ЯКІ ОЗНАКИ ПРИТАМАННІ МОЛЮСКАМ? Молюски - безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом, яке часто вкрите захисною черепашкою. Вони мешкають у прісних (ставковики, жабурниці) та солоних (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) водоймах або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види здатні швидко плавати (як-от, кальмари).

Мал. 70. Виноградний слимак: 1 - голова; 2 - тулуб; 3 - нога; 4 - мушля; 5 - довгі щупальця з очима

В Україні найпоширеніший виноградний слимак (мал. 70). Його тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові є органи чуття (пара очей та дві пари щупалець). Нога - мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла. Більшість внутрішніх органів міститься в тулубі - мішкоподібному вирості спинного боку тіла.

Тулуб з боків оточений складкою шкіри - мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У більшості молюсків тулуб захищений мушлею. Її виділяють клітини покривного епітелію мантії. Ззовні мушля вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів кальцій карбонату, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар - порцеляноподібний - має сніжно-білий колір. Внутрішній шар - перламутровий — виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.

Молюски - мешканці водойм дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) ділянка мантії перетворилася на легеню.

Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. Личинки молюсків часто слугують для розселення виду. Більшість прісноводних і всі наземні види мають прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть протягом усього життя, розміри їхньої мушлі постійно збільшуються.

ЯКА РІЗНОМАНІТНІСТЬ МОЛЮСКІВ?

• Серед усіх молюсків найбільше черевоногих. Це єдина група молюсків, які заселили не тільки водойми, а й суходіл. Ми вже згадували про виноградного слимака. Він живиться м’якими наземними частинами рослин і плодовими тілами шапинкових грибів, як і більшість голих слизунів - видів, позбавлених мушлі (мал. 71, 1). У прісних водоймах України можна натрапити на різні види ставковиків (мал. 71, 2), котушок (мал. 71, 3). У Чорному та Азовському морях мешкає рапана, мушля якої сягає завдовжки 12 см (мал. 71, 4). Вважають, що яйця рапани було випадково завезено на днищах кораблів з Японського моря.

Мал. 71. Різноманітність черевоногих молюсків: 1 - голий слизун; 2 - ставковик; 3 - котушка; 4 - рапана

Мал. 72. Молюски - мешканці морів: 1 - конус; 2 - мурекс

Переважна більшість черевоногих живиться клітинами бактерій чи водоростей, зішкрябуючи їх з підводних предметів. Наземні види споживають тканини живих рослин або їхніх відмерлих частин. Є серед черевоногих також і хижі види.

Черевоногі молюски - важлива складова водних і наземних угруповань організмів. Наземні ґрунтові молюски беруть участь у процесах ґрунтоутворення. Вони збагачують ґрунт органічними та мінеральними речовинами. Черевоногими молюсками живляться різні водяні та наземні тварини. Деякі види споживає в їжу і людина (наприклад, виноградного слимака, рапану, трубача). Мушлі молюсків (особливо мешканців тропічних морів, наприклад конусів чи му рейсів (мал. 72)) використовують як сувеніри. Із мушель, які мають добре розвинений перламутровий шар, виготовляють ґудзики та прикраси.

• Двостулкові молюски, на відміну від черевоногих, мешкають виключно у водоймах. Тіло двостулкових молюсків сплющене з боків і складається з тулуба та ноги (мал. 73). Голови немає, тож немає й щупалець. Нога має сплощену форму, за її допомогою молюск може повільно повзати по дну водойми.

Мушля двостулкових молюсків складається з двох стулок. Вони замикаються завдяки скороченню м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок.

Зовнішній роговий шар черепашки утворює на спинному боці еластичну зв’язку, якою з’єднуються обидві стулки. За допомогою зв’язки стулки можуть відкриватися, коли розслаблені м’язи-замикачі. У більшості видів (за винятком жабурниць, яких ще називають беззубки) стулки мушлі на спинному боці мають виступи та заглибини. Вони розташовані таким чином, що утворюють замок, який забезпечує краще сполучення стулок.

Мал. 73. Будова двостулкового молюска: 1 - тулуб; 2 - нога; 3 - мушля; 4 - зябра; 5 - сифони; 6 - згортка мантії

На задньому кінці тіла в мантії є ще два отвори - сифони, що ведуть до мантійної порожнини; через ці сифони відбувається безперервний рух води: через нижній ввідний сифон вода разом із частинками їжі надходить до мантійної порожнини. Через верхній вивідний сифон вона разом з неперетравленими рештками їжі, продуктами життєдіяльності та статевими клітинами виводиться назовні.

Більшість двостулкових молюсків - типові фільтратори. Безперервний тік води через мантійну порожнину створюється завдяки биттю війок, що вистеляють зябра та внутрішню поверхню мантії. Вони переганяють воду через мантійну порожнину до ротового отвору молюска.

Двостулкові молюски є важливою складовою частиною водних угруповань організмів. Вони - основа живлення для багатьох водяних тварин: головоногих молюсків, риб, морських ссавців. Устриць, мідій, морських гребінців вживає в їжу людина. Деякі морські види двостулкових молюсків здатні утворювати перлини (мал. 74). Коли будь-яке стороннє тіло (наприклад, піщинка, дрібний організм) випадково потрапляє між мантією і мушлею, воно оточується всіма шарами мушлі: усередині роговим, над ним - порцеляноподібним, а ззовні - перламутровим. Утворення перлин є прикладом захисної реакції молюсків.

Унаслідок руйнування природних місць мешкання та масового промислу чисельність багатьох видів молюсків скорочується. До Червоної книги України занесено 17 видів черевоногих та 3 види двостулкових (зокрема, устриця їстівна) молюсків.

• Головоногі молюски поширені виключно в океанах і морях з високою солоністю, тому в значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Майже всі вони - хижаки. Тіло головоногого молюска складається з тулуба та великої голови (мал. 75), а нога перетворилася на щупальця, які оточують рот, та особливий орган - лійку.

Мал. 74. Утворення перлини - захисна реакція молюска

Мал. 75. Схема будови головоногого молюска - кальмара: 1 - тулуб; 2 - голова; 3 - очі; 4 - щупальця

Мал. 76. Різноманітність головоногих молюсків: 1 - каракатиця; 2 - наутилус

Характерна риса головоногих - здатність плавати за допомогою реактивного руху. Під час скорочення м’язів з їхнього тіла за допомогою лійки із силою виштовхується вода, і тварина швидко рухається в протилежний бік.

Мушлі в більшості сучасних видів головоногих немає або вона має вигляд пластинки, яка лежить під шкірою, як у каракатиці (мал. 76, 1). Тільки наутилус, що мешкає в тропічних морях у поверхневих шарах води, має багатокамерну мушлю (мал. 76, 2). Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об’єм газів у камерах, може або занурюватися на глибину до 500-700 м, або спливати в поверхневі шари води.

Для захисту в головоногих слугує чорнильна залоза. Її виділення накопичуються в особливому органі - чорнильному мішку. За небезпеки молюски виділяють назовні чорну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму. Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

Головоногі живляться ракоподібними, дрібними молюсками, рибою тощо. Рот оточений двома роговими щелепами - верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуття головоногих визначають складні форми їхньої поведінки.

Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. Із вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу - сепію.

Біологічний словничок: черевоногі, двостулкові, головоногі молюски, мушля, мантія, перлини.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Для молюсків характерні такі ознаки: тіло поділяється на відділи: голову, тулуб і ногу; тіло зазвичай вкрите мушлею; органи дихання - зябра чи легеня; населяють прісні й солоні водойми, а також вологі місця суходолу.

Ознаки черевоногих молюсків: мешкають у морях, прісних водоймах або на суходолі; добре виражені всі три відділи тіла: голова, тулуб, нога; зазвичай є суцільна мушля, часто спірально закручена.

Двостулкові молюски мешкають у прісних і солоних водоймах, ведуть малорухомий або прикріплений спосіб життя; є лише два відділи тіла: тулуб та нога; тіло вкрите двостулковою мушлею; живляться за допомогою фільтрації; органи дихання - зябра.

Головоногі мешкають виключно в морях; у них добре розвинені лише два відділи тіла: голова та тулуб; за рахунок ноги утворюються щупальця та особливий орган, який забезпечує реактивний рух, - лійка; мушлі або зовсім немає, або вона має вигляд пластинки, розташованої під шкірою; органи дихання - зябра; головоногі - здебільшого активні хижаки.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Де поширені молюски? 2. Які особливості зовнішньої будови молюсків? 3. Що собою становлять покриви молюсків? 4. Чим живляться молюски? 5. Як утворюються перлини? 6. Як рухаються головоногі молюски? 7. Поясніть роль молюсків у природі та житті людини.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ І КМІТЛИВИХ

1. Як спосіб життя впливає на зовнішню будову молюсків? 2. Як можна довести, що предки мешканців прісних водойм ставковиків і котушок жили на суходолі? 3. Чому в більшості головоногих молюсків мушля або розташована під шкірою, або взагалі відсутня? 4. Поясніть наявність органів атмосферного дихання - легень у мешканців водойм.

ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Будова мушлі (черепашки) черевоногих та двостулкових молюсків

Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: колекція мушель двостулкових і черевоногих молюсків, лупа, лінійка.

Хід роботи

1. Розгляньте мушлю ставковика (чи іншого черевоногого молюска). Визначте її колір і виміряйте довжину. Знайдіть отвір, через який висувається голова і нога молюска.

2. Дослідіть, вправо чи вліво від поздовжньої осі спрямовані завитки мушлі. Порахуйте їхню кількість.

3. Візьміть до рук стулку мушлі жабурниці (чи іншого двостулкового молюска). Визначте колір і форму мушлі, виміряйте її довжину та ширину.

4. Дослідіть зовнішній шар мушлі. Якою речовиною він утворений?

5. Скальпелем зішкребіть невелику ділянку зовнішнього шару. Що ви побачили під зовнішнім шаром мушлі? Розгляньте внутрішню поверхню мушлі. Яким шаром вона утворена?

6. Порівняйте мушлі ставковика та жабурниці. Знайдіть основні відмінності в зовнішній будові.

Цікаво!

• З курсу історії ви знаєте, що імператори та царі античного світу й Середньовіччя носили особливе вбрання - мантію, або тогу, - пурпурового (червоно-фіалкового) забарвлення. Цей пурпур добували з особливих залоз черевоногих молюсків - мурексів.