Природні зони жаркого теплового поясу

Тропічні пустелі. Від тропічних пустель Африки й Австралії азійські пустелі відрізняються холоднішою зимою з морозами, а тому в них немає рослин, що запасають воду в тканинах. Взимку вода, замерзаючи, могла би розірвати рослинні клітини. У пустелях помірного і субтропічного поясів Євразії ростуть полин, солянки, саксаул. У Центральній і Середній Азії, в зоні напівпустель і пустель, є численні гризуни, які здебільшого узимку впадають у сплячку. Раніше там жили дикі осли-кулани, дикі коні Пржевальського, верблюди (мал. 2.322). Нині вони майже не збереглися, але від цілковитого вимирання їх урятовано завдяки активним заходам з охорони та відновлення чисельності популяції цих тварин.

Тропічні пустелі Аравії, Месопотамії і басейну Інду подібні за своїми природними умовами з африканськими. Живий світ також подібний, тому що між цими територіями здавна існують широкі зв’язки і немає перешкод для обміну. Найбільша на материку тропічна пустеля Руб-ель-Халі характеризується дуже малою кількістю опадів — 100 мм за рік та своєрідними великими площами із барханами та дюнами.

Субтропічні й тропічні ліси. На півдні приокеанських територій материка розташовані зони субтропічних, а на сході — і тропічних лісів. Особливою своєрідністю відрізняється зона твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників Середземномор’я (мал. 2.323). Літо тут сухе і спекотне, зима волога і тепла. Рослини мають пристосування проти спеки і посухи: восковий наліт на листках, товсту чи щільну шкірясту поверхню. Багато з них виділяють запашні ефірні олії. Під такими лісами формуються родючі коричневі ґрунти. Сформувавшись на широко поширених там вапнякових породах, ґрунти мають високу родючість, оскільки великий вміст солей кальцію сприяє нагромадженню поживних речовин.

Мал. 2.322. Дикі осли-кулани

Мал. 2.323. Рослинність Середземномор’я пристосована до сухого та спекотного літа

Середземномор’я — область давньої цивілізації. Люди там завжди займалися сільським господарством, тому природа дуже змінена. Умови для росту деревної рослинності несприятливі, через те вирубані ліси не відновлюються. Їхнє місце займають чагарники. У прибережних лісах переважають вічнозелені дуби, оливки, кипариси, південна сосна пінія (мал. 2.324). У підліску — низькорослі й чагарникові форми дубів, мирт, суничне дерево, розмарин і т. ін. Вони і становлять основну рослинність чагарникових заростей.

Великі площі зайнято культурними рослинами. Вирощують оливки, цитрусові, виноград, ефіроолійні культури, наприклад, лаванду (мал. 2.325). Раніше тут було розвинуте скотарство. У результаті перевипасання деякі райони взагалі виявилися позбавленими ґрунтово-рослинного покриву або заросли колючими чагарниками. Диких тварин мало, збереглися гризуни (наприклад, дикий кролик), невелика кількість диких кіз і гірських баранів (у горах, переважно на островах). Багато є плазунів: змій, ящірок, хамелеонів. Своєрідний світ птахів, багато з яких не трапляються в інших місцях (блакитна сорока, іспанський горобець і т. ін.). Є великі хижі птахи — грифи, орли (мал. 2.326).

Мал. 2.324. Південна сосна — пінія

Мал. 2.325. Апельсиновий сад в Італії

Мал. 2.326. Гриф

Перемінно-вологі (мусонні) ліси. У субтропічному поясі на сході материка панують перемінно-вологі (мусонні) ліси. Опади там випадають переважно у період жаркого літа, а зима прохолодна і відносно суха. Ліси мають дуже багатий видовий склад дерев. Там ростуть вічнозелені дерева: магнолії, камфорний лавр, камелії, тунгове дерево, бамбук (мал. 2.327). До них домішуються листопадні: дуб, бук, граб і південні хвойні: особливі види сосни, кипариси і т. ін. Є багато ліан.

Під цими лісами формуються родючі червоно- і жовтоземи. На густозаселених рівнинах Китаю природної рослинності майже немає. Там вирощують субтропічні культури. Дикі тварини збереглися переважно в горах. Склад фауни своєрідний: трапляються чорний гімалайський ведмідь, бамбуковий ведмідь — панда (мал. 2.328), леопарди, мавпи — макаки і гібони. Птахи, звичайно, мають яскраве пір’я: фазани, папуги, строкато пофарбовані качки тощо.

Савани і рідколісся. Там, де добре виражений посушливий період, у субекваторіальному поясі переважають савани і рідколісся. Багато рослин скидають листя на сухий і жаркий зимовий період. Вони нагадують аналогічні ліси і савани Африки та Південної Америки.

Вологі екваторіальні ліси. У Південній і Південно-Східній Азії порівняно великі площі зайнято вологими екваторіальними лісами. За умовами і зовнішнім виглядом вони подібні до лісів екваторіального поясу інших материків. Ліси відрізняються великою розмаїтістю рослин і тварин, серед яких багато своєрідних груп (мал 2.329). Особливо великою є кількість видів пальм (до 300 видів), бамбука. Пальми і бамбуки відіграють велику роль у житті населення: вони «дають» їжу, будівельний матеріал, сировину для різних промислів.

Мал. 2.327. Бамбуковий ліс вологих тропіків

Мал. 2.328. Бамбуковий ведмідь — панда

Мал. 2.329. Індійський слон є мешканцем екваторіальних лісів Азії

Мал. 2.330. Висотні пояси Гімалаїв

Мал. 2.331. Високогір’я Тибету

Висотна поясність Євразії

Висотні пояси Гімалаїв. У Євразії великі площі займають високі гірські системи і нагір’я, в яких добре виражена висотна поясність. Структура її надзвичайно різноманітна і залежить від географічного положення гір, експозиції схилів, висоти.

Найбільше висотних поясів спостерігається на південних схилах Гімалаїв (мал. 2.330). Біля підніжжя гір ростуть вологі тропічні ліси. Вище — гірський тропічний ліс, далі з висотою він змінюється на субтропічний, що складається здебільшого з вічнозелених сосен та дубів. Починаючи з висоти 2 000 м, поширюються листопадні дерева. Вище 3 000 м панують хвойні, оскільки стає досить прохолодно. На висоті 3 500 м з’являються альпійські луки, а вище — тундра, що переходить після 5 000 м у вічні сніги та льодовики.

Висотні пояси інших гірських країн. У нижчих горах спостерігається менше висотних поясів, ніж у Гімалаях. Наприклад, в Альпах — найвищих горах Західної Європи, біля підніжжя ростуть широколисті ліси (дуб, бук), вище розташовані мішані — до дубів та буків додаються сосна, ялина. Вище розташована зона хвойних лісів, що переходить у альпійські луки із чагарниками, які стеляться по землі. Вже ближче до снігової зони луки стають низькотравними. Найвищі вершини та привершинні схили вкрито вічними снігами.

Особливу природу має Тибетське нагір’я, яке підняте на дуже велику висоту — 4—6 км (мал. 2.331). Воно розташоване в 30—40-х широтах, однак має вкрай незвичайний клімат. Розріджена і дуже суха атмосфера на цих висотах вільно пропускає сонячні промені й сприяє нагріванню землі в денні години, а вночі ґрунт і повітря сильно остигають. Виникає різниця температур у денний та нічний час, і навіть удень у тіні й на сонці, що досягає іноді десятків градусів. Зимові та літні температури також сильно різняться. Тривала, морозна, вітряна і малосніжна зима, порівняно коротке сухе літо з частими нічними заморозками і спекотне денними годинами, розріджене повітря роблять клімат Тибетського нагір’я дуже несприятливим для життя рослин і тварин.

У центрі й на заході нагір’я, де ці умови особливо яскраво виражено, формуються високогірні пустелі з низькорослими багаторічними рослинами. Вздовж водних потоків ростуть деякі витривалі лучні трави (мітлиця, вівсянка, осоки) та кущі обліпихи.

Мал. 2.332. Як

Мал. 2.333. Гірський баран

Тварини цього регіону пристосувалися до несприятливих умов. Серед них вирізняється як, що подібний на бика з густою довгою шерстю (мал. 2.332). Яків одомашнено, вони дають шерсть, молоко, м’ясо і використовуються як в’ючні тварини. З інших копитних багато антилоп, є дикі осли-кіангі (тибетські кулани), гірські барани (мал. 2.333). Вони можуть долати великі відстані в пошуках їжі та води. Умови високогірних пустель несприятливі й для життя людей, тому вони живуть здебільшого в долинах річок на південних і східних окраїнах Тибету, де клімат м’якіший.

У межах інших високогір’їв Євразії кліматичні умови мають деякі риси подібності з Тибетом, але ніде немає таких великих просторів високогірних пустель. У міжгірних долинах і улоговинах Гімалаїв, Альп, Кавказу, Тянь-Шаню та інших великих гірських систем Євразії досить сприятливі умови для життя людей, сільського господарства, і вони густо заселені. Водночас у деяких місцях гір є території зовсім не освоєні, навіть такі, куди не ступала нога людини.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

• 1. Які особливості природи степів і пустель помірного поясу Євразії?
• 2. Які ґрунти поширені у степах Євразії?
• 3. Які природні зони є в жаркому поясі Євразії?
• 4. Які особливості рослинного і тваринного світу тропічних пустель та саван Євразії?
• 5. Назви типові рослини лісів жаркого поясу.
• 6. Як проявляється висотна поясність у Гімалаях?
• 7. У чому полягає своєрідність природи Тибету?

Застосуй знання, дізнайся більше

• 1. Чому пустелі помірного поясу розташовані у внутрішніх частинах материка?
• 2. Що є відмінного між пустелями тропічного, субтропічного та помірного поясів на материку?
• 3. Спрогнозуй, які зміни в природі узбереж Євразії могли б відбутися, якби зникли течії навколо материка.

Назви зображені об’єкти чи явища