Войти
Закрыть

Умовні рефлекси людини. Набута поведінка

8 Клас

І. П. Павлов звернув увагу на те, що вища нервова діяльність пов’язана не лише з упливом безумовних подразників, а й залежить від умов, що супроводжують ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й на вигляд та запах їжі. І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши теорію умовних рефлексів. Які ж основні особливості відрізняють умовні рефлекси від безумовних? - Умовні рефлекси виникають у відповідь на дію умовних подразників (попередньо байдужий подразник, що став сигнальним подразником для певної набутої реакції). - Ці реакції є набутими, тобто можуть виникати на основі безумовних та нижчих умовних рефлексів. - Умовні рефлекси є індивідуальними пристосувальними реакціями, що проявляються по-різному в різних особин виду. - Це тимчасові реакції, тобто постійно утворюються та зникають залежно від конкретних умов. - Умовні рефлекси власних рефлекторних дуг не мають і тому здійснюються через функціональні тимчасові нервові зв’язки, що виникають між кірковими центрами життєвих функцій та центрами сенсорних систем, пов’язаних із дією умовного подразника. - Утворюються і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС (кори й підкірки), у яких і відбувається утворення тимчасових нервових зв’язків. - Можуть об’єднуватися в складні ланцюги умовних рефлексів - динамічні стереотипи, які є фізіологічною основою умінь, навичок, звичок і способів діяльності....

Безумовні рефлекси людини. Вроджена поведінка людини

8 Клас

Рефлекс (від лат. reflexus - відбитий) - реакція організму на будь-яке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи. Уперше термін «рефлекс» ввів французький учений Рене Декарт (1596-1650). У створенні рефлекторної теорії брали участь Я. Прохазка (1837-1888), І. М. Сєченов, І. П. Павлов та інші. Будь-який рефлекс має основу у вигляді рефлекторної дуги. Функціональне значення рефлексів полягає в тому, що за їх допомогою організм здатний швидко й цілеспрямовано реагувати на різні зміни внутрішнього й зовнішнього середовища. І. П. Павлов поділив усі рефлекси на безумовні та умовні. Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси, що мають такі особливості: - виникають у відповідь на дію безумовних подразників (подразник, що має важливе значення - їжа, повітря, вода, світло - для організму, й зумовлює відповідну реакцію); - є вродженими та спадковими, тобто формуються й діють згідно з генетичною програмою; більшість із них виявляється відразу після появи людини на світ (дихальні, смоктальний, мигальний); деякі безумовні рефлекси (наприклад, статеві) формуються під час розвитку; - мають видовий характер, тобто є специфічними для всіх представників виду; - здійснюються через анатомічно виражені рефлекторні дуги; - нервові центри розташовані в стовбурі головного мозку й спинному мозкові; - можуть об’єднуватися й утворювати складні ланцюги безумовних рефлексів - інстинкти....

Вища нервова діяльність

8 Клас

Діяльність нервової системи умовно поділяють на нижчу та вищу. Нижча нервова діяльність - сукупність безумовно-рефлекторних реакцій, спрямованих на роботу внутрішніх органів і підтримання гомеостазу. Ці реакції є вродженими, а їхні центри містяться в спинному мозку та стовбурі головного мозку. Безумовно-рефлекторна нижча нервова діяльність є однаковою в різних людей. А які ж особливості та значення ВНД? Вищими відділами ВНД є кора півкуль великого мозку та підкірка. Кора півкуль - це сукупність нейронів у складі сірої речовини, що забезпечують виникнення впродовж життя умовних рефлексів. Підкірка, або базальні ядра півкуль мозку, є нейронними вузлами, що занурені в білу речовину великого мозку. У підкірці містяться центри найважливіших безумовних рефлексів, що є основою цих умовних рефлексів. Підкіркові ядра забезпечують високий рівень активності клітин кори півкуль, що беруть участь у формуванні набутих реакцій. Разом із тим діяльність підкірки контролюється корою. Основними нервовими процесами, що координують вищу нервову діяльність, є збудження та гальмування. Збудження починається як реакція нейронів - підвищення їхньої активності. Виникає збудження в нервових центрах, а потім поширюється по нервових волокнах у вигляді нервових імпульсів. Гальмування також є активним процесом, який пригнічує збудження або запобігає йому. Збудження й гальмування в людини мають індивідуальний характер, оскільки в кожному організмі кількість нейронів, довжина їхніх відростків, активність внутрішніх процесів є різними....

Узагальнення теми 8. Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи

8 Клас

СЕНСОРНІ СИСТЕМИ, АБО АНАЛІЗАТОРИ, - сукупність структур, що сприймають подразнення (рецепція), передають їх у відповідні зони кори великого мозку (нервове проведення збудження) й аналізують одержану інформацію (кіркове формування відчуттів). Учення про аналізатори розробив І. П. Павлов, а саме поняття введено в наукову термінологію в 1909 році. Сенсорні системи в організмі людини отримують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища, її аналізують та формують відчуття, що є основою для реакцій організму людини на вплив подразників. Окрім того, відчуття для людини стали джерелом її знань про навколишній світ. Самоконтроль знань Тест-конструювання 9. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ 1. Де здійснюється перетворення енергії подразників на нервові імпульси? Д у рецепторах Є у рухових нервах Е у чутливих нервах Ж у корі півкуль 2. Які структури сенсорних систем здійснюють нервове проведення збудження? А нерви Б нервові вузли В рецептори Г кора півкуль 3. Рецептори смаку належать до: М механорецепторів О фонорецепторів Н хеморецепторів П терморецепторів 4. Здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника - це:...

Сенсорні системи дотику, температури, болю

8 Клас

Шкірні рецептори розкидано по всій поверхні тіла. У середньому на кожний 1 см2 припадає 100-200 больових, 12-15 холодових, 1-2 теплових і 25-30 дотикових рецепторів. Ці чутливі клітини й нервові закінчення є основою для трьох видів шкірної чутливості - дотикової, температурної та больової. СЕНСОРНА СИСТЕМА ДОТИКУ - це функціональна система, що сприймає механічні впливи на шкіру та забезпечує формування відчуттів дотику, вібрації та тиску. Органом дотику в людини є шкіра, що містить дотикові (тактильні) рецептори. У людини рецепторна поверхня сенсорної системи дотику величезна - від 1,4 до 2,1 м2. Найбільша чутливість властива нервовим закінченням кінчиків губ, язика, менша - кінчикам пальців рук, долоням. Низькою чутливістю до дотику характеризується шкіра спини, стоп, живота. Характер дотикових (тактильних) відчуттів залежить від частоти дії подразника. Якщо вона постійна, утворюється відчуття тиску, коли короткочасна - відчуття дотику, а при високій частоті зміни сили подразника - відчуття вібрації. Життєве значення цих відчуттів особливо зростає в людей, позбавлених зору. Завдяки дотику, вони навчаються читати (за допомогою шрифту Брайля) й пізнавати навколишній світ....

Сенсорні системи рівноваги і руху

8 Клас

Гравітація, або сила тяжіння, що її першим почав вивчати Ісаак Ньютон, - це та сила, яка утримує будь-який предмет чи живий організм на Землі, не даючи йому змоги полетіти в космос. Із гравітацією нам доводиться стикатися на кожному кроці. Ходіння, їзда на велосипеді, стрибання, катання на ковзанах, плавання, біг і падіння були б неможливі без гравітації. А які сенсорні системи відповідають за орієнтацію та рухи тіла й органів у гравітаційному полі Землі? ЗМІСТ Яке значення має сенсорна система рівноваги? СЕНСОРНА СИСТЕМА РІВНОВАГИ (або гравітаційна сенсорна система) - це функціональна система, що спеціалізується на сприйманні гравітаційного поля й зумовлює орієнтацію тіла в ньому. Цей аналізатор сприймає прискорення, положення тіла в просторі, зміни положення голови й тулуба, координує рухи та зберігає рівновагу тіла. Органом рівноваги в людини є вестибулярний апарат, який є частиною внутрішнього вуха. Складається із присінка (переддвер’я), у якому розрізняють овальний і круглий мішечки та 3 півколових каналів з ампулами. Уся ця система заповнена рідиною. Перший етап сприйняття - гравітаційну механорецепцію - здійснюють волоскові клітини, у яких виникає збудження після механічного подразнення рідиною внутрішнього вуха. Волоскові клітини отолітового апарату, що розташовані на внутрішніх ділянках присінка, сприймають прямолінійні прискорення під час горизонтальних і вертикальних рухів тіла. А в ампулах півколових каналів, розташованих взаємоперпендикулярно в 3 різних площинах, містяться гребінці. Волоскові клітини цих утворів сприймають обертальні рухи тіла й голови....

Сенсорні системи смаку й нюху

8 Клас

Спробуйте одним словом відповісти на ці 5 запитань. Чому букетик фіалок, поставлений на роялі, заважає співакові брати високі ноти? Чому після натирання часником ступні ноги ви відчуєте в роті смак часнику? Чому вдихання бергамотової олії підвищує гостроту зору в сутінках? Чому хлороформ під час вдихання викликає смакове відчуття солодкого? Чому ментолова жувальна гумка викликає температурне відчуття холоду? ЗМІСТ Яке значення має нюхова сенсорна система? НЮХОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це система, що забезпечує сприйняття хімічних летких подразнень і формування нюхових відчуттів. Чутливість нюхової сенсорної системи людини дуже велика: один нюховий рецептор може збуджуватися окремими молекулами запашної речовини. Ще однією властивістю нюхового аналізатора є його тісний зв’язок із центрами слухової та смакової сенсорних систем. Нюх - це сукупність процесів у нюховій сенсорній системі, що здійснюють сприйняття хімічної інформації повітря. Органом нюху є ніс з нюховими рецепторами, кількість яких досягає 10 млн. Розташовані хеморецептори в слизовій оболонці верхніх носових ходів і здійснюють нюхову хеморецепцію. Оскільки кількість нюхових рецепторів з віком зменшується, діти зазвичай розрізняють більше запахів, аніж дорослі. У нервовому проведенні збудження беруть участь не тільки волокна нюхового нерва, а й волокна трійчастого, язикоглоткового та блукаючого нервів. Тому нюхові відчуття зберігаються й у разі порушення функції нюхового епітелію (наприклад, в разі нежиті). Кіркове формування нюхових відчуттів відбувається в нюхових цибулинах (первинна обробка інформації) та нюховій зоні кори півкуль, що має зв’язок із багатьма іншими чутливими зонами. Тому запахи можуть стимулювати виділення слини, звужувати кровоносні судини й підвищувати тиск тощо. На формування відчуття запаху можуть впливати концентрація запашної речовини, температура, вологість, відчуття голоду, забрудненість повітря, емоції тощо....

Слухова сенсорна система

8 Клас

Звук - коливальний рух частинок пружного середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газі, рідині чи твердому тілі. Більшість явищ у природі супроводжується характерними звуками, які сприймаються та розпізнаються вухом людини і слугують для орієнтування та спілкування. А які звуки людське вухо не сприймає? ЗМІСТ Яке значення має слухова сенсорна система? СЛУХОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це сукупність анатомічних утворів, які забезпечують сприйняття звукових коливань і формування слухових відчуттів. Людина сприймає звукові коливання в діапазоні від 16 до 20 000 Гц, і для неї характерний просторовий бінауральний слух (сприймання звуків парними органами слуху). Інфразвуки (частота менш ніж 16 Гц) і ультразвуки (частота більш ніж 20 000 Гц) орган слуху людини не здатний сприймати. Слухова сенсорна система сприймає інформацію про напрямки й джерела звуків, дає змогу орієнтуватися в просторі та здійснює формування в корі півкуль слухових відчуттів. Їхня роль у житті людини особливо зростає під час сприймання мови та музики. Слухові відчуття в процесі розвитку людини дуже тісно пов’язані з мовою. Дитина, яка втратила слух у ранньому віці (до того, як навчилася говорити), втрачає й мовну здатність, хоча її голосовий апарат залишається неушкодженим....

Зір людини. Порушення зору

8 Клас

Стверджують, що очі - дзеркало душі. Достатньо глянути в очі іншій людині, щоб зрозуміти - цікава вона чи ні, приємна вона чи не варта доброго слова. Очі розумних людей немов світяться внутрішнім сяйвом, притягують до себе, викликають бажання осягнути їх глибину. А чи впливає на внутрішній світ людини якість сприйняття світлової інформації? ЗМІСТ Як відбувається сприйняття світлової інформації у людини? ЗІР - вид чуття або сукупність процесів у зоровій сенсорній системі, що здійснює сприйняття світлової інформації. У людини бінокулярний (стереоскопічний) кольоровий зір, який забезпечує сприймання світла двома очима одночасно для сприйняття об’ємності простору та розрізнення електромагнітних хвиль видимого спектра, що визначають кольори. Око людини сприймає світлові промені, які відбиваються від предметів середовища. Сприйняття інформації, що несуть відбиті промені, забезпечує такі процеси: оптичне світлопроведення, рецепторне світлосприймання, нервове проведення збудження, кіркове формування відчуттів. Оптичне світлопроведення - процеси ока, які забезпечують спрямування відбитих променів на сітківку. До складу цієї оптичної системи входять рогівка —> волога камера ока —> зіниця —> кришталик —> склисте тіло. Рогівка, волога камера ока й склисте тіло здійснюють часткове заломлення променів. Зіниця завдяки м’язам рефлекторно змінює свій діаметр і регулює надходження світла на сітківку, чим запобігає її пошкодженню. Фокусування променів на сітківку здійснюється зміною кривизни кришталика. Скорочення війкового м’яза збільшує кривизну кришталика і його заломлювальну силу, розслаблення - навпаки. Завдяки цьому око пристосоване до чіткого бачення предметів, розташованих на різних відстанях. Ця здатність ока називається акомодацією....

Зорова сенсорна система

8 Клас

Людське око - один з найскладніших органів чуття, який отримує світлову інформацію, а потім передає її в головний мозок. Ця інформація і є основою для формування зорових відчуттів. А яке світло сприймає око людини? ЗМІСТ Яке значення має зорова сенсорна система для людини? ЗОРОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це функціональна система анатомічних утворів, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і формуванні зорових відчуттів. Людське око (лат. ocolus) здатне сприймати лише видиме світло зі спектра електромагнітного випромінювання в діапазоні хвиль від 380 до 770 нм. За допомогою зорової сенсорної системи людина отримує понад 90 % інформації про навколишнє середовище. Це в 30 разів більше за інформацію, що сприймається слухом. У людини, порівняно з іншими тваринами, зорова система є досконалішою. Завдяки розвинутій зоровій зоні кори півкуль людина може навчатись краще сприймати зорову інформацію, накопичувати її та запам’ятовувати для майбутнього застосування. Із різноманітних ознак і властивостей предметів навколишнього світу за допомогою зорової сенсорної системи відображаються колір, форма, розміри предметів та визначаються відстань, розташування, об’ємність предметів. Велику роль відіграє система у формуванні зорових відчуттів та емоцій. Саме ці прояви викликають у людини яскраві та глибокі емоції, коли вона милується красою природи чи витвором мистецтва. Зорова система бере участь майже в усіх видах людської діяльності. За допомогою зору формується мовлення людини та забезпечується спілкування. Отже, основною функцією зорової сенсорної системи є пізнавальна, завдяки якій людина отримує найбільшу частку інформації про навколишній світ. Як функції ока взаємопов'язані з його будовою? ОКО ЛЮДИНИ - орган чуття, що забезпечує зір людини. Цей чутливий утвір має кулясту форму, що сприяє його рухам в межах очної ямки черепа (орбіти). Складається орган зору людини з двох частин: очного яблука й допоміжного апарата. Око людини є периферичною частиною зорової сенсорної системи й містить всередині зорові рецептори (фоторецептори). Ці клітини називаються паличками й колбочками, їх багато, вони живі й потребують захисту та живлення. Окрім того, око здійснює проведення світлових променів до внутрішньої оболонки ока - сітківки, де розташовані ці зорові чутливі клітини. Важливе значення для ока мають його зовнішні та внутрішні м’язи, що здійснюють рухи всього очного яблука, звуження зіниці, зміну...

Навігація