§ 4. Органи, системи органiв. Органiзм як єдине цiле

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: орган, системи органів, фізіологічні системи, функціональні системи, гомеостаз, нервова й гуморальна регуляції функцій, нейрогуморальна регуляція.

Однакові або різні за будовою й функцією тканини об’єднуються в органи. Орган — це частина тіла, що має певну форму, будову, місце в ньому та виконує одну або кілька функцій.

Організм людини має органи дихання (дихальні шляхи, легені), кровообігу (серце й судини), травлення (шлунок, кишечник тощо), опори (кістки), руху (м’язи, зв’язки, сухожилля), виділення (нирки, шкіра), розмноження (різні за будовою в чоловіків і жінок), органи чуттів (очі, вуха, шкіра тощо). Ними керують органи нервової (головний і спинний мозок) та ендокринної (залози внутрішньої секреції) систем.

Для виконання певних життєво важливих функцій органи тіла людини об’єднуються в системи органів. За своїм функціональним призначенням вони поділяються на дихальну, кровообігу, травну, опорно-рухову, статеву, нервову, видільну системи та систему залоз внутрішньої секреції.

Людині потрібні всі органи й системи, хоч одні з них виконують складнішу й важливішу для організму роль, а інші — простішу, конкретнішу.

В організмі людини є функціональні системи. Це сталі або тимчасові об’єднання різних систем органів із метою виконання певної функції. Наприклад, дихальна система й система транспортування (кровообігу й кров) об’єднуються в єдину функціональну систему для забезпечення організму киснем. Так само функціонально об’єднуються між собою травна система й система транспортування: із травних шляхів поживні речовини розносяться кров’ю по організму й живлять усі клітини й тканини.

Постійні анатомічний і функціональний взаємозв’язки та «співпраця» клітин, тканин, органів і систем органів створюють складну унікальну систему — організм людини (з грецьк. знаряддя, інструмент) (рис. 9). Вона живе за законами єднання, цілісності, саморегуляції та взаємодії з навколишнім середовищем під «керівництвом» нервової та гуморальної систем.

Способи регуляції функцій організму. Головною умовою існування будь-якої живої істоти є збереження певної сталості внутрішнього середовища.

Викликає подив те, що людина може жити в надзвичайно різних умовах довкілля: за температури повітря від +50 до -70 °С (120 градусів різниці!), витримувати тривале голодування або брати участь у конкурсі ненажер, жити в горах чи нижче від рівня моря, перебувати в космосі, під водою. Усе це було б неможливим без механізмів, які забезпечують сталість внутрішнього середовища організму.

Відносна сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рівні — молекулярному, клітинному, тканинному, органному, системному — називається гомеостазом (з грецьк. той самий і стояння, нерухомість). Він передусім проявляється сталістю хімічного складу крові (певна концентрація білків, глюкози, солей, мікроелементів тощо).

Існують дві системи регуляції функцій органів і систем, спрямованих на збереження гомеостазу, — нервова та гуморальна.

Рис. 9. Рівні організації в організмі людини: 1 — елементний і молекулярний; 2 — клітинний; 3 — тканинний; 4 — органний; 5 — системний; 6 — організмовий

Нервова регуляція забезпечується завдяки двостороннім зв’язкам між нервовою та іншими системами й органами. Нервові центри, що розміщені в головному та спинному мозку, миттєво одержують інформацію у вигляді нервових імпульсів з усіх частин організму. Вони переробляють її та швидко надсилають «накази» — збуджувальні або гальмівні імпульси робочим органам і системам, змінюючи інтенсивність їхньої роботи.

Гуморальна регуляція функцій організму (з грецьк. рідина) відбувається через кров та інші рідкі середовища організму (лімфу, міжклітинну рідину) за допомогою біологічно активних речовин, які виділяють певні клітини. Ними є продукти метаболізму клітин, медіатори — посередники нервового збудження, продукти розпаду білків, вуглеводів, вуглекислий газ, а також гормони, які виробляють залози внутрішньої секреції. Біологічно активні речовини діють як подразники на мембрани й структурні компоненти клітин, спричиняючи зміну їхнього біохімічного та фізіологічного стану. Вони впливають тільки на певні органи й тканини (так звані мішені), що мають відповідні рецептори.

Гуморальна регуляція, безумовно, — повільніший спосіб керування функціями органів і систем, аніж за допомогою нервової системи, однак цей вплив може бути довготривалим. Наприклад, гормон росту, виділяючись роками, забезпечує ріст дитини. Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій, і разом вони здійснюють нейрогуморальну регуляцію всіх функцій організму.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Дайте визначення поняття «орган». 2. Поясніть, за якими ознаками органи об’єднують у фізіологічні та функціональні системи. 3. Обґрунтуйте, що дає людині взаємоузгоджене об’єднання різних органів і систем. 4. Поясніть біологічне значення явища гомеостазу. 5. Охарактеризуйте механізм нервової регуляції. 6. Поясніть механізм гуморальної регуляції.

Домашнє завдання. Пригадайте, як живляться рослини та тварини.

Це треба знати. Гомеостатична рівновага в здоровому організмі має широкий діапазон витривалості. Проте в кожної людини він різний, залежно від стану її здоров’я, загартованості, тренованості та віку.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно