§ 27. ЯПОНІЯ: ВТОРИННИЙ ТА ПЕРВИННИЙ СЕКТОРИ ЕКОНОМІКИ

Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Японія виробляє значну частку промислової продукції світу. В її структурі переважають новітні виробництва, які ґрунтуються на передових технологіях. Промислові виробництва, що визначають спеціалізацію країни, - це насамперед багатопрофільне машинобудування, хімічні та металургійні виробництва, електроенергетика.

Машинобудування. Країна дає 15% світового виробництва машин кількох тисяч найменувань. Експорт машин у 9 разів перевищує їх імпорт. Широко застосовується роботизація підприємств. Нині японське машинобудування являє собою поєднання старих, нових і новітніх виробництв, серед яких найбільше значення мають автомобілебудування, електроніка, верстатобудування, робототехніка та суднобудування.

Японія є одним зі світових лідерів з виробництва автомобілів. Країна випускає близько 10 % автомобілів світу, поступаючись лише Китаю. 3/4 з усіх складених автомобілів легкові, решта - вантажні. Крім того, виробляються мотоцикли, скутери, велосипеди. В Японії автомобільний сегмент ринку поділений між 11 компаніями. Найвідоміші серед них Toyota, Mitsubishi, Nissan, Honda, Mazda та Suzuki. Робота цих компаній - це чітко налагоджений механізм взаємодії між базовими підприємствами та субпідрядниками. Японія випускає найбільш екологічно чисті автомобілі. Проте країні важко конкурувати в галузі автомобілебудування з новими індустріальним країнами та навіть США, в яких зарплата робітників є значно нижчою. Окрім того, висока вартість землі, на якій працюють заводи, ще більше підвищує собівартість продукції. Через те виникла тенденція завозити в Японію японські автомобілі, що їх зібрано за кордоном на дочірніх підприємствах.

До числа новітніх, найбільш наукомістких японських виробництв належать електронна промисловість. За її масштабами Японія поступається лише США, а за обсягом експорту посідає 1-ше місце в світі. Електроніка в країні вирізняється високим ступенем монополізації: в ній діють такі великі компанії, як «Мацусіта», «Хітачі», «Тошиба», «Соні» та ін. Раніше країна була відома на світовому ринку переважно побутовою електронікою, особливо аудіо- та відеоапаратурою. Згодом перейшла на випуск складнішої продукції, зокрема персональних комп'ютерів. Країна також випускає обладнання для обслуговування торговельних закладів і готелів; контрольну апаратуру для залізниць, автотранспорту та метрополітену; машини для моніторингу стану навколишнього середовища; медичну апаратуру; електронні навчальні системи.

Щодо японського верстатобудування та робототехніки, то міжнародною спеціалізацією країни у цій сфері є верстати з числовим програмовим управлінням, а рівних країні у складанні промислових роботів немає у світі.

Машинобудівні корпорації складають людиноподібних роботів. Відомий робот Вакамару виробництва компанії Mitsubishi (мал. 96). Корпорацією Honda був складений робот-андроїд Асімо, який може розрізняти людей за спеціальними картками, ходити зі швидкістю руху людини по східцях, бігати, тиснути руку, вітатися з людиною, відгукуватися на своє ім'я, обертатися на тривожні звуки тощо. Спільними зусиллями кількох установ був створений робот-астронавт Кіробо, який був виведений на орбіту й виконував роль компаньйона японського астронавта та підтримував зв'язок із Землею. Компанією Sony був створений робот, який імітує щеня Аїбо. Він може бачити предмети, розпізнавати команди та обличчя, проявляти емоції. Робот Міїм має реалістичні риси обличчя й тіла людини, може співати, танцювати, розпізнавати слова, має міміку.

Мал. 96. Японські роботи

Серед традиційних виробництв японського машинобудування відоме в світі суднобудування. Із середини XX ст. Японія утримувала в ньому світову першість. У країні складають кожне четверте морське судно в світі. Підприємства машинобудування розміщені у багатьох містах. Кожне з них є багатопрофільним. У суднобудуванні виділяються Йокогама, Кобе, Куре та Нагасакі. В автомобілебудуванні лідирує район Наґої (компанія «Тойота»). Електронна промисловість розвивається у великих містах мегалополіса Токайдо та на острові Кюсю.

Хімічне виробництво. Японія входить до трійки світових лідерів разом з Китаєм та США за обсягом продукції хімічних виробництв. Приділяється увага розробці екологічно чистих, енерго- і ресурсозбережувальних технологій. Три чверті виготовленої хімічної продукція експортують до інших країн Азії, по 10% - до країн Європи та Північної Америки. Основу експорту становлять синтетичний каучук, хімічні волокна, пластмаси, фармацевтика, ароматичні вуглеводні, органічні та неорганічні сполуки. У сучасних умовах багато уваги приділяється розвитку виробництва вуглецевих волокон і композитних матеріалів для атомної та авіаційної промисловості. Найбільшими центрами хімічної промисловості є морські порти Кавасакі, Йокогама, Токіо, Наґоя.

Металургійні виробництва. Металургійні виробництва Японії належать до найпотужнішиху світі, хоча працюють цілком на імпортній сировині. Сама Японія є одним з найбільш потужних споживачів чорних та кольорових металів у світі. Країна частково споживає метали власного виробництва, а частково імпортує.

Чорна металургія хоча й є одним із давніх промислових виробництв країни, вирізняється високим рівнем використання новітніх технологій та екологічністю: 70% виробництва сталі припадає на кисневі конвертори, а решта 30% - на електродугові печі. Комбінати оснащено найновітнішим обладнанням, значно кращим, ніж у США та країнах Європи. На них найвищий рівень автоматизації. На початку 90-х рр. XX ст. Японія стала світовим лідером за виплавкою сталі та її великим експортером. Але з 1996 р. вона міцно утримує 2-ге місце, поступившись першістю Китаю. Основними напрямками експорту японського металу є США, країни Південно-Східної Азії та Китай. Експерти визнали Японію головним постачальником на світовий ринок металопрокату для потреб суднобудування.

Для японської чорної металургії характерний дуже високий рівень її територіальної концентрації. Майже всі провідні центри зосереджено на східному березі острова Хонсю. Розміщення комбінатів поблизу або безпосередньо у великих містах зумовлене споживчим чинником: підприємствами машинобудування - значними споживачами сталі.

Значно реорганізовано японську кольорову металургію, що стрімко розвивається у зв'язку зі зростанням попиту на її продукцію в літако- та ракетобудуванні, електроніці. Розвиваються виробництва міді, свинцю, цинку, алюмінію, нікелю, титану. Переробні підприємства розміщуються практично в усіх провідних центрах Тихоокеанського промислового поясу. Багато старих заводів кольорової металургії взагалі припинили своє існування. Найбрудніші виробництва з первинної плавки металів було розміщено в країнах, що розвиваються.

Японія - великий переробник руд рідкісних металів (кадмію, селену, телуру, індію, германію, талію, ренію). їх добувають під час утилізації промислових відходів.

Електроенергетика. За загальним виробництвом електроенергії Японії посідає 5-те місце у світі, а в Азії поступається лише Китаю та Індії. Основу електроенергетики становлять теплові електростанції (ТЕС), що виробляють 87 % електроенергії. На 90% Японія залежить від імпортних енергоносіїв. Більш ніж по 40% енергобалансу ТЕС припадає на імпортні газ та вугілля, близько 14% - на привізну нафту.

Оскільки країна значною мірою залежить від імпортного палива, з 70-х рр. XX ст. атомна енергетика була національним стратегічним пріоритетом. До катастрофи на АЕС «Фукусіма», що сталася внаслідок землетрусу в 2011 р., Японія мала 17 АЕС, на яких діяли 54 атомних реактори й виробляли 26,9% електроенергії. Після аварії в Японії посилився антиядерний рух. Під його тиском за три наступні роки роботу усіх АЕС було призупинено.

Гідроенергопотенціал японських річок уже використаний на 84%. Незважаючи на це, частка гідроенергетики в енергобалансі країни становить лише 7,7%. Велика гідроенергетика - традиційне для Японії джерело енергії.

Міні-ГЕС просуваються вглиб країни: від великих річок до малих і струмків.

В Японії був запроваджений закон про обов'язкове використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), які нині дають 3,2% електроенергії (мал. 97).

Біоенергетика є найбільш перспективним з-поміж нових видів енергії в Японії. До 20% біопалива, що його одержують з відходів цукрової тростини, лісу, будівельного сміття або внаслідок переробки водоростей, використовує японський транспорт, що зменшує викиди вуглекислого газу в атмосферу. В Японії є технології з виробництва газу метану з органічних відходів і стічних вод. Його застосовують у кухонних плитах та для виробництва електроенергії. Ще одним напрямом японської біоенергетики є спалювання побутового сміття та промислових відходів.

В Японії зростає потужність вітрової енергетики. 1/7 частина території країни розташована в зоні вітру з достатньою швидкістю для встановлення вітрових турбін. Якщо забудувати усі ці території вітровими установками, то вони покриють 20% річних потреб Японії в енергії.

Сонячну енергію в Японію використовують за двома напрямами: фотогальванічна та сонячна термальна енергетика. Перша з них є візитівкою країни на світовому ринку відновлюваної енергетики. Фотогальванічні елементи дають змогу перетворювати сонячне світло безпосередньо в електричну енергію. В країні концентрується їх понад третину від світових. Сонячні термальні системи застосовують для обігрівання домашніх господарств, лікарень, гарячого водопостачання та виробничих процесів у харчовій та текстильній промисловості, де потрібна гаряча вода. Такі системи часто вмонтовують у дахи будинків.

Мал. 97. Структура електроенергетики Японії до і після «Фукусіми»

Проаналізуйте діаграми, що показують зміни в структурі електроенергетики Японії протягом останнього десятиліття (мал. 97). Поясніть причини зміни значення різних традиційних джерел електроенергії.

Геотермальна енергетика в Японії використовується давно для опалення приватних будинків, шкіл, лікарень та інших громадських установ. В країні існує 4 геотермальні поля із 37 світових, а також низка підземних гарячих джерел і вулканів. Однак через високу собівартість ГеоЕС подальші розробки в цьому напрямі просуваються повільно, а фінансування скорочується. Найбільш перспективною в країні вважається мала геотермальна енергетика.

Традиції і технології у сільському господарстві. Сільське господарство забезпечує більш ніж половину потреб населення у продовольстві. Існують підприємства різних форм власності. Традиційно основою японської агросфери є дрібні фермерські господарства сімейного типу. Поряд з ними працюють великі підприємства сільськогосподарських корпорацій. Крім того, існує велика сільськогосподарська кооперація, яка є однією з найпотужніших серед високорозвинутих країн.

Нині у спеціалізації японської агросфери сформувалися три повідні напрями. Перший - це традиційне рисосіяння, під яким зайнято майже половина ріллі. Новітні технології передбачають впровадження ранньостиглих високоврожайних сортів. «Рисовий пояс» склався на північному сході острова Хонсю та узбережжі Японського моря. Другий - це овочівництво та садівництво, що використовують найновітніші досягнення техніки під час створення теплиць, овочевих плантацій та садів. Значну частину виробництва білокачанної капусти зосереджено навколо столиці; яблук, груш, слив - на півночі й у центрі острова Хонсю; мандаринів, персиків, хурми, каштанів, чаю, полуниці - на субтропічному півдні Хонсю. Третій - це тваринництво. Головними постачальниками м'яса є свинарство та птахівництво. Новим напрямом стало молочне скотарство. Зберігають значення декоративне садівництво та квітникарство. Поступово зменшується роль традиційного для країни шовківництва.

З кінця ХХ ст. для Японії характерне швидке скорочення площ орних земель. Причинами є перехід японців від традиційного до західного способу харчування: зменшення споживання рису і збільшення в раціоні пшеничних виробів, м’яса, молочних продуктів. Так, імпортується близько 85% пшениці, вся кукурудза, 80% цукру, близько 20% жирів, 30% м'яса. Іншою причиною є урбанізація.

Японці вживають у їжу багато морепродуктів, що їх традиційно називають «рибою», тому для острівної Японії характерне рибальство. Окрім риби видобувають молюсків, крабів, морських їжаків, їстівні водорості. Набула розвитку аквакультура - розведення водних організмів у морських лагунах, гірських озерах, на рисових полях. Для одержання перлин біля м. Нагоя розводять молюсків-перлівниць (мал. 98).

Характерні риси територіальної організації господарства: Тихоокеанський пояс, мережа технопарків і технополісів. У територіальній організації економіки Японії помітні нерівномірності в розміщенні господарських об'єктів. 4/5 промислової та половину сільськогосподарської продукції виробляють у Тихоокеанському поясі, який займає лише 1/3 території, але концентрує 2/3 населення країни та 4/5 усіх зайнятих у промисловості. Там здійснюється 3/4 торгово-фінансових операцій, концентрується половина усіх банківських вкладів, навчається 2/3 студентства. За його межами розташована Периферійна зона, в якій переважають лісозаготівля, невелика добувна промисловість і туризм.

Мал. 98. Аквакультура в Японії

Складіть схему товарної структури експорту та імпорту Японії. Вкажіть основні напрямки вантажопотоків японських товарів та країни надходження до неї сировини та готових товарів.

У країні склалася мережа технополісів, що мають як наукову, так і суто виробничу спрямованість. Біля Токіо був спеціально збудований найбільший у країні технополіс Цукуба, який об'єднує 47 науково-дослідних організацій, де працює 40% усіх науковців. У цьому науковому оазисі зосереджено науково-дослідні лабораторії багатьох відомих компаній. Одним з найбільш успішних технополісів є Оїта на острові Кюсю. Там працюють філії найбільших компаній, зокрема Sony, Canon, Matsushita, Nihon MRC, Toshiba. Нині у Японії технополіси трансформуються у досить великі (наприклад, Хамамацу), середні (Наґаока) і малі міста (Ямаґуті, технополіс, що виник із кількох сіл).

У Тихоокеанському поясі формується мережа технопарків, на території яких розміщено інноваційні компанії.

Зовнішні економічні зв'язки. В Японії розвиваються всі форми зовнішніх економічних зв'язків. Основною їх формою залишається зовнішня торгівля.

Торговий баланс Японії традиційно має позитивне сальдо. Однак за рівнем відкритості економіки Японія поступається більшості країн Європи, оскільки її експортна квота становить лише 14% загального обсягу ВВП. У структурі експорту 98% припадає на промислові товари. Серед них найбільше значення мають транспортні засоби, машини, електроніка, хімічні та електрохімічні товари, чавун і сталь, оргтехніка. Провідне значення в імпорті мають мінеральна сировина та паливо. Завозять електроніку, електротехніку, продукцію сільського господарства, хімічні товари, метали та їх руди.

На відміну від багатьох розвинутих держав у японській зовнішній торгівлі велике значення мають країни, що розвиваються, як за експортом, так і особливо за імпортом. Японська промислова зовнішня торгівля охоплює всі великі регіони світу. Особливе значення має Китай. Японія веде активну торгівлю із США, країнами Перської затоки, Європи. Неухильно зростає частка Австралії. На цю країну нині припадає близько 1/2 всього японського імпорту кам'яного вугілля і залізної руди, значна частина імпорту вовни.

Велике значення має експорт японського капіталу, що пов'язано зі зростанням золотовалютних резервів країни. В Японії сконцентровано найбільші банки планети. Експорт капіталу з Японії проявляється у кількох формах: позики на пільгових умовах, різноманітні гранти, прямі закордонні інвестиції. Японія є лідером у світі за розмірами надання фінансової допомоги іншим країнам.

Міжнародні зв'язки України з Японією. Українсько-японські зв'язки було започатковано в 1992 р. Однак донині двосторонні відносини між країнами розвинуто недостатньо. Основними формами зв'язків залишаються експорт японського капіталу у формі фінансової допомоги Україні та позики. Культурно-наукові зв'язки перебувають на рівні ознайомлювальних виставок.

1. Назвіть домінуючі складники вторинного та первинного секторів економіки Японії та чинники, що визначили їх розвиток. 2. Покажіть на карті промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові центри Японії та поясніть причини їх формування. 3. Поясніть причини нерівномірності економічного розвитку різних частин Японії. 4. Схарактеризуйте структуру експорту та імпорту товарів та послуг Японії. 5*. Які зрушення у виробничій структурі сільського господарства Японії відбуваються в наш час? З чим це пов'язано? 6*. Спрогнозуйте перспективи розширення економічних зв'язків України з Японією. 7*. Оцініть позитивні та негативні наслідки глобалізації в економіці та культурі Японії.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 10 клас Кобернік, Коваленко (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)