Природні зони
- 27-01-2022, 15:00
- 768
7 Клас , Географія 7 клас Бойко, Міхелі 2020
§ 39. Природні зони
- Пригадайте, якому закону підпорядковується розташування природних зон.
Простягання природних зон у Північній Америці має свої особливості (мал. 182). На півночі материка вони, відповідно до закону зональності, змінюються в напрямку з півночі на південь, а в центральній і південній частинах — зі сходу на захід. Основна причина такого простягання — вплив рельєфу (Кордильєр) на розподіл вологи на материку.
ЗОНА АРКТИЧНИХ ПУСТЕЛЬ. Це найбільш віддалена на північ природна зона земної кулі. Вона охоплює Ґренландію і Канадський Арктичний архіпелаг. Клімат там арктичний, дуже суворий. Острови вкриті снігом і кригою. Там, де сніг влітку встигає розтанути, на кам’янистій поверхні ростуть мохи і лишайники. Життя більшості тварин — білих ведмедів (мал. 183), тюленів, моржів, птахів — пов’язане з морем. Лемінг, невеличкий гризун з пухнастим хутром, зимує під снігом, прориваючи численні ходи. На нього полює полярна лисиця — песець.
РОБОТА З КАРТОЮ
- 1. Які природні зони простягаються у широтному напрямку, а які — у меридіональному?
- 2. Природні зони якого поясу найбільш поширені в Північній Америці?
- 3. Які території охоплює зона арктичних пустель? Які природні умови там сформувалися?
- 4. Назвіть природні зони, що виникли в помірному поясі.
- 5. Які природні зони лежать на крайньому півдні материка?
- 6. Яких з природних зон Північної Америки немає в Південній Америці?
Мал. 182. Природні зони Північної Америки
Рекорди світу
Найбільшим хижаком на Землі є білий ведмідь вагою 450 кг. Він чудово плаває і, на відміну від свого бурого родича, веде активний спосіб життя цілий рік. Густе хутро, що вкриває навіть підошви на лапах, і 10-сантиметровий шар жиру захищають ведмедя від холоду. Тварина занесена до Червоної книги.
Мал. 183. Білі ведмеді
ЗОНА ТУНДРИ І ЛІСОТУНДРИ. Тундра — це безлісі простори арктичного і субарктичного поясів. Вона охоплює північне узбережжя материка і прилеглі острови. У суворому кліматі поширена багаторічна мерзлота — явище, коли поверхня сильно промерзає, і в гірських породах до глибини 400 м міститься лід. Мерзлота зберігається впродовж тисяч років. Вона розтає тільки влітку і лише на поверхні. Вода мало випаровується, а промерзлий шар не дає їй просочуватися вглиб. Тому влітку в тундрі багато боліт. Там сформувалися бідні тундрово-болотні ґрунти. На них ростуть мохи, лишайники, нечисленні трави (полярний мак, різні види осок), ягідні чагарники (чорниця, брусниця, буяхи). Подекуди трапляються карликові береза і верба, які стеляться по землі, притиснуті сильними вітрами. Тваринний світ бідний. Лишайниками і осокою живляться північні олені карибу та вівцебики — великі тварини з густою довгою вовною, яка захищає їх від холоду (мал. 184-185). Поширені вовк, песець, горностай, лемінг. З птахів є полярна сова і біла куріпка.
Світ у просторі й часі
Ендемічний вівцебик
Вівцебики — великі травоїдні тварини, які збереглися в тундрі з часів льодовикового періоду. Живуть вони стадами і гуртом відбиваються від вовків. Угледівши хижака, вівцебики займають кругову оборону, ставши мордами назовні й зібравши всередину телят. Вовків, які нападають, вони відкидають рогами і топчуть копитами. Проте вівцебики виявилися беззахисними перед озброєною людиною. Нині цих тварин охороняють.
Мал. 184. Вівцебик
Мал. 185. Північні олені
Далі на південь тундра переходить у рідколісся — лісотундру, де в долинах річок з’являються хвойні дерева.
ЗОНА ЛІСІВ ПОМІРНОГО ПОЯСУ. Хвойні ліси помірного поясу називають тайгою (мал. 186). В умовах суворої сніжної зими і прохолодного літа утворюються підзолисті ґрунти. Поширена багаторічна мерзлота, яка зумовлює значне заболочування території. В американській тайзі ростуть чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, гігантська туя, сосна різних видів. З дрібнолистих порід — береза, осика, тополя. Тваринний світ тайги значно багатший, ніж тундри. Господарем лісу є гризлі — американський бурий ведмідь, який вирізняється лютим норовом (мал. 187). Типовими мешканцями є лось, вовк, рись, лисиця, скунс, куниця, норка, ласка, єнот, бобер (мал. 188).
Мал. 186. Північноамериканська тайга
Далі на південь лежить зона мішаних лісів. Вона є перехідною від тайги до широколистих лісів, тому там поряд із хвойними ростуть листяні породи дерев. Поширені цукровий клен, ясен, в’яз, липа, бук, осика, береза. В умовах теплішого, ніж у тайзі, помірно континентального клімату сформувалися дерново-підзолисті ґрунти.
Зона широколистих лісів лежить на сході материка — на південь від мішаних лісів. Для неї є характерним помірний м’який і вологий клімат. На бурих лісових ґрунтах ростуть різноманітні види дуба, клена, липи, бука. Трапляються платан, каштан і теплолюбне тюльпанове дерево, квіти якого схожі на тюльпани. У широколистих лісах мешкають олень вапіті, чорний ведмідь барибал, рись, росомаха, куниця, вовк, лисиця, скунс, видра, єдиний вид сумчастих — опосум (мал. 189). Нині широколисті ліси дедалі більше поступаються орним землям.
Мал. 187. Гризлі
Мал. 188. Скунс
Мал. 189. Опосум
ЗОНА ЛІСОСТЕПІВ І СТЕПІВ. Лісостепи в Північній Америці займають проміжну смугу між лісами і степами. Простягаються не із заходу на схід, а з півночі на південь. У південній частині їх називають преріями. У лісових масивах ростуть здебільшого осика і береза, а на степових ділянках панує пишне різнотрав’я і злаки.
Світ у просторі й часі
Врятовані бізони
У минулому бізони водилися в усій центральній частині материка, адже природних ворогів у них не було. Налічувалось близько 600 млн бізонів. Але варварське полювання на них заради м’яса і розваги призвело майже до повного знищення тварин. І лише терміново вжиті заходи дали змогу зберегти бізонів. У Національному парку Вуд-Баффало (з англійської — Лісові бізони) охороняється найбільше стадо бізонів (5 тис. особин). Парк є об’єктом Світової природної спадщини ЮНЕСКО.
Мал. 190. Бізон
Степи — рівнинні простори, вкриті трав’яною рослинністю — простяглися з півночі на південь у центрі материка. Там холодна малосніжна зима і спекотне літо, часто бувають засухи, які супроводжуються пиловими бурями. У рослинному покриві переважають низькорослі трави: ковила, бородач, келерія, бізонова трава. Під трав’яною рослинністю сформувалися родючі чорноземи і каштанові ґрунти.
Мал. 191. Лучні собачки
Прерії і степи — це основна смуга землеробства, тому природну рослинність там повсюдно змінено. Це позначилося й на тваринному світі. Майже зникли бізони — велетенські американські бики (мал. 190), менше стало койотів (степових вовків), лисиць. Численні там хіба що гризуни — бабаки, ховрахи, миші, лучні собачки (мал. 191). З плазунів є гримучі змії, гадюки.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ
- На простягання природних зон Північної Америки істотно впливає рельєф.
- Зони арктичних пустель, тундри і лісотундри простягаються на півночі материка і вирізняються суворими природними умовами.
- Найпоширенішими на материку є природні зони помірного поясу — тайги, мішаних та широколистих лісів, лісостепів і степів.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. У чому полягають особливості розташування природних зон у Північній Америці?
- 2. Чому рослинність і тваринний світ арктичних пустель і тундри бідні?
- 3. Що таке тайга? Які природні особливості цієї зони?
- 4. Чим зона мішаних лісів відрізняється від зони широколистих?
- 5. Які природні зони Північної Америки найбільш змінені людиною?
Коментарі (0)