Войти
Закрыть

Травлення в ротовій порожнині та шлунку

8 Клас

Переробка їжі в ротовій порожнині. У ротовій порожнині їжа насамперед подрібнюється зубами та змочується слиною, відбувається аналіз її смакових якостей (смачна, несмачна, солодка, гірка, солона тощо), первинне ферментативне розкладання вуглеводів, формування харчової грудки, знезаражування бактерицидними речовинами слини. Крім того, їжа, що потрапила до ротової порожнини, подразнює рецептори, які збуджують не тільки слинні залози, а й залози шлунка, тонкого кишечнику й підшлункову залозу. Середня тривалість перебування їжі в порожнині рота незначна — 15-30 с. За цей час для пережовування шматочка сухої їжі людина робить 30-32 жувальних рухи. Процес жування. Зуби складаються з твердої кісткоподібної речовини (рис. 16). Вони розміщені в комірках щелеп і сполучені з ними зв’язками, що є своєрідним амортизатором під час жування. Різці мають ріжучий край для відкушування їжі, ікла розривають їжу, малі та великі кутні зуби подрібнюють і перемелюють її. Завдяки подрібненню їжі збільшується поверхня дії травних ферментів — полегшується травлення. У дорослої людини є 32 зуби (рис. 17). У новонароджених немає зубів. Приблизно після шести місяців у дитини з’являються молочні зуби, які поступово випадають і до 10-12 років замінюються на постійні. Останні дві пари — зуби мудрості — у людини виростають зазвичай у 20-22 роки. Пошкодження зубів і запобігання цьому. Пошкодження зубів виникають: за нестачі в організмі кальцію й фтору; при поганому догляді за ними; унаслідок дії хімічних і механічних факторів, що руйнують емаль. Процес руйнування зуба називають карієсом (з латин. гниття) (рис. 18). Для запобігання карієсу регулярно, двічі на день, чистіть зуби пастою. Двічі на рік перевіряйте стан зубів у стоматолога....

Загальна характеристика будови і функцій травної системи

8 Клас

Харчові продукти та поживні речовини. Харчування — неодмінна умова для нормального росту, розвитку й життєдіяльності людського організму. До складу різноманітних харчових продуктів входять основні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни й вода. Продукти рослинного та тваринного походження, доповнюючи одні одних, забезпечують клітини організму всіма потрібними поживними речовинами. Вода, мінеральні солі й вітаміни засвоюються в тому вигляді, у якому вони є в їжі. Великі молекули білків, жирів і вуглеводів не можуть пройти крізь стінки травного каналу. Тому ці речовини спочатку підлягають хімічній обробці — травленню, вони перетравлюються, просуваючись травним шляхом. Фізіологічна сутність травлення. Травлення — складний фізіологічний процес, у ході якого їжа у вигляді харчових продуктів надходить у травний шлях, зазнає механічних і хімічних перетворень, а поживні речовини (білки, жири, вуглеводи) після розщеплення на прості компоненти всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом. Травлення поділяють на порожнинне, що відбувається в шлунково-кишковому тракті, і внутрішньоклітинне, яке здійснюється в клітинах. Порожнинне травлення складається з таких етапів: механічної (пережовування) і хімічної обробки харчових продуктів у порожнині рота; проковтування їжі; проходження її стравоходом у шлунок; механічної обробки та перетравлювання в шлунку й тонкому кишечнику за допомогою 6іологічних каталiзаторiв — ферментів; усмоктування перетравлених органічних речовин у кров i лімфу в тонкому кишечнику й рознесення їх із кров’ю по всьому організму; просування та подальша хімічна й бактеріальна обробка їжі в товстому кишечнику; видалення неперетравлених і незасвоєних решток їжі через анальний отвір. Внутрішньоклітинне травлення. Після всмоктування розщеплені поживні речовини розносяться з кров’ю по всьому організму й починається процес внутрішньоклітинного травлення, або безпосереднього засвоєння поживних речовин. Внутрішньоклітинне травлення — це подальша обробка поживних речовин ферментами лізосом або окиснення в мітохондріях. Безпосередньо в клітинах відбуваються метаболічні процеси — анаболізм і катаболізм — за участю кисню з вивільненням енергії у формі АТФ....

Вітаміни

8 Клас

Вітаміни (з латин. життя) — це речовини різної хімічної природи, що необхідні для забезпечення важливих фізіологічних і біологічних процесів в організмі. Основоположник учення про вітаміни — російський лікар Микола Лунін. Оскільки більшість цих речовин не відкладається про запас і не синтезується в організмі, необхідно постійно вживати продукти, що їх містять. За нестачі вітамінів у їжі в організмі людини виникає захворювання гіповітаміноз, а за їх відсутності — авітаміноз. Це треба пам’ятати! Потреба організму у вітамінах зростає під час перебігу всіх захворювань, при виконанні важкої фізичної й розумової праці, вагітності, в умовах підвищеної радіоактивності. Розрізняють водорозчинні (С, групи В) і жиророзчинні (А, D, Е, К) вітаміни (рис. 11). Водорозчинні вітаміни. Вітамін С, або аскорбінова кислота, входить до складу ферментів, які забезпечують засвоєння білка клітиною, а завдяки цьому — міцність тканин, особливо сполучної та м’язової; швидке загоєння ран при порушеннях у тканинах (запалення, травмування); реакції імунітету; нормальне продукування гормонів. Гіпо- й авітаміноз вітаміну С спричиняють цингу, за якої припиняється синтез білків. Це призводить до руйнування тканин, утворення виразок на слизових оболонках, зокрема ясен (рис. 12), травних шляхів, руйнування судин. Як наслідок — кровотечі з ясен, слизової оболонки травних шляхів, носової порожнини, розхитування й випадання зубів. Шкіра стає плямистою, трапляються підшкірні крововиливи, навіть смертельні кровотечі в черевну порожнину; не виробляються антитіла й інші чинники імунітету; організм стає беззахисним щодо хвороботворних мікроорганізмів, і людина може загинути через будь-яку хворобу....

Обмiн бiлкiв, вуглеводiв і жирiв та його порушення

8 Клас

Обмін білків. Білки — це високомолекулярні сполуки, до складу яких входить 20 амінокислот. Вони є основним будівельним матеріалом для клітин, за їх участю відбуваються всі життєві функції організму (перенесення кисню, травлення, імунні процеси, скорочення м’язів та ін.). Усі хімічні реакції в клітинах каталізуються білками-ферментами. Білки можуть використовуватись організмом і як джерело енергії. При окисненні одного грама білка в організмі вивільняється 17,2 кДж енергії. Добова потреба дорослої людини в білках — 100-120 г. Вони є в продуктах рослинного й тваринного походження. Білки тваринного походження (молоко, м’ясо, яйця) містять усі 20 амінокислот, серед них і незамінні амінокислоти, які не утворюються в організмі людини, але необхідні для її розвитку та нормальної життєдіяльності. Тому ці білки мають надходити до організму з їжею. У білках рослинного походження незамінні амінокислоти або повністю відсутні, або їх вміст недостатній. Нестача в організмі навіть однієї незамінної амінокислоти призводить до небажаних змін у фізіологічному стані людини. Білки не відкладаються про запас, вони мають постійно надходити з харчовими продуктами. У травному каналі білки їжі розщеплюються на амінокислоти, які надходять у кров. У клітинах з амінокислот синтезуються білки, властиві людському організмові. Водночас білки клітин і частина амінокислот, які надійшли в організм з їжею, розщеплюються на кінцеві продукти: вуглекислий газ, воду, аміак тощо. Розщеплення амінокислот зазвичай відбувається в печінці. Продукти розпаду й надлишок води виводяться з організму через нирки, легені й шкіру....

Обмiн речовин і енергiї в органiзмi. Обмiн води та мiнеральних речовин

8 Клас

Поняття про обмsн речовин і енергії. Однією з основних властивостей живих організмів, що відрізняє їх від неживих утворень, є їх здатність підтримувати високий рівень своєї структурної організації. Ця властивість пов’язана з безперервним обміном речовинами й енергією із зовнішнім середовищем. Процеси життєдіяльності організму (скорочення м’язів, утворення нервових імпульсів, травлення, дихання та ін.) супроводжуються розщепленням молекул органічних речовин. Наприклад, за добу в ньому руйнується весь епітелій кишок. Тривалість існування окремих органоїдів клітини — від кількох годин до кількох діб. Зрозуміло, що життя будь-якої клітини, органа й цілісного організму можливе тільки за умов своєчасного й повного їхнього відновлення. Процеси, у результаті яких відбувається утворення органічних сполук, необхідних для росту, відновлення клітин і забезпечення їхніх функцій, називають асиміляцією, або анаболізмом (з грецьк. підняття, підйом). Розщеплення органічних речовин на простіші сполуки називають дисиміляцією, або катаболізмом (з грецьк. скидання вниз). Під час розщеплення великих молекул на прості енергія вивільняється й накопичується в молекулах АТФ (аденозинтрифосфат). Ця речовина виконує функцію акумулятора енергії в клітині. Ріст, відновлення структур і функціональна активність організму (наприклад, біг) супроводжуються поглинанням енергії, накопиченої в АТФ....

Органи, системи органiв. Органiзм як єдине цiле

8 Клас

Однакові або різні за будовою й функцією тканини об’єднуються в органи. Орган — це частина тіла, що має певну форму, будову, місце в ньому та виконує одну або кілька функцій. Організм людини має органи дихання (дихальні шляхи, легені), кровообігу (серце й судини), травлення (шлунок, кишечник тощо), опори (кістки), руху (м’язи, зв’язки, сухожилля), виділення (нирки, шкіра), розмноження (різні за будовою в чоловіків і жінок), органи чуттів (очі, вуха, шкіра тощо). Ними керують органи нервової (головний і спинний мозок) та ендокринної (залози внутрішньої секреції) систем. Для виконання певних життєво важливих функцій органи тіла людини об’єднуються в системи органів. За своїм функціональним призначенням вони поділяються на дихальну, кровообігу, травну, опорно-рухову, статеву, нервову, видільну системи та систему залоз внутрішньої секреції. Людині потрібні всі органи й системи, хоч одні з них виконують складнішу й важливішу для організму роль, а інші — простішу, конкретнішу. В організмі людини є функціональні системи. Це сталі або тимчасові об’єднання різних систем органів із метою виконання певної функції. Наприклад, дихальна система й система транспортування (кровообігу й кров) об’єднуються в єдину функціональну систему для забезпечення організму киснем. Так само функціонально об’єднуються між собою травна система й система транспортування: із травних шляхів поживні речовини розносяться кров’ю по організму й живлять усі клітини й тканини....

Тканини органiзму людини

8 Клас

Поняття про тканини. У багатоклітинному організмі людини є клітини, які відрізняються за своєю будовою та функціями, що зумовлено їхньою диференціацією (з латин. різний, відмінний) і спеціалізацією на виконанні певних функцій. Диференціація та спеціалізація клітин генетично запрограмовані. Змінити це неможливо. Так, нервова клітина ніколи не виконуватиме функцію еритроцита, а клітини, що виробляють травні соки, не стануть кістковими чи м’язовими. Окремі групи клітин утворюють певну тканину. Тканиною називають систему клітин і міжклітинної речовини, що мають єдину або подібну будову, виконують в організмі одну й ту саму функцію. У людини розрізняють чотири типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову й нервову (рис. 8). Епітеліальна тканина (з грецьк. над і сосок) утворює зовнішні покриви тіла — елементи шкіри; слизові оболонки дихальних і травних шляхів, а також внутрішні оболонки серця й судин; із неї побудовані легеневі міхурці (альвеоли), залози внутрішньої секреції, а також шкірні (потові, сальні), молочні, слізні, статеві залози. Епітеліальна тканина захищає інші тканини, що містяться під нею. Зовнішні клітини епітелію шкіри роговіють і відмирають....

Різноманітність клітин організму людини. Їх структура і життєдіяльність

8 Клас

Клітина — структурна й функціональна одиниця організму людини, що становить складну цілісну фізіологічну систему, у якій вiдбуваються всі процеси життєдіяльності: обмін речовин і енергії, реакція на дію подразника, ріст, самовідтворення. Тіло людини складається з величезної кількості клітин (приблизно 10 трильйонів). Усі вони мають подібний загальний план будови та, залежно від функцій, набувають специфічних морфологічних особливостей (рис. 3). Розміри клітин мікроскопічно малі — 1050 мкм, але іноді вони бувають досить великими. Так, відростки деяких нервових клітин людини мають довжину майже метр. Елементний склад клітин (рис. 4). У земній корі та в атмосфері Землі відкрито майже 100 хімічних елементів, серед яких приблизно 90 входять до складу організму людини. Найпоширеніші в живих організмах чотири елементи: Гідроген, Карбон, Оксиген і Нітроген. На ці елементи припадає понад 99 % як маси, так і кількості атомів, що входять до складу організму людини. Натрій, Хлор, Кальцій, Фосфор, Калій, Сульфур і Ферум знаходяться в організмі в концентрації приблизно 0,001 %. Проте, залежно від функції клітин, цей показник може досягати 3-4 %. Наприклад, 99 % усього Кальцію в організмі міститься в кісткових клітинах, 70 % Феруму — у червоних клітинах крові — еритроцитах....

Людина як біологічний вид і об’єкт наукового дослідження

8 Клас

У попередніх класах ви ознайомилися з походженням і розвитком представників рослинного й тваринного світу. Сучасна біологічна наука переконливо підтверджує, що всі організми мають спільних предків на певній стадії розвитку життя. Органічний світ, незважаючи на свою величезну різноманітність, є результатом єдиного еволюційного процесу на Землі. Людина — високоорганізована істота, яка піднялася на найвищу сходинку еволюції тваринного світу. За сучасною, прийнятою більшістю вчених класифікацією у біологічному розумінні вона належить до: виду Людини розумної (Homo sapiens); родини Гомінідів; підряду Мавп; ряду Приматів; класу Ссавців; підтипу Хребетних; типу Хордових. Однак людина — водночас і суспільна істота — здатна створювати та виготовляти знаряддя праці, застосовувати їх, активно впливаючи на довкілля. Найголовніші біологічні ознаки Homo sapiens — вертикальне положення тіла та ходіння на нижніх кінцівках (ногах), великий палець кисті більший від усіх інших пальців, редукований волосяний покрив, рівний ряд зубів, добре розвинений головний мозок (об’єм — понад 900 см3), здатність до виразної мови. Найголовніші суспільні ознаки Homo sapiens — потреба в спільній корисній діяльності, спілкуванні, уміння підпорядковувати власні бажання потребам інших людей, суспільства, усвідомлення себе невід’ємною частиною людства та біосфери. Найперша потреба людини — збереження життя та здоров’я. Відсутність хвороб, фізичних вад — неодмінна умова людського щастя, усебічного розвитку особистості, відчуття повноти життя. Здоров’я дає людині змогу навчатися, працювати, служити в армії, займатися спортом. Водночас здоров’я населення — це народне надбання, важлива умова розвитку суспільства....

Біологія 8 клас Страшко, Горяна, Білик (нова програма)

8 Клас

Цього року ви продовжуватимете вивчати предмет «Біологія», з якого дізнаєтеся про особливості будови та функції свого тіла; отримаєте поради, як зберегти здоров’я; усвідомите місце людини серед інших живих істот; довідаєтеся, що вона — не тільки біологічний об’єкт, а й особистість, гідна поваги, любові та співчуття. Сподіваємося, що завдяки цьому підручнику ви вдосконалите вміння визначати зміни в організмі й доглядати за своїм тілом, зрозумієте значення здоров’я для людини й цінність життя. Навчання — складна й копітка діяльність, що має свої правила. Уміти навчатися означає усвідомлено організовувати свою працю, зокрема роботу з підручником. У попередніх класах ви вивчали живі об’єкти — бактерії, гриби, рослини, тварин — і вже знаєте деякі способи їхнього дослідження, тобто вмієте характеризувати, порівнювати, визначати взаємозв’язок будови та функцій, ознаки пристосування до умов існування, робити висновки, узагальнення тощо. У цьому році ви вдосконалюватимете прийоми логічного мислення. Біологічна наука, як і будь-яка інша, потребує певних розумових дій. У біології розумові дії мають свої особливості, тобто всі вони починаються з аналізу біологічних об’єктів, метою якого є умовне розкладання об’єкта або явища на суттєві складові. Наступним етапом розумової дії є синтез. Він полягає у формуванні висновків про причини подібності та відмінності об’єктів, які вивчаються. Кожне біологічне поняття, висновок, явище, процеси, закони — це узагальнення істотних ознак. Для цього необхідно проаналізувати, чим ці ознаки подібні, а чим вони різняться, визначити головні з них. Причинно-наслідкові зв’язки між біологічними об’єктами встановлюють, з’ясувавши, що відбулося раніше, на що вплинула причина, які зміни обов’язкові й можливі. У природі немає випадковостей. Кожне явище має свою причину. Отже, будь-яка форма розумової дії розпочинається аналізом, а закінчується синтезом — висновком....

Навігація