Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість. Сільське та лісове господарство
- 1-01-2022, 10:53
- 546
10 Клас , Географія 10 клас Масляк, Капіруліна, Бродовська (рівень стандарту)
§ 8. Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість. Сільське та лісове господарство
1. Які види промислового виробництва належать до первинного сектора економіки?
2. Наскільки економічно вигідно розвивати лише первинний сектор економіки?
1. Особливості економіки країн Європи. Більшість держав регіону належать до постіндустріальних, економічно високорозвинених. Найвищий рівень розвитку у валовому відношенні характерний для чотирьох держав так званої «великої сімки» — Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії. Однак не треба забувати, що в розрахунку ВВП (внутрішній валовий продукт) на душу населення до найрозвинутіших і найбагатших держав світу належать Люксембург, Норвегія та Швейцарія. У 2016 р. країни ЄС виробили майже 23 % глобального світового ВВП.
Назвіть і знайдіть на карті найбільш розвинені країни регіону.
За сферами виробництва ВВП країн ЄС розподіляється так: сфера послуг — 74,7 %, промисловість — 23,8 %, сільське господарство — 1,5 %. При цьому левову частку субсидій використовують саме в сільському господарстві країн ЄС.
Таблиця 5
Основні європейські корпорації
Регіон є найбільшим експортером та імпортером світу й батьківщиною багатьох корпорацій світового рівня (див. табл. 5). Найбільшими його торговельними партнерами є США, Китай, Швейцарія, Росія, Японія та Туреччина. Особливістю господарства сучасної Європи є його переважна орієнтація на виробництво масової продукції середньої складності, яка значною мірою спрямована на експорт: автомобілі й інші транспортні засоби, морські судна, верстати, електротехнічні вироби, а також високотехнологічна продукція.
Найбільші темпи економічного зростання у 2016 р. мали Ірландія, Румунія та Болгарія.
2. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість: основні райони видобування палива, рудної та нерудної сировини. Первинний сектор економіки не є головним в економіці більшості держав регіону й відіграє допоміжну роль, за винятком таких країн, як Молдова, Білорусь і Росія. Для перших двох держав важливим є сільське господарство, яке дає відповідно 14 і 9 % ВВП і в якому задіяні 34 та 10 % працездатного населення. Для Росії важливою статтею доходів є видобуток та експорт корисних копалин і лісу.
Основними видами мінеральної сировини, яку видобувають у регіоні, є нафта, газ, вугілля, руди чорних металів і нерудна сировина. Нафту й природний газ видобувають у Північному морі, Румунії й Україні, Поволжі та на Північному Кавказі Росії. В інших країнах їхні запаси й видобуток незначні. Поклади вугілля розміщені більш рівномірно. Вони є у Великій Британії, Франції, європейській частині Росії, Польщі, Іспанії, Німеччині, Бельгії та Україні. Найбільшу кількість вугілля видобувають у Польщі та на півночі Іспанії. Разом із кам’яним вугіллям видобувають і буре в Чехії, Болгарії та Угорщині.
Найбільше залізної руди видобувають в Україні, Швеції та Фінляндії, європейській частині Росії, Франції та центральній частині Великої Британії. Найбільшу кількість марганцевої руди видобувають в Україні.
Основними районами видобутку мідної руди є Скандинавські країни, Польща та Болгарія, бокситів — Румунія, Італія, Угорщина, Хорватія, Греція та Франція, поліметалевих руд — Польща. Український кристалічний щит, як одна з провідних металогенних провінцій світу, разом із Балтійським є перспективним районом розвитку видобувної промисловості Європи.
Окремі частини Європи мають значні поклади нерудної сировини. Провідними країнами за запасами й видобутком калійних солей є Німеччина, Польща, Франція та Україна. Кухонну сіль видобувають в Україні, Польщі, Франції, апатити — в Іспанії та Швеції. В Україні зосереджені значні поклади сірки, тут же видобувають графіт. Серед будівельних матеріалів виокремлюють знаменитий італійський мармур, українські габро та лабрадорит, облицювальне каміння Швеції та Фінляндії.
Треба зазначити, що тривалий час експлуатації багатьох родовищ копалин регіону призвели до значного їхнього виснаження.
3. Сільське господарство Європи. Характеризується насамперед переважно невеликою кількістю працівників і високою інтенсивністю. Агрокліматичні ресурси й природні умови регіону, наявність попиту та платоспроможного споживача, значні капіталовкладення та дотації в країнах ЄС сприяють розвитку сільського господарства в регіоні та зростанню експорту продукції з Франції, Іспанії, Італії, Болгарії та інших країн. У Європі фактично діють три основні зони сільського господарства, які використовують особливості природно-кліматичних умов конкретних територій. Північноєвропейський тип сільського господарства базується на інтенсивному тваринництві молочного напрямку та вівчарстві. Рослинництво тут відіграє допоміжну роль. Останнім часом дедалі більшого поширення набуває вирощування ягідних культур, адаптованих до прохолодного клімату (чорниці, лохини, ожини, малини, журавлини). Цю продукцію експортують у замороженому та переробленому вигляді.
Середньоєвропейський тип сільського господарства розвивається в більш комфортних природно-кліматичних умовах. Тут також домінує тваринництво, зокрема молочне скотарство (Швейцарія, Німеччина, Австрія, Франція), на природних пасовищах переважно з кінця березня до початку грудня, а в окремих районах і цілий рік. Його доповнює високоінтенсивне свинарство (Німеччина, Нідерланди, Велика Британія, Польща) і птахівництво (Франція, Бельгія, Нідерланди, Угорщина). Рослинництво спеціалізується на зернових, технічних і кормових культурах. Вирощують різноманітні овочі, цукрові буряки, картоплю, льон, коноплі й інші технічні культури. Урожайність зернових тут найвища у світі, а в Нідерландах вона в сприятливі роки сягає 90 ц з гектара.
Знайдіть на карті країни ЄС, які є найбільшими виробниками пшениці в регіоні. Поясніть особливості природних умов та оцініть агрокліматичні ресурси цих країн.
У південноєвропейських країнах в умовах середземноморського клімату, а також у посушливих гірських районах переважають пасовищне тваринництво, вирощування субтропічних культур, фруктів, олив і цитрусових. Вирощують також пшеницю, просо, в Іспанії та на півдні Франції — рис. Майже повсюдно поширене виноградарство, яке у Франції, Італії, Іспанії, Португалії має світове значення. В останні роки набуває поширення вирощування квітів. Не втратило свого значення культивування південних рослин, наприклад лаванди, шафрану, орегано, чаберу, естрагону та ін.
Основним виробником сільськогосподарської продукції в Європі й найбільшим її експортером серед країн цього регіону є Франція, яка разом із США є провідним постачальником продуктів харчування на світовий ринок. Україна та Франція знаходяться приблизно на одних географічних широтах, але кращі ґрунтові ресурси дають змогу Україні стати одним з основних постачальників сільськогосподарської продукції на світовий ринок.
Проаналізуйте дані діаграм (мал. 13) і зробіть відповідні висновки.
Мал. 13. Діаграми: а) країни-світові лідери з вирощування картоплі; б) динаміка зростання врожайності пшениці
4. Лісове господарство. У Європі загальна площа лісів становить 1,02 млрд га, або майже 45 % території. Лісистість у регіоні неоднорідна й варіюється від 0,3 % в Ісландії до 72 % у Фінляндії. У середньому на кожного жителя ЄС припадає понад 1 га лісу (мал. 14). Але в цілому Європа, за винятком європейської частини території Росії, Швеції, Фінляндії та Норвегії, не належить до лісонадлишкових територій. Ліси тут переважно слугують постачальниками кисню, відіграють водоохоронну й рекреаційну роль, захищають ґрунти від водної та вітрової ерозій. Треба зазначити, що за останні роки лісовідновлювальні роботи були поширені в Іспанії, Італії, Німеччині, Франції та Португалії. Великі масиви лісу щорічно втрачають через лісові пожежі в літню спеку, особливо на півдні Європи.
Додаткову інформацію про ліси країн Європи та світу можна знайти на сайті: fao.org/forestry/46203/en/ (ФАО — продовольча та сільськогосподарська організація ООН).
Основними галузями лісового господарства Європи є лісозаготівельна, деревообробна, лісохімічна та целюлозно-паперова промисловість. У країнах Скандинавії, європейській частині Росії, Білорусі та в Україні розвинута лісозаготівельна промисловість, а також лісопильна промисловість, яка орієнтується на наявні лісові ресурси.
Деревообробна промисловість Європи має значно більше територіальне поширення, ніж лісозаготівельна й лісопильна. У портових містах (Лондон, Роттердам, Гавр, Гданськ, Гамбург, Рига) на привізній сировині працює багато підприємств, які виготовляють фанеру, деревостружкові й деревоволокнисті плити, будівельні матеріали тощо. Орієнтація цієї галузі також залежить від поширення тих чи інших листяних порід дерев. Наприклад, для виготовлення фанери в основному використовують березу, а для виготовлення сірників — осику, тому це виробництво орієнтується на мішані ліси.
Меблева промисловість має декілька чинників розміщення: сировина, трудові ресурси та споживач. Найбільше вона розвинута в Скандинавських і Балтійських країнах чи, наприклад, у Середземноморських, де збережені давні традиції виготовлення якісних меблів. Або ж розвивається в найбільших міських агломераціях, де є масовий споживач меблів, наприклад у Німеччині чи Франції.
Мал. 14. Картосхема лісових ресурсів Європи
У лісохімічній промисловості використовують переважно відходи від переробки деревини — тирсу, гілки, кору, хвою тощо, і тому вона розвинута в основному на півночі Європи. Целюлозно-паперова промисловість теж переважно тяжіє до районів зосередження лісових ресурсів. До провідних світових виробників якісного паперу та паперової тари різного призначення належать Німеччина, Фінляндія та Швеція.
Більшість держав регіону постіндустріальні, економічно розвинуті. У 2016 р. країни ЄС виробляли майже 23 % світового ВВП: сфера послуг — 74,7 %, промисловість — 23,8 %, сільське господарство — 1,5 %.
Первинний сектор економіки більшості держав регіону відіграє допоміжну роль. Родовища корисних копалин у багатьох найбільш розвинених країнах регіону через тривалу експлуатацію значно вичерпані.
Сільське господарство характеризується невеликою кількістю працівників і високою інтенсивністю. Агрокліматичні ресурси й умови, наявність попиту та платоспроможного споживача, значні капіталовкладення та дотації в країнах ЄС сприяють розвитку й зростанню експорту його продукції. Лісистість країн Європи неоднакова: від 0,3 % в Ісландії до 72 % у Фінляндії. Ліси відіграють водоохоронну, рекреаційну роль, захищають ґрунти від водної та вітрової ерозій. Лісове господарство Європи — це лісозаготівельна, деревообробна, лісохімічна, целюлозно-паперова та меблева промисловість.
1. Знайдіть на карті країни, які є найбільшими торговельними партнерами європейських країн.
2. Використовуючи мал. 14, назвіть країни Європи з найменшими запасами лісу. Визначте причини низької лісистості в Ісландії та Великій Британії.
3. Проаналізуйте агрокліматичні ресурси й особливості спеціалізації сільського господарства країн Північної та Південної Європи.
4. Поясніть чинники розвитку лісової та деревообробної промисловості в Європі.
5. Яка зайнятість населення Європи в сільському господарстві?
6. Проаналізуйте наявність на полицях одного з магазинів харчових продуктів і напоїв, які зроблено в країнах Європи. Зробіть висновки.
Коментарі (0)