Мереживо

Здавалось, далі пливти нема куди. Спереду Дніпро мов спинився в несподіваній затоці, оточений праворуч, ліворуч і просто зелено-жовтими передосінніми берегами. Але пароплав раптом звернув, і довга спокійна смуга річки простяглася далі до ледве помітних пагорбів на обрії.
Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок. Хлопець поволі глянув по ближчих берегах і трохи збентежився: на повороті праворуч виникло село, приховане доти за лукою. Серпневе сонце стирало бруд з білих хаток, мережило чорні шляхи, що гналися в поле і зникали десь посинівши, як річка. І здавалось, що той зниклий шлях, з'єднавшись з небом у безмежній рівнині, другою галуззю вертався знову до села, несучи йому ввібраний простір. А третій шлях брав до села свіжину Дніпра. Воно спало серед сонячного дня, і таємниця була в цьому сні серед стихій, що живили його своєю міццю. Тут, при березі, село здавалось питомим витвором просторів, чарівною квіткою землі, неба й води
(За В. Підмогильним; 160 сл.).

Завдання
1. Випишіть прислівники. Поясніть орфограму.
2. Випишіть речення з порівняльними зворотами. Поясніть пунктограму.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок.