Орган — це частина організму, певним чином відокремлена від інших частин, яка виконує спеціальні функції. До складу кожного органу входять різні типи тканин, які взаємодіють між собою і таким чином переводять орган до вищого рівня організації порівняно з тканиною. За місцем розташування органи бувають зовнішніми (вушна раковина, пальці) та внутрішніми (легені, шлунок). За внутрішньою будовою органи поділяють на порожнисті (стравохід, серце) та непорожнисті (паренхіматозні) — печінка, селезінка. Органи, об’єднані спільними функціями, утворюють фізіологічну систему органів.

Опорно-рухова система складається зі скелета і скелетної мускулатури. Забезпечує пересування у просторі, переміщення частин тіла одна відносно одної. М’язи прикріплюються до кісток, які виконують роль важелів під час руху. Кістки скелета і окремі м’язи захищають внутрішні органи та виконують деякі додаткові функції.

Травна система складається з порожнистих і непорожнистих органів. До порожнистих належать ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишечник. До непорожнистих належать травні та слинні залози, підшлункова залоза, печінка. Функція травної системи — споживання їжі, забезпечення організму поживними речовинами та виведення неперетравлених решток.

Кровоносна система складається із серця, кровоносних судин і крові. Серце забезпечує постійну циркуляцію крові, кровоносні судини — транспортування крові до кожної клітини. Кров переносить поживні речовини та кисень до клітин, а від клітин виводить продукти обміну речовин і вуглекислий газ.

Дихальна система представлена повітроносними (дихальними) шляхами та газообмінними структурами. Верхні дихальні шляхи — це носова порожнина і носоглотка. Нижні — гортань, трахея, бронхи. Газообмінними структурами є бронхіоли і легені. Головною функцією дихальної системи є забезпечення організму киснем і виведення вуглекислого газу. Крім того, під час видиху з організму виводяться деякі інші речовини.

Сечовидільна система представлена нирками, сечоводами, сечовим міхуром та сечівником. Забезпечує виведення з організму продуктів обміну у формі розчину. Також бере участь у регулюванні водно-сольового обміну та підтриманні сталості внутрішнього середовища.

Репродуктивна система забезпечує розмноження. До її складу входять статеві залози, внутрішні та зовнішні статеві органи. Чоловічі статеві залози — сім’яники, жіночі — яєчники. Крім виробництва статевих клітин, статеві залози також виробляють статеві гормони.

Нервова система контролює функціонування всіх органів і систем, забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем. Нервова система є основою формування психіки та поведінки людини. Складається нервова система із центральної (головний і спинний мозок) та периферійної (нерви) частин. Також у нервову систему інтегровані органи чуттів. Особливістю діяльності нервової системи є її миттєва реакція на зовнішні та внутрішні сигнали.

Ендокринна система являє собою сукупність залоз внутрішньої, змішаної секреції та секреторних клітин, розташованих у різних внутрішніх органах. Роль цієї системи полягає в регуляції біологічних процесів в організмі через посередництво особливих біологічно активних речовин — гормонів. Гормони виділяються залозами у кров, яка розносить їх по всьому організму.

Фізіологічні системи органів (або функціональні системи, за П.К. Анохіним) — це комплекс нервових структур та робочих органів, які забезпечують виконання певної функції, потрібної організму. Одну функціональну систему створюють органи, які належать до різних морфологічних систем. Наприклад, функціональну дихальну систему створюють, крім органів дихання, відповідні нерви, м’язи, кістки грудної клітки.

• 1. Дайте визначення поняттю «орган».
• 2. Що таке «система органів»?
• 3. Які функції опорно-рухової системи?
• 4. Назвіть елементи будови травної системи.
• 5. Які органи дихальної системи належать до повітроносних?
• 6. Що спільного в нервової та ендокринної систем?