§ 15. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АЗІЇ

ПРИГАДАЙТЕ

1. На яких видах товарів і послуг традиційно спеціалізується Азія?

2. Як впливає етно-релігійний менталітет населення Азії на розвиток різних сфер господарства?

3. Завдяки яким чинникам економіка азійських країн стрімко розвивається і створює конкуренцію Європейському та Північноамериканському центрам світової економіки?

• Загальний господарський розвиток. Особливості природних умов, господарських пріоритетів населення, суспільно-політичний розвиток упродовж століть зумовили «мозаїчність» економічного простору Азії.

На відміну від Європи, азійські країни: слабше економічно пов’язані між собою; виробляють лише 42 % сукупного світового ВВП, хоча володіють величезними запасами різноманітних ресурсів; істотно відрізняються між собою за рівнями соціально-економічного розвитку (табл. 1).

Контрастність розвитку країн в Азії найбільша у світі. Тут є дуже заможні та впливові на світовому ринку країни (Японія, Ізраїль, ОАЕ, Катар, Бруней, Сінгапур) — з одним із найвищих рівнів життя населення (понад 35 тис. дол. на душу населення) та на противагу їм — найбідніші (Ємен, Афганістан, Таджикистан — менше 1 тис. дол.). Вирізняється також група держав, економіка яких розвивається дуже динамічно і які мають істотно вищий рівень розвитку господарства порівняно з іншими. До них належать Китай і держави, що одержали назву «нові індустріальні країни». Найбільш ізольованою і неінтегрованою є економіка КНДР.

Таблиця 1. Класифікація країн Азії за соціально-економічним розвитком

• Первинний сектор економіки. Незважаючи на бурхливий індустріальний розвиток в Азії, як і раніше, велике значення гірничодобувної промисловості й сільського господарства.

Особливо відзначається Азія у світовому видобутку вугілля (табл. 2), залізних (табл. 3) і марганцевих руд (Китай, Індія), олова (Малайзія, Індонезія, Китай, Таїланд і В’єтнам), бокситів (Індія), хромітових (Туреччина, Філіппіни), поліметалевих, нікелевих і мідних руд (Китай, Філіппіни, Індонезія тощо), калійної (Ізраїль, Йорданія) і кам’яної солі (Індія, Пакистан, Бангладеш). Однак головне, що визначає світове значення Азії в МПП, - видобуток та експорт нафти і природного газу (табл. 4).

Табл. 2. Найбільші видобувані вугілля в Азії, 2016 р.

Табл. 3. Найбільші видобувані залізної руди в Азії, 2015 р.

Табл. 4. Найбільші видобувані нафти в Азії, 2016 р.

Сільське господарство й досі залишається основною сферою економіки в більшості країн Азії (мал. 52), у ньому зайнята переважна кількість трудових ресурсів. Азійські країни є лідерами як за виробництвом основних продовольчих культур, так і за поголів’ям худоби. В Азії виділяються три великі сільськогосподарські регіони: рисосіяння (Східна, Південно- Східна і Південна Азія); субтропічного землеробства (узбережжя Середземного моря); пасовищного скотарства (пустелі Монголії та Аравії).

Селяни переважно малоземельні або навіть безземельні. На посушливих землях переважає екстенсивне землеробство, у високотехнологічних країнах Західної Азії, Японії, Китаї успішно ведеться інтенсивне землеробство із застосуванням новітніх агротехнологій.

Країни Азії вирощують переважну світову частку чаю, джуту, натурального каучуку, різноманітних спецій, тут широко розповсюджені посіви бавовнику (Індія, Пакистан, Туреччина, Центральна Азія), цукрової тростини (Індія, Китай, Філіппіни), олійних культур, у тому числі арахісу, рапсу, кунжуту (Індія, Китай, КНДР), сої (Китай, Республіка Корея, КНДР), маслин (Туреччина, Сирія, Ліван). Головна продовольча культура Азії - рис (90 % світового виробництва), менші обсяги вирощування пшениці (20 % світового виробництва) та кукурудзи. Важливе продовольче значення мають просо і зернобобові культури.

Тваринництво низькопродуктивне. У тих районах, де через складні природні умови неможливий розвиток землеробства (пустелі і напівпустелі, гори), головною сферою зайнятості є тваринництво кочового типу, що спеціалізується на розведенні овець, верблюдів, коней. У більшості густо- населених районів Східної Азії у великій кількості розводять свиней. Індія має найбільше поголів’я корів, однак через релігійну заборону їх не їдять, а лише використовують як тяглову силу. Як робочих тварин у країнах Південної і Південно-Східної Азії застосовують приручених слонів, а в Західній Азії - верблюдів і віслюків.

Мал. 52. Види традиційного агровиробництва в країнах Азії

Лісове господарство не отримало широкого розвитку в більшості близькосхідних країн через брак достатніх лісових ресурсів, які загалом в Азії становлять 12 % світових. Країни Азії дають 65 % світового експорту твердої деревини і майже 43 % світової заготівлі дров. Найбільші країни- експортери деревини - Індонезія, Малайзія, Філіппіни. Швидкими темпами росте випуск паперових і картонних виробів у Китаї, Таїланді, Південній Кореї, в Індії для виготовлення паперу використовується бамбук, а в Бангладеш - джут.

• Вторинний сектор економіки. Частка Азії у промисловому виробництві світу становить приблизно 1/3. За масштабами розвитку промисловості, а також спектром наявних у ній виробництв, виділяються три країни - Японія, Китай та Індія; за технологічним рівнем продукції, що виробляється, - Японія і НІК першої хвилі або «азійські тигри» (Республіка Корея, Тайвань, Сянган і Сінгапур).

Характерною особливістю індустріалізації країн Азії є перенесення із розвинутих країн Європи сировинномістких та екологічно небезпечних виробництв (хімічна промисловість, металургія) та сучасних працемістких виробництв (випуск побутової техніки, засобів зв’язку, суднобудування тощо) з метою здешевлення собівартості продукції.

В усіх країнах Азії домінуюча частка електроенергії виробляється на потужних ТЕС. Гідроенергетика наявна лише в обмеженому колі країн (Китай, Індія, Японія, Туреччина), де залучено лише 20 % гідропотенціалу. У цей час 7 країн Азії активно розвивають атомну енергетику (Вірменія, Індія, Іран, Китай, Пакистан, Республіка Корея, Японія). Планують уперше ввести в дію АЕС Туреччина, Йорданія, Таїланд, В’єтнам, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Саудівська Аравія. В азійських країнах широко застосовують джерела альтернативної енергетики, зокрема геотермальна (Філіппіни, Індонезія, Китай, Японія), вітрова (Китай, Індія), хвильова (Японія).

Великі металургійні підприємства створені в Індії (Бхілаї і Бокаро), Китаї (Аньшанський комбінат), Японії і Туреччині. Майже 49 % усієї сталі світу плавить Китай (до того ж споживає майже 1/2 всього прокату), 7 % - Японія, 5 % - Індія і 4 % - Південна Корея.

Найбільші сталеплавильні компанії світу належать Японії (Nippon Steel & Sumitomo Corp.), Китаю (Hebei, Baosteel) і Республіці Кореї (POSCO). Кольорова металургія представлена виплавкою олова (Китай, Малайзія, Індонезія, Таїланд), міді (Японія, Індонезія, Філіппіни), алюмінію (Китай, Індія, аравійські країни, табл. 5), свинцю і цинку (Японія, Китай).

Табл. 5. Країни-лідери Азії за виплавкою алюмінію (2016 р.)

У машинобудуванні переважають підприємства, що спеціалізуються на виробництві побутової техніки, електротехніки, радіоелектроніки, автомобілів і суден. З кінця XX ст. автомобілебудування почало поступово завойовувати азійські простори, і нині вже 10 країн Азії виробляють понад 52,1 млн авто (2016 р.). Найбільшими виробниками стали Китай (корпорації FAW, SAIC, Dongfeng), Японія (Toyota, Honda, Nissan, Mitsubishi Group), Республіка Корея (Hyundai, Kia, GM Daewoo Auto & Technology, SsangYong Motor Company та RenaultSamsung Motors). Нині майже все світове виробництво суден сконцентроване у трьох країнах - Республіці Кореї, Японії та Китаї. Саме ці країни щороку забезпечують 92-94 % світових постачань нового транспортного флоту. З великим відставанням від них іде група азійських країн, які розпочали розвивати національне суднобудування (Філіппіни, Тайвань, В’єтнам, Індія). Спеціалізацією азійського суднобудування є круїзні судна, судна для освоєння шельфу, танкери тощо.

За Азією міцно закріпилася слава світового виробника побутової техніки та електроніки. Японські бренди Panasonic, Sharp, Toshiba, Mitsubishi, Hitachi, Supra, Daikin, корейські гіганти Samsung, LG, китайські виробники Haier, TCL, Gree давно вже підкорили світові ринки.

Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива (перш за все азотні), побутову хімію, фармацевтичні препарати, полімерні матеріали (Японія, Індія, Китай, країни Близького Сходу). Легка промисловість є традиційною для всіх країн Азії. Випереджальними темпами вона розвивається в Китаї, який за сумарним випуском усіх видів тканин вийшов на І місце у світі. Спеціалізація галузі текстильної промисловості - виробництво бавовняних і шовкових тканин.

• Третинний сектор економіки. Останніми роками в структурі господарства азійських країн збільшується роль третинного сектору економіки. У розвинутих країнах Азії його частка вже достатньо велика (в Сянгані - 93 %, Сінгапурі - 74 %, Японії - 70 %, Ізраїлі - 69 % тощо). За обсягами виробництва різноманітних видів послуг у світі Японія поступається лише США. Токіо став третім за значенням (після Нью-Йорка і Лондона) фінансовим центром світу. Потужними регіональними фінансовими центрами є Сінгапур, Сянган, Шанхай, Мумбаї, Пусан.

Традиційно велике значення для економіки регіону має зовнішня торгівля. Частка Азії у світовому товарообігу становить близько 1/3, із 20 країн, що лідирують у світі за товарообігом, 8 розміщені в Азії (Китай, Японія, Республіка Корея, Сінгапур, ОАЕ, Індія, Тайвань, Саудівська Аравія). У товарній структурі експорту країн Східної, Південної і Південно-Східної Азії переважають промислові товари і сировина, країн Західної Азії - енергоносії.

Транспортна мережа країн Азії. У внутрішніх перевезеннях провідну роль відіграють залізниці (особливо в Китаї, Індії та Японії), а зовнішню торгівлю обслуговує морський транспорт. Найбільшими портами є комплекс Нінбо-Чжоушань (лідер у світі - 889 млн т), Шанхай (646 млн т), Сінгапур (575 млн т), а також Ціндао, Гуанчжоу, Сянган (Китай), Пусан і Кван’ян (Республіка Корея), Нагоя, Тіба, Токіо, Осака (Японія), Джебель-Алі (ОАЕ). Кіпр, Сінгапур, Китай та Японія входять до світових лідерів за величиною торговельного флоту. Швидкими темпами в Азії розвивається авіаційний транспорт, на який припадає ≈20 % світових авіаперевезень.

Мал, 53. Найважливіші транспортні коридори територією Азії

Найбільші аеропорти розміщені в Пекіні (94 млн пасажирів у 2016 р.), Дубаї (83 млн), Токіо (79 млн), Сянгані (70 млн), Шанхаї (66 млн), а також Стамбулі, Сінгапурі, Сеулі, Бангкоку, Делі тощо.

Територією країн Азії проходять найважливіші транспортні коридори Європа-Азія, зокрема перспективним є запропонований Китаєм пап’євразійський коридор «Новий Шовковий шлях» (мал. 53).

Помітну роль в економіці почав відігравати туризм. На Азію у 2016 р. припало близько 25 % міжнародних туристичних поїздок (табл. 6), її відвідало 308 млн туристів. Найбільшу популярність мають країни Східної та Південно-Східної Азії. Азія приваблює туристів не лише природною мозаїчністю, а й безліччю культурно-історичних пам’яток. Кожний азійський регіон по-своєму унікальний і багатий на історичну спадщину. Недарма з 1073 об’єктів Спадщини ЮНЕСКО в Азії містяться 24 % (найбільше в Китаї - 52, Індії - 36, Ірані - 22). Азія - колиска більшості світових релігій, тому дуже значущим тут є паломницький туризм (у Саудівській Аравії, Ізраїлі, Індії, Непалі, на Тибеті тощо).

• Субрегіони Азії в міжнародному поділі праці. Зв’язки України з країнами Азії. Субрегіони Азії дуже різняться за своїм економічним розвитком, за участю в міжнародному географічному поділі праці.

У МПП Західна Азія виділяється перш за все видобутком та експортом нафти, розвитком легкої і харчової промисловості. За виробництвом та експортом ізюму, сухофруктів, горіху-фундуку, фініків, бавовни, тютюну, ангорської вовни субрегіон продовжує залишатися провідним у світі. В останні роки значно зросла роль туризму (Туреччина, ОАЕ, Ізраїль, Грузія тощо).

Табл. 6. Країни-лідери Азії за прибуттям туристів (на 2016 р.)

ПОМІРКУЙТЕ

1. Знайдіть і покажіть на карті: а) найбільші промислові райони Азії (Тихоокеанський в Японії, Північно-Східний у Китаї, «Індійський Рур»); б) найбільші морські порти (Сінгапур, Нінбо-Чжоушань, Шанхай, Гонконг/Сянган, Пусан, Нагоя, Осака, Токіо, Гаосюн, Мумбаї); в) аеропорти-хаби у містах Пекін, Токіо, Гонконг/Сянган, Джакарта, Дубаї, Бангкок, Сінгапур, Гуанчжоу, Шанхай, Стамбул; г) найбільші фінансові центри Азії (Сінгапур, Гонконг/Сянган, Токіо, Сеул, Дубай, Шанхай). 2. На які субрегіони припадає більша частка означених об’єктів світового значення?

На світовій економічній арені країни Південної Азії представлені переважно як постачальники різних продуктів сільського господарства (цукрова тростина, рис, бавовник, джут, чай, тютюн, прянощі) та продуктів їх переробки (тканини, текстильні вироби). Значну роль відіграють видобувні галузі (особливо в Індії) і виробництво кустарно-ремісничих виробів з дорогоцінного каміння, шкіри, металу.

Країни Південно-Східної Азії у МПП представлені рядом виробництв видобувної промисловості (видобутком нафти та олова). Значний розвиток у субрегіоні має вирощування гевеї та виготовлення з неї натурального каучуку. Здавна найважливішою ланкою місцевої спеціалізації була заготівля та експорт тропічної деревини. Наявність у Сінгапурі одного з найбільших портів та аеропортів світу визначають транспортно-логістичні послуги субрегіону. Зростає роль деяких країн регіону, особливо Таїланду, Сінгапуру, як важливих центрів туристичного бізнесу.

У МПП країни Східної Азії дуже різняться за видами економічної діяльності. Японія виділяється своїми наукоємними видами виробництва (електроніка, робототехніка, автомобілебудування, випуск побутової техніки), входить до трійки світових лідерів за розвитком хімічної промисловості та біотехнології.

Країни НІК (Південна Корея, Сянган і Тайвань) особливо відомі у світі своїми наукоємним машинобудуванням (електроніка, випуск комп’ютерів, засобів зв’язку, електронних іграшок тощо), суднобудуванням, легкою промисловістю. Китай у МПП представлений як значний виробник агросировини та текстилю, металу, окремих виробів машинобудування (автомобілі, велосипеди, судна, побутова техніка), продукції харчової та легкої промисловості (одяг, взуття).

Країни Центральної Азії, і перш за все Казахстан, виділяються галузями видобувної промисловості, паливно-енергетичного комплексу, важкої індустрії (металургія, основна хімія). У сільському господарстві переважає вирощування зернових та олійних культур (Казахстан), бавовнику, рису та баштанних культур (країни Середньої Азії) та тваринництво, яке спеціалізується на м’ясо-молочному скотарстві та вівчарстві.

Розбудова відносин з азійськими країнами є одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. Протягом останніх років значно активізувався політичний діалог на всіх рівнях, сформувалися нові принципи торговельно-економічної взаємодії, а також розширилася договірно-правова база відносин. Економічна співпраця характеризується зростанням обсягів товарообігу. Найбільшими торговельними партнерами України в Азії є Китай, Японія та Республіка Корея, поступово розвивається інвестиційне співробітництво України з державами Східної і Південно-Східної Азії.

Найбільшу цікавість азійські інвестори виявляють до аграрного сектору, інфраструктурного будівництва, енергетики й енергозбереження тощо. Активно розвивається співробітництво між Україною й окремими азійськими державами у військово-технічній і науково-технічній сферах. Продовжується конструктивна співпраця між Україною та країнами Азії в рамках ООН та інших міжнародних організацій.

1. Які типи країн за економічним розвитком наявні в Азії?

2. Виявіть і поясніть відмінності в темпах і напрямах розвитку економіки країн Азії порівняно з Європою.

3. Який із секторів економіки відображає традиційну спеціалізацію країн Азії? Чому роль видів виробництва цього сектору має світове значення і залишається вагомою?

4. Укажіть нові перспективні напрями спеціалізації господарства країн Азії. За рахунок яких чинників азійський регіон розвиває високотехнологічні напрями виробництва? Свою відповідь підкріпіть прикладами.

5. Зазначте пріоритетні напрями розвитку сфери послуг країн та субрегіонів Азії. Завдяки чому ці види послуг набули перевагу міжнародному поділі праці?

6. Чим зумовлена нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Азії? Який із субрегіонів можна вважати найперспективнішим з позицій економічного розвитку? Відповідь обґрунтуйте.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

Тема: Порівняння продовольчого кошика жителів країн Західної та Східної Азії

Мета: ознайомитися з поняттями «споживчий кошик» і «продовольчий кошик»; з огляду на цивілізаційні особливості життя населення визначити вміст продовольчого кошика, типовий для пересічної країни Західної та Східної Азії; порівняти вмісту кошиках субрегіонів продовольчих товарів різних груп; обґрунтувати результати порівняння структури споживання продовольства жителями країн Західної та Східної Азії.

Завдання:

1. Дайте визначення термінів «споживчий кошик» та «продовольчий кошик». Які набори товарів формують сучасний продовольчий кошик?

2. Визначте припустимий уміст продовольчого кошика, типовий для пересічної країни Західної та Східної Азії.

3. Зробіть висновки про вплив цивілізаційних особливостей, етнокультурних традицій (уподобань і заборони) та рівня життя населення на вміст у кошиках субрегіонів продовольчих товарів різних груп (рослинного, тваринного походження, морепродуктів). Які існують риси подібності й відмінності споживання продовольчих товарів жителів країн Західної та Східної Азії?

ОРІЄНТОВНІ ТЕМП ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії.

2. Географічне положення країни як чинник її економічного розвитку та міжнародної спеціалізації (на прикладі однієї з країн Азії).

3. Вплив ОПЕК на світовий ринок нафти.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 10 клас Безуглий, Лисичарова (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)