Войти
Закрыть

Будова осьового скелета людини

8 Клас

Скелет людини можна поділити на дві частини: осьовий і додатковий. Осьовий представлений черепом, хребтом, грудною кліткою. Додатковий утворений плечовим і тазовим поясами, до яких прикріплені верхні та нижні кінцівки відповідно. Але, як відомо, окремі кістки нічого не варті, якщо їх не з’єднати між собою. Типи з’єднання кісток. У скелеті людини кістки можуть сполучатися нерухомо, напіврухомо і рухомо. Нерухомі з’єднання утворюються під час зростання кісток. Таке з’єднання є характерним для скелета голови (черепа) і називається швом. При цьому тонкі виступи однієї кістки входять у заглибини іншої. У новонародженої дитини череп ще повністю не окостенів. Шви між окремими кістками її черепа не сформовані, їхні краї з’єднуються між собою сполучнотканинними перетинками (мал. 64). Черепні шви остаточно формуються тільки у 3-4 роки і до 30 років життя людини майже повністю заростають. Напіврухомі з’єднання кісток утворюються між хребцями за допомогою міжхребцевих дисків та зв’язок (мал. 65). Завдяки здатності волокнистого хряща розтягуватися забезпечується рухливість хребта. Тому під час ходіння вони виконують роль амортизатора, пом’якшуючи поштовхи та оберігаючи внутрішні органи від струсу. Усі суглоби є рухомими з’єднаннями кісток і мають загальний план будови, який включає суглобову сумку й суглобові поверхні. Зв’язки, що оточують суглоб, утворюють щільну волокнисту сумку й утримують кістки в певному положенні. Вони кріпляться до обох кісток і розташовані так, щоб суглоб міг витримувати навантаження, що на нього припадає. Суглобова сумка охоплює суглобові поверхні кісток, утворюючи герметичну капсулу. Вона складається з двох шарів. Зовнішній шар переходить в окістя, внутрішній — шар виділяє в порожнину суглоба синовіальну рідину, що відіграє роль мастила, забезпечуючи вільне ковзання суглобових поверхонь....
0 Переглянути

Будова і функції опорно-рухової системи. Будова кісток

8 Клас

Рух тіла — функція м’язів, але він є неможливим без опори — кісток. Саме вони зумовлюють характер рухів. Кістки ж можуть рухатися тільки завдяки скороченню м’язів, що прикріплюються до них. Разом з тим, м’язи зі зв’язками утримують кістки в певному положенні. Отже, опорно-рухова система складається з «пасивного» скелета і «активної» м’язової частини. Тому і розглянемо ці дві складові одного процесу — кістки та м’язи. Опорно-рухова система людини виконує такі функції — механічні — захист, форма, рух, та біологічні — кровотворення, теплоутворення, депонування, обміну речовин. Кожну з цих функцій ми розглянемо, вивчаючи окремі частини опорно-рухового апарату. Склад кісток та їхній ріст. Кожна кістка людини являє собою складний орган. Вона займає певне місце в тілі, має свою форму і будову, виконує властиву тільки їй функцію. В утворенні кістки беруть участь усі тканини, але переважає кісткова. Клітини, що утворюють кістку, — це остеобласти. Коли вони переходять у неактивний стан, їх називають остеоцитами. Разом з міжклітинною речовиною вони входять до складу кісткових пластинок. 5-20 концентрично розміщених кісткових пластинок об’єднуються в остеони. Вони нагадують собою вставлені один в одного циліндри. У центрі остеону міститься отвір — канал остеону. Через нього проходять судини та нерви. Між сусідніми остеонами розміщені вставні кісткові пластинки. Отже, основною структурною одиницею кісткової тканини є остеон (мал. 62)....
0 Переглянути

Функціонування та гігієна шкіри

8 Клас

Наш організм унаслідок процесів метаболізму і виконання механічної роботи виділяє величезну кількість тепла. При цьому температура тіла завжди підтримується на одному рівні. У здорової людини під пахвами температура становить +36,5-36,9 °С, в прямій кишці — +37,2-37,5 °С. Упродовж доби температура коливаєтеся в межах 0,5-0,7 °С: зранку — трохи нижча, увечері — вища. Отже, існують механізми регулювання цих показників. До цього складного процесу залучені нервова система, печінка, шкіра, м’язи, легені, сечовидільна і травна системи. Завдяки злагодженій роботі цих систем під контролем головного мозку наш організм може за потреби посилювати або послаблювати виробіток тепла. Найбільше тепла виробляє печінка, а під час руху — скелетна мускулатура. Найбільше тепла віддає шкіра, менше — легені. Періодичні втрати тепла відбуваються разом з калом і сечею. Що тепліше повітря, то інтенсивнішою має бути тепловіддача. У випадку наближення температури повітря до температури тіла, єдиним способом віддачі тепла стає виділення поту. Висока вологість повітря погіршує випаровування поту. Саме за таких умов люди найсильніше потерпають від спеки. Якщо людина виконує фізичну роботу, тепловіддача збільшується. На це впливає ще й товщина жирової клітковини. Люди з надмірною вагою потерпають від високої температури сильніше, ніж люди нормальної статури. За низьких температур судини шкіри звужуються і тепловіддача знижується. Одночасно майже зупиняється виділення поту. Комфортна температура навколишнього середовища є різною для кожної людини. На це впливають фізична активність, харчування, фізіологічний стан, погодні умови, одяг і взуття та інші чинники. Загартовані люди звичайно легше сприймають перепади температури навколишнього середовища. Шкіра — зовнішній бар’єр нашого організму. Вона першою сприймає зовнішні впливи середовища і мобілізує внутрішні ресурси організму в разі потреби. Забруднена шкіра функціонує значно гірше, ніж чиста. Ви пам’ятаєте, що шкіра виділяє піт і шкірне сало. Навіть у стані спокою ці речовини потроху виводяться на поверхню шкіри. Вода з поту випаровується, а речовини, що виділилися з ним, залишаються на поверхні шкіри. Так само на поверхні шкіри залишається шкірне сало. Разом ці речовини створюють чудові умови для розмноження бактерій, адже велика кількість органічних сполук — це джерело харчування бактерій. Звичайно, серед них є й такі, що спроможні спричинити запальні процеси. Що довше шкіра людини не...
0 Переглянути

Будова шкіри

8 Клас

Шкіра — це зовнішній покрив тіла більшості тварин і людини. Вона є бар’єром між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму; водостійка, захищає від травм та інфекцій. Площа поверхні шкіри дорослої людини становить у середньому 1,7 м2, а її вага — 3 кг. Шкіра бере участь в обміні речовин, виведенні з організму кінцевих продуктів обміну речовин, водо- і газообміні. Рецептори шкіри сприймають зовнішні подразнення і беруть участь у регулюванні температури тіла. Шкіра є місцем запасання жирів та депо крові. У шкірі синтезується вітамін D та деякі інші біологічно активні речовини. Похідними шкіри є волосся, нігті, потові, сальні й молочні залози. Шкіра складається з епідермісу, дерми та підшкірної жирової клітковини. Зовнішній шар шкіри представлений епідермісом завтовшки 0,07-2,5 мм (мал. 58). Це багатошаровий епітелій, поверхневі клітини якого є мертвими, просоченими кератином, що злущуються й відпадають. Цей шар епідермісу забезпечує механічний захист, особливо на долонях, ступнях, ліктях і колінах. Внутрішній шар епідермісу складається з живих клітин, що постійно діляться і забезпечують поновлення замість відмерлих і злущених клітин. Клітини, що діляться, утворюють ростковий шар. Особливі клітини в цьому шарі синтезують пігмент меланін, який надає шкірі забарвлення. Від кількості меланіну залежить колір шкіри. Усім добре відомо, що взимку шкіра світлішає, а влітку стає темнішою від засмаги. Поява засмаги має захисне значення. Цей пігмент захищає від шкідливого впливу ультрафіолетового випромінювання, яке влітку посилюється. В епідермісі містяться рецептори і чутливі нервові закінчення. Вони сприймають дотик, тиск, тепло, холод....
0 Переглянути

Захворювання органів сечовидільної системи

8 Клас

Ми вже знаємо, що нирки підтримують водно-сольовий баланс нашого організму і на це ми витрачаємо десяту частину кисню. При цьому ниркам вдається виконувати неймовірно складні завдання. Наприклад, з їжею припинив надходити певний хімічний елемент, потрібний організму. У внутрішньому середовищі вміст цього елемента починає знижуватися через виведення із сечею. Нирки володіють механізмом, що дозволяє припинити виведення з організму цього хімічного елемента. Під час реабсорбції у канальцях нефронів саме той елемент, якого не вистачає, починає повністю вбиратися з первинної сечі назад у кров. Цей процес відбувається не самовільно, а цілком контрольовано. Контроль здійснюється нейрогуморально. Головний мозок аналізує зміни вмісту відповідних йонів у внутрішньому середовищі та координує функціонування гормонів надниркових залоз. Для цього в канальцях нефронів є численні рецептори, що реагують на зміни концентрації речовин у рідині. Надниркові залози виробляють десятки гормонів, відповідальних за окремі йони. У нашому прикладі починає вироблятися гормон, відповідальний за реабсорбцію саме йонів того хімічного елементу, рівень якого знижувався. А ще нирки стежать за постійним вмістом рідини у плазмі крові. Особливого навантаження нирки зазнають тоді, коли людина випиває надмірну кількість рідини або відчуває спрагу. Якщо нирки не можуть упоратися з контролем сольового обміну, у людини може виникнути нирковокам’яна або сечокам’яна хвороба. Якщо порушується відтік сечі з ниркової миски, солі, які там знаходяться в розчиненому вигляді, кристалізуються (мал. 56). Аналогічна ситуація може виникати в сечовому міхурі. Досить багато інфекційних захворювань загрожують нормальній роботі сечовидільної системи. Здебільшого уражаються слизові оболонки органів і починаються запальні процеси. Причиною захворювань можуть стати порушення імунної системи, нервової та ендокринної регуляції роботи органів. Загрозу становлять порушення кровопостачання нирок, отруєння. Існують також спадкові хвороби сечовидільної системи....
0 Переглянути

Сечоутворення та сечовиділення

8 Клас

Обмін речовин в організмі людини супроводжується розщепленням органічних речовин, у результаті чого утворюються кінцеві продукти, що підлягають виведенню з організму. У процесі виділення беруть участь органи сечовидільної системи, травної системи, шкіра і легені. Вуглеводи та жири розщеплюються до вуглекислого газу і води, але білки містять Нітроген та Сульфур, тому кінцеві продукти їх обміну — аміак, сечовина, сечова кислота й сірка. Неперетравлені рештки їжі, що видаляються з організму під час дефекації, містять кінцеві продукти обміну речовин, які сформувала печінка. Вуглекислий газ виводиться легенями, але у видихуваному повітрі міститься незначна кількість інших кінцевих продуктів обміну. Піт, що виділяється шкірою, теж містить невелику кількість продуктів обміну. Шкірні покриви зовнішнього слухового проходу виводять сірку. Проте основна частина розчинних продуктів обміну видаляється з організму завдяки роботі органів сечовидільної системи. Будова та функції органів сечовидільної системи. До складу цієї системи входять нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник (мал. 53). Завдяки ниркам в організмі людини підтримується постійний об’єм рідин, осмотичний тиск та склад йонів. Саме від йонного складу залежить кислотно-лужний баланс крові. Показник повинен завжди підтримуватися на рівні pH 7,35-7,4, що є одним з найжорсткіших показників сталості внутрішнього середовища (гомеостазу). Навіть незначні відхилення від наведених цифр призводять до серйозних порушень стану здоров’я. А ще нирки синтезують глюкозу та виробляють гормони....
0 Переглянути

Захворювання серцево-судинної системи. Профілактика захворювань системи кровообігу

8 Клас

Щорічно у світі до 10 млн людей помирає від серцево-судинних хвороб. В Україні цей показник становить до 500 тис. осіб. Ці хвороби в сучасному світі називають проблемою № 1. Але такий стан речей можна змінити, знаючи причини і дотримуючись профілактики. Розглянемо найпоширеніші захворювання серцево-судинної системи. Порушення роботи серця. Аритмія — порушення ритму роботи серця, що проявляється в багатьох формах. Наприклад, тахікардія — прискорене серцебиття, що досягає 100 ударів/хв і більше, брадикардія — сповільнене серцебиття, нижче 60 ударів/хв. Повна неправильність проміжків між скороченнями — миготлива аритмія. Аритмії виникають унаслідок змін автоматизму, збудливості, провідності, скоротливості, під час порушення водно-сольового балансу тощо. Ішемічна хвороба серця (ІХС) — захворювання, викликане зменшенням або припиненням постачання міокарда кров’ю. Часто є наслідком звуження просвіту вінцевих судин. Сприяють розвитку ішемічної хвороби серця паління, гіподинамія, зайва вага тощо. Найбільш частими клінічними проявами ішемічної хвороби є напади стенокардії. Ускладненням ішемічної хвороби серця (ІХС) може стати інфаркт міокарда, що являє собою змертвіння (некроз) певної ділянки міокарду серця, що виникає внаслідок припинення його кровопостачання (мал. 52). Найчастіше зумовлюється утворенням тромбів, емболів або тривалим спазмом відповідної артерії, гіпоксією. Чинниками, що сприяють розвиткові інфаркту міокарда, є перевтома, психічні травми, фізичні перенапруження, гіпертонічна хвороба, паління тощо....
0 Переглянути

Кровотечі. Перша допомога при кровотечах

8 Клас

Причини кровотеч. Кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, під час поранень, пов’язаних як з механічними, так і з патологічними її змінами. Найнебезпечнішою для життя є кровотеча із великих судин шиї, кінцівок, із черевної аорти. Розрізняють зовнішню та внутрішню кровотечу. При зовнішній кровотечі кров виділяється через рану назовні, при внутрішній — виливається у грудну, черевну порожнини або у м’які тканини. Внутрішню кровотечу розпізнати важко. Її можна встановити лише на підставі зовнішніх ознак: блідість шкіри і слизових оболонок; частий, слабо наповнений пульс (іноді він не відчувається зовсім); часте дихання. Швидкість та сила, з якою кров витікає з кровоносної судини, залежить від багатьох чинників: вид судини. Артеріальні кровотечі є сильнішими, ніж венозні; діаметр судини. Що більшою є судина, то сильніша кровотеча; вид пошкодженої тканини. При пошкодженні м’язів кровотеча є сильнішою, ніж при пошкодженні підшкірної жирової тканини; положення частини тіла, що кровоточить. При опусканні руки кровотеча збільшується, а при піднятті — зменшується. Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи — попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої долікарської допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується в медичному закладі. При будь-якій кровотечі особа, яка надає допомогу, повинна діяти швидко, рішуче й обережно. Її завдання полягає в тому, щоб якомога швидше, простіше й надійніше зупинити кровотечу, не погіршити при цьому стан здоров’я потерпілого. При наданні допомоги потерпілого не роздягають, а тільки звільняють від одягу ділянку, що кровоточить. Необхідно пам’ятати, що перед (або паралельно) наданням допомоги необхідно обов’язково викликати швидку....
0 Переглянути

Кровообіг. Лімфообіг

8 Клас

Серце виконує функцію насоса, що спрямовує кров у кровоносну систему й забезпечує рух крові по великому і малому колах кровообігу (мал. 47). Мале, або легеневе, коло вперше описав у XIII ст. арабський учений Ібн Нафіс, а в XVI ст. іспанець Мігель Сервет відкрив його вдруге. Велике і мале кола описав англійський учений Вільям Гарвей у 1628 р. в трактаті «Анатомічні дослідження про рух серця і крові у тварин». У 1661 р. італійський учений М. Мальпігі відкрив капіляри, про наявність яких здогадувався В. Гарвей. Велике коло кровообігу. З лівого шлуночка артеріальна кров іде в найбільшу артерію нашого тіла — аорту. Від аорти, біля самого виходу її з серця, відгалужуються вінцеві артерії, які постачають кров’ю серцевий м’яз. Вінцеві артерії беруть початок у місці, яке прикривається лівою та правою кишеньками півмісяцевого аортального клапана. Коли кров виштовхується із шлуночка, ці кишеньки закривають вхід до вінцевих артерій і кров до них не надходить. При розслабленні шлуночка (діастола) кишеньки заповнюються кров’ю, відхиляються і кров безперешкодно заповнює вінцеві артерії. Саме під час діастоли серця його судини не стискуються міокардом і по них може вільно рухатися кров (мал. 48)....
0 Переглянути

Система кровообігу. Кровоносні судини

8 Клас

Артерії несуть кров від серця, вени — до серця. Капіляри зв’язують найдрібніші артерії (артеріоли) з найдрібнішими венами (венулами), утворюючи русло, у якому відбувається обмін між кров’ю і тканинною рідиною. Артерії і вени побудовані з тих самих елементів, але їх співвідношення в цих судинах є різним. Стінка артерії складається з 3-х оболонок: внутрішньої, середньої і зовнішньої (мал. 46, а). Внутрішня оболонка побудована з ендотелію, що вкриває просвіт судини. Під ним знаходиться шар, що складається із тонких еластичних і колагенових волокон сполучної тканини. Середня оболонка артерії складається із спірально розташованих м’язових клітин гладенької м’язової тканини, між якими знаходиться невелика кількість колагенових і еластичних волокон. М’язовий шар є найтовщим. Товстий м’язовий шар не дає судині розірватися. Зовнішня оболонка артерії складається із сполучної тканини, яка містить колагенові волокна. У ній проходять кровоносні судини і нерви. Еластичні волокна надають судинам пружності. Колагенові — здійснюють опір під час розтягнення. Еластичність артерій забезпечує їх здатність витримувати високий тиск, з яким кров викидається з лівого шлуночка. Будова вен. Вени утворені такими самими шарами, що й артерії. Внутрішній шар представлений клітинами ендотелію (мал. 46, б). Середній шар складається з м’язових клітин. Але на відміну від артерій, цей шар є менш розвиненим, еластичних волокон — мало. На внутрішній оболонці більшості середніх та деяких великих вен є кишенькові клапани. Під час руху крові до серця вони притискаються до стінки судини, а розправляючись, перешкоджають поверненню крові назад. Клапани відсутні у верхній порожнистій, внутрішніх клубових венах, венах серця, легень тощо. Загальна кількість вен — більша, ніж артерій....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 86 87 88 89 90 91 92 93 94 ... 107
Назад

Навігація