Острови розкидані між субтропічними широтами Північної та помірними широтами Південної півкулі. В Океанії розрізняють Меланезію, Мікронезію, Полінезію та Нову Зеландію.

Мал. 270. Частини Океанії

ОСТРОВИ ТА ЇХ ПОХОДЖЕННЯ. Ви вже знаєте, що за походженням розрізняють материкові, вулканічні та коралові острови.

Материкові острови колись були частинами материка, що відокремилися від нього внаслідок опускання ділянок суходолу нижче рівня моря. Ці острови розташовані на шельфі. Наприклад, ще кілька десятків тисяч років тому найбільший острів Океанії Нова Гвінея був з’єднаний з Австралією 150-кілометровою перемичкою. Її опускання лише на 30 м призвело до утворення Торресової протоки.

Вулканічні острови — це надводні вершини найбільших підводних вулканів, підніжжя яких лежать на великих глибинах (до 5 км). Ці острови невеликі, скелясті, увінчані конусами згаслих або діючих вулканів. Вони розташовані здебільшого групами. Наприклад, Гавайські острови — це 24 острови, що простяглися на 2500 км. Вони цілком утворені потужними виливами лави підводних і наземних вивержень вулканів мільйони років тому.

Типи островів

Материкові

Вулканічні

Коралові

Коралові острови утворені морськими організмами — кораловими поліпами, які мають вапнякові скелети. Поліпи дуже вибагливі до середовища існування: живуть тільки у теплих водах (не нижче +20 °С) на невеликій глибині (30-50 м), де достатньо кисню і світла. Прикріплюючись до дна, вони живляться планктоном та ростуть вгору і вшир. Скупчення коралових скелетів утворює рифи — видовжені смуги або атоли — невеликі острови кільцеподібної форми. Фундаментом для коралів зазвичай слугує вершина підводного вулкана. Усі коралові споруди рідко підносяться вище 5 м над рівнем океану, тому коралові острови низькі й ледь помітні серед водних просторів (мал. 271). Ось чому легенди розповідають, що жителі Океанії «вивудили» свої острови з океанічного дна.

Мал. 271. Коралові утворення в океані

ПРИРОДНІ УМОВИ. Географічне положення Океанії серед величезного водного простору, малі розміри островів та віддаленість від материків зумовили надзвичайну своєрідність їх природи. Кажуть, Океанія — це володіння океану. І справді, на рельєфі, кліматі, рослинності і тваринному світі островів позначився океанічний вплив.

Рельєф вулканічних островів — гористий, коралових — низовинний. На великих материкових островах гори поєднуються з рівнинами. Клімат теплий і м’який, оскільки більшість островів лежить в екваторіальних і тропічних широтах, у помірному — тільки Нова Зеландія. Середньорічна температура повітря висока (+25 °С). Проте спеку пом’якшують вологі вітри з океану. Вони ж зумовлюють рясні дощі, тому кількість опадів велика — понад 4000 мм на рік. В Океанії зароджуються тропічні тайфуни (урагани), які призводять до великих руйнувань. Проте, незважаючи на ці небезпечні стихійні явища, на островах ніколи не буває ні холодно, ні жарко. Тому клімат Океанії вважають найбільш комфортним на Землі.

Рослинність островів різноманітна. Через нерівномірне зволоження (або багато, або мало опадів) поширені як вічнозелені вологі ліси, так і сухі савани. У лісах ростуть кокосова і сагова пальми, динне і хлібне дерева, фікуси, орхідеї. Серед дикорослих рослин багато корисних — з цінною деревиною (залізне та сандалове дерева); із соковитими плодами (папая, манго, банани); таких, що дають прянощі (імбир, мускатний горіх, перець). Коралові острови з бідними ґрунтами, що залягають тонким шаром на коралових вапняках, мають бідну трав’яну рослинність. Їх окрасою є тільки гаї кокосових пальм. Цікаво, що острови заселялися рослинами за допомогою вітру, течій і навіть птахів, які переносили їх пилок і насіння. В Океанії, як і в Австралії, багато ендеміків.

Булки з дерева

Хлібне дерево, що росте на островах, має великі плоди, які містять крохмаль і цукор. Хліб, випечений з них, приємний на смак і багатий на вітаміни. З волокон цього дерева виготовляють грубі тканини і мотузки.