§ 32. Спинний мозок

Будова спинного мозку (мал. 32.1). Спинний мозок разом з головним складають ЦНС. Обидва відділи ЦНС захищені кістковим футляром (черепом і хребтом) та оточені трьома оболонками. Простір між ними заповнений спинномозковою рідиною — ліквором. Оболонки й ліквор оберігають ЦНС від ударів і поштовхів, яких зазнає тіло. Скупчення тіл нейронів у ЦНС називають сірою речовиною, а пучки нервових волокон, які утворюють провідні шляхи,— білою речовиною.

Спинний мозок — це тяж завдовжки 41-45 см (у дорослої людини), який розміщується в каналі хребта та прикріплюється до його стінки. Угорі він переходить у головний мозок, а внизу закінчується на рівні другого поперекового хребця. У центрі спинного мозку проходить канал, заповнений ліквором. Цей канал оточує сіра речовина, навколо якої розташована біла речовина. Це провідні шляхи, що сполучають різні ділянки спинного мозку та спрямовані до головного мозку й від головного мозку до спинного.

На поперечному зрізі видно, що сіра речовина складається з двох симетричних частин неправильної форми (мал. 32.1). Від спинного мозку на рівні кожного хребця відходять дві пари корінців. У передніх корінцях містяться аксони ефекторних нейронів, тіла яких розташовані в сірій речовині, а в задніх — закінчення аксонів чутливих нейронів, що підходять до сірої речовини. Ділянку спинного мозку, якій відповідає пара передніх і пара задніх корінців, називають сегментом. Розрізняють 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий сегменти (мал. 32.2). Виходячи через міжхребетні отвори, передній і задній корінці з’єднуються — так утворюється змішаний спинномозковий нерв. Від кожного сегмента відходить пара таких нервів.

Мал. 32.1. Сегмент (а) і поперечний розріз (б) спинного мозку: 1 — захисна оболонка; 2 — спинний мозок; 3 — нерви; 4 — спинномозковий ганглій; 5 — хребець; 6 — сіра речовина; 7 — центральний канал; 8 — задній корінець спинномозкового нерва; 9 — біла речовина; 10 — передній корінець спинномозкового нерва

Кожний із сегментів спинного мозку зв’язаний нервами з певними ділянками тіла. Шийні й перший грудний сегмент по чутливих нейронах одержують інформацію від шкіри, м’язів голови, шиї і передніх кінцівок та контролюють роботу цих органів. Грудні сегменти приймають сигнали й регулюють функції шкіри, м’язів і внутрішніх органів черевної та грудної порожнини. Нейрони цих сегментів беруть участь у регуляції роботи серця, стану всіх судин, органів дихання, шлунково-кишкового тракту тощо. Поперекові й крижові сегменти відповідають за чутливі й рухові функції пояса нижніх кінцівок і самих нижніх кінцівок, беруть участь у регуляції сечовипускання й дефекації.

Функції спинного мозку. Головними функціями спинного мозку є провідникова й рефлекторна. Спинний мозок керує простими руховими рефлексами й рефлексами внутрішніх органів: це згинання-розгинання, відведення-приведення кінцівок, зміна секреції шлункового соку, жовчі тощо. Установивши, у якій ділянці тіла травмованої людини порушено чутливість або рухливість, лікар може з високою точністю визначити місце пошкодження спинного мозку.

Під час виконання спинним мозком рефлекторної функції рефлекторна дуга замикається саме в ньому. Це не означає, що до головного мозку не надходять сигнали про спинномозкові рефлекси. У типовому спинномозковому рефлексі — колінному — показником інформованості головного мозку про подразник є відчуття людиною й удару, й підняття ноги. Отже, реакція на подразник відбувається на рівні спинного мозку, проте інформація про неї провідниковими шляхами потрапляє до головного мозку.

Мал. 32.2. Сегменти спинного мозку: 1 — шийні (С1-С8); 2 — грудні (Т1-Т12); 3 — поперекові (L1-L5); 4 — крижові (S1-S5); 5 — куприковий (Co)

Провідникова функція дає організму змогу і знижувати, і підвищувати рефлекторний ефект, здійснювати довільні рухи. Наприклад, коли лікар б’є молоточком нижче від коліна, ми можемо свідомо затримати ногу, а можемо, навпаки, хитнути нею занадто сильно. Це є наслідком того, що низхідними шляхами з головного мозку до нейронів спинного надходять гальмівні або збуджуючі нервові імпульси.

Довільні рухи регулюються головним мозком, але м’язи ніг приводяться в рух виконавчими центрами, розташованими в спинному мозку. Вони розміщуються в передніх стовбурах сірої речовини.

Отже, центри спинного мозку перебувають під контролем головного мозку. Імпульси, які йдуть від головного мозку до спинного, необхідні, щоби стимулювати спинномозкові центри й підтримувати їх у тонусі. Унаслідок перелому хребта можливі пошкодження спинного мозку, і зв’язок між головним і спинним мозком порушується. Такий стан називають шоком. Під час шоку всі рефлекси, центри яких розташовані нижче від місця травми, руйнуються, і довільні рухи стають неможливими.

1. Розгляньте мал. 32.2. Знайдіть на ньому відділи спинного мозку, покажіть нерви, які відходять від кожного із сегментів. Запропонуйте товаришеві знайти в тексті назви цих відділів і розповісти про їхні функції. Перевірте його за текстом.

2. На прикладах, наведених у тексті, доведіть, що спинний мозок виконує не лише рефлекторну, а й провідникову функцію.

1. Яку будову має сегмент спинного мозку? 2. Доведіть, що всі нерви, які відходять від спинного мозку, є змішаними. 3. Які функції виконує спинний мозок? Розкажіть про них на прикладах. 4. Проілюструйте зв'язок між головним і спинним мозком. 5*. Які рухові функції організму можуть бути порушені внаслідок ушкодження поперекового і крижового сегментів спинного мозку? 6*. Намалюйте схему рефлекторної дуги відсмикування руки від гарячого предмета.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Біологія 8 клас Базанова, Павіченко, Кузнецова", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)