52. КОНЦЕПЦІЇ ТА ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке «географічне середовище»? У чому полягають особливості взаємодії господарства і природи в географічному середовищі?

2. Який вплив на природні комплекси Землі завдає господарська діяльність людини? Яка простежується залежність між рівнем соціального розвитку країн і станом їхніх природних комплексів?

3. Що ви знаєте про сталий розвиток, його складники й основні положення концепції сталого розвитку?

4. Яким має бути природокористування в умовах сталого розвитку?

• Стратегії розвитку людства. У другій половині XX ст. світове наукове товариство усвідомило необхідність формування нової моделі розвитку цивілізації, здатної протистояти глобальним викликам і проблемам сучасного світу, оскільки можливість самознищення людства стала загрозливою реальністю. До таких моделей належать: концепція сталого (збалансованого) розвитку; глобальна стратегія гуманізму, концепція глобальних інститутів згоди; концепція визначення «лімітів зростання» тощо.

Термін «стратегія» походить з грецької (stratos - військо і ago - веду) й означає складову частину військового мистецтва, планування і ведення війни. Згодом словом «стратегія» стали визначати майстерність керівництва суспільними й політичними процесами.

У сучасному економічному, політичному та суспільному житті проявляються нові закономірності: 1) колосальне зростання масштабів глобалізації, 2) стрімке прискорення процесів глобалізації, 3) посилення і поглиблення глобальної інтеграції. Відмінити або відкласти ці процеси неможливо, їх можна вивчати і згідно з результатами досліджень приймати відповідні рішення. Розвинуті країни з ринковою економікою постали перед альтернативою: або забезпечити поступовий, еволюційний, збалансований розвиток усього глобалізованого світу, або зіткнутися з новими глобальними проблемами, з якими вже ніхто на зможе впоратися (мал. 198).

Мал. 198. Шлях досягнення сталого (стійкого) розвитку

Сталий розвиток (англ. sustainable development) — це такий розвиток, який задовольняє потреби теперішнього покоління, не ставлячи під загрозу можливості задоволення потреб майбутніх поколінь, тобто забезпечує високу якість довкілля і здорову економіку всіх народів світу.

Отже, проблема сталого розвитку - це проблема порятунку людства від наслідків його ж виробничої діяльності, які наприкінці XX ст. досягли критичних показників і проявилися значним обезлісенням і спустеленням планети, забрудненням атмосфери, Світового океану і ґрунтів, швидким приростом населення, злиднями, голодом, суспільно небезпечними хворобами тощо. В єдиний взаємопов’язаний блок переплелися питання наукового пізнання й освіти, виробництва і нових технологій, екологічних, соціальних і медичних проблем, міжнародних відносин і політичних подій та інших явищ сучасного земного буття. Усвідомлення цієї ситуації, пошук шляхів розумного виходу з неї відбувалися поетапно (табл. 1).

Таблиця 1. Найважливіші етапи формування концепції сталого (збалансованого) розвитку

Якщо на перших етапах переважали підходи до вирішення глобальних проблем за допомогою технічних і фінансових засобів, організаційних та економічних рішень, то з початку 1990-х рр. відбувається зміна пріоритетів - основна увага приділяється соціально-політичній проблематиці і лише через цю призму - процесам глобалізації.

Вищою метою програми сталого розвитку є пошук нових шляхів забезпечення прогресу людства не тільки в елітарних регіонах і на короткий період, а й у всьому глобальному просторі і на тривалу перспективу (мал. 199, табл. 2).

Початок новітньої дискусії про поняття «гуманізм» поклали вчені Данії та Великої Британії Г. Сібберн, Д.М. Робертсон, Ф. Шиллер і перший директор ЮНЕСКО і засновник Всесвітнього фонду дикої природи Д. Хакслі. На початку XXI ст. виникла необхідність переглянути концепцію гуманізму на нових світоглядних засадах. Одним із варіантів відповіді на цю вимогу стала концепція «нового гуманізму», яка сприяла інтеграції людини в світову спільноту, зберігаючи особистісну, культурну, національну, релігійну суб’єктність в умовах глобалізації політичних, економічних, суспільних, культурних, освітніх процесів.

Мал. 199. Глобальні цілі сталого розвитку

Таблиця 2. Головні положення концепції сталого (збалансованого) розвитку

Головні положення стратегії «нового гуманізму»:

• відмова від європоцентризму: «жодна з культур не володіє монополією на універсальність і кожна окремо може зробити свій внесок у зміцнення наших спільних цінностей», «у кожної культури є свій ключ до розуміння світу. І ми не повинні ними нехтувати»;

• гендерна рівність: «здійснення рівноправності статей, рівний із чоловіками доступ жінок до знань і владних повноважень»;

• інклюзивний характер, тобто включення, залучення до нього якомога більшої кількості людей, ідей, різних культурних програм, і насамперед, доступність, можливість участі в реалізації гуманістичної парадигми всіх людей планети;

• інтелектуальне та духовне співробітництво людства, тобто забезпечення доступу для всіх до якісної освіти, зміцнення наукового співробітництва, розвиток інформаційних технологій для комунікації тощо;

• мобілізація людей різних народів, культур і релігій на участь у справах миру і співробітництва.

• Глобальні прогнози розвитку людства. Глобальне прогнозування займається аналізом сучасних і в особливості майбутніх тенденцій розвитку людства. Від початку воно є формою глобального моделювання. Прогнозовані варіанти майбутнього включають як песимістичні картини майбутнього (екологічна катастрофа, третя світова війна, нанотехнологічна катастрофа), так і утопічні (найбідніші люди живуть в умовах, які сьогодні можна вважати багатими та комфортними; трансформація людства в постлюдську форму життя). Цікавими є напрямки колонізації космосу, кріоніки, наномедицини, створення надлюдини, технологічної сингулярності (створення штучного інтелекту і машин, здатних до самовідтворення) тощо.

Складанням глобальних моделей майбутнього займаються Інститут світових ресурсів у Вашингтоні, Стокгольмський інститут навколишнього середовища, Міжнародний інститут екологічної технології і управління, Світовий банк, Конференція ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) і багато інших організацій. Особливої уваги заслуговують Інститут Світового спостереження (World Watch Institute) у Вашингтоні та Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (МІПС) у Відні. Останній веде розробки за напрямами: зміна навколишнього середовища у глобальних масштабах; глобальні економічні перетворення, глобальні прогнози народонаселення тощо.

Говорячи про глобальні геополітичні прогнози, можна відзначити, що увагу почали звертати також і на проблему діалогу цивілізацій. Ідеться про відносини між європейсько-американською та ісламською цивілізаціями. У США опубліковано прогноз, який виходить із того, що в разі збереження сучасних сепаратистських тенденцій до 2100 р. кількість країн світу може досягти 2000. Серед найочевидніших кандидатів називають Шотландію, Квебек, Косово, Тибет, Кашмір, Курдистан, Чечню, Південну Осетію, Біафру (Нігерія) тощо.

Важливими є прогнози щодо чисельності населення. До 2050 р. демографи ООН прогнозують збільшення населення до 9,6 млрд. Але за останні роки цей прогноз сильно змінювався. У 2000 р. ООН називала інші цифри - лише 8,9 млрд, тобто на 700 млн осіб менше, ніж прогнозують зараз.

• Стратегічні цілі сталого (збалансованого) розвитку України. Стратегія сталого розвитку в кожній країні повинна передбачати такі масштаби економічного зростання, які супроводжувалися б зниженням витрат енергії і сировини, зменшенням відходів і збалансуванням структур споживання відповідно до природних можливостей Землі. Її важливим параметром має стати регулювання темпів збільшення населення, планування розміру родини, забезпечення працею, житлом, освітою, продовольством, медичним обслуговуванням.

Напередодні нового тисячоліття в Києві створені Інститут сталого розвитку і Міжнародний інститут глобалістики. За участю вчених розроблено Стратегію сталого розвитку «Украіна-2020», що схвалена Президентом України в січні 2015 р. Про актуальність цієї проблеми свідчить той факт, що ще 1998 р. при Кабінеті Міністрів України відповідною постановою була створена Національна комісія сталого розвитку України, а до її складу увійшли відомі вчені. Наукові основи національної стратегії переходу України на принципи сталого розвитку ґрунтуються на властивих державі геополітичних, географічних, демографічних, соціально-економічних і екологічних особливостях (мал. 200).

Основними цілями сталого розвитку є: економічне зростання, охорона навколишнього середовища, соціальна справедливість, раціональне використання природних ресурсів, стабілізація чисельності населення, освіта, міжнародне співробітництво.

Мал. 200. Звіт Інституту географії НАН України до 20-річчя конференції в Ріо

Реалізація цілей сталого розвитку забезпечується через: структурну перебудову національного господарства; гарантування національної безпеки держави, включаючи соціальну, економічну й екологічну безпеку; підвищення рівня організації процесу природокористування з урахуванням місцевих природно-кліматичних умов і природно-ресурсного потенціалу територій; паритетність використання природних ресурсів для нинішніх і прийдешніх поколінь; формування еколого-економічного мислення, адекватного процесам суспільних трансформацій.

У 2012 р. напередодні чергової конференції ООН «РІО + 20» було прийнято Національні) парадигму сталого розвитку України (Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України). Сформульована концепція (національна парадигма) розбудови сталого розвитку національного господарства на майбутнє виходить із необхідності виконання трьох завдань, які й визначають три основні стратегічні (генеральні) етапи забезпечення сталого розвитку держави на перспективу:

I. Подолання еколого-економічної кризи, забезпечення макроекономічної стабільності та створення сприятливих умов для стійкого відновлення економічного зростання.

II. Структурна перебудова сфер виробництва й інфраструктури, підвищення якості життя населення та забезпечення охорони й відновлення навколишнього середовища.

III. Стійкий розвиток промислового, аграрного виробництва й інфраструктури на базі нових секторів і сфер економіки, забезпечення високої якості життя населення й довкілля, створення основ для високоефективної трансформації національного господарства на перспективу на інноваційній, екологічній та соціальній основі.

Таким чином, сталий розвиток - це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умов збереження і поетапного відновлення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і потребами людей усіх поколінь. Україна може забезпечити сталий розвиток винятково шляхом ефективного використання усіх видів ресурсів, структурно-технологічної реструктуризації виробництва, використання творчого потенціалу всіх членів суспільства для розвитку і процвітання держави.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю «стратегія розвитку». Які вам відомі концепції щодо розвитку людства в майбутньому?

2. Охарактеризуйте концепцію сталого розвитку. За якими принципами й основними завданнями побудована програма сталого розвитку?

3. У чому полягає суть стратегії «нового гуманізму»?

4. Що є підґрунтям глобального прогнозування? Які прогнози людства вам відомі?

5. Яким чином Україна співпрацює зі світом у напрямку сталого (збалансованого) розвитку?

ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Концепція полюсів зростання.

2. Роль світової громадськості в подоланні глобальних проблем людства.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно