МІСЦЕ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ І ЗАПОЗИЧЕНЬ. У світовому масштабі Україна не є важливою за обсягом залучених інвестицій. Найбільше коштів позичає держава в міжнародних інституцій для реалізації власної внутрішньої політики. Умовами залучення відповідних коштів є проведення економічної політики, спрямованої на лібералізацію національної економіки. Вітчизняні великі корпорації є доволі малими (за рівнем капіталізації), щоб залучити значні кошти за кордоном. На світових біржах котуються лише акції окремих підприємств, переважно в гірничо-металургійному комплексі. (Поясніть чому.) Значну частину прямих іноземних інвестицій в економіку держави становлять капіталовкладення з офшорів, що мають переважно вітчизняне походження. Провідні ТНК і світові системні банки мають в Україні свої філії та окремі установи. Перепродаж у 2005-2010 рр. акцій низки великих банків України іноземним банківським групам призвів до того, що нині вони контролюють такі системні банки держави, як «Промінвестбанк», «Правекс», «Райффайзен банк Аваль» тощо.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ ФІНАНСОВІ КОРПОРАЦІЇ (БАНКИ, ФІНАНСОВІ КОМПАНІЇ) В УКРАЇНІ. З інтернаціоналізацією у 2005 р. банківського сектору України активізувався процес концентрації капіталу. Тому вже у 2012 р. майже третина установ, що діяли на ньому, належали іноземним власникам. Вони переважно увійшли до складу провідних банків країн Європи. Перепродаж у 2005-2010 рр. контрольних пакетів акцій низки великих банків України іноземним банківським групам призвів до того, що у власності держави залишилось лише шість банків (2018 р.). Слід зазначити, що мережа з 20 тис. підрозділів банків країни розміщена нерівномірно по її території. Найбільші банківські центри сформувались в містах: Києві, Дніпрі, Львові. За обсягом сумарних активів і кількістю банківських установ Київ є найбільшим банківським центром України. Політика розміщення філій транснаціональних фінансових корпорацій залежить від їхньої зацікавленості в отриманні прибутку за ставками, вищими за середньосвітові. Тому вони переважно обслуговують іноземні компанії, які збувають свою продукцію на внутрішньому ринку України.

СУЧАСНІ ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ І ПОСЛУГ В УКРАЇНІ. Первинний сектор. У сільському господарстві України лідерами у вирощуванні більшості товарної продукції є потужні агрохолдинги (мал. 112). Вони створили в рослинництві моноспеціалізовані великі ділянки товарного вирощення культур на експорт. У тваринництві вони відновили агропромислові комплекси (АПК) від локального до міжрегіонального охоплення території держави. Відновлення у 2000-і роки індустріальних форм утримання птиці на великих птахофабриках зумовлено стабільними вертикальними виробничими зв'язками між підприємствами, що вирощують зернові й виробляють комбікорми, та пташиними фермами й комплексами з виробництва готової продукції птахівництва (м'ясо та яйця). Тому майже 3/4 всіх курей в України утримують на сільськогосподарських підприємствах, що входять до регіональних АПК м'ясо-яєчного спрямування, а інші види свійських птахів вирощують переважно в господарствах населення.

Мал. 112. Експорт аграрної продукції з України, 2018 р.

Провідні за людністю міста України є головними ринками збуту продукції птахівництва в державі, тому біля них розміщують найбільші такі агропромислові підприємства. Спостерігаються різкі регіональні відмінності в кількості поголів'я свійської птиці. Наприклад, у Вишгородському районі в Київській області найбільший у Європі птахокомплекс «Агромарс» (с. Гаврилівка) виробляє товарної продукції птахівництва більше, ніж в усій Закарпатській області.

Зростає внутрішній і зовнішній попит на молочну продукцію. Для задоволення цих потреб наприкінці 2000-х років почали відновлювати великі молочні ферми. Найбільші з них входять до складу вертикальних агрохолдингів, що гарантовано забезпечують сировиною власні молокопереробні підприємства. Фактично за роки незалежності України відбулася зміна у спеціалізації товарного тваринництва. Різні його види зосередились у регіонах з найсприятливішими природними умовами.

Великі підприємства вторинного сектору переважно належать потужним акціонерним товариствам, які контролюють повний виробничий ланцюг «руда — метал — прокат» із власними кам'яновугільними підприємствами, що постачають необхідне для промислових потреб паливо та кокс. Більшість своєї продукції вони експортують, тому існують зустрічні потоки товарного вугілля, коксу та руд. Така ситуація пояснюється тим, що кожна така монополія спрямовує свої зусилля на збут своєї продукції насамперед на зовнішніх ринках. Вони створили вертикальні замкнені виробничі ланцюги в межах енерговиробничого циклу чорної металургії, що формують значні обсяги зустрічних потоків сировини та напівфабрикатів.

У третинному секторі економіки незалежної України відбулось фактичне повернення до структури надання послуг початку ХХ ст. Як і тоді, діє принцип ієрархії в асортименті надання — що більше за людністю місто, то різноманітніші послуги надають у ньому. Окремі міста (особливо на заході та півдні держави) знову, як і століття тому, стали адміністративними центрами з осередками розвиненої сфери послуг, орієнтованої на задоволення потреб населення прилеглого району. Після ліквідації обмежень на її розвиток різко зросла кількість суб'єктів господарювання та ролі всіх послуг у господарстві. Тому Україну не можна віднести до постіндустріальних країн. За реальних умов ми маємо лише повернення до рівня початку ХХ ст., коли були поширені наймасовіші види послуг, — у сфері роздрібної торгівлі та ремонту. Вони перебувають (як і сто років тому) у власності вітчизняних підприємців, а послуги найвищого сегменту — фактично у власності іноземних компаній. Яскравий приклад — фінансові та консалтингові послуги. Більшість провідних сучасних компаній у цій сфері є філіями ТНК.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне

• У банківському секторі України майже третина установ належать іноземному капіталу. Це переважно провідні банки країн Європи.
• У сільському господарстві України агрохолдинги створили моноспеціалізовані великі ділянки товарного вирощення культур на експорт і відновили агропромислові комплекси.
• Основу вітчизняної промисловості становлять великі підприємства, що належать потужним акціонерним товариствам, які контролюють повний виробничий ланцюг «руда — метал — прокат» із власними кам'яновугільними підприємствами, що постачають необхідне для промислових потреб паливо та кокс.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. Що таке гірничо-металургійний комплекс?
• 2. Які існують АПК в Україні?
• 3. Поясність, чому Україна не є важливою у світовому масштабі за обсягом залучених інвестицій.
• 4. Чому Київ був і лишається найбільшим банківським центром України?
• 5. Поясність, чому у тваринництві України переважно діють агрохолдинги з вертикальною моделлю інтеграції виробництва.
• 6. Як розвиток провідними промисловими корпораціями України виробничих ланцюгів «руда — метал — прокат» позначається на її соціально-економічному розвитку?
• 7. Чому серед усіх міст держави лише в Києві найбільш розвинена сфера послуг?

Працюю з картою

Знайдіть на карті шкільного атласу й позначте на контурній карті типи спеціалізації товарного виробництва аграрної продукції за районами вашої області. Поясніть, які чинники є вирішальними у формуванні саме такої спеціалізації.

Шукаю в Інтернеті

За допомогою офіційного сайту облдержадміністрації вашої області з'ясуйте, які нові промислові підприємства було відкрито за останні три роки. Нанесіть їх на контурну карту вашої області та поясніть чинники їхнього розміщення.

Генерую ідеї

Продумайте й запропонуйте заходи, спрямовані на залучення інвестицій у розвиток вторинного і третинного сектору в населеному пункті, де ви живете, які можуть бути реалізовані місцевим органом влади в межах його повноважень.