Тестові завдання
- 18-11-2021, 22:14
- 755
| ... |
Узагальнення
- 18-11-2021, 22:13
- 307
| Упродовж навчального року ми з вами вивчали будову та функціонування людського організму. Ми дізналися про те, як складно облаштований наш організм, скільки органів та додаткових структур забезпечують нашу функціональну активність. Ми зрозуміли, що взаємодіють між собою і органи, і окремі клітини. Ми переконалися в тому, що деякі біологічно активні речовини та клітини тісно взаємодіють між собою у процесі підтримання показників внутрішнього середовища — гомеостазу. Основоположники вчення про гомеостаз — К. Бернар і В. Кеннон. Останній представляв підтримання гомеостазу як вироблену у процесі еволюції та спадково закріплену властивість організму адаптуватися до умов навколишнього середовища. Залежно від особливостей і тривалості дії факторів, що дестабілізують гомеостаз, він розділив адаптивні реакції на короткочасні і довготривалі. Ті й інші, на думку В. Кеннона, формуються на основі механізмів гомеостазу, які можуть бути локальними, системними і підтримуються на рівні цілісного організму. Організм є відкритою системою, що постійно обмінюється речовиною й енергією з навколишнім середовищем. У цьому обміні та підтримці сталості внутрішнього середовища беруть участь усі органи, системи, процеси й фізіологічні механізми. їх підтримують шкіра, селезінка, печінка, бар’єрна та імунна системи. Гомеостаз підтримується механізмами кількох рівнів, що властиво ієрархічним системам. У разі відхилення параметра від середнього показника одразу ж вмикаються компенсаційні механізми, які гасять відхилення. Зовнішня і внутрішня будова кожного органа відповідає його функціям. Порівняйте взуття маленької дитини зі своїм: розміри ступні дуже відрізняються. У маленької дитини маса тіла є значно меншою, ніж у юнака чи дівчини, тому для підтримання рівноваги тіла під час перебування у вертикальному положенні, ходіння чи бігу площа поверхні ступні дорослішої людини має бути більшою, інакше функція не виконуватиметься.... |
Постембріональний розвиток
- 18-11-2021, 22:12
- 481
| Час, відведений живому організму на реалізацію його генетичної програми, прийнято називати постембріональним розвитком (постембріональним онтогенезом) (мал. 139). Це період життя людини від моменту народження до смерті. У процесі еволюційного розвитку людини змінюється її онтогенез (індивідуальний розвиток). Для людини як біологічного виду характерне збільшення тривалості внутрішньоутробного періоду, сповільнення статевого дозрівання, поява перехідного періоду — клімаксу — між періодами статевої зрілості і літнього віку. Період новонародженості характеризується різкою зміною умов існування організму в зв’язку з переходом від внутрішньоутробного розвитку до життя в зовнішньому середовищі. У цей період організм є особливо вразливим. Період грудного віку особливий тим, що організм отримує основну масу поживних речовин із грудним молоком. У ньому є деякі антитіла, які забезпечують пасивний імунітет новонародженого. У період раннього дитинства в малюків поліпшується координація рухів, вони вчаться розмовляти, викладати думки і вимоги, активно цікавляться навколишнім світом. У цей період статеві ознаки мало виражені, тому інколи буває важко розрізнити, хлопчик це чи дівчинка. Починають формуватися вигини хребта, велика рухомість суглобів (мал. 140). Період першого дитинства характеризується тим, що в дитини постійно виникають запитання. Дитина-«чомусик» у цьому віці не заспокоюється, поки не почує відповіді на запитання, яких у неї безліч. Найбільш відповідальний період постнатального розвитку — статеве дозрівання, що включає друге дитинство, підлітковий і частково юнацький вік. У цьому періоді виділяють дві фази: ранню і зрілу. Рання фаза починається в дівчаток у 7 років, у хлопчиків — у 8 років. У цей час відбувається дозрівання в корі наднирників андрогенів, спостерігається також посилення секреції стероїдів, що є продуктами їх обміну. Андрогени стимулюють скелетне та статеве дозрівання.... |
Запліднення. Внутрішньоутробний розвиток
- 18-11-2021, 22:11
- 472
| Запліднення. Під час статевого акту сперма потрапляє у піхву, а потім у фаллопієві труби. Сперматозоїди зберігають рухливість у жіночих статевих шляхах до шести діб, а здатність до запліднення — до 48 годин. Вони здатні запліднювати яйцеклітину тільки після того, як проведуть у статевих шляхах декілька годин. У цей час змінюються властивості акросоми, що робить можливим запліднення. За допомогою ферментів акросоми відбувається руйнування оболонок яйцеклітини. Після того, як у яйцеклітину проникне ядро сперматозоїда, її оболонка змінюється так, що перешкоджає проникненню в неї інших сперматозоїдів. Хвіст сперматозоїда розсмоктується. Проникнення сперматозоїда в яйцеклітину є остаточним етапом її дозрівання. Після злиття ядер статевих клітин утворюється зигота, у якій відновлюється диплоїдний (подвійний) набір хромосом. У зиготі є 23 хромосоми яйцеклітини та 23 хромосоми сперматозоїда. Саме в цей час генетично закладається стать майбутньої дитини. До речі, вона залежить від статевої хромосоми, що знаходиться в ядрі сперматозоїда. Якщо це Х-хромосома, то народиться дівчинка, якщо Y-хромосома — хлопчик. Запліднена яйцеклітина рухається по матковій трубі до матки, де відбувається її закріплення у стінці матки. Цей процес називається імплантацією. Він триває 7-10 днів. Із цього часу починається вагітність. Вона триває 280 днів (40 тижнів). Вагітність поділяють на три триместри, упродовж яких відбуваються зміни в будові та функціонуванні і жіночого, і нового організму.... |
Будова та функції жіночої статевої системи. Статеве дозрівання організмів
- 18-11-2021, 22:10
- 771
| Будова та функції жіночої статевої системи. Жіноча статева система, як і чоловіча, виконує генеративну функцію — утворення статевих клітин (яйцеклітин) та ендокринну — виділення статевих гормонів (мал. 131). Але особливістю жіночої статевої системи є ще одна функція, вона забезпечує внутрішньоутробний розвиток плода. До складу системи входять статеві залози — яєчники, статеві шляхи, завдяки яким відбувається рух та злиття статевих клітин та молочні залози. Яєчники — це парні статеві залози, у яких утворюються яйцеклітини виробляються естрогени і прогестерон. До жіночих статевих органів належать малі та великі соромітні губи, які захищають внутрішні структури, клітор, що є органом чуття. Піхва — нижня частина репродуктивного шляху, виконує функцію родового каналу. Матка має грушоподібну форму і здатна розтягуватися. Вона призначена для виношування плода. Саме тут він знаходиться впродовж усього внутрішньоутробного розвитку, де має захист та забезпечується всіма поживними речовинами. Маткові труби забезпечують проходження яйцеклітин від яєчників до порожнини матки, а також зустріч зі сперматозоїдами та запліднення. Молочні залози є видозміненими потовими залозами (мал. 132). Вони призначені для продукування молока, яким вигодовується маля. На верхівці молочної залози розташований сосок, що має велику кількість епітеліальних зроговілих пігментованих клітин. Тут знаходиться багато чутливих рецепторів, що пов’язані з рефлекторним виділенням молока.... |
Будова та функції чоловічої статевої системи
- 18-11-2021, 22:09
- 818
| Репродуктивна система являє собою сукупність органів, що забезпечують виконання репродуктивної функції, зокрема утворення статевих клітин — сперматозоїдів і яйцеклітин. Як зазначалося раніше (урок 58) ця система виконує і ендокринну функцію, що проявляється у виділенні статевих гормонів, які впливають на розвиток статевих органів та деяких фізіологічних систем. Чоловіча та жіноча системи статевих органів складаються зі статевих залоз та додаткових органів, що забезпечують утворення статевих клітин, їх злиття у процесі запліднення, проходження початкових етапів розвитку нового організму. Будова та функції чоловічої статевої системи. Чоловіча статева система складається з парних сім’яників, сім’явиносних шляхів, придаткових залоз, сім’яних міхурців, передміхурової залози і статевого члена. Сім’яники забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію. Сім’явиносні шляхи сприяють транспорту сперматозоїдів. Придаткові залози створюють оптимальні умови для дозрівання та транспортування сперматозоїдів. Сім’яники (яєчка) — це парні статеві залози, в яких утворюються сперматозоїди (чоловічі статеві клітини). У них також виробляється тестостерон — чоловічий статевий гормон. До складу сім’яників входять трубочки — звивисті сім’яні канальці. Довжина одного канальця може становити 50-80 см, а загальна їх довжина сягає 250-400 м. Саме в них утворюються сперматозоїди. Клітини, що розміщені між сім’яними канальцями секретують чоловічі статеві гормони — андрогени, а саме тестостерон. Поруч із сім’яниками розташовані придатки яєчок. У них відбувається дозрівання сперматозоїдів. Секрет придаткових залоз разом зі сперматозоїдами утворює сперму (сім’яну рідину). Яєчка з придатками знаходяться у шкірно-м’язовому мішку — мошонці. Від яєчок відходять сім’явиносні протоки, якими сперма рухається до статевого члена (мал. 128).... |
Порушення діяльності імунної системи
- 18-11-2021, 22:09
- 316
| Імунітет виникає не проти всіх хвороб. При вроджених чи набутих дефектах імунної системи виникають захворювання — імунодефіцитні, аутоімунні та алергічні. Розглянемо деякі з цих захворювань. Імунодефіцитні хвороби пов’язані з порушенням діяльності імунної системи, у результаті чого інфекційні захворювання часто повторюються і перебігають важче, ніж зазвичай. Такі хвороби можуть бути вродженими (спадковими) і набутими. Зі спадковим імунодефіцитом людина народжується. Таких хвороб є небагато і їх лікуванням займаються педіатри. Набутий імунодефіцит може бути викликаний хворобою або чинниками зовнішнього середовища (ліки, стрес, радіація). Одні хвороби можуть викликати незначне порушення, інші ж повністю позбавляють здатності боротися з інфекцією. Порушити діяльність імунної системи може і незбалансоване харчування, оскільки веде до дефіциту білків, вітамінів, мікроелементів. Якщо маса тіла стає на 70 % меншою від нормальної, то імунна система неодмінно страждає. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), викликає захворювання синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Цей вірус руйнує лейкоцити, які повинні знищувати бактерії, віруси, гриби, що веде до зниження опірності організму. Вся світова спільнота приділяє увагу СНІДу — хворобі, що охопила більшість країн і є загрозою для кожної людини. На сьогодні, за даними ООН, кількість людей у світі, що живуть зі СНІДом, близько 40 млн, з них більше 1,5 млн — діти. Понад 20 млн осіб уже померло. Європейськими «лідерами» за кількістю хворих є Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Велика Британія. У світі перше місце з поширення ВІЛ належить центральноафриканським країнам. Друге місце посідають Сполучені Штати Америки.... |
Вилочкова залоза. Імунна система. Імунітет
- 18-11-2021, 22:08
- 379
| Імунна система є власним охоронцем кожної людини, яка захищає її від факторів зовнішнього середовища, і знешкоджує сторонні тіла, що є у внутрішньому. Вона об’єднує органи та системи для захисту організму від хвороботворних мікроорганізмів, розпізнає і знищує «чужинців», що пробралися ззовні, а також свої змінені клітини. Знищуються бактерії, віруси, найпростіші, токсини, власні пухлинні клітини і т.д. Усі вони є чужорідними утвореннями або антигенами. Імунна система включає органи, що забезпечують реакції захисту. Такими органами є вилочкова залоза (тимус), червоний кістковий мозок, лімфатичні вузли, селезінка, лімфатичні вузлики шлунково-кишкового тракту. Їх поділяють на центральні та периферійні. Центральними є червоний кістковий мозок та тимус. Усі інші органи є периферійними органами імунної системи. Згадайте, яку функцію виконує червоний кістковий мозок? Майже всі згадувані органи ми розглядали. А от про вилочкову залозу ви чуєте вперше. Її зараховують до ендокринної системи. І в той самий час вона є центральним органом імунної системи. Вилочкова (загрудинна) залоза (тимус) розташована позаду грудини і складається з двох часток, не розділених до кінця. Частки складаються з двох типів клітин: залозистих і кровотворних. Клітини утворюють кірковий та мозковий шари. Найбільшої маси тимус досягає в ранньому дитячому віці та до періоду статевого дозрівання (до 37,5 г). У віці понад 16 років маса залози поступово зменшується. Вікова атрофія проявляються поступовою заміною паренхіми жировою тканиною, а також зменшенням кількості лімфоцитів, особливо в кірковій речовині. У віці 50-90 років маса залози становить близько 15 г. Навіть у похилому віці лімфоїдна тканина вилочкової залози повністю не зникає, залишаючись у формі острівців, оточених жировою тканиною. Ці процеси контролюються клітинами кори наднирникових залоз — глюкокортикоїдами. Вилочкова залоза відіграє основну роль у створенні клітинного імунітету.... |
Надниркові, підшлункова та статеві залози. Їх гормони
- 18-11-2021, 22:07
- 360
| Ключові слова: мінералкортикоїди, глюкокортикоїди, статеві гормони, адреналін, норадреналін, інсулін, глюкагон, тестостерон, прогестерон. Надниркові залози людини розташовані на верхніх полюсах кожної з нирок (мал. 123). Права має трикутну форму, ліва — форму півмісяця. Маса обох залоз становить 10-14 г. У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню — мозкову. Гормони, що продукуються кірковою речовиною, належать до кортикостероїдів. їх виділяють три групи: мінералкортикоїди; глюкокортикоїди; статеві гормони. До мінералкортикоїдів належить альдостерон. Він сприяє затримці Na+, виділенню К+ та Н+ і вторинній затримці води. Таким чином, цей кортикостероїд бере участь у підтриманні об’єму крові та артеріального тиску. Підвищення альдостерону веде до збільшення об’єму плазми, набряків, зростання тиску.... |
Залози внутрішньої секреції: щитоподібна залоза, прищитоподібні залози. Їх гормони
- 18-11-2021, 22:07
- 395
| Щитоподібна залоза розміщена спереду дихального горла і з боків гортані. Складається вона з двох часток і перешийка (мал. 120). Залоза пронизана кровоносними і лімфатичними судинами. Її маса — 30-40 г. Вона продукує гормони тироксин та трийодтиронін, до складу яких уходить Йод. Під впливом цих гормонів прискорюється серцебиття, підвищується обмін речовин, збуджується центральна нервова система. Йодовмісні гормони підвищують поглинання кисню тканинами, що веде до прискорення окисних процесів та зменшення глюкози в них. Відповідно зменшується кількість глікогену в печінці та підвищується окиснення жирів. Тироксин та трийодтиронін є схожими за дією, але тироксин має триваліший вплив і довше знаходиться в організмі. При недостатньому надходженні Йоду активніше синтезується трийодтиронін, оскільки для синтезу цього елемента необхідно менше. У нормі тироксину в організмі більше в 4 рази. Особливо необхідними є ці гормони для формування та функціонування нервової системи та регулювання діяльності інших ендокринних залоз. Тироксин активізує окисні процеси в мітохондріях, що зумовлює посилення енергетичного обміну, прискорює обмін білків, жирів і вуглеводів, регулює основний обмін. Тироксин у невеликих дозах сприяє синтезу білка, а у великих — призводить до інтенсивного розпаду білків, жирів та вуглеводів, підвищує збудливість нервової системи, прискорює рухові реакції. Особливо важливою роль гормона є в розвитку плода, у процесах росту і диференціювання тканин.... |
