Державною мовою є російська. Народи Росії говорять більш ніж 100 мовами та діалектами. Кожна республіка має право на запровадження у своїх межах національної мови як другої офіційної.

Українська діаспора в Росії. В Росії сформувалася найчисленніша в світі українська діаспора. За офіційними російськими джерелами, вона становить 1,9 млн осіб. Насправді українська діаспора в Росії може становити близько 5 млн осіб, людей українського походження - від 7 до 10 млн. З 1991 р. триває процес трудової еміграції українців до Росії.

Найбільш населеними українцями регіонами Росії є: Слобожанщина (області, що межують з Україною), Малиновий Клин (Кубань), Жовтий Клин (Поволжя), Сірий Клин (Західний Сибір), Зелений Клин (Приморський і Хабаровський краї, Сахалінська й Амурська області).

Триває швидка асиміляція українців. Відбувається переслідування російською владою українських організацій та культурних закладів: зупинено діяльність Українського освітнього центру, ліквідовано Бібліотеку української літератури в Москві.

Система розселення. Росія має низький показник середньої густоти населення - 8,6 осіб/км2. 3/4 населення проживає в європейській частині країни, де найбільш сприятливі природні умови. Найщільніше заселено Центральну Росію та Північний Кавказ (до 100 осіб/км2). В азійській частині Росії населення зосереджене на півдні уздовж Транссибірської магістралі та на території Кузнецького вугільного басейну. На значних площах Сибіру та Далекого Сходу майже немає постійних жителів.

Рівень урбанізації високий - 74%. В країні є 15 міст-мільйонерів, з яких 10 розташовані у європейській частині. Найбільшими містами Росії є Москва (12,4 млн осіб) і Санкт-Петербург (5,3 млн осіб).

Особливості економіки країни. Роль Москви в контролі та перерозподілі економічних ресурсів країни. Росія - індустріально-аграрна країна. Її економіка має надмірну спрямованість на видобуток мінеральних ресурсів та гостру залежність від експорту кількох їх видів (передусім природного газу й нафти), що забезпечує левову частку прибутків держави. При цьому потреба в товарах народного вжитку задовольняється завдяки імпорту, а власне переробне виробництво розвивається недостатньо.

У Росії спостерігаються диспропорції економічного розвитку. Близько половини ВВП країни дають лише 5 регіонів. Найбільш праце- та наукомісткі виробництва забезпечують майже 30% ВВП країни: Москва й Московська область (25% ВВП) та Санкт-Петербург (майже 4% ВВП). Ще по 10% ВВП дають завдяки видобутку мінеральної сировини Ямало-Ненецький та Ханти-Мансійський автономні округи.

Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. В економіці Росії особливе значення мають виробництва важкої промисловості (мал. 72).

Мал. 72. Домінуючі складники економіки Росії

Гірничодобувна промисловість забезпечує близько чверті ВВП та 70% експорту Росії. У разі збереження сучасних обсягів видобутку майже всі нині відомі родовища виснажаться до 2025 р. Близько 80% гірничошахтного обладнання відпрацювало свій термін експлуатації і потребує заміни. Географічне розташування і геологічна будова родовищ утруднюють освоєння. Більша частина корисних копалин розміщується в азійській частині, де низька заселеність, суворий клімат створюють значні труднощі для видобування й транспортування сировини до місць її переробки та споживання в європейській частині Росії.

У гірничодобувній промисловості Росії найважливішим є видобуток усіх видів паливних ресурсів (паливна промисловість). Країна є лідером у світі за видобутком природного газу, разом з Саудівською Аравією посідає перші позиції за видобутком нафти і 6-те місце за видобутком кам'яного вугілля. Серед російських нафтодобувних компаній відомі «ЛУКОЙЛ», «ЮКОС», «Сібнєфть», «Сургутнєфтєгаз» та газодобувна «Газпром». Найбільші центри нафтопереробки розміщуються на трасах трубопроводів.

Лісопромисловий комплекс Росії представлений усіма стадіями переробки деревини. Новим напрямом є виробництво пелет - екологічно чистого палива на експорт до країн Європи. Основними імпортерами російської продукції лісової промисловості є Китай, країни Європи, Близького Сходу та Північної Африки.

Усі лісові масиви перебувають у державній власності. Заготівля деревини та деревообробка мають найбільше значення на Європейській Півночі, у Сибіру та на Далекому Сході. Виробництво целюлози та паперу контролюють великі фінансово-промислові об'єднання. Виробництво налагоджене з орієнтуванням на водний та енергетичний чинники на Європейській Півночі та у Прибайкаллі.

Чорна металургія використовує як власну, так і імпортну сировину (залізні руди з Казахстану). За виробництвом сталі Росія посідає 5-те місце в світі, близько 40% якої йде на експорт. В Росії склалися три металургійні бази: Уральська, Центральна та Сибірська.

Російська кольорова металургія є дуже потужною. Країна посідає провідні позиції у світі з виробництва нікелю, алюмінію, титанового прокату.

Основними районами потужної хімічної промисловості стали Поволжя, Урал, Центральна Росія та Західний Сибір. Там випускають різні види мінеральних добрив, пластмаси, синтетичні волокна, гуму, шини тощо.

Машинобудування Росії в останні роки вступило на шлях формування великих холдингів та фінансово-промислових груп (ФПГ). Найбільшого значення в російському машинобудуванні набуло виробництво транспортних засобів: автомобілів, суден, літальних апаратів, залізничних локомотивів і рухомого складу, військово-промисловий комплекс (ВПК).

Росія складає близько 1,6% автомобілів світу (2017 р.) й посідає 15-те місце за цим показником. В останні роки виробництво скоротилося на 60%. Провідним регіоном автомобілебудування залишається Поволжя. Там розміщуюся «АвтоВАЗ» (Тольятті: легкові автомобілі), «КамАЗ» (Набережні Човни: важкі автомобілі), група «ГАЗ» (Нижній Новгород). У Центральній Росії у Калузькій області та Москві діє цілий кущ автопідприємств зарубіжних виробників: автомобільного альянсу Peugeot - Citroen - Mitsubishi, компаній Volkswagen, Skoda, BMW, Ford, Renault, Toyota, Chevrolet, Nissan, Opel, Kia, Volvo.

Виробництво суден у Росії найбільш технологічно розвинуто. Підприємства можуть складати судна будь-яких класу, типу та тоннажу. Основним регіоном розвитку є Північний Захід. На суднобудівних верфях будують військові та цивільні судна, техніку для вивчення континентального шельфу, підводні човни.

Виробництво літальних апаратів є найбільш наукомістким. Компанії з виробництва літаків, гелікоптерів, двигунів, агрегатів, авіаприладів включають промислові підприємства, наукові-досліді інститути, конструкторські бюро. Відомі цивільні марки літаків ТУ, ІЛ, ЯК; військові СУ, МІГ, гелікоптери МІ. Підприємства з виробництва літальних апаратів сконцентровано в Поволжі та Сибіру. Росія є космічною державою й має потужну ракетно-космічну промисловість. Її частка на світовому ринку становить 15%. Російське агентство «Роскосмос» співробітничає з 19-та країнами світу: США, Японією, Індією, Бразилією, Швецією, Аргентиною та країнами, що входять у Європейського космічного агентства.

Росія має потужний військово-промисловий комплекс. Укладено угоди на постачання зброї у понад 60 країн світу, переважно Азії, Південної Америки, Африки.

Росія - один з лідерів сільськогосподарського машинобудування. Найбільшим є підприємство «Ростсельмаш» (Ростов-на-Дону), на яке припадає 65% російського ринку сільгосптехніки та 17% - світового.

Спеціалізація сільського господарства. Росія є значним експортером сільгосппродукції. Переважає рослинництво, на яке припадає 56% обсягу сільгоспвиробництва. На чорноземних ґрунтах Північного Кавказу, Поволжя, півдня Західного Сибіру вирощують пшеницю, соняшник, цукровий буряк, сою. На підзолистих ґрунтах Центральної Росії - льон-довгунець, картоплю, жито, гречку. У передмістях розвивають овочівництво, садівництво та ягідництво. Великі простори Півночі, Сибіру та Далекого Сходу не придатні для рослинництва.

Розвиток тваринництва залежить від кормової бази. Молочно-м'ясне скотарство та свинарство набули розвитку в Нечорноземній смузі й зоні чорноземів, вівчарство - на півдні Західного Сибіру та на Кавказі на природних пасовищах. З традиційних виробництв розвинуто розведення оленів на півночі, маралів - на Алтаї, яків і коней - у Бурятії. Росія посідає 4-те місце в світі за виробництвом м'яса.

Особливості розвитку третинного сектору. За часткою послугу структурі ВВП Росія наближається до інших країн Європи. Протягом чверті століття її частка зросла з 33 до 69%. Провідними видами послуг у країні є торгівля, транспортні та зв'язок, фінансова діяльність, освіта, охорона здоров’я та ін.

Величезна площа Росії визначає важливість для неї різних видів транспорту. Першочергове значення мають залізничний та трубопровідний. Російські державні компанії «Транснєфть» та «Газпром» володіють найбільшою в світі системою магістральних трубопроводів, якими надходить паливо до країн Європи та Азії.

Головну роль відіграють залізниці. За їх протяжністю Росія поступається лише США. В європейській частині країни працює швидкісна траса Москва - Санкт-Петербург, якою потяги рухаються зі швидкістю 250 - 280 км/год. Споруджується швидкісна лінія Москва - Казань. Через азійську частину країни проходять найдовші залізничні магістралі: Транссибірська та Південно-Сибірська. Останнім реалізованим проектом стала Амуро-Якутська магістраль. Залізнична мережа країни вимагає подальшої модернізації.

За протяжністю автомобільних шляхів Росія посідає 8-ме місце, поступаючись не лише розвинутим країнам, а й Індії, Китаю та Бразилії. Найважливіші автомагістралі: Москва - Санкт-Петербург та Білорусь - Урал - Уссурі.

Найбільшими морськими портами країни є на Тихому океані Владивосток, на Північному Льодовитому - Мурманськ, на Атлантичному - Калінінград і Санкт-Петербург, на Каспійському морі - Астрахань. Найбільшим за вантажообігом морським портом Росії є Новоросійськ на Чорному морі.

У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіаційний. У країні працюють 232 аеропорти, 71 з яких мають статус міжнародного.

Характерні риси просторової організації господарства. У просторовій організації господарства Росії помітні великі диспропорції. В європейській частині сконцентровано майже 80% населення, 85% промислової та сільськогосподарської продукції. Там працює 90% наукового потенціалу держави. В азійській частині країни (крім півдня) переважають добувна промисловість та лісове господарство. Основна частина населення сконцентрована в комфортних для життя південних частинах Сибіру та Далекого Сходу.

Зовнішні економічні зв'язки. Росія має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Основними торговельними партнерами є країни Європи, Китай, Індія, США, Японія. Для товарної структури російського експорту характерна сировинна спрямованість з перевагою енергоносіїв. Крім того, країна експортує певні види машин та обладнання, зброю, хімікати, лісоматеріали, тканини, рибу.

За кордоном діють тисячі фірм з російським капіталом, а також іноземні фірми мають свої філії на території Росії. Росія є постачальним кваліфікованої робочої сили за кордон. Водночас у самій Росії працюють тимчасові робітники переважно із сусідніх країн.

Міжнародні зв'язки України з Росією. У 1997 р. між Україною та Росією був підписаний Договір про дружбу, співробітництво та партнерство. У 2008 р. дію договору було подовжено на 10 років. Але із часу розпаду СРСР відносини між двома країнами були складними. Висловлювалися претензії щодо приналежності Кримського півострова, міста Севастополя та Чорноморського флоту. Було вирішено поділити Чорноморський флот, за його російською частиною зберегти право використовувати Севастополь як базу до 2017 р. У 2010 р. Харківські угоди подовжили термін до 2042 р. Значно погіршилися українсько-російські відносини після Помаранчевої революції 2004 р. Росія проводила перманентні «економічні війни»: «газовий конфлікт» 2005-2006 рр., «сирна війна» 2012 р., «шоколадна війна» 2013 р. тощо. Відносини між державами різко загострилися у 2014 р. після анексії Криму та військових дій на Донбасі. У 2017 р. Україна заблокувала товарообмін із тимчасово окупованими територіями Донецької і Луганської областей. Після зазначених подій у зовнішньоторговельному обігу України частка Росії різко скоротилася. З Росії припинено постачання природного газу. Припинено співробітництво в авіабудуванні, науковій та культурній сферах, немає прямого транспортного сполучення між двома країнами.

1. Які особливості ЕГП та природно-ресурсного потенціалу визначають спеціалізацію економіки Росії? 2. Порівняйте працересурсний потенціал Росії та високорозвинутих країн Європи. 3. Схарактеризуйте національний склад населення Росії. 4. Які особливості промислової спеціалізації Росії відрізняють її від більшості країн Європи? 5. Схарактеризуйте зональну спеціалізацію аграрного сектору Росії. 6. Назвіть характерні риси просторової організації господарства Росії. З чим вони пов'язані? 7*. Поміркуйте, наскільки досконалою є існуюча спеціалізація економіки Росії.