Першохрам

У центрі Києва, там, де починається Володимирська вулиця, де гостинно зустрічає відвідувачів історичний музей, є невеличкий клаптик заповідної землі. Ця місцина має давню назву — Старокиївська гора. Навколо височить багатоповерхові сучасні будинки, а тут — оксамитовий килим зеленого різнотрав'я. На ньому, наче креслення, викладено з камінчиків обриси будівель, що колись прикрашали цю землю. Красивий він, цей куточок нашого міста, у будь-яку пору року, та особливо — у літнє надвечір'я! Коли починаються сутінки, на Старокиївській горі тиша, тільки вітерець приносить з Подолу переспів дзвонів Фролівсько-го монастиря: вітерець погойдує трави, і, здається, вони стиха про щось шепочуть. Може, згадують давнє минуле?
Надвечір'я. Тиша на Старокиївській горі. Останні промені сонця осявають великий кам'яний хрест, що височить на оксамитовому килимі різнотрав'я. Хрест — пам'ятник киянам, які 6 грудня 1240 року загинули під уламками свого храму. На хресті напис: «Єдину чашу смертную пиша вси вкупе мертвий лежаша». Уклонімося цьому пам'ятнику і згадаймо, що встановлено його на тому заповідному місці, де височили колись стіни церкви Богородиці Десятинної
(За П. Утевською, Н. Сазоновою; 158 сл.).

Завдання
1. Випишіть слова на правопис ненаголошених голосних. Поясніть орфограму.
2. Випишіть речення з тире. Поясніть пунктограму.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Коли починаються сутінки, на Старокиївській горі тиша, тільки вітерець приносить з Подолу переспів дзвонів Фролівського монастиря: вітерець погойдує трави, і, здається, вони стиха про щось шепочуть.