Войти
Закрыть

Військові дії — криза для довкілля. Мілітаризація і ресурси

10 Клас

• Військові дії — криза для довкілля. В усі часи війни впливали не тільки на життя людей, а й на природу. В період військових дій на невеликих територіях концентрується величезна кількість людей, тварин і техніки. Локальні воєнні конфлікти, які постійно виникають між державами, завдають значної шкоди довкіллю. В разі виникнення глобального військового конфлікту із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших сучасних видів зброї ймовірна повна загибель біосфери і людства. • Мілітаризація і ресурси. Під мілітаризацією розуміють дії державних органів у сфері економіки, політики та соціуму, спрямовані на нарощування військової міці держави. У світових арміях несуть службу близько 29 млн осіб, ще 16 млн працюють у галузях, які забезпечують функціонування військово-промислового комплексу. Функціонування військово-промислових комплексів навіть у мирний час вже є загрозою для навколишнього середовища. Для потреб військових ведуться розробка корисних копалин, виплавка металів, діяльність величезних сучасних виробництв, працюють найкращі наукові лабораторії тощо. За підрахунками вчених, людство щороку витрачає на озброєння та військову діяльність близько 1 трлн доларів (мал. 62, 63). Для прикладу: США у період з 1940 по 2000 рік витратили на військову діяльність і озброєння близько 20 трлн доларів, а на охорону природи і відтворення природних компонентів за той же період - 0,8 трлн доларів. Грошей, які витрачались на один день ведення військових дій у Перській затоці, вистачило б на фінансування п’ятирічної програми імунізації дітей в усьому світі проти шести найнебезпечніших хвороб, що зменшило б смертність на 1 млн життів щороку....
0 Переглянути

Автотранспорт і проблема загибелі тварин. Проблема електромагнітного забруднення вздовж ліній електропередач

10 Клас

• Основні причини загибелі тварин на автошляхах. Транспортні магістралі завжди приваблюють різноманітних тварин. Тут вони знаходять додатковий корм (розсипане під час перевезення зерно, рештки їжі тощо), оптимальні маршрути пересування, зручні ділянки для полювання; нарешті, дороги часто перетинають шляхи міграції тварин. Доки швидкості руху транспортних засобів були невеликими, загибель тварин на дорогах не мала масового характеру (за винятком малорухомих земноводних і плазунів). Поява потужних електровозів і швидкісних автомобілів помітно ускладнила ситуацію. Спостереження безпосередньо в природі показують, що загибель тварин від залізничного і автомобільного транспорту стається у кількох типових випадках: • дрібні птахи, які шукають корм на узбіччях доріг, у разі наближення транспортного засобу злітають і здебільшого перетинають дорогу прямо перед транспортним засобом. Зазвичай швидкість руху транспортного засобу більша, ніж швидкість польоту птахів, а тому більшість з них гине внаслідок зіткнення; • хижі тварини, захопившись полюванням, потрапляють на автомобільні й залізничні шляхи і часто гинуть під колесами транспорту; • нічних птахів транспорт сліпить; загалом кількість загиблих нічних тварин значно більша, ніж денних; • транспортна мережа часто перетинає традиційні шляхи міграції тварин; • особливо багато на автошляхах гине комах і «повільних» тварин. • Способи захисту тварин на дорогах. Задля перешкоджання масовій загибелі тварин необхідно запроваджувати ряд заходів. У місцях міграції тварин (наприклад, ссавців, плазунів, птахів) потрібно ставити спеціальні знаки, які попереджали б водіїв про можливість появи на дорозі тварин (мал. 60, 61). Якщо це можливо, в місцях переходу дороги «повільними» тваринами необхідно робити мости або тунелі для безпечного їх пересування. Також потрібно ставити огорожі навколо швидкісних автомагістралей і особливо залізничних колій....
0 Переглянути

Проблема концентрації транспортних засобів на урбанізованих територіях

10 Клас

• Транспортне навантаження на міське середовище. У містах зосереджена основна кількість транспортних засобів. Це приватний, громадський і вантажний транспорт. За останні роки кількість транспорту невпинно збільшується не тільки в розвинутих країнах світу, а й у країнах, що розвиваються (мал. 57). Від автотранспорту в атмосферне середовище надходить близько 70 % усіх отруйних викидів і 90 % шумового забруднення. Надзвичайно великого транспортного навантаження зазнають міста України. В Україні зареєстровано більше 7 млн автомобілів, з них 6 млн - легкові приватні автомобілі. Частка забруднення автотранспортом деяких міст України становить понад 90 % (мал. 58). Питомі викиди токсичних речовин залежать від потужності і типу двигуна, режиму його роботи, технічного стану автомобіля, швидкості руху, стану і нахилу дороги, якості палива. Специфіка урбанізованих територій впливає на низьку швидкість руху автомобілів, напружений режим роботи двигуна, в результаті чого автошляхи міста є значно забрудненішими, ніж за його межами. Прогресуючому забрудненню навколишнього середовища в містах сприяє велика питома вага приватних автомобілів (мал. 59). Наприклад, в Україні кількість приватних автомобілів з 1993 до 2007 року зросла з 2,5 млн до 6 млн одиниць. У Японії за другу половину XX ст. кількість таких авто збільшилась у чотири рази....
0 Переглянути

Структура транспортних забруднень. Найнебезпечніш і забруднювачі навколишнього середовища

10 Клас

• Транспортне забруднення навколишнього середовища. Автомобільні двигуни викидають три види забруднювальних речовин: відпрацьовані гази двигунів, картерні гази, випари палива (мал. 56). Найбільшими за обсягами з них є відпрацьовані гази, а найтоксичнішими - оксид карбону, оксиди нітрогену, неспалені вуглеводні, діоксид сульфуру, сажа, сполуки плюмбуму, бенз(а)пірен тощо (табл. 1). Оксид карбону(II) СО, або чадний газ, не має кольору та запаху і є одним з найнебезпечніших забруднювачів повітря. Він утворюється у разі неповного згоряння палива. За концентрації в повітрі понад 1 % він негативно впливає на рослини, тварин і людей, а понад 4 % - спричиняє загибель організмів. Токсичність чадного газу полягає у його здатності перешкоджати еритроцитам утримувати кисень, як наслідок, відбувається кисневе голодування організму, яке може призвести до смерті. Один автомобіль викидає в повітря близько 3,65 кг СО за добу. Оксиди нітрогену (N2O, NO, NO2, N2O3, N2O5) у десятки разів небезпечніші для людини, ніж СО. Вони утворюються внаслідок недосконалої технології спалювання палива і спричиняють формування кислотних дощів. Сполучаючись з водою в дихальних шляхах, вони утворюють азотну кислоту, яка спричиняє сильні подразнення слизових оболонок і тяжкі захворювання. Оксиди нітрогену поглинаються також листям рослин, які втрачають після цього кормові якості і хворіють. На територіях, що межують з основними автомагістралями (10-30 км), концентрації оксидів нітрогену у 10-30 разів перевищують гранично допустимі норми, канцерогенного бенз(а)пірену - у 3-10 разів. Вуглеводні (парафіни, нафтени, ароматичні вуглеводні, бенз(а)- пірен та ін.) містяться у відпрацьованих газах автомобілів (недосконалість процесів згоряння бензину у двигунах), картерних газах, випарах бензинів (мал. 56). Дуже шкідливими також є сажа, ненасичені вуглеводні, які становлять 35 % загальної кількості вуглеводневих викидів і є однією з причин утворення смогів. Це явище загрожує і українським містам з великими обсягами автотранспорту - Києву, Дніпропетровську, Донецьку, Харкову, Одесі, Сімферополю, Запоріжжю та ін....
0 Переглянути

Транспорт — джерело забруднення навколишнього середовища

10 Клас

• Негативний вплив транспорту на довкілля. Роботу всіх видів транспорту забезпечує транспортна інфраструктура — збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв’язку, різноманітного технічного обладнання. Основними проявами негативного впливу транспорту на навколишнє середовище є: • забруднення атмосферного повітря через викиди шкідливих речовин пересувними транспортними засобами та стаціонарними об’єктами транспортної інфраструктури; • акустичне забруднення від роботи двигунів, неякісного рухомого складу, незадовільного дорожнього покриття тощо; • шкідливий вплив на навколишнє середовище під час спорудження транспортних шляхів, пов’язаний з вилученням земель, відведених під ці шляхи разом із зонами відчуження; • негативний вплив на довкілля внаслідок перевезення небезпечних і радіоактивних речовин, у тому числі аварійні забруднення, пов’язані з використанням неякісної техніки і застарілого рухомого складу, а також з недостатнім контролем перевезень; • негативний вплив діяльності транспорту на довкілля та його компоненти. • Забруднення навколишнього середовища в межах транспортної мережі. В Україні у транспортній галузі функціонують: шість залізниць, 32 аеропорти, 20 морських торговельних та 10 річкових портів. Загальна протяжність магістралей країни становить: мережі автомобільних доріг загального користування - 169,4 тис. км (з твердим покриттям - 165,6 тис. км), у тому числі - 20,5 тис. км доріг державного і 148,9 тис. км місцевого значення; залізничної мережі України - 21,9 тис. км, річкових шляхів - 2,2 тис. км (мал. 55, табл. 1). В Україні розвинуті всі види транспорту. На 10 тис. км2 території припадає 372 км залізничних колій, 78 км внутрішньоводних шляхів, 1933 км автомобільних шляхів із твердим покриттям (табл. 1)....
0 Переглянути

Види транспорту та його вплив на навколишнє середовище

10 Клас

Транспорт - це сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів і інформації з одного місця в інше. Розрізняють транспорт наземний (автомобільний, залізничний), водний (морський, річковий), повітряний і трубопровідний. Транспорт використовує 30 % енергії, що виробляється у світі (82 % від цієї кількості використовують безпосередньо транспортні засоби), на нього припадає 60 % викидів вуглекислого газу, 42 % оксидів азоту, 40 % вуглеводнів, 18 % чадного газу. • Автомобільний транспорт. Найбільш поширеним і найбільш «брудним» є автомобільний транспорт. Перевагою автомобільного транспорту є його висока мобільність, доступність для широких верств населення тощо. Основними екологічним вадами автомобільного транспорту є такі: • автомобілі є найбільшим мобільним джерелом забруднення навколишнього середовища (у світі на сьогоднішній день функціонує близько 600 млн автомобілів); • основна частина викидів від автомобільного транспорту припадає на міста та найбільші автомобільні траси; • автомобільні викиди концентруються у приземному шарі повітря, яким дихають люди (один автомобіль у середньому за рік поглинає 1 т кисню й викидає в повітря 600-800 кг вуглекислого газу, 40 кг оксидів азоту та 200 кг неспалених вуглеводнів); • двигуни автомобілів часто бувають невідрегульованими, зношеними, що спричиняє додаткові викиди в атмосферу; • проблема переробки відпрацьованих мастильних матеріалів (тільки в Київській області щороку утворюється близько 50 тис. т відпрацьованих масел); • проблема утилізації відпрацьованих покришок; • викиди автотранспорту містять до 200 хімічних сполук, частина з яких надзвичайно токсичні. • Залізничний транспорт. Залізниці мають багато переваг - велику вантажопідйомність, надійність, порівняно високу швидкість. Залізничний транспорт набагато чистіший, ніж автомобільний, проте і він має вади:...
0 Переглянути

Біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки як об’єктирегульованої рекреації і туризму

10 Клас

Серед категорій природно-заповідних об’єктів, які отримали розвиток в Україні з початку 80-х років минулого століття, необхідно відзначити багатофункціональні заповідні території, як-от: біосферні заповідники, природні національні та регіональні ландшафтні парки. Перші національні парки світу були створені ще у другій половині XIX ст. у США - Єлоустонський та Йосемітський. Перші біосферні резервати (заповідники) починають формуватись у 70-х роках XX ст. після прийняття Всесвітньої програми «Людина і біосфера». В Україні першими національними парками були: Карпатський (1980), Синевирський (1989) у Карпатах та Шацький (1983) на Поліссі. Статус перших біосферних заповідників в Україні отримали у 1993 році Карпатський, «Асканія-Нова», Чорноморський та у 1996 році - Дунайський заповідники (мал. 51, 52). Перший регіональний ландшафтний парк в Україні «Дністровський каньйон» був створений на Тернопіллі у 1990 році. Біосферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки, окрім природоохоронних, наукових, виконують рекреаційні та просвітницькі функції. Для виконання рекреаційних функцій на їхній території створюються спеціальні оздоровчо-відпочинкові зони (регульованої та стаціонарної рекреації). Поєднання туристсько-рекреаційних і просвітницьких послуг з природоохоронними дає можливість цим установам предметно займатись відпочинком, екологічною освітою і природоохоронним просвітництвом. З цією метою біосферні заповідники створюють музеї, зоопарки, дендрологічні парки. Нині серед них найвідомішими є: Музей екології і природокористування Карпат, Карпатський музей сплаву лісу, Асканійський зоопарк та дендропарк тощо. Численні відвідувачі (особливо учнівська і студентська молодь) мають нагоду отримати конкретні знання, обізнаність у певних процесах і явищах. Мережа цих заповідних територій має відповідати низці зонально-географічних і соціально-економічних вимог. Так, ці об’єкти мають репрезентувати природні комплекси усіх природних зон і гірських країн, вони мають бути доступні для відвідувачів у межах поїздок вихідного дня, на їхній території пропагують кращі традиції природокористування корінних громад, демонструють їхню роль в екологічній освіті і просвітництві, кращі форми охорони природи. В Україні функціонує розгалужена мережа із чотирьох біосферних заповідників, 22 природних національних парків і близько 50 регіональних ландшафтних парків, створених упродовж останніх тридцяти років...
0 Переглянути

Гірські та приморські території України як основні регіони розвитку рекреації і туризму

10 Клас

• Чинники формування рекреаційно-туристських регіонів України. Основними рекреаційно-туристськими регіонами України є ті, що забезпечені природно-кліматичними, історико-культурними та соціально-економічними ресурсами. Безумовно, визначальними у цій тріаді є природно-кліматичні рекреаційні ресурси. Дві інші категорії рекреаційних ресурсів є допоміжними. За особливостями поширення наявних природно-рекреаційних ресурсів в Україні виділяється Карпатський регіон, Причорноморсько-Приазовський, Полісся і Поділля. Кожен із названих туристсько-рекреаційних регіонів оцінюється певним туристсько-рекреаційним потенціалом — максимальною сукупною продуктивною спроможністю його рекреаційних ресурсів. Реалізація природно-рекреаційного потенціалу залежить від низки соціально-економічних чинників: наявності надійних під’їзних шляхів, облаштованих туристсько-рекреаційних закладів, якості надання і вартості рекреаційних послуг, інфраструктурній привабливості території тощо. • Карпатський рекреаційно-туристський регіон. Це один із найперспективніших туристсько-рекреаційних регіонів. Має екологічно сприятливі природні умови, добре забезпечений бальнеологічними, лісовими, водними, гірськолижними ресурсами. Він займає вигідне прикордонне положення, що сприятиме зміцненню його міжнародного іміджу. У регіоні сформувались такі курорти та курортні райони, як Моршинський, Трускавецький, Славський, Яремчанський, «Буковель», Свалявський, Воловецький, Шаянський, Солотвинський, Ворохтинський, Міжгірський тощо....
0 Переглянути

Нормування антропогенних навантажень, пов’язаних з рекреаційною діяльністю

10 Клас

• Аспекти нормування антропогенних рекреаційних навантажень. Проблему нормування антропогенних рекреаційних навантажень можна розглядати з двох аспектів: методичного і прикладного. Методична сторона нормування антропогенних навантажень полягає у розробці методик їх оцінок. Прикладний аспект нормування рекреаційних навантажень полягає у встановлені режимів відвідування природних об’єктів і природних комплексів, які б запобігали рекреаційній деградації. • Методики оцінювання глибини антропогенних змін ландшафтів. З метою дотримання певних екологічних норм і стандартів у районах масового відпочинку й оздоровлення населення розроблені методики проведення оцінок і дотримання певних стандартів, норм антропогенних рекреаційних навантажень на природу. Оцінюючи рекреаційний вплив на навколишнє середовище, враховують такі чинники: вид рекреації, зонально-азональні особливості природних комплексів, величину, масштаби, характер, тривалість впливу тощо. Відповідно до типу ландшафту окремого природного комплексу передбачено оцінку ступеня його рекреаційної стійкості, стадії рекреаційної дигресії - показники, від яких залежить максимальне рекреаційне навантаження. Показники рекреаційного навантаження розраховуються у осіб/га впродовж певного періоду часу. Оцінка рекреаційного навантаження дає підстави щодо встановлення режиму відвідуваності паркових зон, екологічних стежок і туристичних маршрутів. Зміни ландшафтів унаслідок антропогенного навантаження можна провести методом експертного оцінювання. Він ґрунтується на ранжуванні видів антропогенного впливу на природні комплекси. Кожен вид природокористування вносить певну глибину змін і перетворень у природні комплекси. Тому певним видам природокористування відповідають певні види угідь (природних і антропогенізованих), облік і характер яких засвідчують певний ступінь антропогенізації ландшафтів. Співвідношення цих угідь свідчить про глибину змін і перетворень: незначні зміни - за наявності в регіоні до 75 % природних угідь, надмірні зміни - за наявності в регіоні близько 23 % природних угідь. Інколи розраховують коефіцієнт антропогенної перетвореності ландшафтів (згідно з методикою В. Анучіна, М. Лемешева, К. Хофмана, 1972) за десятибальною системою з метою оцінки ступеня зміненості і перетвореності ландшафтних комплексів для подальшої їх оптимізації....
0 Переглянути

Особливості впливу рекреаційної діяльності на довкілля

10 Клас

• Вплив рекреаційної діяльності на природне середовище. За особливостями впливу на навколишнє середовище рекреацію можна віднести до відносно толерантних щодо природи галузей господарювання. Це зумовлено тим, що рекреаційна сфера є зацікавленою у підтриманні високої якості природних ресурсів, на які орієнтується її діяльність. Водночас вплив нерегульованої рекреаційної діяльності на довкілля є багатоаспектним і доволі екологічно небезпечним. У процесі рекреаційної діяльності відбувається значний антропогенний вплив на природне середовище. Результатами такого впливу є деградація природних комплексів у результаті безпосереднього впливу людини на природу. Надмірна відвідуваність окремих природних об’єктів, засмічення природного середовища, його забруднення діяльністю транспортних засобів та об’єктів рекреаційної інфраструктури є основними причинами деградації природи. Так, на узбережжі морів надмірні рекреаційні навантаження, спричинені скупченістю рекреаційних об’єктів, є головною причиною деградації приморських комплексів. Масове витоптування рослин в околицях екологічних стежок природних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків є причиною збіднення в їхніх межах видового складу і чисельності особин виду. Скидання неочищених стоків рекреаційних об’єктів у поверхневі води є причиною погіршення якості води річок Карпатського регіону. Атмосфера, забруднена відпрацьованими газами автомобілів у місцях паркування транспорту, погіршує екологічну ситуацію в районах масового відпочинку і оздоровлення людей....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 57
Назад

Навігація