою Південну Добруджу, віддану їй ще після підписання Брестського миру між Радянською Росією і Німеччиною (березень 1918 р.). Румунія анексувала і Бессарабію під гаслом об’єднання всіх румунів в одній державі....

Відновлення польської державності. Становлення Другої Речі Посполитої. Чехословацька республіка

10 Клас

У результаті поділів Польщі наприкінці XVIII ст. між Росією, Австрією і Пруссією польський народ надовго втратив свою державність. Після Лютневої революції 1917 р. у Росії в документах Петроградської Ради і Тимчасового уряду з’явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Розпочалося формування польських військових частин у Росії. 10 листопада у Варшаву повернувся звільнений з в’язниці в Німеччині Ю. Пілсудський. 11 листопада 1918 р. Регентська рада передала йому військову владу, а через три дні і всю повноту громадянської влади в новій державі. За розпорядженням Пілсудського 18 листопада було сформовано новий уряд на чолі з Є. Морачевським. Незабаром самого Ю. Пілсудського оголосили тимчасовим «начальником держави». У січні 1919 р. відбулися вибори до Установчого сейму. Вони принесли успіх правим і центристським партіям — Національно-демократичній (членів цієї партії називали «ендеками»), християнським демократам і людовіям (селянська партія Сторонництва Людова). Уряд очолив відомий громадський діяч, піаніст і композитор І. Падеревський. У лютому 1919 р. сейм ухвалив закон про тимчасову організацію державної влади, який називали «малою конституцією», і розпочав розробку проекту конституції Другої Речі Посполитої. Річ Посполита — офіційна назва об’єднаної польсько-литовської держави з часів Люблінської унії (1569 р.) до третього, остаточного поділу Польщі (1795 р.)....

Узагальнення з розділу 3. Провідні держави світу у міжвоєнний період

10 Клас

ВЛОДЖІМЕЖ МЕНДЖЕЦЬКИЙ професор, м. Варшава, Польша Досі немає ретельних пояснень реальних установок і процесів, які панували у середовищі владної еліти СРСР до початку або навіть до середини 1930-х років. Незважаючи на те, що у 1930-х роках перемогла ідея інтеграції революційної та російської імперської ідеологій, це не означало невідворотність цього процесу. Певні елементи внутрішньої еволюції СРСР після 1956 р., а також симптоми формування надетнічної спільноти «радянського народу» говорили про можливу еволюцію СРСР у державу, яка необов’язково керувалась ідеями російського імперіалізму. СССР стала оновленою моделлю Російської імперії. Вона зберегла свою централістичну і великодержавну сутність. Знову російський шовінізм став сутнісним явищем комуністичної ідеології. Попри творення позірної національної федерації союзних республік, Москва послідовно боролася з виявами неросійського національного життя в сфері політики, економіки і культури. Застосувала проти усіх народів СССР політику масового терору проти традиційної соціальної структури, національної церкви та національної еліти. В СССР впровадили «чистку» національних окраїн: ліквідації національно мислячої інтелігенції, економічно незалежного селянства, через Голодомор в Україні ліквідувало традиційні форми господарського життя та традиційного укладу і найкращих представників працівників села. Основною метою такої політики було фізичне знищення усіх потенційних ворогів комуністичного і російсько-національного панування....

Виклики міжвоєнного часу. Європа перед вибором між демократією та тоталітаризмом. Громадянська війна в Іспанії

10 Клас

Період 1918—1923 рр. характеризується значним революційним піднесенням, зумовленим революцією в Росії та завершенням Першої світової війни. Демократичні революції відбулися в Німеччині, Угорщині, масові виступи сколихнули Францію, Велику Британію, Італію, а також США. На європейські справи впливало «пробудження Азії» — піднесення національно-визвольного руху, повстання та революції в Китаї, Туреччині, Афганістані, Ірані та інших країнах. Період 1924—1929 рр. пов’язаний із новим економічним піднесенням у розвитку найбільших країн. У більшості розвинених країн поліпшився рівень життя населення, стабілізувалася політична ситуація. Значно посилилася роль держави в усіх сферах суспільного життя. В одних державах цей процес відбувався ліберально-реформаторським шляхом (Велика Британія, Франція та ін.), в інших — шляхом встановлення тоталітарних диктатур (Італія, Німеччина та ін.). У 1929-1933 рр. більшість розвинених країн опинилися в лещатах небувалої раніше світової економічної кризи. Світова криза збіглася з бурхливим розвитком СРСР, який здійснював сплановану модернізацію за умов ствердження радянської моделі тоталітаризму. Саме в період 1918-1939 рр. в «Старому світі» були представлені ідеології, які ставали теоретичною основою різних політичних режимів, від демократичних до тоталітарних: соціал-реформізм, неолібералізм, інтегральний націоналізм, комунізм, фашизм....

Радянський Союз. Особливості комуністичного тоталітарного режиму

10 Клас

На 1922 р. більшовицька Росія, спираючись на підтримку місцевих комуністів, встановила свою владу на більшості територій колишньої Російської імперії — у Східній Україні, Білорусії, на Кавказі (Грузія, Вірменія, Азербайджан) та в Центральній Азії. Перед більшовиками, які прагнули розпалити «світову пролетарську революцію», постало питання про статус цих територій. Проектів щодо майбутнього державного устрою було декілька. Керівництво радянської Росії ставилося до інших радянських республік, як до підлеглих територій. Російські більшовики прагнули об’єднати їх під своєю владою і створити таку державу, яка могла бути моделлю всесвітньої пролетарської держави після перемоги світової революції. Й. Сталін, тоді народний комісар у справах національностей уряду РРФСР, запропонував перетворити Україну, Білорусь, Вірменію, Грузію та Азербайджан на автономні республіки РРФСР. Ленін відкинув «ідею автономізму» Сталіна, оскільки вона зменшувала привабливість комунізму як союзника національно-визвольних рухів. Згідно з пропозицією В. Леніна (формально ухваленою), планувалося сформувати федерацію, наднаціональну державу. Росія, зауважував Ленін, мала ввійти до нової держави як складова частина на рівних правах з Україною та іншими радянськими республіками. Керівництво Трут вважало, що радянські республіки повинні зберегти атрибути незалежності і будувати свої відносини на договірних засадах. Це означало створення конфедерації радянських республік. Цю пропозицію відкинули....

Німеччина. Становлення Веймарської республіки. Прихід до влади нацистів

10 Клас

Підписання Версальського договору загострило становище в країні. Німеччина повертала Франції провінції Ельзас і Лотарингію, передавала Франції вугільні шахти Саару. Сама Саарська область, населена здебільшого німцями, на 15 років переходила під управління Ліги Націй. Польщі передали Познань і Західна Пруссія, окремі райони Східної Пруссії і Померанії, здебільшого заселені поляками. До Бельгії відійшли округи Ейпен і Мальмеді, до Данії — Північний Шлезвіг. Чехословаччині передали Тульчинський округ. Під управління Ліги Націй перейшла Мемельська область у Прибалтиці, а в 1923 р. місто Мемель (Клайпеда) було передано Литві. Найвпливовішим державам Антанти роздали німецькі колонії (як підмандатні території Ліги Націй). Крім цього Німеччина зобов’язана була виплатити репарації сумою 132 млрд золотих марок. На неї також покладалися витрати на утримання окупаційних військ на лівобережжі Рейну. Німецька армія скорочувалася до 100 тис. осіб, загальну військову повинність замінили вільним наймом. Розпустили німецький генеральний штаб, регламентували виробництво зброї. Німеччині заборонялося мати важку артилерію, танки, підводні човни, військову авіацію. Повністю демілітаризованою повинна була стати Рейнська область....

Італія після Першої світової війни. Фашистський режим Б. Муссоліні. Корпоративна держава

10 Клас

Італія вийшла з Першої світової війни такою ослабленою, що на її територіальні домагання країни Антанти майже не звертали уваги. Настрої реваншу і ураженого національного самолюбства були важливим чинником розвитку політичного життя в країні. Самі італійці з гіркотою називали свою країну «переможеною серед переможців». Через брак валюти для закупівлі сировини і палива різко знизилося промислове виробництво. Скоротилися посівні площі, упала врожайність, зменшилося поголів’я худоби. Фінансова система країни розбалансувалась, посилилася інфляція. Відносини Італії із союзниками різко загострилися через небажання Великої Британії, Франції і США задовольнити значні територіальні домагання Італії, зокрема на адріатичний порт Фіуме (Рієку) і Далмацію. Прагнення Італії захопити ці території зі слов’янським населенням утягнуло її в гострий конфлікт з утвореним у 1918 р. Королівством сербів, хорватів і словенців. Різке падіння обсягів промислового виробництва переросло в 1920 р. в економічну кризу. Розпочалися звільнення робітників на заводах і фабриках. Складну моральну і матеріальну кризу переживали середні верстви населення, дрібні власники. З падінням курсу ліри на примару перетворювалися накопичені заощадження, здобуте становище і прибутки....

Франція в 1920—1930-х роках

10 Клас

Франція більше від інших великих держав постраждала від Першої світової війни та її наслідків, тому що на її території велися кровопролитні бойові дії. Революція в Росії і прихід до влади більшовиків позбавили Францію значної частки її капіталовкладень. З країни-кредитора Франція перетворилася на країну-боржника. З іншого боку, підсумки війни стимулювали подальший розвиток економіки країни. За Версальським мирним договором 1919 р. було відновлено суверенітет Франції над Ельзасом і Лотарингією, багатими на залізну руду і вугілля. Франція одержала у власність вугільні копальні Саарського басейну, право на 52 % німецьких репарацій. Французька колоніальна імперія істотно розширилася за рахунок частини німецьких колоній, отриманих Францією безпосередньо чи у формі мандатів Ліги Націй. У Франції відбувалася концентрація виробництва і капіталу, з’явилися трести і концерни. Найвпливовішою промисловою групою Франції став «Коміте де форж» («Комітет важкої промисловості»), що контролював усю металургійну промисловість. Зовнішньополітичні зусилля Франції після поразки Німеччини, її основного конкурента, були спрямовані на встановлення гегемонії на європейському континенті. Під егідою Франції утворилася Мала Антанта у складі Чехословаччини, Румунії та Королівства сербів, хорватів і словенців (Югославії). Значний вплив мала Франція на Польщу, з якою у 1921 р. був укладений воєнний союз....

Навігація