Войти
Закрыть

Життя середньовічного міста

7 Клас

Значну частину населення середньовічного міста становили ремісники, які в майстернях вручну створювали різні вироби. Власником ремісничої майстерні був майстер. Як правило, він мав одного-двох підмайстрів, які за невелику плату працювали на нього й виконували складну й важку роботу. Крім того, майстер мав право навчати одного-трьох учнів. Відповідно до договору, учні освоювали ремесло, а також виконували хатню, брудну й важку підготовчу роботу (місили глину, носили дрова й воду тощо). Сам майстер виконував найбільш відповідальну частину роботи, що вимагала справжніх умінь. Реміснича майстерня розташовувалася на першому поверсі. Тут пекли хліб, кували мечі, виготовляли посуд. Кравці, шевці, зброярі знімали мірки із замовників. Готова продукція виставлялася біля входу в майстерню, де висів герб або емблема її власника. Майстри працювали переважно на замовлення й рідко виносили свої вироби на ринок. Реміснича майстерня займалася виготовленням дрібних виробів на замовлення. Виробництво ґрунтувалося на ручній праці. Учитель та учень У договорах між майстрами й учнями часто згадується про втечі учнів. Вони нерідко траплялися через погане ставлення майстрів до своїх підопічних. Наприклад, у 1390 р. у Парижі розглядали справу майстра, який вдарив учня в'язкою ключів по голові й заподіяв йому небезпечну рану. У документі XIV ст. зазначається: «Дівчина на ім'я Ізабелла Беральд, учениця Жана Брюйо, сьогодні померла, тому що майстер її бив, топтав ногами й, нарешті, завдав смертельного удару». Кожен випадок розглядався радою майстрів. Якщо вони доходили висновку, що втеча була викликана «нерозсудливістю й легкодумством» учня, той мав повернутися до майстра й сплатити штраф....

Середньовічне місто

7 Клас

Вчені виділяють дві основні причини появи міст у той час, коли феодальне суспільство розпочало новий етап своєї історії. По-перше, селяни виробляли стільки сільськогосподарських продуктів, що могли забезпечити їжею й необхідною сировиною не тільки феодалів і духівництво, але й значну кількість людей, життя яких не було пов’язане з працею на землі. По-друге, люди Зрілого Середньовіччя мали дедалі більшу потребу в ремісничих виробах, зброї, одязі, предметах розкоші, а також у товарах, які вироблялися в інших районах країни або далеко за її межами. З історії Стародавнього світу нам відомо, що саме міста були центрами ремісничого виробництва й торгівлі. Зазвичай місто з’являлося в тих місцях, де було вигідно й зручно створювати ремісничі вироби й займатися торгівлею. Це місце мало бути придатним для життя, а також пристосованим для захисту. Дивним чином оживали руїни римських міст, адже римляни були досвідченими містобудівниками. Наприклад, французьке місто Арль постало на місці колишнього давньоримського іподрому. Виникнення середньовічних міст: На перетині торговельних шляхів Біля мосту, переправи, броду через річку На занедбаних руїнах давньоримських міст На місці феодального маєтку Біля стін добре укріпленого замку, великого монастиря або королівської резиденції У місцях розселення людей завжди знаходили роботу ковалі, столяри, гончарі, муляри, ткачі. Тут селилися пекарі й булочники, шевці й кравці....

Практичне заняття. Замок. Рицарські традиції. Життя селян

7 Клас

Відважні, мужні й шляхетні середньовічні рицарі стали взірцем для наслідування на багато століть. З іншого боку, саме повсякденна й важка праця селянина робила можливими «рицарські подвиги». Багато письменників присвятили свою творчість цим середньовічним станам. На практичному занятті ми познайомимося з літературними творами й писемними джерелами, у яких розповідається про життя шляхетних рицарів і працьовитих селян. 1. Як стати рицарем? Кожен феодал вважався рицарем — важкоозброєним кінним воїном. Рицар був озброєний списом і довгим мечем. Великий трикутний щит, а також важкий залізний обладунок захищали воїна від голови до п’ят. Бойовий кінь рицаря також був закутий у броню. Поки рицар перебував у сідлі, із ним не могли впоратися й десятеро піхотинців. Як саме досягали такої військової майстерності? Виховання рицаря починалося із семи років. Під керівництвом колишнього воїна хлопчик із раннього віку вчився рукопашного бою, фехтування й володіння списом, уміння вправно їздити на коні. Життєві успіхи рицаря залежали від військової майстерності й досвіду. Грамоті приділялося значно менше уваги. Багато рицарів залишалися неуками. Після багатьох випробувань наставав довгоочікуваний день. Сеньйор висвячував свого 14-річного васала в рицарі. Німецький письменник Л. Фейхтвангер у романі «Іспанська балада» так описує цю подію: ...Настав знаменний день, день «удару мечем». Два священнослужителі одягли дона Педро. Вбрання його було червоне, немов кров, яку рицар зобов'язаний проливати, захищаючи Церкву і встановлений Богом порядок; черевички були коричневі, як земля, у яку всім нам доведеться зійти; пояс був білий, як чиста совість, зберігати яку він заприсягся....

Середньовічне суспільство

7 Клас

Мислителі Раннього Середньовіччя спробували пояснити устрій нового суспільства, що виникло в країнах Західної Європи. Вони вважали, що Господь справедливо поділив усіх людей на три групи — «ті, що моляться», «ті, що воюють», «ті, що працюють». Так виникла теорія про три стани. Стан — це велика група людей, які мають певне суспільне становище, юридичні права й обов'язки, що передаються у спадщину. Стан «ті, що моляться» складало духівництво. Обов’язки духівництва полягали в тому, щоб замолювати гріхи християн і допомагати їм вести праведне життя, що забезпечить їм вічне блаженство в раю. Священики виступали посередниками між людиною й Богом. Стан «тих, що воюють» мав захищати християнський світ від зовнішніх і внутрішніх ворогів. До складу стану входили королі, імператори, графи й герцоги, їхні дружини — усі, хто володів багатствами й землями, але не обробляв їх. Стан «тих, що працюють» був найчисленнішим. Сюди належали селяни, ремісники, торговці — тобто робоча сила сіл і міст. Вони забезпечували всім необхідним перші два стани. Людей навчали, що стани повинні жити дружно, оскільки кожний із них був необхідним для інших. Наприклад, селянин потребував захисту від набігів кочівників, він вірив у Бога і вважав, що священик допоможе йому здобути вічне життя....

Практичне заняття. Вплив Візантії, імперії Карла Великого, перших Арабських халіфатів на становлення Середньовічної Європи

7 Клас

Після загибелі Західної Римської імперії на її неосяжних землях виникло кілька нових держав, створених германцями — учасниками Великого переселення народів і нащадками римлян. Тому перші держави середньовічного часу називають варварськими королівствами. Це був перший досвід германців у політичній організації свого життя. У IX ст. на місці ослаблих варварських королівств силою зброї була створена перша середньовічна імперія — держава Карла Великого. Ця імперія проіснувала недовго, проте вона залишила яскравий відбиток в історії Європи. Розпад імперії Каролінгів став початком історії Німеччини, Франції, Італії. Зруйнувати східну частину Римської імперії у ході Великого переселення народів варварам не вдалося. Володіння Візантійської імперії розкинулися на трьох частинах світу: у Європі, Азії та Африці. Здавалося, що багатства з усієї земної кулі стікалися в Константинополь. У своєму культурному розвитку візантійська християнська цивілізація помітно перевершувала країни Західної Європи. Потужний вплив культури Візантії відчули народи Східної Європи, Малої Азії і Закавказзя. Проте Візантія мала й багато ворогів на сході, заході та півночі. Візантійська імперія пройшла важку й славну тисячолітню історію від 476 до 1453 р., коли її залишки загинули під ударами турків-османів. У VII ст. на Аравійському півострові зародився іслам — релігія, що об’єднала розрізнені арабські племена в єдину державу. Зусиллями пророка Мухаммада і його сподвижників на величезному пустельному півострові утворилася могутня держава — Арабський халіфат (VII—XIII ст.). Завоювання арабів значною мірою змінили політичну карту Європи, Азії та Африки. Загинула Іранська держава, володіння Візантійської імперії зменшилися в чотири рази. Араби знищили державу вестготів і підкорили своїй владі Піренейський півострів, загрожували володінням держави Каролінгів. Мужність візантійських воїнів, що розгромили арабів біля стін Константинополя в 718 р., і нищівний удар кінноти Карла Мартелла в битві під Пуатьє у 732 р. зупинили арабо-мусульманську агресію в Європі....

Виникнення ісламу. Арабський халіфат і його розпад

7 Клас

Зародилася ця релігія на Аравійському півострові. Чому ж саме тут виникло нове віровчення? Нова держава, створена пророком Мухаммадом, дістала назву Арабський халіфат. Із ним не могли змагатися наймогутніші держави Європи й Азії. Культура халіфату перевершувала досягнення західноєвропейської християнської цивілізації. Як саме вдалося досягти таких успіхів? 1. Аравія і араби. Аравійський півострів, що омивається водами Індійського океану, розташований на крайньому південному заході Євразії. Це найбільший півострів земної кулі. Центральну частину півострова займають кам’янисті пустелі. Температура повітря тут часто перевищує 50 градусів, що завжди робило ці землі практично непридатними для життя. Тільки племена бедуїнів, переганяючи стада від одного джерела води до іншого, займалися тут кочовим скотарством. Вони вирощували дрібну рогату худобу й верблюдів. Життя в пустелі можливе за наявності води й верблюдів. Ці тварини чудово пристосовані до суворих умов природи. одногорбий верблюд здатний долати відстань до 120 км на день, перевозити вантаж до 250 кг і п'ять діб обходитися без води. Верблюди забезпечували бедуїнів молоком, м'ясом, шкірами, вовною. Бедуїни полювали на диких тварин, інколи вживали в їжу змій, ящірок і комах. Не випадково перси презирливо називали їх «пожирателями сарани». Жителів Аравії ще з біблійних часів називали арабами. Переважна більшість арабів жила на півночі або в прибережних країнах півострова. Тут кліматичні умови були значно м’якшими, тому араби здавна вирощували пшеницю, рис, просо, цукрову тростину, льон, виноград, фрукти й фініки. Багато жителів займалися рибальством і видобутком перлів....

Практичне заняття. Виникнення слов’янської писемності. Кирило і Мефодій

7 Клас

Слов’янські племена були активними учасниками Великого переселення народів. Вони розселилися на просторах Центральної і Східної Європи від Прибалтики до Пелопоннесу й Криту. Варварські племена слов’ян-язичників виявилися сусідами високоцивілізованих народів колишньої Римської імперії. Наприкінці Раннього Середньовіччя виникли сильні слов’янські держави, населення яких сповідувало християнство. Як слов’янам вдалося стати частиною європейської цивілізації? 1. Східне християнство. Ми пам’ятаємо, що саме у східній частині Римської імперії виникло, зміцніло й поширилося світом християнство. Тому Візантію завжди вважали осередком християнської релігії. Східна християнська церква мала свої особливості, що відрізняли її від західного — католицького — варіанта християнства. Наприклад, головним священиком західної церкви вважався римський єпископ — папа. У східному християнстві виділилися старші священики — митрополити. Серед них особливий авторитет мали чотири патріархи — александрійський, антіохійський, єрусалимський та константинопольський, якого до сьогодні називають Всесвітнім, визнаючи його верховенство в питаннях віри. У Візантійській імперії завжди дотримувалися принципу: «Вівтар — основа трону». Тому імператори й патріархи прагнули гармонійних відносин між собою. При цьому патріархи визнавали головну роль василевса й виступали союзниками державної влади....

Візантія — спадкоємиця Римської імперії. Злети й падіння

7 Клас

Східну частину Римської імперії вчені називають Візантією, хоча самі її жителі вважали себе ромеями — продовжувачами історії великого Риму. У Середні віки Візантійська імперія пережила часи великих потрясінь і грізної могутності. Її територія катастрофічно скорочувалася й знову збільшувалася. Як вчені пояснюють злети й падіння візантійської цивілізації? 1. Візантійська імперія у V—VII ст. Візантійська імперія — величезна держава, що містила в собі землі з високим рівнем економічного розвитку. Її населення перевищувало 35 млн осіб. За кількістю жителів Візантія поступалася лише Китаю. Країну прикрашали найбагатші й найбільші міста світу — Константинополь, Александрія, Антіохія, які переживали час розквіту. Бурхливо розвивалися сільське господарство й ремесла, величезні доходи приносила торгівля зі східними країнами. На землях Візантії жили давні високорозвинені народи: греки, сирійці, вірмени, єгиптяни та ін. Під час Великого переселення народів тут оселилися й змішалися з місцевим населенням германці, слов’яни, авари. Ромеї користувалися двома мовами. Державні документи й закони видавалися латиною. Проте більшість людей спілкувалися грецькою, що зрештою стала головною державною мовою країни. Візантійську державу очолював Василевс — імператор, який мав величезну монархічну владу, неосяжні землі й багатства. Василевс вважався єдиним спадкоємцем римських імператорів, і ніхто інший, на думку візантійців, не мав права носити цей титул. Дорадчим органом при імператорі був сенат. До складу сенату входили люди з почесних давньоримських родів, а також ті, що своїми заслугами здобули довіру імператора. Вірою і правдою василевсу служили численні чиновники. Найбільша в Європі регулярна армія і непереможний флот підкорялися імператорові й захищали кордони держави....

Франкська держава у V—IX ст

7 Клас

Германські племена франків незначною мірою брали участь у Великому переселенні народів. Вони не вирушали в далекі походи, не залишали свою батьківщину. Однак саме вони створили могутнє варварське королівство, що поклало початок політичній історії Середньовіччя. У IX ст. королівство перетворилося на імперію, і багато хто вирішив, ніби знову відродився великий Рим. Однак чому правителем імперії став король франків? Чи заслужено його називають Великим? Відповіді на ці питання пошукаємо на сторінках параграфа. 1. Королівство франків. Під час Великого переселення народів франки приєднали до своїх споконвічних земель у нижній течії Рейну території Північно-Східної Галлії. Племена франків об’єднав 19-річний король Хлодвіг (486— 511). Він був нащадком короля Меровея, тому династія, що правила протягом V—VIII ст., отримала назву Меровінги. Історія розпорядилася таким чином, що перший король династії виявився найбільш могутнім серед усіх Меровінгів. У 486 р. Хлодвіг розгромив залишки римського війська й на місці провінції Галлія створив своє королівство. Хлодвіг мав усі необхідні якості середньовічного правителя. Він був розумним, хитрим, жорстоким і рішучим. Здобувши владу, він знищив усіх родичів, які могли б претендувати на королівський трон. Одноосібну владу короля на той час ніхто не ставив під сумнів. Хлодвіг докладав багато сил для зміцнення держави. Він наказав скласти й записати збірник законів на основі звичаїв франків. Так, на початку VI ст. у франків з’явилися перші писані закони «Салічна правда». Річ у тому, що багатьох франків називали саліями, тобто приморськими франками. Із цією частиною народу і пов’язана назва збірника законів, що захищали королівську владу....

Велике переселення народів і його наслідки

7 Клас

Римська імперія була наймогутнішою державою Стародавнього світу. Багаті міста, суворі закони, сильні армія і флот, 50 мільйонів підданих, здавалося б, робили владу імператора незламною. Чому ж трапилося так, що в IV—V ст. непереможна імперія впала до ніг різномовних і диких варварських народів, які «поставили крапку» в римській історії? 1. Варвари й римляни. У III—IV ст. римські імператори всіма силами намагалися захистити свої володіння від грабіжницьких походів варварських народів — кельтів, германців, слов’ян. Германці, що жили на північ від римських кордонів, об’єдналися у великі союзи племен, які становили смертельну загрозу для Римської імперії. Не шкодуючи грошей, римляни будували на кордонах фортеці, сторожові вежі, земляні вали й рови. Так виник лімес — укріплений кордон між римськими володіннями й варварськими землями. Однак стримати натиск варварів силами війська не вдавалося. Використовуючи принцип «Розділяй і володарюй», римляни різними способами прихиляли на свій бік германських вождів і старійшин. Деяким племенам дозволяли селитися на землях імперії за умови, що вони воюватимуть проти інших германців. Так з’явилися федерати — варварські племена, союзні Риму. Варвари були мужніми й сильними воїнами. Багато з них наймалися на службу в римську армію. Серед римських офіцерів і воєначальників з’явилися численні вихідці з варварських народів....

Навігація