Войти
Закрыть

Імунні зрушення в організмі людини: запалення, інфекційний і алергічний процеси

8 Клас

Запаленням називають захисну пристосувальну місцеву реакцію організму, що виникла у відповідь на дію різних негативних чинників. Причиною запалення можуть стати: механічні подразники — подряпини, рани; термічні — опіки й обмороження; хімічні речовини — кислоти й луги; біологічні чинники — бактерії, віруси, мікроскопічні гриби, найпростіші; фізичні — іонізуюча радіація, ультрафіолетові (сонячні) промені тощо. Місцевим компонентом запалення є фагоцитоз. У місці ушкодження тканини виникає біль; до нього надходить усе більше й більше крові. Виникає почервоніння, набряк і підвищення температури. Функція ураженого органа порушується. Сюди потрапляє велика кількість лейкоцитів. У вогнищі запалення утворюються різні шкідливі речовини, що, усмоктуючись у кров, негативно впливають на весь організм людини. Вони подразнюють центр регуляції температури тіла, який міститься в гіпоталамусі, унаслідок чого виникає гарячка. Окрім того, продукти руйнування клітин спричиняють отруєння організму, ознаки якого — головний біль, кволість, нудота, блювання, втрата свідомості тощо. Запалюватися може будь-яка тканина або орган: шкіра, серце, печінка, кровоносні судини, головний мозок тощо. Усі ці й інші випадки запалення потребують обов’язкового звернення до лікаря. Інфекційний процес (з латин. зараження) виникає, коли в організм потрапляє інфекційний чинник (бактерії, віруси, хвороботворні гриби). Він залежить від рівня хвороботворності мікроорганізму та від опірності (стану імунітету) людини. За достатнього імунітету, наприклад після вакцинації, захворювання не виникне....

Імунітет. Імунна система

8 Клас

Поняття про гуморальний імунітет та імунну систему. Імунітет (з латин. вільний, захищений) — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організмові боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, отрутами, сторонніми тілами тощо. Клітинний імунітет, або фагоцитоз, відіграє в місцевих запальних процесах дуже важливу роль. При інфікуванні всього організму набуває більшого значення гуморальний імунітет. Основним його проявом є утворення певними видами лейкоцитів — лімфоцитами — антитіл (з грецьк. проти), які пригнічують шкідливу дію різних інфекційних (бактерії, віруси, найпростіші, мікроскопічні гриби тощо) і неінфекційних (пилок рослин, лікарські препарати, чужорідні білки тощо) чинників. Антитіла — це білки крові, які знищують не тільки бактерії та віруси, а й знешкоджують їхні отрути й інші хімічні речовини. В утворенні, дозріванні та «навчанні» лімфоцитів, аби вони могли виробляти антитіла (імунна відповідь організму), беруть участь різні структури організму, об’єднані в імунну систему. Місцем утворення лімфоцитів є лімфатичні вузли та селезінка, а також скупчення лімфоїдної тканини в травній системі (наприклад, у червоподібному відростку товстої кишки — апендиксі) і в дихальних шляхах. Однак на етапі утворення лімфоцити ще не здатні розпізнавати чужорідні, тобто не властиві організму людини, речовини білкової або полісахаридної природи, які називаються антигенами (від грецьк. префікса анти-, що означає «протилежність», «протидія», та грецьк. генеа — породжую, «створюю»)....

Статеві залози. Утворення статевих клітин

8 Клас

Статеві залози чоловіків і жінок належать до залоз зовнішньої та внутрішньої секреції (змішані залози). Зовнішньосекреторна функція полягає в тому, що вони виробляють статеві клітини: чоловічі — сперматозоїди, жіночі — яйцеклітини. На внутрішньосекреторну функцію статевих залоз впливають гонадотропні гормони аденогіпофіза та статеві гормони надниркових залоз. Жіночі статеві залози — яєчники — виробляють естрогени (з грецьк. прагнення та походження), які також відповідають за вторинні жіночі статеві ознаки: характерний жіночий голос та ін. Одна група естрогенів відповідає за менструальний цикл, інша — за нормальний перебіг вагітності та підготовку молочних залоз до годування новонародженої дитини. У нормі чоловічі статеві залози виробляють невелику кількість естрогенів, а жіночі — андрогенів. Чоловічі статеві залози називаються яєчками. Вони продукують чоловічі статеві гормони — андрогени (з грецьк. чоловік), які зумовлюють вторинні статеві ознаки чоловіка — низький голос, ріст вусів і бороди тощо. Яєчник (рис. 191, 192, 210) — парна жіноча статева залоза масою 6-8 г, розміщена по обидва боки від матки. Він належить до залоз змішаної секреції: як залоза внутрішньої секреції — виробляє під контролем гіпоталамуса й гіпофіза гормони, що регулюють процеси дозрівання яйцеклітини, запліднення, розвиток плоду в матці, період вагітності, пологи та зумовлюють вторинні жіночі статеві ознаки (розвиток молочних залоз, оволосіння тіла за жіночим типом, жіночий голос); як залоза зовнішньої секреції — забезпечує утворення жіночих статевих клітин — яйцеклітин....

Паращитоподібні, підшлункова, надниркові, статеві залози, тимус

8 Клас

Паращитоподібні залози (з грецьк. біля) містяться на задній або бічних поверхнях щитоподібної залози. Це дуже маленькі, подібні до горошинок залози масою по 0,5-0,8 г кожна. Вони секретують тільки один гормон — паратгормон. Він регулює вміст Кальцію й Фосфору в плазмі крові. Гіперфункція паращитоподібних залоз призводить до розм’якшення кісток і руйнування скелета. Коли гормону паращитоподібних залоз не вистачає, Кальцій надмірно накопичується в кістках, хрящах і зв’язках, порушуючи їхні функції. Через нестачу Кальцію в крові підвищується збудливість нервової системи та м’язів, у людини виникають судоми. Функція паращитоподібних залоз регулюється безпосередньо дією іонів Кальцію на залозисту клітину. Зниження його концентрації в крові нижче міліграма є стимулом для виділення паратгормону, який підвищує реабсорбцію Кальцію в нирках, усмоктування його з кишечнику, а за необхідності — вивільнення його з кісток. Підшлункова залоза — це залоза змішаної секреції. Як залоза зовнішньої секреції вона продукує травні ферменти й виділяє їх у дванадцятипалу кишку. А як залоза внутрішньої секреції виробляє й виділяє в кров інсулін і глюкагон — гормони, що регулюють обмін вуглеводів. Вироблення гормонів забезпечують клітини острівців підшлункової залози (острівців Лангерганса) (рис. 188)....

Гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза

8 Клас

Гіпофіз (мозковий придаток) — це маленька, масою всього 0,5-0,6 г, залоза внутрішньої секреції, що міститься на дні черепа в турецькому сідлі. Гіпофіз сполучається з мозком за допомогою ніжки. Він складається з двох часток: передньої — залозистого гіпофіза, або аденогіпофіза, і задньої — нейрогіпофіза (рис. 183). Функція задньої частки гіпофіза полягає у виділенні двох гормонів, що продукуються нервовими клітинами гіпоталамуса, накопичуються в нейрогіпофізі, а за необхідності виділяються в кров. Перший із них — антидіуретичний гормон. Він підвищує артеріальний тиск, тому має ще другу назву — вазопресин. Другий гормон (окситоцин) керує скороченнями матки під час пологів і виробленням молока молочними залозами. Секреторна функція аденогіпофіза здійснюється під впливом нейрогормонів, що продукуються нейронами гіпоталамуса. Передня частка гіпофіза виробляє вісім гормонів. Два з них — гормон росту (соматотропін) і меланотропін — ефекторні гормони. Інші гормони — регуляторні й контролюють діяльність щитоподібної, надниркових і статевих залоз. Гормон росту діє на процеси росту й поділу клітин тіла. Особливо чутливі до нього кісткова та хрящова тканини. Він насамперед сприяє збільшенню лінійних розмірів тіла....

Гомеостаз і регуляція функцій організму. Нервова та гуморальна регуляція. Їх взаємозв’язок

8 Клас

Гомеостаз. Ми вже неодноразово говорили з вами про явище гомеостазу. У цьому параграфі спробуємо узагальнити ваше уявлення про відносну сталість внутрішнього середовища й про механізми її підтримання. Уперше думка про те, що сталість внутрішнього середовища забезпечує оптимальні умови для життя й розмноження організмів, була висловлена в 1857 р. французьким фізіологом Клодом Бернаром (1813-1878). Протягом усієї наукової діяльності вченого вражала здатність організмів регулювати й підтримувати в досить вузьких межах такі фізіологічні параметри, як температура тіла або вміст у ньому води. Це уявлення про саморегуляцію як основу фізіологічної стабільності він резюмував таким твердженням: «Сталість внутрішнього середовища є обов’язковою умовою вільного життя». Клод Бернар підкреслював відмінність між зовнішнім середовищем, у якому живуть організми, і внутрішнім середовищем, у якому знаходяться їхні окремі клітини, і розумів, як важливо, щоб внутрішнє середовище залишалося незмінним. Так, наприклад, ссавці здатні підтримувати температуру тіла, незважаючи на коливання температури довкілля. Якщо стає занадто холодно, тварина може переміститися в більш тепле або більш захищене місце, а якщо це неможливо, починають діяти механізми саморегуляції, які підвищують температуру тіла й перешкоджають тепловіддачі. Адаптивне значення цього полягає в тому, що організм як ціле функціонує більш ефективно, бо клітини, з яких він складається, знаходяться в оптимальних умовах....

Фізіологічні механізми та гігієна сну. Біологічні ритми людини

8 Клас

Сон — це життєво необхідний функціональний стан мозку та всього організму, що настає періодично й характеризується гальмуванням активної взаємодії організму з навколишнім середовищем і тимчасовим припиненням свідомої психічної діяльності. Стан сну настає періодично, відповідно до біоритму «сон — активний стан (неспання)». Третину свого життя людина проводить у стані сну. Він дуже необхідний для людини й тварин. Дослідженнями встановлено, що позбавлення тварин сну на декілька діб призводить до їхньої загибелі. А розлади сну в людини спричиняють виснаження нервової системи й зниження працездатності. Фізіологічні механізми сну. Іван Павлов установив, що сон і умовне гальмування за своєю природою — єдиний процес. Відмінність між ними полягає тільки в тому, що умовне гальмування під час активності охоплює лише окремі групи нейронів, а під час сну воно поширюється на кору півкуль головного мозку та підкіркові відділи (рис. 175). Учені не виявили в мозку центру сну, але вони зробили висновок, що існує функціональна система, яка забезпечує взаємодію процесів сну й активності. Так, було встановлено значення в регуляції процесів сну й активності ретикулярної формації, гіпоталамуса й таламуса та з’ясовано механізми взаємодії між ними й корою півкуль головного мозку. Стало відомо, що сигнали, які надходять із периферичних частин аналізаторів через ці структури в кору півкуль головного мозку, активізують її й підтримують стан активності. Зменшення інтенсивності цих сигналів, що настає періодично в певний час доби, спричиняє сон. Майже повне усунення цих сигналів, наприклад виключення ретикулярної формації завдяки снодійним препаратам, приводить до настання глибокого сну. Уважають, що значну роль у регуляції активності та сну відіграють нейрохімічні процеси....

Емоції. Види емоцій. Фізіологічні механізми. прояви емоцій. Психічні стани, пов’язані з емоціями

8 Клас

Що таке емоції. Людина пізнає світ через відчуття й сприйняття, запам’ятовує, мислить і завжди має певне суб’єктивне ставлення до того чи іншого предмета або події. Ми вболіваємо за героїв і героїнь книжок і кінофільмів, улюблена музика поліпшує наш настрій, ми радіємо несподіваній зустрічі з друзями, тобто реагуємо на все, що відбувається навколо нас. Незадоволення та вдоволення, радість і горе, страх, гнів, сором, співчуття, жалість, сум, любов, захоплення виражаються багатьма словами, які відображають емоції та почуття, що виникають у людини (рис. 169). Емоції (з латин. хвилювати) — це суб’єктивний стан людини чи вищої тварини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх або зовнішніх подразників і проявляється у формі переживань. Біологічна роль емоцій. У процесі еволюції емоції сформувалися як один із механізмів пристосування до змінних факторів довкілля та реакція на задоволення внутрішніх потреб. Одні подразники спричиняють позитивний емоційний стан, який організм намагається підсилити, подовжити чи повторити, інші — негативний, який організм намагається усунути чи послабити. Найчастіше емоції з’являються тоді, коли вищі мозкові центри не можуть забезпечити адекватну відповідь на ситуацію, що склалася, тобто емоції виникають тоді, коли ми не знаємо, що треба робити в тій чи іншій ситуації. Підготовлені до уроку учні не хвилюються, чого не можна сказати про школярів, які не підготували домашнє завдання й з напруженням чекають, що їх викличуть відповідати. Цей стан дістав назву «шкільний стрес». За постійної дії він негативно впливає на здоров’я. Біологічне значення емоцій проявляється мобілізацією енергетичних ресурсів організму, необхідних для виконання дій, спрямованих на його збереження....

Друга сигнальна система. Біологічні основи психічної індивідуальності людини

8 Клас

Походження другої сигнальної системи й мови. Згадаймо, що сукупність нервових процесів, які виникають у результаті дії на органи чуттів конкретних подразників довкілля (світло, звук, запах, смак, дотик тощо), становлять зміст першої сигнальної системи, яка функціонує і у тварин, і в людини. Чуттєве сприйняття довкілля створило у тварин кожного виду певні системи спілкування, або комунікації (з латин. роблю спільним, поєдную) (рис. 161). Наприклад, павіани гамадрили використовують десятки різних звуків, що зумовлюють у цих тварин відповідні інстинктивні й умовно-рефлекторні реакції. Кожний звуковий сигнал має відповідний зміст («небезпека», «тут їжа») і спричиняє конкретну реакцію. Мабуть, подібні звукові сигнали сотні тисяч років тому стали основою для формування мови. Спочатку, коли мислення первісних людей нагадувало умовно-рефлекторну поведінку тварин і вони не усвідомлювали ані окремих предметів, ані явищ, ані навіть своїх дій, прості звукові сигнали слугували їм лише регуляторами певної поведінки. Де найбільше були потрібні ці сигнали? Звичайно, на полюванні. Щоб спіймати й убити велику тварину, необхідні були узгоджені дії всіх учасників полювання. Пізніше, зі зростанням потреб, первісна людина почала виробляти знаряддя праці й у неї виникла необхідність якось поділитися своїми вміннями та досвідом (рис. 162)....

Пам’ять. Фізіологічні механізми та види пам’яті. Запам’ятовування і відтворення. Забування

8 Клас

Пам’ять — це комплекс процесів, які відбуваються в центральній нервовій системі й забезпечують накопичення та відтворення попереднього індивідуального досвіду. Психіка людини побудована так, що будь-що почуте, сприйняте, осмислене або пережите в почуттях, якщо воно є важливим для неї, не зникає безслідно, а відкладається в пам’яті. Отже, пам’ять — це здатність психіки людини запам’ятовувати, зберігати та відтворювати отриману інформацію. Інформаційний обсяг пам’яті людини майже необмежений і оцінюється приблизно об’ємом 3х108 біт (1 біт — одиниця виміру об’єму інформації, яка приблизно відповідає слову з 5-7 букв). Великі словники різних мов містять 50-100 тис. слів, тобто до 1х105 біт інформації. Теоретично людина може засвоїти понад 10 тис. мов, що значно перевищує їхню кількість у світі. Фізіологічні механізми пам’яті. Механізми пам’яті цікавили людей протягом тисячоліть. Давні греки шанували богиню пам’яті Мнемозіну. Давньогрецькі вчені вважали, що інформація з довкілля, надходячи в м’яку мозкову речовину, залишає на ній відбитки, ніби на глині чи воску. Упродовж багатьох століть природознавці, філософи, фізики й хіміки намагалися з’ясувати механізми пам’яті. Однак тільки наприкінці XIX ст. вони визначилися щодо цього питання, хоча й тепер залишається ще багато не пізнаного. Найперші наукові пояснення механізмів пам’яті пов’язані з ученням І. Павлова про умовні рефлекси та тимчасові нервові зв’язки, які виникають при їхньому утворенні. Тобто запам’ятовується не сам «образ», а його «слід» в утворених тимчасових нервових зв’язках. Отже:...

Навігація