Материні рушники

Пам'ять ревно зберігає минуле. Крізь призму багатьох років найчастіше згадуються, коли мати бралася за ремесло святкове, яке «душу гріло і возвеличувало». Бо з-поміж усіх нескінченних сільських робіт мати над усе любила вишивати. Коли вона брала до рук шматок вибіленого полотна, голку і кольорові нитки «муліне», то спочатку все було непримітне і буденне. За кілька вечорів те полотно під її вправними пальцями перетворювалося у вогнисту парчу, яка палахкотіла, переливалася усіма барвами, а вишиті дивовижні птахи, здавалося, ось-ось злетять-випурх-нуть з маминих долонь і затріпочуть крилами. Господи, яке ж то диво — вправні мамині руки!
Вишивала мати, як пояснювала, відповідаючи на надокучливі запитання сусідів, «бо щоб красиво було». Вишивала, аби потішити гарною сорочкою-вишиванкою батька. Вишивала, бо хата без гаптованих рушників — «підсліпувата і невесела». Вишивала й тоді, коли радість перехлюпувалася з душі і коли не можна було не відгукнутися на щастя сусідської родини, у якій колишній десятикласниці Юльці підійшла пора виходити заміж, і «тут уже без вишитих рушників для сватів ну ніяк»
(За Л. Косиченком; 160 сл.).

Завдання
1. Випишіть слова, утворені префіксальним способом, складні слова. Поясніть орфограми.
2. Випишіть речення з цитатами. Поясніть пунктограми.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Вишивала, коли було важко на серці, якщо треба було прогнати печаль, коли журба і туга ставали нестерпними і їм треба було давати вихід з переобтяженої болем душі, бо мовчки несила було терпіти.