§ 25. ЯПОНІЯ. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

Що характерно для постіндустріальної економіки?

У яких секторах світового господарства Японія є лідером?

• Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Підтвердженням того, що Японія одна з найрозвинутіших держав світу, є такі показники: частка країни у світовому ВВП становить близько 8 %, а у світовому промисловому виробництві - 12 %. Чинниками, які визначають економічний розвиток Японії та оригінальність її економічної моделі, є історичні умови розвитку, рішучість у проведенні економічних реформ і їхня ефективність, специфіка соціальних відносин, які склалися всередині країни між урядом, бізнесом і рештою населення.

Модель сучасного господарства Японії є корпоративно-ієрархічною. Вона характеризується активною участю держави в економічних процесах.

У другій половині XX ст. Японія була другою економікою у світі і прикладом із розвитку економіки для сусідів. У 1968 р. країна посіла друге місце у світовому рейтингу ВВП, і такі сусіди, як Республіка Корея і Тайвань, переймали японський досвід у своєму розвитку (Корея копіювала структуру японських компаній, а Тайвань повторив аграрну реформу). На початку 1980-х рр. Японія за розвитком технологій випередила навіть США. Явище стрімкого зростання японської економіки з середини 1950-х навіть отримало назву «японське економічне диво».

На 2016 р. японська економіка за обсягом ВВП посідала четверте місце у світі і друге серед азійських країн (мал. 49). Вона входить до «Великої двадцятки» (G-20).

Японія перебуває на постіндустріальному етапі розвитку, для якого характерна високорозвинена промисловість, але провідною сферою є третинний (невиробничий) сектор: сфера послуг, фінанси тощо (мал. 50).

• Домінуючі складники третинного сектору. Японія має розвинену сферу послуг, у якій створюється до 63 % ВВП, а основними її компонентами є торгівля, транспорт, телекомунікації, банківська сфера, туризм тощо. Це свідчить про постіндустріальний етап розвитку країни. Добре і широко в країні розвиваються фінансова і торговельна інфраструктура, а морський флот за тоннажем посідає друге місце у світі. Стабільність банківської сфери засвідчує те, що японська єна є однією з найстійкіших валют світу. А столиця Японії Токіо є найбільшим в Азійсько-Тихоокеанському регіоні валютно-фінансовим центром, проте поступається іншим світовим центрам, як-от Нью-Йорку і Лондону.

Мал. 49. Показник ВВП Японії на кінець 2015 року, за даними МВФ (трлн дол.)

Мал. 50. Структура ВВП Японії, за даними Світового банку (%)

Японія є однією з потужних туристичних країн свого регіону, хоча японці й самі дуже люблять подорожувати. Тут розвиваються різні види туризму, а особливо діловий, пізнавальний і рекреаційний.

• Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Промисловість Японії є добре розвинутим сектором економіки (виробляє до 35 % ВВП країни). Вона представлена переважно наукоємними виробництвами, які базуються на новітніх технологіях. Основними виробництвами промисловості є машинобудування (автомобілебудування, суднобудування, виробництво електронної техніки), чорна металургія, хімічна промисловість. Японія перебуває серед світових лідерів за виробництвом чорних металів, електроенергії, автомобілів, суден і комп’ютерної техніки (на її частку припадає 50 % світового виробництва кораблів, до 20 % роботів, телевізорів, побутової техніки).

Промисловість країни активно пов’язана зі світовими ринками. Для її потреб імпортують 97 % необхідного вугілля, 99 % нафти і залізної руди, 60 % лісу, 100 % фосфатів, бокситів, бавовни, вовни. На експорт іде половина вироблених автомобілів, майже 90 % годинників, 75 % копіювальних машин та іншого офісного обладнання, 75 % побутової електроніки (відеокамери, плеєри, цифрові фотоапарати, телевізори тощо), понад 70 % верстатів. 40 % експорту країни становлять автомобілі. Останні три десятиліття Японія входить до десятки світових автовиробників (мал. 51).

Японські товари і бренди є одними з найвідоміших і найдорожчих у світі. Прикладом можуть бути Toyota (найбільша автомобілебудівна компанія у світі), Nikon, Sony, Panasonic, Nintendo (виробники сучасної техніки й оптики) тощо (мал. 52).

• Традиції і технології у сільському господарстві. Сільське господарство має вагоме місце в господарстві країни, хоча його частка у створенні ВВП нині знизилася до 2 %. Сільськогосподарські землі країни дуже обмежені й регіонально роздроблені. Тому основою сільськогосподарського виробництва є дрібні селянські господарства. Середній розмір фермерського господарства - трохи більше одного гектара площі.

Мал. 51. Виробництво автомобілів (2015 р.)

Мал. 52. Найдорожчі бренди (млрд дол.)

Найважливішими регіонами є рівнина Канто (поблизу Токіо), рівнина Нобі (поблизу Нагої) і регіон Канзай (район Осаки).

В агропромисловому комплексі країни зайнято майже 25 % економічно активного населення, і лише 6 % з них - у сільському, лісовому господарстві і рибальстві.

Оскільки в країні недостатньо оброблюваних земель, уряд вживає заходи для їхнього максимально ефективного використання. Значні кошти вкладають у створення нових високоврожайних сортів рису й інших культур, механізацію й автоматизацію аграрного виробництва, терасування й іригацію ґрунтів тощо. Так, вирощування рису має найвищу у світі врожайність. Тут вирощують кавуни незвичної квадратної форми, які популярні вже 30 років поспіль (мал. 53).

Близько 90 % сільськогосподарських угідь використовують для вирощування продовольчих (в основному зернових) культур. У сільському господарстві виділяють три головні напрямки: рисосіяння, плодоовочівництво і тваринництво (розведення великої рогатої худоби, свинарство і птахівництво).

Значного поширення в країні набула аквакультура - діяльність із штучного розведення, утримання і вирощування водних організмів. У штучних водоймах і на затоплених рисових полях розводять рибу, у спеціальних акваріумах вирощують морські водорості, у мілководних затоках - мідії, устриці й креветки. Загалом, морепродукти - надзвичайно важливий компонент японської національної кухні.

Що стосується територіальної організації сільськогосподарського виробництва, то в країні сформувалися чітко виражені зони приміської і зональної спеціалізації. Важливою зоною приміської спеціалізації (м’ясо, молоко, овочі, фрукти, квіти) є територія мегалополіса Токайдо. «Рисовий пояс» сформувався на північному сході й узбережжі Японського моря. Ареали субтропічного землеробства склалися на тихоокеанському узбережжі південних островів Сікоку і Кюсю. На молочному тваринництві й буряківництві спеціалізується північний схід острова Хоккайдо. А овочі й фрукти вирощують у центральних високогірних районах країни.

Перебуваючи в ранзі великої морської держави, Японія посідає провідне місце у світі щодо вилову риби (близько 12 млн тонн щорічно).

• Транспортна система країни. Транспорт має важливе значення як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях країни. У країні розвинуті всі види транспорту, за винятком річкового і трубопровідного. Переважна кількість внутрішніх перевезень здійснюється автомобільним, залізничним і морським транспортом. Зовнішні вантажні перевезення - виключно морським, а пасажирські - повітряним транспортом.

Особливістю транспортної сітки країни є складність у будівництві шляхів. Гірська місцевість передбачає спорудження великої кількості тунелів (зокрема, і підводних) і мостів. Обмеженість території робить високою ціну на землю. Проте, незважаючи на це, у країні сформувалася густа сітка звичайних і швидкісних автомобільних і залізничних шляхів, що з’єднують усі важливі економічні регіони країни.

Мал. 53. Незвичної форми японські кавуни

Найбільшими морськими портами є Токіо, Кобе, Осака, Йокогама, Кавасакі, Нагоя, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі.

• Характерні риси просторової організації господарства. Провідним районом урбанізації і промислового виробництва є Тихоокеанський промисловий район (мал. 54). У ньому виділяють Східний район (Токіо-Йокогама-Кавасакі), район Канзай (Осака-Кобе-Кіото) і промислові територіальні регіони з центрами Нагоя і Кітакюсю. Тут знаходяться найбільші технопарки і технополіси країни. Найвідомішим з них є технополіс Цукуба - нове місто науки, яке побудували спеціально з цією метою за 60 км на північний схід від Токіо. Він є найбільшим у країні центром наукових досліджень і розробок.

Ще одним центром науково-технічних досліджень країни є острів Кюсю. Раніше він був відомий видобутком вугілля і металургією, сільським господарством і рибальством. А вже в 1970 рр. поступово став осередком наукоємних виробництв - найпередніше напівпровідників, інтегральних схем. Тут створено шість окремих технополісів. Тому цей острів часто називають Кремнієвим островом.

• Зовнішні економічні зв’язки. Сучасна Японія має розширену структуру зовнішньоекономічних зв’язків. Географічним пріоритетом у зовнішній торгівлі для Японії є насамперед країни Азійсько-Тихоокеанського регіону. Вони є як джерелом сировини, так і ринком збуту готової продукції. Як уже зазначалося в попередньому параграфі, найбільшими партнерами за експортом (понад 50 %) є країни Китай, Республіка Корея, а також США. Основною продукцією, що вивозиться, є транспортні засоби, напівпровідникові прилади, автомобілі, хімікати, риба і рибопродукти. Японський імпорт становить переважно паливо, різні руди, продукти харчування, окремі хімікати, цивільні літаки, тканини тощо. Основними партнерами з імпорту є ті самі країни й Австралія.

• Міжнародні зв’язки України з Японією. Нині Україна не має значних економічних відносин із Японією. Це пояснюється як географічною віддаленістю країн, так і низькою інвестиційною привабливістю нашої країни. Проте як Україна, так і Японія шукають шляхи зближення. Так, упродовж наступних десяти років реалізовуватимуться дослідницькі проекти у межах ЧАЕС. Також з’явилися нові можливості залучення в українську економіку пільгових кредитів з Японії і вигідних інвестицій. Окрім того, японські фірми беруть участь у розбудові транспортної інфраструктури України. Закладені проекти з будівництва українських супутників і ракетоносіїв для Японії. Співпрацюють країни на спільному підприємстві з виробництва автобусів «Богдан».

Мал. 54. Промислові і сільськогосподарські райони Японії

ГОЛОВНЕ

Частка Японії у світовому ВВП становить близько 8 %, а у світовому промисловому виробництві - 12 %.

Господарство Японії залежить від імпортних енергоносіїв, сировини і продуктів харчування. В Японії 63 % ВВП створюється сферою послуг, 35 % - промисловістю, лише 2 % - сільським господарством.

У структурі промисловості країни переважають наукоємні виробництва.

Сільське господарство має вагоме значення для господарства країни, хоча частка сільськогосподарської продукції у створенні ВВП нині знизилася до 2 %.

Провідним районом урбанізації і промислового виробництва є Тихоокеанський промисловий район.

Основними зовнішньоекономічними партнерами Японії є країни Азійсько-Тихоокеанського регіону і США.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Порівняйте особливості розвитку промисловості і сільського господарства Японії.

2. Поясніть, як дефіцит природних ресурсів вплинув на економічний розвиток країни.

3. Користуючись картами атласу, поясніть особливості розміщення промисловості Японії. Назвіть найбільші промислові центри і їхню спеціалізацію.

4. Оцініть особливості сучасного стану українсько-японських відносин. Накресліть перспективи цих відносин на найближчий час.

5. Складіть візитівку Японії.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно