§ 63. Індонезія (Республіка Індонезія)

Пригадайте, що вам відомо про Індонезію. Якою ви уявляєте цю країну?

1. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ.

Індонезія — найбільша острівна країна світу, що простяглася вздовж екватора приблизно на 5150 км, утворивши своєрідний міст між Азією та Австралією. Усі острови належать до Малайського архіпелагу — найбільшого скупчення островів у світі.

Знайдіть на карті Індонезію, країни, які з нею межують, та країни, що можуть бути потенційними економічними партнерами.

Основними рисами ЕГП Індонезії є острівне розташування та положення на перехресті торговельних маршрутів світового значення. Це, з одного боку, надає великі можливості для здійснення зовнішньоекономічних зв’язків та використання ресурсів Індійського та Тихого океанів, а з іншого — роздрібненість державної території та величезні відстані між її частинами створюють серйозні проблеми для національної інтеграції та державного управління.

За допомогою карт атласу та матеріалів електронного додатка до підручника з'ясуйте особливості природних умов і ресурсів Індонезії.

2. НАСЕЛЕННЯ.

Індонезія посідає четверте місце у світі за кількістю населення, причому зростає воно досить швидко: якщо в 1987 р. тут проживало 172 млн осіб, то зараз — майже на 100 млн більше. Природний приріст і на сьогодні залишається порівняно високим — 9,7 %. Понад чверть індонезійців — діти віком до 15 років, хоча поступово їхня частка в населенні країни зменшується, відповідно збільшуючи частку старшої вікової групи. Середній вік індонезійця — 30,2 року, тривалість життя — 73 роки.

Проаналізуйте статево-вікову піраміду Індонезії (мал. 1) та спрогнозуйте подальший розвиток демографічної ситуації в країні.

Острови населені досить густо, середній показник — 137 осіб/км2. Найбільш густо заселена Ява, тут проживає приблизно 2/3 жителів країни. На іншій території населення, як правило, зосереджене на узбережжях і в долинах річок.

Городяни складають 55,2% жителів. Міське населення швидко зростає — понад на 2 % на рік. В Індонезії налічується дев’ять міст-мільйонерів, серед яких особливе місце належить столиці країни — Джакарті (10,3 млн осіб). У другому за розміром місті країни — Сурабаї — живе 2,8 млн жителів, а в Бандунгу — 2,5 млн осіб.

Мал. 1. Статево-вікова піраміда Індонезії (2016 р.).

Мал. 2. Структура ВВП Індонезії за секторами економіки (2016 р.).

Якими є причини зростання рівня урбанізації в країні?

3. ГОСПОДАРСТВО.

Індонезія — індустріально-аграрна країна, за обсягом ВВП (за ПКС) вона посідає восьме місце серед держав світу та перше — у Південно-Східній Азії.

Проаналізуйте структуру ВВП Індонезії (мал. 2). Які показники свідчать про те, що вона належить до індустріально-аграрних країн.

На відміну від інших НІК субрегіону, важливу роль тут відіграє гірничодобувна промисловість. Індонезія — найбільший у Південно-Східній Азії виробник нафти та природного газу. За видобутком олова Індонезія перебуває на другому місці у світі, а нікелю — на четвертому. У значних обсягах ведеться розробка родовищ бокситів, марганцевих і мідних руд, вугілля, фосфоритів, золота, срібла.

Машинобудування обслуговує місткий внутрішній ринок. Розвиваються суднобудування та судноремонт (найбільший центр Сурабая), залізничне машинобудування. Тут з імпортних вузлів збирають авіаційну та військову техніку, автомобілі, мотоцикли, велосипеди. Завдяки дешевій робочій силі до країни залучили трудомісткі наукоємні виробництва: випускають телекомунікаційне обладнання, електроніку. Основні центри машинобудування розташовані на Яві, в агломерації Джакарти. Для розвитку сучасних промислових секторів створюються технопарки, на Яві та Суматрі їх уже понад 50.

У чорній і кольоровій металургії провідне місце посідають два великі комплекси — сталеплавильний комбінат у Чилігоні та алюмінієвий завод в Асахані. Уведені в експлуатацію кілька великих нафтохімічних комплексів.

Країна увійшла до п’ятірки найбільших експортерів продукції з деревини, на неї припадає 6 % світового ринку. Тут виробляють лісоматеріали, картон, папір, фанеру.

Традиційні виробництва обробної промисловості — харчова й легка. Найбільше значення має виробництво борошна, текстилю, готового одягу й взуття.

Кліматичні умови дозволяють індонезійцям цілий рік вирощувати сільськогосподарські культури, тут можна збирати до трьох урожаїв на рік. За обсягами збору рису Індонезія посідає третє місце у світі. Головні експортні культури: каучуконоси, кокосова пальма, олійна пальма, чай, кава, какао, агава (сизаль), прянощі, хінне дерево, цукрова тростина. Вирощують численні фрукти, зокрема десятки сортів бананів, ананаси, манго, папаю, дуріан.

Тваринництво розвинене слабо, свійську птицю розводять скрізь, а свиней — тільки немусульмански. народи. Биків і буйволів використовують як тяглову силу. Традиційно велике значення мають рибальство, рибництво й морський промисел. Індонезія входить до десятки країн із найбільшим виловом риби й інших морепродуктів. Ведеться промисел тунців, анчоусів, оселедця, сардин, морських окунів.

За останні десятиліття в країні набули розвитку підприємства торгівлі, зв’язку, фінансові та інші послуги, розширилася мережа готелів і ресторанів. Щороку країну відвідують понад 3 млн туристів. Найважливіші туристичні райони — острови Борнео та Балі.

Опрацюйте додаткові джерела та дізнайтеся, які пам'ятки найбільше приваблюють іноземних туристів в Індонезії.

Ключову роль у перевезеннях відіграє морський транспорт. Працюють 130 міжнародних портів. Найбільший вантажообіг мають спеціалізовані нафтоекспортні порти Думай, Балікпапан, Самаринда. Дуже швидко розвивається трубопровідний транспорт.

4. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ.

У товарній структурі експорту першість належить нафті та нафтопродуктам, природному газу. Також експортують текстильні та швейні вироби, електронне обладнання, деревину, пальмову олію, чай, каву. В імпорті переважають готова промислова продукція, комплектуючі, продукти харчування. Головними партнерами Індонезії в зовнішній торгівлі є США, Японія, Китай, Південна Корея, Сингапур, Австралія, країни ЄС. Компанії цих же країн є головними інвесторами в економіку країни.

ВИСНОВКИ

• Індонезія загалом має вигідне ЕГП, багаті й різноманітні природні умови та ресурси.

• Головні риси населення країни: велика кількість, потужний трудовий потенціал, нерівномірність розселення, надзвичайно різноманітний етнічний склад, високі темпи урбанізації.

• Географічний образ країни на світових ринках насамперед визначають видобуток енергоносіїв, виробництво окремих видів машинобудівної продукції з імпортних комплектуючих, сільськогосподарської продукції, текстилю.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Оцініть особливості ЕГП Індонезії для її економіки та зовнішніх зв'язків з іншими країнами світу.

2. Охарактеризуйте природно-ресурсний та людський потенціал країни.

3. Яким виробництвам належить провідна роль у господарстві країни?

4. Порівняйте економіку Індонезії та Індії. Зробіть відповідні висновки.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно