Священні садиби

Ох, як любив вас, священні садиби в Україні... Ви вже позникали, але моя уява тримає вас цілими, аби завдати більше горя кругом осиротілому серцю... Тільки з-за ваших тинів, тільки з-за ваших садків я чув дівочі голоси, що збуджували в моїм дитячім єстві ті почуття, з якими я, уже вирісши, пішов у життя, неначе дурний багач із золотими грішми на базар... Але який, походивши по ньому й не знайшовши того краму, що хотів купити, повертається в оселю своєї самоти з певністю, що вже й не знайде бажаного в житті...
Але що там священні садиби, коли он хутір наш убогий, але прекрасний осідок людський, як постав він під опівнічно низькими небесами з високою мрією і сподіваннями. Що з ним уже управники різні, власті видворяли, під закони різні свої його тиснуті, а він же під закони і не тиснувсь. А подолати одразу не могли. Так свої ж поселяни недалекі й додовбували, добивали. Нема ворога злішого, кажуть, як колишній друг. А так і тут воно було
(За А. Кондратюком; 162 сл.).

Завдання
1. Випишіть дієприслівники. Поясніть орфограму.
2. Випишіть речення з відокремленими обставинами. Поясніть розділові знаки.
3. Виконайте синтаксичний розбір речення Але що там священні садиби, коли он хутір наш убогий, але прекрасний осідок людський, як постав він під опівнічно низькими небесами з високою мрією і сподіваннями, а також на очах одного покоління поруйнованим став.