Войти
Закрыть

Надниркові, підшлункова та статеві залози. Їх гормони

8 Клас

Ключові слова: мінералкортикоїди, глюкокортикоїди, статеві гормони, адреналін, норадреналін, інсулін, глюкагон, тестостерон, прогестерон. Надниркові залози людини розташовані на верхніх полюсах кожної з нирок (мал. 123). Права має трикутну форму, ліва — форму півмісяця. Маса обох залоз становить 10-14 г. У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню — мозкову. Гормони, що продукуються кірковою речовиною, належать до кортикостероїдів. їх виділяють три групи: мінералкортикоїди; глюкокортикоїди; статеві гормони. До мінералкортикоїдів належить альдостерон. Він сприяє затримці Na+, виділенню К+ та Н+ і вторинній затримці води. Таким чином, цей кортикостероїд бере участь у підтриманні об’єму крові та артеріального тиску. Підвищення альдостерону веде до збільшення об’єму плазми, набряків, зростання тиску....
0 Переглянути

Залози внутрішньої секреції: щитоподібна залоза, прищитоподібні залози. Їх гормони

8 Клас

Щитоподібна залоза розміщена спереду дихального горла і з боків гортані. Складається вона з двох часток і перешийка (мал. 120). Залоза пронизана кровоносними і лімфатичними судинами. Її маса — 30-40 г. Вона продукує гормони тироксин та трийодтиронін, до складу яких уходить Йод. Під впливом цих гормонів прискорюється серцебиття, підвищується обмін речовин, збуджується центральна нервова система. Йодовмісні гормони підвищують поглинання кисню тканинами, що веде до прискорення окисних процесів та зменшення глюкози в них. Відповідно зменшується кількість глікогену в печінці та підвищується окиснення жирів. Тироксин та трийодтиронін є схожими за дією, але тироксин має триваліший вплив і довше знаходиться в організмі. При недостатньому надходженні Йоду активніше синтезується трийодтиронін, оскільки для синтезу цього елемента необхідно менше. У нормі тироксину в організмі більше в 4 рази. Особливо необхідними є ці гормони для формування та функціонування нервової системи та регулювання діяльності інших ендокринних залоз. Тироксин активізує окисні процеси в мітохондріях, що зумовлює посилення енергетичного обміну, прискорює обмін білків, жирів і вуглеводів, регулює основний обмін. Тироксин у невеликих дозах сприяє синтезу білка, а у великих — призводить до інтенсивного розпаду білків, жирів та вуглеводів, підвищує збудливість нервової системи, прискорює рухові реакції. Особливо важливою роль гормона є в розвитку плода, у процесах росту і диференціювання тканин....
0 Переглянути

Залози внутрішньої секреції: гіпофіз, епіфіз. Їх гормони

8 Клас

Всі залози нашого організму поділяють на залози зовнішньої, змішаної та внутрішньої секреції. З першою групою ви ознайомилися під час вивчення травної системи, шкіри. До залоз змішаної секреції належать підшлункова та статеві залози. Більшість гормонів утворюються залозами внутрішньої секреції, або ендокринними залозами. Розташовуються вони в різних ділянках тіла. Це такі як гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібні, надниркові залози. Вони не мають вивідних протоків і свій секрет викидають безпосередньо в кров (мал. 117). Ендокринні залози мають малу масу, є невеликими за розмірами, обплетені кровоносними капілярами. Кров приносить до них поживні речовини, а у кров надходять продукти розщеплення та гормони. Діяльність залоз може порушуватися, якщо кількість гормонів, що утворюються, збільшиться (гіперфункція) або ж зменшиться (гіпофункція). Гіпофіз, будова та функції, його гормони. Гіпофіз з’єднаний з гіпоталамусом (мал. 118). Маса його в дорослої людини становить 0,6 г. Він є провідною залозою внутрішньої секреції. Це пов’язано з тим, що завдяки своїм гормонам гіпофіз здатний впливати на діяльність інших залоз. Його поділяють на дві частки. Передня частка є значно більшою (до 80% усієї маси) і має кілька частин. У задній частці (нейрогіпофіз) розрізняють нервову частину і лійку....
0 Переглянути

Гомеостаз і регуляція функцій організму

8 Клас

Для того, щоб організм нормально функціонував, потрібного є постійність складу його внутрішнього середовища. Склад внутрішнього середовища організму людини ви розглядали в темі «Транспорт речовин». Згадаємо, що внутрішнє середовище організму — це сукупність рідин — крові, лімфи, тканинної, спинномозкової, що беруть участь у процесах обміну речовин і підтримці відносної сталості організму. Вперше думку про те, що постійність внутрішнього середовища забезпечує оптимальні умови для життя організмів, висловив у 1857 р. французький фізіолог К. Бернар. Пізніше, у 1932 р., американський учений У. Кеннон увів термін гомеостаз для визначення механізмів підтримки сталості внутрішнього середовища. У цій темі ми спробуємо з’ясувати особливості зазначених механізмів. Отже, гомеостаз — це здатність організму підтримувати постійність складу та фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища. Гомеостатичні реакції мають захисний або пристосувальний характер і мають різний кінцевий результат. Захисні реакції ставлять на меті відновити порушене внутрішнє середовище. Пристосувальні ж спрямовані на відновлення порушених зв’язків між організмом та навколишнім середовищем. Часто буває так, що реакція, яка починається як захисна або пристосувальна, потім переходить у свою протилежність. Гуморальна регуляція. Центральною ланкою збереження гомеостазу вважають рідини (гумор) організму. Для більшості органів — це кров і лімфа, для мозку — кров і спинномозкова рідина, для клітин — тканинна рідина....
0 Переглянути

Сон і стан бадьорості

8 Клас

Сон — це стан організму, що періодично виникає і характеризується послідовним чергуванням певних стадій. Основні прояви сну — мала рухомість організму та зниження більшості функцій. Стан сну притаманний багатьом тваринам. Справжній сон, властивий людині, мають лише теплокровні тварини (птахи і ссавці). За формами сон буває: фізіологічним, гіпнотичним, наркотичним, патологічним. Людині і теплокровним тваринам властива добова періодичність сну і притомності. У багатьох тварин зміна сну і бадьорості може відбуватись кілька разів на добу (коти, велика рогата худоба, птахи). У людини таке явище спостерігається у немовлят і дітей, дуже рідко — у дорослих. Під час сну організм знерухомлюється, зменшуються частоти дихання та серцевих скорочень, знижуються артеріальний тиск, температура тіла, інтенсивність обміну речовин. Також суттєво знижується функціонування органів чуттів та збудливість нервової системи, падає тонус скелетної мускулатури. Виділяють дві фази сну — повільну та швидку, які послідовно змінюють одна одну. Впродовж періоду сну виникає 3-5 циклів «повільний-швидкий сон», кожний тривалістю близько 90 хв. Природу сну вчені тлумачать по-різному. Хімічна теорія сну пояснює цей стан накопиченням в організмі особливих речовин або існуванням особливих хімічних регуляторів. Кортикальну теорію сну І.П. Павлов базував на припущенні, що сон — це особливий вид гальмування, яке виникає внаслідок сильного чи тривалого подразнення певної ділянки кори півкуль головного мозку. Теорія центрів сну полягає у визнанні спеціальних підкіркових структур мозку, до яких належать ретикулярна формація і гіпоталамус....
0 Переглянути

Типи вищої нервової діяльності

8 Клас

Основні типи вищої нервової системи, або типи темпераменту, сформулював І.П. Павлов. Для цього він узяв за основу такі властивості нервових процесів: сила, врівноваженість, рухливість, збудження і гальмування. Темперамент — індивідуальна характеристика людини, що відображає природжені властивості й особливості психічної діяльності. Прояви темпераменту залежать від рівня знань, характеру, вихованості людини. Темперамент накладає відбиток на всі сторони діяльності людини. Сила нервових процесів упродовж життя людини постійно змінюється. На це впливають харчування, діяльність залоз внутрішньої секреції та зовнішні впливи. Урівноваженим називають тип нервової системи, у якому збудження й гальмування врівноважують один одного навіть при сильному нервовому напруженні. Якщо ж один із цих процесів переважає (частіше збудження переважає над гальмуванням), то такий тип називається неврівноваженим. Рухливість нервових процесів означає здатність швидко або повільно, легко або важко збуджуватись чи гальмуватись. Якщо проаналізувати типи нервової системи, то три з них можна вважати сильними, а один — слабким. Сильні типи відрізняються один від одного за врівноваженістю й рухливістю. Ще давньогрецький філософ Гіпократ назвав ці типи — сангвінік, флегматик, холерик та меланхолік (мал. 114). 1. Сангвінік — сильний, урівноважений, рухливий тип, у якого процеси збудження переважають над процесами гальмування. Завжди жвавий, життєрадісний, енергійний, працездатний, прямує до мети. На зовнішні впливи реагує швидко, але не заглиблюється, легко пристосовується до зміни умов; перебудовує свої звички....
0 Переглянути

Пам’ять

8 Клас

Пам’ять — психічний процес, що полягає у збереженні, закріпленні й наступному відтворенні будь-якою системою організму певної інформації. Розрізняють пам’ять як біологічну функцію й пам’ять як вищу нервову діяльність. Пам’ять як біологічна функція — це передусім генетична пам’ять, яка відтворює структуру та форми поведінки кожного організму відповідно до історії розвитку його виду. Наприклад, кожен павук-хрестовик будує ловильну сітку без будь-якого навчання. Також явище імунітету (імунологічна пам’ять) допомагає імунним клітинам за потреби виробляти специфічні антитіла впродовж усього життя. Психічна пам’ять — це здатність мозку сприймати, добирати, закріплювати, зберігати, втрачати, відтворювати тимчасові зв’язки, що утворилися внаслідок навчання. Ця фізіологічна функція є притаманною всім живим істотам. Особливістю пам’яті людини є те, що вона формується здебільшого на мовній основі, а інформація зберігається у формі загальних понять. Загальну схему механізму пам’яті можна уявити так: усі подразнення, що надходять у кору кінцевого мозку через першу та другу сигнальні системи, кодуються в мовну форму. На основі цього за допомогою мислення формується ідея, яка передається в довгострокову пам’ять для зберігання. При вилученні інформації з довгострокової пам’яті відбувається зворотний процес: спочатку вилучається загальне положення, яке потім утілюється в мовну форму. Саме переведення інформації з форми окремих слів у форму абстрактної думки є умовою й абстрактного мислення, і надзвичайно великої місткості пам’яті при відносно невеликій кількості запасу слів людини. За тривалістю збереження інформації розрізняють види пам’яті: сенсорна — триває долі секунди, забезпечує орієнтування під час руху та інших динамічних процесів, дає можливість відібрати частину інформації і відправити її на аналіз чи запам’ятовування. Коли ми слухаємо скоромовку рідною мовою, ми встигаємо зрозуміти звукові сигнали і сприйняти їх як мову, зрозуміти значення. Слухаючи мову, яку ми щойно почали вивчати, ми сприймаємо лише окремі сигнали; короткочасна — утримує одноразову інформацію до хвилини, забезпечує повсякденну діяльність; оперативна — забезпечує виконання певного роду діяльності: математичне обчислення, набір тексту на клавіатурі тощо; довготривала — утримує інформацію роками. За способом запам’ятовування пам’ять буває мимовільною та довільною. Мимовільна пам’ять виникає без спеціальних методів...
0 Переглянути

Мова, свідомість та емоції

8 Клас

Слово є умовним подразником і має такі властивості: 1) передача інформації; 2) узагальнення сигналів першої сигнальної системи; 3) відволікання від конкретної дійсності, на чому ґрунтується абстрактне, логічне мислення людини. До умовних сигналів другої сигнальної системи варто зарахувати не тільки ті слова, які чуємо, бачимо написаними, але й нотні знаки, міміку та жести глухонімих, які теж виконують функції позначення перших конкретних сигналів дійсності. Слово як умовний подразник другої сигнальної системи діє на людину своїм змістом, а не звучанням. Тому, слухаючи незнайому мову, ми можемо сприймати мелодику та інтонації, але не зміст. Мова — система словесних знаків, що служить засобом спілкування в даному суспільстві (мал. 112). Мова виникає в процесі розвитку суспільства і розвивається разом з ним. Головна функція мови — спілкування, але у вигляді письма мова ще й зберігає інформацію на матеріальних носіях. Мова складається зі знаків звукових і графічних, що забезпечують класифікацію й узагальнення образів існуючих предметів, явищ, ознак, відношень тощо. У процесі функціонування мови значення слів із часом можуть змінюватися, внаслідок чого виникає багатозначність слів (іде людина, іде поїзд, іде сніг, іде засідання). Свідомість — вища форма розвитку психіки, яка полягає у відображенні властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, свого місця у світі, власної діяльності. Можна виділити такі функції свідомості: пізнавальна, творча, прогностична, регуляторна. Свідомість дозволяє засвоювати інформацію будь-якого походження, у думках будувати плани і передбачати наслідки їх втілення. Свідомість регулює взаємовідносини людини з природою та суспільством....
0 Переглянути

Формування вищої нервової діяльності

8 Клас

Вища нервова діяльність — функція мозку, що полягає у відображенні навколишнього світу в образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму, тому важливим є поняття психічний образ. Процес такого відображення вивчає наука психологія. Наприклад, в уяві кожного з нас кожна людина, з якою ми контактуємо, має свій образ. Так само мають психічні образи ті явища та події, що мали місце в нашому житті: цікаві зустрічі, подорожі, надбання або втрати. Відтворення в пам’яті певних подій, спогади про певних людей викликають різноманітні емоції, які доповнюють психічні образи. Загальною властивістю психічних образів є їхня відповідність реальній дійсності, а загальною функцією — регуляція діяльності. Відбиток світу в нашій свідомості є особистим, персональним, він формується кожною людиною на основі її знань та досвіду, потреб та інтересів. Тож вища нервова діяльність створює суб’єктивний відбиток об’єктивного світу. Вершиною вищої нервової діяльності є свідомість людини, що нерозривно пов’язана з мовою. Вона розкриває внутрішні зв’язки між явищами навколишнього світу. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку. Якщо вища нервова діяльність властива, крім людини, і тваринам, то свідомість є властивою лише людині. Вища нервова діяльність людини включає темперамент, спрямованість, здібності і характер. У кожної людини спостерігаються неповторні поєднання цих властивостей, які складають її індивідуальність. Вища нервова діяльність включає такі етапи: сприйняття, відчуття, поняття, увага, пам’ять, мислення. Поєднання пам’яті і мислення формує інтелект....
0 Переглянути

Гальмування рефлексів та його значення для нормальної поведінки людини

8 Клас

Умовні рефлекси виникають у процесі пристосування організму до конкретних умов, у яких він перебуває. Але умови змінюються з різних причин. Як же бути з рефлексами, які втратили пристосувальне значення? Головний мозок подбав про це і використовує механізми гальмування умовних рефлексів. Гальмівні процеси бувають різними за походженням і характером виявлення. У фізіології вищої нервової діяльності розрізняють дві основні форми гальмування — зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне). Зовнішнє гальмування — властивість нервової системи, яка виявляється в послабленні чи припиненні активності у випадках, коли відчувається вплив сторонніх подразників. Так, слиновидільний умовний рефлекс у собаки на вмикання світла припиняється одразу після того, як йому покажуть кішку. Проте більшість сторонніх подразників викликає лише орієнтувальну реакцію, яка в разі повторення сигналу поступово слабшає. Наприклад, людина, виконуючи певну копітку роботу, почула сильний сторонній звук, який не заважає виконувати роботу, а лише відволікає увагу. Людина зупиняє роботу і намагається дізнати ся, звідки звук надходить. Якщо звук повторюється декілька разів, людина перестає на нього реагувати і продовжує свою роботу. Такі подразники І.П. Павлов назвав гаснучими (тимчасовими) гальмами. До них належать більшість зовнішніх подразників, з якими людина стикається у транспорті, закладах торгівлі, місцях скупчення людей, під час роботи з різноманітними приладами тощо. Однак є такі стимули, ефект яких не слабшає при їхньому багаторазовому застосуванні, і тому гальмування, яке вони будуть викликати, також буде постійним (постійні гальма). Це больові подразники й ті, що надходять від внутрішніх органів (наприклад, наповнений сечовий міхур). Ще один вид зовнішнього гальмування — замежове, що виникає при впливі дуже сильних подразників або при одночасній дії кількох слабких, сумарний ефект яких перевищує межу витривалості нервових клітин. Вважається, що замежове гальмування запобігає руйнуванню нервових клітин у разі дуже сильного їхнього збудження, тобто виконує охоронну роль. Прикладом замежового гальмування може бути втрата свідомості від радісної або трагічної звістки....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 152 153 154 155 156 157 158 159 160 ... 343
Назад

Навігація