Візантія — спадкоємиця Римської імперії. Злети й падіння

§5. Візантія — спадкоємиця Римської імперії. Злети й падіння

Східну частину Римської імперії вчені називають Візантією, хоча самі її жителі вважали себе ромеями — продовжувачами історії великого Риму. У Середні віки Візантійська імперія пережила часи великих потрясінь і грізної могутності. Її територія катастрофічно скорочувалася й знову збільшувалася. Як вчені пояснюють злети й падіння візантійської цивілізації?

1. Візантійська імперія у V—VII ст.

Візантійська імперія — величезна держава, що містила в собі землі з високим рівнем економічного розвитку. Її населення перевищувало 35 млн осіб. За кількістю жителів Візантія поступалася лише Китаю. Країну прикрашали найбагатші й найбільші міста світу — Константинополь, Александрія, Антіохія, які переживали час розквіту. Бурхливо розвивалися сільське господарство й ремесла, величезні доходи приносила торгівля зі східними країнами.

На землях Візантії жили давні високорозвинені народи: греки, сирійці, вірмени, єгиптяни та ін. Під час Великого переселення народів тут оселилися й змішалися з місцевим населенням германці, слов’яни, авари. Ромеї користувалися двома мовами. Державні документи й закони видавалися латиною. Проте більшість людей спілкувалися грецькою, що зрештою стала головною державною мовою країни.

Візантійську державу очолював Василевс — імператор, який мав величезну монархічну владу, неосяжні землі й багатства. Василевс вважався єдиним спадкоємцем римських імператорів, і ніхто інший, на думку візантійців, не мав права носити цей титул. Дорадчим органом при імператорі був сенат. До складу сенату входили люди з почесних давньоримських родів, а також ті, що своїми заслугами здобули довіру імператора. Вірою і правдою василевсу служили численні чиновники. Найбільша в Європі регулярна армія і непереможний флот підкорялися імператорові й захищали кордони держави.

Проте у візантійських монархів була своя «ахіллесова п’ята» (вразливе місце) — законом не було закріплене право передавати владу у спадок. Тому візантійських правителів часто усували від влади змовники. Зі 109 імператорів, що займали константинопольський трон, лише 34 померли своєю смертю. Інші загинули в результаті змов, війн тощо.

У VI ст. Візантійська імперія переживала час небаченої могутності та вважалася найсильнішою державою світу.

Рис. 1. Василевс. Сучасний малюнок

Рис. 2. Візантійські воїни. Реконструкція

? Які види війська показані на малюнку?

2. Константинополь — «майстерня розкоші».

Столиця Візантійської імперії розташовувалася на західному березі протоки Босфор, що відокремлює Європу від Азії. Місто перетинали прямі широкі вулиці, прикрашали імператорські палаци, громадські споруди, храми й багатоповерхові будинки, садиби багатіїв, фонтани й парки, колони та статуї. У центрі Константинополя розміщувався іподром — майдан для кінних змагань, що були улюбленою розвагою городян.

Новий Рим

У 330 р. імператор Константин Великий заснував нову столицю Римської імперії. За його наказом було повністю перебудоване давньогрецьке місто Візантій. Спочатку нову столицю називали Новий Рим або просто Місто. Згодом за візантійською столицею закріпилася назва на честь її засновника — Константинополь. На Русі столицю Візантії називали Царгород. Сьогодні це місто має назву Стамбул.

Вулиці Міста були вимощені кам’яними плитами. Постійно працював водогін. У величезних підземних цистернах зберігався стратегічний запас води. У місті діяли пожежна служба, поліція, існувало нічне освітлення. За кращих часів населення міста досягало 500 тис. осіб.

Константинополь був найбільшим містом, портом і фортецею у Європі. З усіх боків його оточували високі кам’яні стіни з численними вежами, що перетворювали місто на неприступну фортецю.

Константинополь називали «золотим мостом» між Європою та Азією. Жодне європейське місто не могло зрівнятися з ним могутністю й багатством.

3. Юстиніан Великий.

Своєї найвищої могутності Візантійська імперія досягла в роки правління імператора Юстиніана I Великого (527—565). Цей надзвичайно працьовитий, наполегливий, жорстокий і підступний правитель намагався відновити колишню могутність Римської імперії та підпорядкувати Середземне море Візантії.

Із селян в імператори

Майбутній імператор Юстиніан народився в 483 р. в родині селянина Саватія у невеликому селищі на території сучасної Сербії. Хлопчика назвали Петром. Рятуючись від злиднів, він пішов служити до візантійської армії слідом за своїм дядьком Юстином, який, виявивши мужність і хоробрість, став офіцером гвардії. Через деякий час гвардійці поставили Юстина на імператорський трон. Незабаром високий офіцерський чин і родове ім'я Флавій здобув і племінник василевса. Перед смертю дядько всиновив племінника, і в Петра з'явилося ще одне ім'я — Юстиніан. Так імператорський престол у Константинополі посів Флавій Петро Саватій Юстиніан, якого прозвали Великим.

? Поясніть складові частини повного імені імператора.

Рис. 3. Візантійська імперія в V—XI ст.

? Випишіть у зошит назви варварських народів Європи й Азії, які були сусідами Візантії в ці часи.

Візантійська армія придушила запеклий опір варварських королівств у Італії, Іспанії та Північній Африці. Територія Візантії збільшилася вдвічі, але розширити володіння до розмірів імперії за часів Константина не вдалося.

Витрати на завойовницькі війни лягли на плечі простих трудівників, які сплачували державі великі податки, служили в армії, працювали на численних будівництвах. У країні було багато незадоволених політикою Юстиніана. У 532 р. у Константинополі спалахнуло повстання «Ніка»

(«Перемагай»). Повсталі вимагали зниження податків і покарання урядовців-хабарників. На вісім днів столиця опинилася в руках повсталих. Імператор Юстиніан звернувся по допомогу до варварів-найманців. Під час придушення бунту за наказом імператора було знищено 30 тис. осіб. Константинополь потонув у крові.

За часів правління Юстиніана по всій країні розгорнулося будівництво шляхів, мостів, фортець, храмів. Особливу увагу імператор приділяв столиці. Уся міць імперії була кинута на будівництво храму Святої Софії на місці церкви, що згоріла під час повстання «Ніка». З усієї імперії на будівництво привозили мармур, золото, срібло, слонову кістку, цінні залишки давніх античних споруд. Будівництво очолювали архітектори Ісідор й Анфімій. У своєму підпорядкуванні вони мали 100 десятників, кожний з яких, у свою чергу, керував сотнеюробітників. Наприкінці робочого дня вони отримували платню за свою працю. Будівництво храму було завершено через п’ять років.

Рис. 4. Юстиніан I Великий. Мозаїка

Храм Святої Софії

Найбільш незвичними у храмі Святої Софії є величезна зала (неф) і її центральний купол — велична 33-метрова півкуля, залита світлом, що випромінюють 40 вікон, прорізаних в основі куполу. Відвідувачі храму не розуміють, як прикріплений купол: здається, що він висить у повітрі. За висотою внутрішнього простору (56 м від підлоги до вершини купола) храм не мав собі рівних протягом 900 років. Стіни храму прикрашають численні фрески й мозаїка роботи кращих митців.

Храм Святої Софії є видатним досягненням візантійської архітектури й мистецтва.

Політика Юстиніана прославила Візантію та розорила її господарство. Після смерті імператора почалося закономірне ослаблення Візантії. Натиск ворогів був нестримним. Лангобарди підкорили Італію, на сході наступали перси й араби. Слов’янські племена захопили великі землі на Балканському півострові. Територія Візантійської держави зменшилася в чотири рази.

Рис. 5. Собор Святої Софії у VI ст. Реконструкція

Рис. 6. Міські садиби простих візантійців. Реконструкція

У VII—IX ст. Візантія зазнала важких часів, що було пов'язано з навалами ворогів, а також внутрішніми проблемами й безладдями.

4. Іконоборство.

У VIII ст. візантійські імператори Лев III і Константин V вирішили зміцнити свою владу й могутність за рахунок багатої християнської церкви. Вони поклали початок іконоборству. Імператори та підмовлені ними священики стверджували, що шанування ікон, святих мощів й інших церковних реліквій є ідолопоклонством, проявом язичництва і його варто позбутися. Таким чином, численні монастирі, де зберігалися реліквії, ставали непотрібними. Землі й багатства монастирів повинні були перейти до держави.

Країна розкололася на два табори: іконоборців та іконошанувальників. У протистоянні брали участь усі верстви візантійського суспільства. Єдності не було навіть в імператорських родинах. Ідеологічна боротьба й терор тривали протягом століття. Врешті-решт іконошанувальники взяли гору.

Іконоборство похитнуло вплив християнської церкви в суспільстві. Візантійський імператор залишився визнаним главою православної церкви.

Ідеї іконоборців відбивали точку зору багатьох людей, незадоволених надмірною розкішшю й багатствами церкви, а також розбещеністю духівництва.

Рис. 7. Василій II Болгаробійця. Сучасний малюнок

5. Піднесення Візантійської імперії у IX—XII ст.

Нового розквіту Візантійська імперія досягла в період правління василевсів Македонської династії.

Візантія повністю контролювала Балканський півострів до Дунаю, її володіння досягали Палестини. Вона зуміла зупинити наступ диких кочівників печенігів. Після хрещення князя Володимира в 988 р. Київська Русь із жорстокого ворога й торговельного суперника перетворилася на надійного союзника й партнера Візантійської імперії. Силу візантійської зброї відчули на собі германські імператори й арабські халіфи. Візантія завоювала Болгарію.

Василій Болгаробійця

Василій II (976—1025) був найуспішнішим імператором Македонської династії. Здобувши владу, він придушив заколоти й повстання. Василевс мав залізний характер, був справжнім воїном, невибагливим і суворим солдатом. У повсякденному житті він залишався скромною людиною, не носив прикрас, корони, розкішних пурпурних убрань. Скарбниця імператора була переповнена.

Василій II успішно воював із ворогами Візантії у Європі, Азії та Африці. Грізним супротивником була сусідня Болгарія. У 1014 р. Василій II завдав цареві Самуїлу жорстокої поразки. У полоні опинилися 15 тисяч болгарських воїнів. За наказом імператора-християнина вони були осліплені. Кожному сотому воїнові залишили одне око, щоб він привів свою «сотню» на батьківщину. За цю нелюдську розправу Василій II дістав прізвисько «Болгаробійця». Болгарська держава на 170 років припинила своє існування.

? Із якою метою візантійський василевс учинив жорстоку розправу над полоненими болгарами?

Наприкінці XII ст. візантійське суспільство охопив внутрішній розбрат, розгорнулася жорстока боротьба за владу, що призвело до ослаблення держави. Константинополь лишався неприступним майже 880 років. Він витримав сім облог, але в 1204 р. був захоплений і розграбований християнським воїнством хрестоносців. На 60 років єдиної Візантії не стало. На її землях виникло кілька невеликих держав.

До XIII ст. Візантійська імперія зберігала статус провідної світової держави.

Культура Візантії.

У Середні віки Візантія за рівнем освіти перевершувала країни Західної Європи. Річ у тому, що Візантійська держава й суспільство потребували багато не лише грамотних, а високоосвічених людей. Будь-яка вільна людина могла здобути освіту в приватній, державній або монастирській школі. Школярі опановували тут основи читання, письма, лічби, церковного співу. Вони вивчали Біблію, релігійні книги й праці античних учених.

Рис. 8. Заняття у вищій школі. Середньовічна мініатюра

Освіта відкривала можливості для успішної кар’єри. Іноді батьки продавали майно, щоб зібрати гроші на навчання дітей. Уже в IX ст. кращі учні монастирських або міських шкіл могли продовжити освіту у вищій школі, яку було відкрито в імператорському палаці для обдарованої молоді. Саме тут згодом виник перший у Європі університет.

Високий рівень освіти забезпечив накопичення наукових знань і сталий розвиток необхідних суспільству наук: математики, фізики, хімії. Візантійські інженери створювали складні механізми, метальні й облогові машини. Ромеї оснащували фортеці й морські кораблі спеціальними знаряддями, що метали «грецький вогонь», силу якого відчули на собі ворожі армії.

Міжнародна торгівля й мореплавство потребували точних знань із географії та астрономії. Візантійські медики спиралися на досягнення античних лікарів. В імперії успішно розвивалася історична наука. Праці візантійських істориків — це основа наших знань з історії Візантії та сусідніх країн, золотий фонд світової історичної науки.

Світову популярність здобули візантійські майстри живопису. Окремі зразки їхніх праць збереглися до наших днів на стінах і зводах християнських храмів. Фрески покривали внутрішню поверхню купола й стін храмів. Живописці зображували Христа і його подвиги, Богоматір, небесне склепіння, діяння апостолів й інші біблійні сюжети. Особливу увагу художники приділяли зображенню імператорів і членів їхніх родин. Високого рівня досягли майстри мозаїки.

Величезні мозаїчні картини прикрашали кращі храми імперії. Повсюдно працювали майстерні з виробництва смальти — невеликих шматочків непрозорого скла найрізноманітніших кольорів і відтінків, які використовувалися для створення мозаїчних картин.

Вершиною візантійського мистецтва заслужено вважається іконопис. Прекрасні та водночас суворі образи Христа й святих, написані на дереві за особливими правилами, виховували у глядача глибокі почуття віри й співпереживання.

Культура візантійської цивілізації залишила глибокий слід у розвитку людства.

Рис. 9. Мозаїка в одному із християнських храмів Херсонеса Таврійського (Крим)

Запитання й завдання

1. У чому виявлялися сила й слабкість імператорської влади у Візантії? 2. Чому Константинополь називали «майстернею розкоші»? 3. Використовуючи текст підручника, доведіть, що Константинополь був міцною фортецею. 4. Охарактеризуйте Юстиніана Великого як державного діяча і людину. 5. Чому собор Святої Софії у Константинополі називають «чудом світу»? 6. Які особисті якості мав візантійський імператор Василій II Болгаробійця? Чому його вважають найуспішнішим імператором Македонської династії? 7. Яких успіхів досягли ромеї в розвитку мистецтва? 8. Які види живопису поширилися у Візантії? 9. Як ви можете пояснити успіхи освіти й науки у Візантії? 10.* Чому Велике переселення народів не стало крахом для Східної Римської імперії?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно