Войти
Закрыть

Матеріал до практичного заняття «Міжнародні відносини в другій половині 1930-х років у світлі історичних джерел»

10 Клас

• На яких особливостях громадянської війни наголошує дослідник? Чим громадянська війна відрізняється від війни між державами? «Громадянська війна — це завжди жорстоке випробування для народу, зокрема й у моральному плані. У війні між державами все визначено: є лінія фронту, за нею — ворог... У громадянській війні лінія фронту проходить через кожне місто й село, іноді — через дім і родину. Ворогами можуть виявитися колеги, сусіди, друзі й родичі. Ворогуючі табори майже не зважають на інтереси населення. Трапляються парадокси, коли населення страждає більше саме від тієї влади, яку підтримує». Олександр Бойко, український історик (Перша українсько-російська війна // Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси. — К.: Наукова думка, 2002. — С. 121) • Як Ви вважаєте, чому існують різні оцінки громадянського конфлікту? На чиїй стороні була правда? Зокрема, на чиїй стороні, на Вашу думку, воював Дж. Орвелл? Обґрунтуйте висновок. «Долаючи труднощі модернізації відсталої економіки й соціальної структури в країні без сильних демократичних традицій та ще й у період депресії, Республіка до 1936 р. зіткнулася з непереборними проблемами. Може, громадянська війна й не була неминучою, але, звісно, не була також і неочікуваною....
0 Переглянути

Світ на порозі війни

10 Клас

Першою жертвою нацистської Німеччини в Європі після ремілітаризації Рейнської зони стала Австрія — історична батьківщина А. Гітлера. За Версальським договором ця країна не могла об’єднуватися з Німеччиною. Німецька пропаганда, використовуючи гасло «німці й австрійці — єдиний розділений народ», закликала австрійців приєднатися до Німеччини. Після приходу до влади в Німеччині А. Гітлера значно активізувалася австрійська нацистська партія. У 1934 р. в Австрії був придушений збройний виступ лівих партій, незадоволених консервативним урядом. Це був початок глибокої кризи австрійської державності. Того ж року провалився спланований А. Гітлером нацистський заколот. Півтори сотні бойовиків з австрійського батальйону СС захопили центральну радіостанцію й передали в ефір дезінформацію про повалення уряду Е. Дольфуса. Канцлера було вбито, однак поліції вдалося роззброїти й заарештувати більшість заколотників. Декількох з них згодом було страчено. Аби приспати пильність Австрії, А. Гітлер видав їй заколотників, які втекли до Німеччини, і висловив «співчуття» з приводу вбивства Е. Дольфуса. У 1936 р. Німеччина спочатку нав’язала Австрії нерівноправний договір, а потім узялася за вирішення «австрійського питання». У Берліні розробили спеціальний план захоплення країни — «план Отто». В Австрії місцеві нацисти розгорнули агітацію за об’єднання з Німеччиною та провели по всій країні маніфестації. Так готувався ґрунт для створення видимості прагнення австрійців до об’єднання....
1 Переглянути

Утворення трьох вогнищ світової війни. Політика «умиротворення» агресора

10 Клас

Після приходу в Німеччині до влади нацистів криза в міждержавних відносинах поглибилася. На Сході нарощувала міць Японія, загрожуючи домінуванню США в Тихому океані. Загострилися й радянсько-японські суперечності. Якщо раніше Японія боролася за ринки сировини та збуту товарів, то тепер вона прагнула територіальних надбань. Саме Японія першою стала на шлях війни. Об’єктом японської агресії була Маньчжурія. На початку 1928 р. японці вторглися на півострів Шаньдун, але успіху не досягли. У вересні того ж року, інсценувавши вибух на японській лінії Південноманьчжурської залізниці, Японія розв’язала війну проти Китаю. За півдоби японці окупували всю територію Південної Маньчжурії й рушили в глиб країни. Рада Ліги Націй запропонувала Японії й Китаю нормалізувати відносини. Наприкінці жовтня вона ухвалила резолюцію з вимогою до Японії за тритижневий термін вивести війська з Маньчжурії. Оскільки представник Японії проголосував проти резолюції, вона не мала юридичної сили. Радянський Союз постачав Китаю озброєння й «добровольців». Просуваючись на північ, японці поступово наближалися до радянсько-китайського кордону. У листопаді 1931 р. вони блокували стратегічно важливу для СРСР Східнокитайську залізницю. Радянське керівництво відхилило японську ноту протесту з приводу допомоги китайській армії, заявивши, що Радянський Союз дотримується нейтралітету. Усе, на що спромоглася Ліга Націй, — створити спеціальну комісію на чолі з лордом В. Бульвер-Літтоном, до якої ввійшли представники США, Великої Британії, Франції, Німеччини й Італії....
0 Переглянути

Назрівання Другої світової війни

10 Клас

Заяви А. Гітлера про потребу забезпечення «життєвого простору для арійської раси» свідчили про те, що Німеччина прагне реваншу за поразку у війні. А. Гітлер розпочав з того, що Німеччина відмовилася виконувати умови Версальського договору. Його заяви впродовж 1933-1935 рр. про необхідність перегляду договору посилили напруженість у Європі. У 1935 р. Німеччина офіційно повідомила про наявність у неї забороненої Версальським договором військової авіації. У січні 1934 р. Німеччина підписала з Польщею договір про ненапад строком на десять років, незважаючи на те, що «польський коридор» відділяв Німеччину від Східної Пруссії. Умови німецько-польського пакту похитнули французьку систему союзів у Східній Європі. Однак цей договір певною мірою заспокоїв міжнародне співтовариство й створив ілюзію про переважно мирні наміри А. Гітлера. Німеччина поступово відновлювала військову потужність і безкарно ігнорувала територіальні обмеження, передбачені Версальським договором. Першим кроком до розриву Версальського договору стали події, пов’язані з багатим на залізну руду Сааром. Відповідно до договору, цей район був переданий на 15 років під управління Ліги Націй. Після закінчення терміну в січні 1935 р. в Саарі був проведений плебісцит (референдум), результат якого засвідчив значне переважання прихильників приєднання до Німеччини. Уже 1 березня 1935 р. Саар став частиною Німеччини....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу V «Держави Азії та Латинської Америки»

10 Клас

Арабський світ. Після світової війни арабські землі, які входили до складу Османської імперії, поділили між собою Франція та Велика Британія: Франція вторглася до Лівану й Сирії, а Британія встановила контроль над Іраком і Палестиною. Проте в 1922 р. Британія мусила надати незалежність Єгипту, зберігаючи військову присутність у країні й контроль над Суецьким каналом. Арабські лідери також намагалися позбутися домінування європейців, однак їхні повстання були придушені. Тільки жителі Аравійського півострова змогли створити державу, яка згодом отримала назву Саудівська Аравія. У 1932 р. Британія визнала незалежність Іраку. У 1923 р. була проголошена Турецька республіка. Лідер країни М. Кемаль розпочав перетворення Османської імперії на національну державу в складних умовах. Успіхи в зовнішній політиці допомогли Ататюрку стабілізувати ситуацію в країні й здійснити важливі реформи. Іран. Новий правитель країни Реза-хан різко змінив зовнішню політику: Іран позбувся політичної залежності від Великої Британії, британські війська залишили країну. У міжвоєнний період в країні відбулися реформи, зокрема в галузі культури, було створено світські школи, відкрито перші жіночі школи, засновано університети. У зовнішній політиці Іран зблизився з Німеччиною, намагаючись дистанціюватися від СРСР і Великої Британії....
0 Переглянути

Матеріал до практичного заняття «Азія та Латинська Америка: протиборство демократичних сил і диктаторських режимів»

10 Клас

• Які обставини, на думку істориків, зумовили зростання впливу військових? Які додаткові аргументи Ви можете навести на основі матеріалу § 15. «Післявоєнний пацифізм1 у Японії проявлявся по-різному. У січні 1920 р. імператор Тайсьо видав указ про відновлення миру... Потім Японія, США та Британія домовилися на Вашингтонській конференції про скорочення військово-морських сил... Але після інциденту 26 лютого 1936 р. та невдалої дестабілізуючої спроби перевороту вся надія на повернення до "нормального курсу конституційного уряду” була втрачена. ...Після Першої світової війни Японія відмовилася дотримуватися тогочасного міжнародного порядку». Ріота Мураї, японський ісюрик(The Rise and Fall of Taisho Democracy: Party Politics in Early-Twentieth-Century Japan — http://www.nippon.com/en/in-depth/a03302/) «Військові були майже безконтрольні, з опозицією не рахувалися. ...Імператор не перешкоджав загарбницьким планам військових. Насправді військові взяли його під свій контроль нібито для захисту від "злих радників”, чий світогляд був занадто західним і ліберальним. ...На початку й особливо в середині 1930-х років було багато вбивств і навіть спроб перевороту»....
0 Переглянути

Країни Передньої Азії та Латинської Америки в міжвоєнний період

10 Клас

Участь Туреччини в Першій світовій війні на стороні Німеччини позначилася на становищі країни після її завершення. Територіальні й матеріальні втрати країни за умовами Севрського мирного договору 1920 р. (див. § 5), уведення на початку 1919 р. до Туреччини та в протоки Босфор і Дарданелли британських військових кораблів, грецька окупація м. Ізміра зумовили посилення націоналістичних настроїв серед турків. Лідером турецьких націоналістів був генерал Мустафа Кемаль, який закликав до боротьби проти антантівської окупації країни. Після проголошення скликаним з ініціативи М. Кемаля меджлісом (парламентом) у м. Анкарі восени 1919 р. декларації незалежності на турецькій території висадилися грецькі й італійські війська, а британці ввійшли до тогочасної турецької столиці м. Стамбула й поклали край діяльності бунтівного парламенту. Залежний від Антанти турецький султан мусив засудити діяльність М. Кемаля, чим налаштував проти себе більшість населення. Навесні 1920 р. меджліс відновив свою діяльність під назвою «Великі національні збори Туреччини» і сформував уряд. Після укладення Туреччиною в 1921 р. договору з Росією турецькі та російські війська завдали поразки Вірменії, Грузії й Азербайджану. Наступного року турецькі війська перемогли грецьку армію й захопили м. Ізмір. Місто було спалено, а багато його мешканців убито. Провідні держави, за винятком Британії, відсторонено спостерігали за цими подіями. Коли ж М. Кемаль перейшов до масованого наступу, дорогу йому заступили британські війська. Війна між Туреччиною та Великою Британією здавалася неминучою, проте британці вже стомилися воювати, а Д. Ллойд Джордж, який підтримував греків, був не при владі. Після підписання Лозаннського договору міжнародне співтовариство визнало незалежність Туреччини....
0 Переглянути

Японія, Китай та Індія в міжвоєнний період

10 Клас

Оголошуючи в серпні 1914 р. війну Німеччині, Японська імперія плекала надію розширити свій вплив у Китаї, на Далекому Сході й отримати німецькі володіння в зоні Тихого океану. На другому році війни Японія висунула Китаю «21 вимогу», задоволення яких фактично перетворило б країну на колонію. Після війни японців спіткало гірке розчарування Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. проголосила в Китаї політику «відчинених дверей», тобто рівних можливостей для всіх країн. І хоча Японія мала на Тихому океані третій за потужністю (після США й Великої Британії) військово-морський флот, вона вважала себе несправедливо ображеною західними державами, насамперед Сполученими Штатами Америки. У міжвоєнний період у Японії відбувалася мілітаризація економіки, державних інституцій і суспільної свідомості населення. Генералітет намагався скористатися складністю післявоєнного життя задля пробудження «самурайського духу» і мілітаристських настроїв. Ідея створення японської колоніальної імперії була близька широким верствам населення. Хірохіто (регент, а з 1926 р. — імператор Японії) не втручався у відносини армійської верхівки з парламентом, балансуючи між цими двома силами. Військові переконували співгромадян, що в умовах нав’язування колишніми союзниками Японії «несправедливих» договорів потрібно накопичувати сили для «відновлення справедливості», а поки що приховувати справжні наміри Японії на міжнародній арені....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу IV «Держави Центрально-Східної Європи»

10 Клас

Реорганізація Центрально-Східної Європи після Першої світової війни була важливою подією в історії міжвоєнної Європи. Збереження міжнаціонального миру вимагало від молодих державотворчих націй особливого такту в ставленні до народів, які не вибороли тоді права на власну державу. У 1930-х роках у країнах Центральної та Південно-Східної Європи міцнішали авторитарні режими. Чехословаччина була єдиною країною в регіоні, яка в міжвоєнний період уникнула авторитаризму та диктатури. Відокремившись у 1918 р. від Угорщини, чехословацький уряд рішуче взявся за розв’язання економічних проблем, здійснив реформи та перерозподілив між селянами землю. Економічна депресія 1929-1932 рр. не тільки погіршила соціально-економічну ситуацію в ЧСР, а й посилила міжетнічне напруження. Це стосувалося насамперед понад 3 млн етнічних німців, більшість з яких мешкала в прикордонній Судетській області. Польща, звільнившись від російського панування, обрала в 1922 р. демократичний уряд, але через соціальні та економічні труднощі польське суспільство співчутливо сприйняло переворот Ю. Пілсудського в 1926 р., наслідком якого стало запровадження режиму «санації». Конституція 1934 р. надала президенту надзвичайні повноваження. Однак після смерті Ю. Пілсудського в травні 1935 р. режим «санації» опинився під загрозою. Увесь період між двома світовими війнами Польща намагалася бути рівновіддаленою від Німеччини та Радянського Союзу. Однак зрештою рівновага порушилася, і Польща стала жертвою обох країн у Другій світовій війні....
0 Переглянути

Матеріал до практичного заняття «Центрально-Східна Європа: вибір між демократією та авторитаризмом»

10 Клас

• Проаналізуйте наведені уривки з історичних джерел і зробіть висновок про те, з якими політичними діячами ототожнюється авторитаризм у країнах Центрально-Східної Європи в період між Першою та Другою світовою війною. «У 1930-х роках у всіх державах Балкан до влади прийшли авторитарні режими. ...Після Першої світової війни з’явилися й набули ваги комуністичні та селянські партії; ...їх почали тіснити консервативніші політичні сили... Уряди країн захищали інтереси невеликої групи населення, котра й здійснювала керівництво державою; до неї, як правило, належали державні чиновники, військові, комерсанти, власники фабрик і великих маєтків, підприємці, а також представники інтелектуальних професій — юристи, лікарі та вчителі... Ця група осіб становила не більше 10 % населення». Барбара Єлавич, американський історик (Єлавич Барбара. Історія Балкан. XX століття/ пер. з англ. — К.: Свенас, 2004. — Т. II. — С. 303) «Політичні режими в країнах, що постали на руїнах імперій Центральної Європи... наслідували зразки демократії, проте багато урядів, змушених використовувати будь-які засоби заради перемоги, неодноразово здійснювали замахи на демократичні принципи. ...Отже, майбутнє демократії безпосередньо залежало від особистості глави держави. Якщо він завдяки освіті й переконанням поважав конституційні норми, політичний лад еволюціонував у належному напрямі (як було в Чехословаччині за Т. Масарика й Е. Бенеша до 1938 р.). Якщо ж кар’єрні міркування й темперамент глави держави штовхали його до авторитаризму, країна швидко йшла назустріч президентському правлінню чи диктатурі (так трапилось у Польщі за Ю. Пілсудського)»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 280 281 282 283 284 285 286 287 288 ... 317
Назад

Навігація