Час Відродження

Час Відродження — прекрасний час. Він підіймає раба з колін, надихає немічного, з боягуза робить героя, з натовпу — народ. Після початкової ейфорії, витвореної здобуттям державної незалежності, постає природне питання: як бути, з ким бути, куди йти? Не менш фундаментальною є і проблема: що з минулої спадщини варто використати для розбудови нації та держави, з якими культурами минулого слід вступати в активний діалог.

Ми звичайно звертаємо обличчя до Тараса Шевченка — у кого, як не в національного пророка шукати істину? Наш погляд зупиняється на звершеннях християнсько-козацької республіки — Запорозької Січі: якщо їхній устрій та звичаї викликали подив і повагу цивілізованої європи, то чому для нас вона не повинна слугувати надихаючим прикладом?
Менш звичним є звернення до діянь попередників Київської Русі — антів, венедів, роксоланів. Подекуди думка лише ще далі — до часів сарматських, скіфських, кіммерійських, арійських, трипільських тощо. І тут постає чимало проблем, пов'язаних з коректністю використання того чи іншого матеріалу, інтерпретацією здобутих фактів
(За В. Крисаченком; 155 сл.).

Завдання
1. Випишіть слова іншомовного походження. Поясніть орфограми.
2. Випишіть речення з тире. Поясніть пунктограму.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Не менш фундаментальною є і проблема: що з минулої спадщини варто використати для розбудови нації та держави, з якими культурами минулого слід вступати в активний діалог.