Войти
Закрыть

Облаштування та оптимізація агроландшафтів

Реферати

Трансформація земельних відносин, яка виражається у реструктуризації сільськогосподарських підприємств, негативно впливає на стан довкілля, посилюється дія деградаційних процесів, особливо ерозії земель, що в кінцевому результаті призводить до зниження продуктивності використання земельних ресурсів і погіршення стану навколишнього середовища. Екологічна незбалансованість структури земельного фонду України не тільки знижує ефективність використання та охорони земель, а й природну здатність відновлення родючості ґрунтів та функціонування агроландшафтів. За останні роки щодо формування агроландшафтів, а також агролісомеліорації як протиерозійного заходу, опубліковано чимало наукових праць, зокрема М. І. Долгілевича, Д. С. Добряка, О. П. Канаша, Я. В. Коваля, В. М. Кривова, В. О. Леонеця, Л. Я. Новаковського, С. С. Соболєва, А. Г. Тараріко, Г. І. Швебса, П. Г. Шищенко та ін. Однак багато аспектів вказаної проблеми, які пов’язані з регіональними природно-економічними умовами, залишаються недостатньо вивченими і потребують подальшого наукового обґрунтування. Метою дослідження є визначення оптимальної лісомеліоративної облаштованості агроландшафтів як заходу їх оптимізації, що поєднує протиерозійні та екологостабілізуючі властивості. Одночасно з цим проведено аналіз сучасної заповідності території регіону та внесено пропозиції щодо цих територій....
0 Переглянути

Культури сосни звичайної: роль трав’яних рослин

Реферати

У процесі філогенезу формування рослинності на різних ділянках Землі пов’язане з біологічною конкурентною здатністю рослин. Наприклад, дерева вищі, краще освітлені і мають розвинутішу й глибшу кореневу систему, що забезпечує не тільки високу індивідуальну, а й високу конкурентну здатність. Трави мають менші розміри, переважна частина їх зростає під наметом дерев, але їм властива ширша екологічна амплітуда. Вони можуть рости на абсолютно сухих і надмірно зволожених субстратах, на відкритому місці і під наметом зімкнутих насаджень. Наступна для більшості видів трав’яних рослин специфічна особливість полягає в тому, що за масою надземна частина у них у 4-5 разів менша, ніж коренева система, а у деревних рослин це співвідношення знаходиться у межах 1:2. Щоб вижити, деякі види трав виділяють у ґрунт за життя і після відмирання інгібітори, що затримують проростання насіння і ріст кореневих систем інших рослин [6]. Ліс — складна екологічна система, біогеоценоз, в якому тісно взаємопов’язані і взаємодіють всі складові частини, тому при його вивченні не можна проводити дослідження лише якихось його окремих елементів. Не можна також визначати стан деревних рослин лише за енергією росту й розвитком надземної частини, не враховуючи особливостей кореневої системи, ґрунтових і кліматичних умов, в яких знаходиться рослина або рослинне угрупування. Ще на початку минулого століття Г. Ф. Морозов [11] зазначав, що під лісом слід розуміти не лише деревостан, а й іншу рослинність, фауну і мікроорганізми, ґрунт, гідрологію та атмосферу....
0 Переглянути

Букові лісостани Північної Буковини: санітарна оцінка

Реферати

Буковий ліс — це складний комплекс, що характеризується різноманітними компонентами живої і неживої природи, які знаходяться в постійній взаємодії та розвитку. Порушення функцій одного з компонентів спричиняє негативні зміни у взаємовпливах між іншими. Звичайно, це не може не вплинути як на загальнобіологічну стійкість лісового біоценозу в цілому, так і на стійкість його проти деяких негативних чинників, зокрема шкідливих комах та збудників хвороб. Народногосподарське значення букових лісів дуже велике і з часом буде зростати [25,26]. Завдяки високотехнічним і декоративним якостям, деревина все ширше використовується, особливо в меблевій, хімічній, будівельній промисловостях, літакобудуванні. З букової деревини виробляють паркет, музичні інструменти, ложа для рушниць, колодки для чобіт, сувеніри тощо [11]. Покриваючи підвищені участки рельєфу, чисті букові і мішані з участю дуба звичайного (Quercus robur L.), граба (Carpinus betulus L.), липи (Tilia cordata Mill.) та інших порід ліси відіграють ґрунтозахисну, водоохоронну, водорегулюючу роль. Вони сприяють переведенню поверхневого стоку у внутрішньоґрунтовий, забезпечуючи рівномірне надходження опадів у річки, охороняють природні та штучні водойми від замулення [9]. За останні десять років значно скоротилися площі букових лісів у Карпатах і, як наслідок, — повені [30,31]....
0 Переглянути

Підіб’ємо підсумки. Гриби

6 Клас

1. Ми зрозуміли, що гриби — це еукаріоти, що живляться гетеротрофно, поглинаючи розчинені прості органічні речовини шляхом всмоктування. Гриби багаті на ферменти, завдяки яким розкладають складні органічні речовини, недоступні більшості інших організмів. Вони бувають макро- та мікроскопічними, багатоклітинними і вторинно спрощеними до одноклітинних організмів. 2. Ми запам’ятали, що за джерелом отримання органічних речовин гриби можуть бути сапротрофами, паразитами та симбіотрофами. 3. Ми довідалися, що гриби можуть розмножуватися спорами (макроскопічні та більшість мікроскопічних грибів), конідіями (переважно мікроскопічні гриби) та брунькуванням (дріжджі). 4. Ми дізналися, що в природі гриби забезпечують розкладання відмерлих решток, беруть участь у процесі ґрунтоутворення, вивітрюванні гірських порід, забезпеченні рослин водою та елементами мінерального живлення....
0 Переглянути

Практична робота 5. Розпізнавання їстівних та отруйних грибів своєї місцевості

6 Клас

Мета роботи: ознайомитися з узагальненими зовнішніми ознаками, що відрізняють отруйні гриби від їстівних, навчитися розпізнавати їстівні та отруйні гриби своєї місцевості. Обладнання, інструменти та реактиви: колекції шапинкових грибів, муляжі, лупа, препарувальний набір, таблиці, фотографії. ХІД РОБОТИ 1. Ознайомтеся з наведеними узагальненими зовнішніми ознаками, що відрізняють смертельно та особливо отруйні гриби від їстівних та неїстівних. Зовнішні ознаки, за якими відрізняють отруйні гриби. Смертельно отруйні гриби. Бліда поганка, білий та смердючий мухомори мають пластинчастий гіменофор білого кольору, два покривала — часткове та загальне, пластинки не спускаються на ніжку, молочний сік відсутній. Особливо отруйні гриби з павутинчастим покривалом. Гриби-павутинники оранжево-червоний та найкрасивіший, плютка Патуйяра, несправжній опеньок — мають пластинчастий іржасто-коричневий або брудно-жовто-коричневий гіменофор, пластинки якого не спускаються на ніжку. В «молодому віці» гіменофор прикритий тонким павутинчастим покривалом, яке швидко зникає. Молочний сік відсутній. Додаткова ознака, спільна для цих грибів, — наявність в центрі шапинки горбочка, який надає їм дзвоникоподібного вигляду....
0 Переглянути

Лишайники

6 Клас

На стовбурах та гілках дерев, на великих каменях чи скелях, інколи також на ґрунті можна побачити жовті, сірі, коричневі, білі та чорні утвори. Вони дещо схожі на рослини, а дещо — на гриби. Багато з них нагадують кірки та нарости, інші — ламкі листочки, трапляються також кущикоподібні форми. Це лишайники — гриби, які живуть у симбіозі з мікроскопічними фотосинтезуючими організмами — водоростями або ціанопрокаріотами. Будова та розмноження лишайників. За формою лишайники поділяють на кущисті, листуваті та накипні. Кущисті лишайники виглядають як невеличкі кущики (мал. 237). Листуваті лишайники нагадують пластинки з розсіченими краями, які у багатьох місцях прикріпилися до субстрату, проте по краю із ним не з’єднані (мал. 238). Накипні лишайники утворюють кірки, які щільно зростаються із субстратом і не відокремлюються від нього (мал. 239). На корі листяних дерев майже повсюди можна знайти листуватий лишайник золотянку. Вона нагадує яскраво-жовту прирослу до кори пластинку з розсіченими округлими лопатями та дрібними помаранчевими, схожими на блюдця, дисками на поверхні. Пластинка — це вегетативне тіло лишайнику, а диски — це його плодові тіла (мал. 238, а). Якщо зробити поперечний зріз тіла лишайнику, то під мікроскопом можна зазвичай розрізнити декілька шарів (мал. 240). Верхній та нижній шари називаються корові, вони утворені щільно притиснутими гіфами. Під верхнім коровим шаром добре помітно водоростевий шар, який складається з округлих клітин зеленої водорості, що переплетені безбарвними гіфами. Між водоростевим шаром та нижнім коровим шаром знаходиться серцевина, де гіфи розміщуються пухко. Від серцевини та нижнього корового шару відходять пучки безбарвних гіф, за допомогою яких тіло лишайнику прикріплюється до «деревної кори»....
0 Переглянути

Мікроскопічні гриби, що викликають хвороби рослин

6 Клас

Організм рослини є надзвичайно сприятливим середовищем для розвитку грибів: вакуолі рослин містять багато води з розчиненими в ній цукрами; клітинні оболонки та хлоропласти є джерелом складних вуглеводів — целюлози та крохмалю. Продихи забезпечують доступ необхідного для дихання кисню, а міжклітинний простір — це добре захищений від несприятливих зовнішніх умов притулок для міцелію. У природі важко знайти дорослу рослину, на якій би не жив паразитичний гриб. Проте такий гриб зазвичай не вбиває рослину-хазяїна. Найчастіше він лише уповільнює її ріст. Цьому є дві основні причини. З одного боку, рослини мають засоби протидії паразиту — вони виділяють особливі речовини, що пригнічують розвиток гриба. Крім того, рослини навколо вражених ділянок утворюють зону з власних мертвих клітин, які не містять ані води, ані поживних речовин. Вони ізолюють уражену грибом частину рослини від здорових клітин. Окремої захисної системи, подібної до імунної системи тварин, у рослин не виявлено. З іншого боку, гриб-паразит сам «не зацікавлений» у смерті хазяїна, адже тоді він також може загинути. Рослини, які вирощує людина, є більш чутливими до грибних уражень, а шкода, яку завдають паразитичні гриби сільськогосподарським рослинам — набагато більша. Найпоширенішими хворобами сільськогосподарських рослин є борошниста роса, сажка, іржа, гнилі, плямистості, парша (мал. 234). Грибні хвороби спричинюють суттєві втрати врожаю....
0 Переглянути

Мікроскопічні гриби: дріжджі та цвілеві гриби

6 Клас

Макроскопічні гриби, які помітні без збільшувальних приладів — це лише невелика частка (менше 20%) всіх відомих наразі грибів. Більшість грибів є мікроскопічними організмами. Мікроскопічні гриби можуть бути сапротрофами, паразитами та симбіотрофами. Прикладами сапротрофних мікроскопічних грибів, з якими людина зустрічається найчастіше, є дріжджі та цвілеві гриби. Дріжджі — велика група мікроскопічних грибів, у яких міцелій спрощений і легко розпадається на окремі клітини (мал. 228). Дріжджі часто називають одноклітинними грибами. Клітина дріжджів має характерну для грибів будову — це еукаріотичні клітини, вкриті клітинною оболонкою і позбавлені хлоропластів. Від клітин міцелію шапинкових грибів класичні дріжджі відрізняються, в першу чергу, переважанням одноядерних клітин та відсутністю у клітинній оболонці хітину. Розмножуються дріжджі брунькуванням: на дорослій клітині з’являється випин, який росте і перетворюється на нову клітину. Вона деякий час залишається з’єднаною з материнською, але згодом від неї відокремлюється. За сприятливих умов дріжджі ростуть та діляться дуже швидко. Проте, через відсутність розвиненого міцелію, дріжджі не можуть поглинати воду в одному місці і транспортувати її в інше. Тому вони живуть або у рідкому середовищі, або в умовах дуже високої вологості. За наявності кисню дріжджі дихають, розкладаючи цукри на вуглекислий газ і воду. За відсутності кисню дріжджі отримують енергію за допомогою бродіння, розкладаючи цукри на вуглекислий газ і спирт....
0 Переглянути

Гриби неїстівні та їстівні

6 Клас

Макроскопічні гриби, які не потрапляють до групи небезпечних отруйних грибів, поділяють на неїстівні та їстівні. Неїстівні гриби не вживають у їжу через малі розміри, тверді плодові тіла (наприклад, більшість грибів-трутовиків), гіркий смак (наприклад, жовчний гриб). Їстівні гриби за поживністю та смаковими властивостями поділяють на категорії, від першої — найкращі та найсмачніші гриби, до четвертої — гриби з не дуже високими смаковими якостями. Гриби 1-ї категорії (мал. 223) смачні, легко засвоюються організмом, перед вживанням не потребують термічної обробки, і можуть використовуватись у їжу навіть сирими — у складі свіжих грибних салатів. Всі ці гриби мають яскраві особливості, через які їх важко переплутати з отруйними грибами. Гриби 2-ї категорії — численніші. До них належать гриби, які мають високі смакові властивості і можуть вживатися в їжу після будь-якої термічної обробки, проте не в сирому вигляді. Прикладами таких грибів є більшість шапинкових грибів із трубчастим гіменофором (мал. 224), а також деякі гриби з пластинчастим гіменофором (мал. 225)....
0 Переглянути

Отруйні гриби

6 Клас

Від вторинних отруєнь вберегтися досить просто: не можна збирати гриби поблизу автомобільних доріг, виробничих підприємств, поблизу місць використання отрутохімікатів, в районах, що постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, поблизу звалищ та смітників. Також не можна збирати старі та загниваючі гриби, порушувати правила зберігання та обробки грибів. Первинні отруєння здатні викликати близько 90 видів різних отруйних грибів. Тяжкість отруєння залежить від двох основних факторів: від токсину, який містить даний гриб, та кількості отрути, яка потрапила в організм. При грибних отруєннях простежується наступне правило: отруєння є найтяжчим, що довшим був проміжок часу між споживанням гриба та проявом перших ознак отруєння. Тому від контакту з отруйним грибом (наприклад, при дотику) людина не помирає, а при смертельних грибних отруєннях — не помирає миттєво. Треба пам’ятати, що простих «домашніх» тестів на виявлення грибів, які не можна споживати, не існує. Єдиний надійний спосіб убезпечити себе від первинного грибного отруєння — вміти розпізнавати їстівні та отруйні види, і ніколи не збирати незнайомих грибів. Такі способи «розпізнавання» отруйних грибів, як почорніння срібної ложки у відварі або побуріння головки цибулини, відсутність неприємного запаху — є хибними....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 343
Назад

Навігація