Войти
Закрыть

Воєнна експансія Риму й утворення Римсько-Середземноморської держави

6 Клас

Ми з вами вже були в Карфагені, коли вивчали історію Фінікії. Ця держава, яку заснували фінікійці в ХІ ст. до н. е. під час колонізації, збагатилася завдяки морській торгівлі. Карфаген прагнув монополії в торгівлі й поширював вплив на інші держави. Він не здійснював воєнних загарбань, хоча мав бойовий флот для охорони морської торгівлі та кошти на воєнні потреби. У ІІІ ст. до н. е. Карфаген був союзником Риму в боротьбі проти Пірра. З 272 р. до н. е. відносини між ними погіршилися. Розпочалися Пунічні війни, які точилися понад сто років (264-146 рр. до н. е.). Римляни презирливо називали карфагенян пунами (з латин. — «кара божа»), що й дало назву цим війнам. Це була боротьба між двома сильними суперниками (Римом і Карфагеном) за панування в морській торгівлі в Середземномор'ї. Перша Пунічна війна (264-241 рр. до н. е.) тривала за оволодіння островом Сицилією, розташованим між берегами Риму й Карфагена (див. картосхему на с. 171). Завдяки сильному флотові Карфаген завдав кількох поразок римлянам, бо вони були ще недосвідченими мореплавцями. Карфагенський полководець Гамількар Барка, який керував флотом, успішно діяв не лише на Сицилії, а й на берегах Італії. Він завдавав римлянам раптових ударів з моря і знову відступав без втрат....
0 Переглянути

Римська республіка V ст. до н. е. - середини ІІІ ст. до н. е.

6 Клас

Щоосені на Марсовому полі в Римі збиралися коміції, на яких народ обирав кращих громадян на державні посади. Ті, хто прагнув обійняти посаду, прибували на коміції вбраними в білу тогу (кандиду), що була символом чистої совісті народного обранця. Відтоді всіх, хто бажає бути обраним на будь-яку посаду, називають кандидатом. Коміції, крім виборів магістратів, ухвалювали закони, оголошували війни, розглядали скарги на судові рішення. Будь-яке питання попередньо розглядав сенат. Його роль у державному житті була дуже значною. Сенат затверджував рішення коміцій після ухвалення; перед сенатом звітували магістрати, які потім належали до його складу. Сенаторами ставали тільки знатні громадяни. Декрети сенату починалися словами: «Сенат і римський народ (ухвалили)». Початкові літери цих слів «SPQR» карбували на дощечках під бронзовою фігуркою орла та на прапорах римських легіонів. У разі особливої небезпеки для держави замість звичайних магістратів обирали диктатора (урядовця з надзвичайними повноваженнями) та його помічника, посада якого називалася «начальник кінноти». На надзвичайні посади кандидатів обирали не довше ніж на шість місяців. Це правило не допускало зосередження повної влади в одних руках на тривалий термін....
0 Переглянути

Природні умови Італії та виникнення Рима

6 Клас

Італія — країна рівнинна, вкрита лісами й луками. Жили тут землероби та скотарі. Природа сприяла цьому: з півночі півострів захищений від холодних вітрів високими Альпами, а зі сходу — Апеннінськими горами. Тут завжди теплий, м'який клімат. Щоправда, прибережна смуга майже пряма, немає пристосованих місць для морських стоянок. Лише Тарентська затока на півдні, Неаполітанська — на заході, а на південному сході — бухта, на берегах якої постав порт Брундизій, надавали прихисток кораблям. Поблизу Апеннін мало островів: Сицилія, Сардинія та Корсика, кожний завбільшки як Пелопоннес, розташовані на захід і південь від Італії. ЛІГУРІЙЦІ — збірна назва стародавніх племен, які в середині I тис. до н. е. жили в північно-західній Італії та південно-східній Галлії. ІЛЛІРІЙЦІ — представники індоєвропейських племен, які в давнину жили на північному заході Балканського півострова і частково на південному сході Апеннінського півострова. ЕТРУСКИ (ТУСКИ) — одне з племен Стародавньої Італії. Розквіт етрусків припадає на кінець ІІ тис. до н. е. - початок І тис. до н. е. САБІНИ — народність, яка жила між річками Тибром і Анно. Об'єдналися з латинами....
0 Переглянути

Узагальнення за темами, які стосуються Стародавньої Греції

6 Клас

Утворення перших держав на Балканах пов'язане з критською цивілізацією (ІІІ тис. до н. е. — приблизно до XV ст. до н. е.). Близько 2000 р. до н. е. тут з'явились ахейці й увібрали досягнення критської цивілізації — утворилася мікенська культура, центрами якої були Мікени, Аргос, Пілос на Пелопоннеському півострові. У ХІІ ст. до н. е. мікенська цивілізація загинула під час навали дорійців. ХІ-ІХ ст. до н. е. — це «гомерівський період», під час якого дорійці розселилися на Балканах і утворили держави. Еллада у суспільному розвиткові відкотилася на 800-1000 років назад — аж до епохи розкладу первіснообщинного ладу. Далі відбувалося повторне виникнення класів, нерівності й держави. З народних оповідок складалися основи геніальних літературних творів «Іліада» й «Одіссея». Період VIII-VI ст. до н. е. називається архаїчним. На його початку були остаточно створені поеми Гомера, які містили знання про попередній період історії. У грецькому суспільстві склалися поліси (держави в межах однієї общини). V-IV ст. до н. е. — час найвищого злету античної цивілізації та античної культури (класичний період). Господарство, політична й воєнна могутність полісів досягли високого рівня. Елліни, об'єднавшись, відбили напад Перської держави, звільнили від її володарювання Егейське море, торгові шляхи до своїх колоній у Чорному морі. Згодом між полісами спалахнула згубна для Еллади Пелопоннеська війна. Розпочалися криза й занепад античної цивілізації. На півночі Балкан утворилася й зміцніла Македонська держава, яка запанувала над Елладою. Цар Македонії Александр здійснив завойовницький похід проти Персії. У результаті утворилася імперія і склалися умови для об'єднання античної та східної культур. Період завершився зі смертю Александра Македонського....
0 Переглянути

Утворення та розквіт елліністичних держав в IV—II ст. до н. е. Елліністична культура

6 Клас

Як написав Плутарх, коли Александр Македонський був при смерті, друзі запитали його, кому він залишає царство. Великий полководець відповів: «Найкращому». І ще додав: «Бачу, що буде велика боротьба над моєю могилою». Передбачення Александра цілком здійснилося: після його смерті розпочалося змагання між соратниками царя за престол. Держава Александра розпалася на кілька царств, які воювали між собою. Урешті залишилося п'ять держав: Македонське царство, яке поглинуло й Грецію, Пергамське, Греко-Бактрійське царства, величезна держава Селевкідів та Єгипет. Правителями цих держав стали колишні соратники й полководці Александра, діадохи, або їхні нащадки — епігони. ДІАДОХИ — полководці Александра Македонського, між якими після його смерті точилася боротьба за владу. ЕПІГОНИ — за доби еллінізму і згодом — нащадки воїнів та полководців Александра Македонського; у ІІІ ст. до н. е. — сини героїв, борців за владу. Птолемей, Деметрій, Кассандр, Лісимах, Антіох, елліни за походженням, ставши правителями східних держав, прагнули зберегти зв'язок з рідною культурою. Вони тепло зустрічали грецьких скульпторів, поетів, філософів. Ремісників з Еллади також радо приймали на землях нових держав. Ці процеси сприяли просуванню на схід витонченої та глибокої культури Еллади. Розпочався процес об'єднання античної та східної культур. Відбулося взаємне культурне збагачення цивілізацій Стародавнього Сходу й античної цивілізації. Це явище історики називають «зустріч цивілізацій». Духовні надбання обох цивілізацій настільки глибоко проникли одні в одних, що в результаті утворилася культура, яка набула іншого вигляду й змісту. Ці культурні перетворення були такі важливі для подальшої історії людства, що відповідний період отримав окрему назву — еллінізм, а його культура була названа елліністичною....
0 Переглянути

Практична робота № 11. «Особистість і діяльність Александра Великого за історичними джерелами»

6 Клас

Виховання Александра, очевидно, не відрізнялося від виховання інших знатних македонян: спочатку за ним доглядала знатна македонянка Ланіка, потім дядько Леонід. Хлопчик з дитинства чудово володів зброєю і був вправним вершником. Александрові дали елементарні знання з граматики, математики, музики і риторики. Це була свого роду початкова школа. Для отримання подальшої освіти батько закликав до сина Арістотеля. У гаю поблизу міста Мієза знаменитий філософ читав Александрові лекції з філософії, етики, політики, літератури, риторики, фізики, ботаніки, біології, географії та медицини. Александр став добрим музикантом і книголюбом. Він дуже любив твори Гомера. З Арістотелем запальний, себелюбний, але вдумливий і проникливий підліток знайшов спільну мову. Юнак казав: якщо батькові він зобов'язаний життям, то Арістотелеві — тим, що живе гідно. Вісімнадцятирічним, беручи участь у битві при Херонеї, Александр очолив кавалерійську атаку, яка вирішила успіх битви. Перемога македонців остаточно закріпила панування македонського царя Філіппа ІІ в центральній Греції....
0 Переглянути

Східний похід Александра Македонського

6 Клас

Підкоривши Грецію, Філіпп ІІ готувався до війни з Персією. Через Геллеспонт на узбережжя Малої Азії він відрядив невелике військо під командуванням Парменіона, щоб забезпечити переправу основних сил армії. Але перед початком походу Філіппа ІІ внаслідок змови вбили. Розлючені охоронці знищили заколотників, але хто керував змовою, так і не дізналися. Царем було проголосили сина Філіппа ІІ Александра. Воїни довіряли йому й сподівалися, що молодий хоробрий цар поведе їх до нових завоювань, перемог і здобичі. Та перш ніж продовжити справу батька, Александрові довелося придушувати заворушення, що вибухнули після звістки про смерть Філіппа ІІ. Ця новина подарувала сусіднім варварським племенам і всій Елладі надію на визволення з-під македонської гегемонії. Довелося відкликати Парменіона з Азії, і це навело персів на думку, що нащадок Філіппа ІІ відмовився від завоювань. Проте Александр мав вирішити нагальні справи вдома, перш ніж податися в далекі країни. Повстання іллірійців і трибалів він придушив доволі швидко. Але відразу ж проти Македонії виступили Фіви й Афіни. До того ж хтось повідомив, що Александр загинув у бою. Однак молодий цар діяв дуже енергійно. Стрімко перетнувши Фессалію, яка відділяла його від Беотії, він безперешкодно проскочив Фермопільську ущелину й зненацька опинився перед стінами Фів. Перелякані фіванці не встигли оговтатись, як загарбники увірвалися до міста. Столицю...
0 Переглянути

Практична робота № 10. «Міфологія та релігія давніх греків»

6 Клас

Людина прагне пояснити й осягнути все незрозуміле. Звідки взялися цей світ і люди в ньому? Чому щороку настає весна, а щоранку сходить сонце? Чому падає дощ і під час грози яскраво спалахують блискавки? Елліни жили серед природи казкової краси. Згодом вони почали обожувати сили природи — утворилася релігія у формі язичництва. Греки вірили, що боги правлять світом і визначають долю кожної людини. Вони поставали в уяві безсмертними фантастичними істотами незрівнянної могутності та безмежної мудрості, які мешкали на горі Олімп, яка височіє на півночі Балкан у Фессалії. Грецькі боги подібні до людей, і так само, як люди інколи бували добрими, а інколи й не дуже. Усі боги великою родиною мешкали в палаці, що спорудив Гефест, — бог підземного вогню — на Олімпі. Хмари ховали богів від людського ока. На уроках літератури ви вже ознайомилися з іменами грецьких богів. Пригадаймо їх: Зевс (повелитель грому, блискавок), Гера (дружина Зевса — покровителька домашнього вогнища), Афіна (богиня мудрості, захисниця), Посейдон (бог моря), Деметра (богиня землі), Аполлон (бог світла, пророкувань, покровитель мистецтв), Артеміда (покровителька живої природи), Гермес (покровитель мандрівників і торговців), Афродіта (богиня краси й кохання), Арес (бог війни), Гефест (бог підземного вогню), Ерот (бог кохання і дружби)....
0 Переглянути

Практична робота № 9. «Архітектура та скульптура в Давній Греції»

6 Клас

У VIII ст. до н. е., за часів, що настали після «гомерівського періоду», в грецькій архітектурі перевагу надавали дереву. Тому до наших часів споруди того періоду не збереглися, оскільки деревина — матеріал недовговічний. У конструкціях грецькі архітектори застосовували дерев'яні стовпи для підпирання стелі й даху. Коли згодом, у VII—VI ст. до н. е., почали будувати з каменю, звичні прийоми залишилися, тому кам'яні колони стали важливим елементом будь-якої споруди. Особливо це помітно в еллінських храмах, багато з яких можна побачити в сучасній Греції. Зрештою, склалося два основних ордери: доричний та іонічний. Спочатку виник доричний стиль у Спарті. Він утілював чоловічу силу й красу. Щоб споруда не виглядала надто масивною, колону прорізали вертикальні жолобки. Капітель складалася з розширення догори у вигляді конуса і кам'яної прямокутної подушки. Іонічний стиль набув значення в грецьких містах на узбережжі Малої Азії — Іонії. Порівняно з доричним він був вишуканішим, втілюючи жіночу стрункість і легкість. Капітелі його колон нагадували аркуш пергаменту, покладений зверху на стовп. Створювалося враження, що вільні краї аркуша скрутилися в сувої. У IV ст. до н. е. з іонічного ордеру розвинувся коринфський стиль. Капітелі мали вигляд букета квітів, обгорненого листям водяної рослини аканфу. Грецькі храми нітрохи не скидалися на храми Стародавнього Єгипту і Сходу: це були не колосальні, що вселяють релігійний страх, таємничі капища грізних, жахливих божеств, а веселі, привітні оселі людиноподібних богів, облаштовані на зразок жител простих смертних, але тільки витонченіші й багатші....
0 Переглянути

Досягнення грецької культури

6 Клас

Збагатили античну культуру і Фалес із Мілета (VII-VI ст. до н. е.) та його учень Анаксімандр (610-546 рр. до н. е.). Фалес — перший грецький філософ і математик. Його ім'я є в переліку «семи мудреців». Першоосновою усього він вважав воду — «розумну і божественну». Анаксімандр першим сформулював закон збереження. Яскравими особистостями були Геракліт з Ефеса (530470 рр. до н. е.), Протагор (481-411 рр. до н. е.) і Демокріт з Абдери (460-370 рр. до н. е.). Ці вчені розвивали матеріалістичне уявлення про світ. Демокрит, зокрема, відстоював атомістичну («атмос» — неподільний) картину будови світу. Видатною постаттю грецької філософії був Сократ з Афін (469-399 рр. до н. е.). Він залишив талановитих учнів, поміж яких був і славетний Платон (427-347 рр. до н. е.). Учень Платона, Арістотель зі Стагіри (384-322 рр. до н. е.), став одним із найосвіченіших людей свого часу. Македонський цар Філіпп ІІ запросив його вихователем до свого сина Александра, майбутнього завойовника Азії. Вам уже добре відомо, що першим істориком серед еллінів був Геродот (490424 рр. до н. е.) із Галікарнаса. Його книга «Історія» стала першим історичним твором в античній культурі. Значний внесок у розвиток історичної науки зробив Фукідід (460-400 рр. до н. е.); він був автором праці «Історія», присвяченої Пелопоннеській війні 431-404 рр. до н. е. Ще один грецький історик — Ксенофонт (430-355 рр. до н. е.) залишив славетні історичні твори «Анабазис», «Грецька історія», «Спогади про Сократа», «Киропедія», «Агесилай»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 80 81 82 83 84 85 86 87 88 ... 317
Назад

Навігація