Електронні карти. Донедавна карти малювали тушшю на папері. Нині картографічні інформаційні системи (КІС) відтворюють їх на екрані комп’ютера. Завдяки комп’ютерним технологіям паперові карти поступаються місцем електронним.

Щоб створити електронну карту, географічну інформацію переводять у цифрову форму за допомогою спеціальних програм і приладів (сканерів). Цей процес називають оцифровуванням. Джерелами інформації можуть бути паперові карти, матеріали дистанційного зондування, аерокосмічного фотознімання та польових досліджень. Електронна (цифрова) карта — картографічне зображення, створене на основі даних цифрових карт і візуалізоване (унаочнене, тобто таке, яке можна побачити) на відеомоніторі комп’ютера чи екрані іншого пристрою (мобільного телефона, супутникового навігатора).

Електронною картою, на відміну від паперової чи пластикової, можна користуватися допоки її видно на моніторі, екрані телефона тощо.

• Поміркуйте, які ще переваги мають електронні карти над паперовими.

Електронні карти мають певні переваги над паперовими: вони швидше оновлюються; дають тривимірне зображення; можна варіювати охоплення території, швидко опрацювати дані; автоматично знайти необхідну інформацію; ці карти мають декілька шарів, які в процесі роботи можна включати або відключати, накладати шари один на інший у певному порядку; можна роздрукувати чи переслати електронною поштою потрібний фрагмент карти. Електронні карти містять великий обсяг інформації на малих за розміром носіях цифрової інформації.

Інтерактивна карта — карта, за основу якої взято пошарове оцифровування географічної інформації. Такою картою можна керувати, фільтрувати зображення, отримувати детальну інформацію про різні об’єкти. Пошарове оцифровування означає, що спочатку опрацьовують і зберігають дані одного типу, наприклад обриси материка (перший шар), потім наступного типу — річки (другий шар), потім — озера (третій шар) і так далі з кожним типом інформації.

Географічні інформаційні системи (ГІС). Сучасні навігаційні системи. ГІС — спеціалізовані програмні засоби збирання, зберігання, перетворення, відображення й поширення різноманітної доступної інформації з виведенням результатів з їх геопросторовим прив’язуванням на екран.

ГІС візуалізує інформацію у вигляді електронних карт, а також таблиць, графіків, діаграм тощо; організовує й керує даними; моделює, прогнозує певні природні чи соціально-економічні явища.

ГІС застосовують у багатьох галузях народного господарства, зокрема для класифікації ґрунтів і природних ресурсів; прогнозування майбутнього врожаю, стихійних лих; складання електронних планів міст, районів, країн, схем руху транспорту.

Глобальна система визначення місцезнаходження, тобто система позиціонування (англ. Global Positioning System — GPS) — це супутникова радіонавігаційна система, за допомогою якої визначають точне місце розташування об’єкта (його географічну широту й довготу, висоту над рівнем моря), а також швидкість і напрямок руху даного об’єкта в будь-якій точці земної кулі в певний час незалежно від погодних умов.

GPS має три складові: космічну, системи контролю та приймання даних. Космічна частина GPS уключає 24 супутники, які обертаються навколо Землі шістьма орбітами (мал. 10). Отже, у будь-якій точці земної кулі в будь-який час можна спостерігати не менше чотирьох супутників, необхідних для визначення просторових координат: довготи, широти й висоти об’єкта.

До системи контролю належать станції, розташовані в декількох точках Землі. Вони стежать за роботою супутників і коригують її в разі потреби. Система приймання даних — це GPS-приймачі, які отримують сигнали із супутників. Приймачі можуть бути вмонтовані в комп’ютерах, мобільних телефонах, дитячих іграшках, професійних (геодезичних) пристроях тощо. Навігаційні системи використовують військові, моряки, льотчики, автомобілісти та ін.

Для широкого використання доступні дві повнофункціональні системи супутникової навігації: Глобальна система позиціонування (GPS), розроблена на замовлення уряду США, і ГЛОНАСС (глобальна навігаційна супутникова система), створена за підтримки уряду Росії. Третя — система Галілео — розроблена під егідою ЄС та Європейського космічного агентства і перебуває на стадії розгортання. Паралельно розробляються три регіональні системи: китайська «Байдоу», індійська IRNSS та японська QZSS.

Мал. 10. Схема космічної частини GPS

Картографічні інтернет-джерела. Усесвітня мережа Інтернет має найбільший потенціал розвитку як джерело картографічних матеріалів. Існує чимало сайтів, які містять картографічну інформацію. Вони різноманітні за тематикою й спрямуванням. Серед них є сервери поважних наукових установ, які пропонують спеціалізовані карти на комерційній основі; є й безкоштовні служби, які поширюють карти туристичних маршрутів. Інтерактивні атласи світу й карти, з якими можна ознайомитися на цих серверах, багато в чому подібні до мультимедійних аналогів, уключених до найвідоміших CD-енциклопедій. Однак інтернет-джерела мають певні переваги: з них ми отримуємо найповнішу й найточнішу інформацію з урахуванням останніх політико-географічних і територіальних змін, до того ж за потреби можна в найкоротший термін одержати консультацію й додаткові роз’яснення фахівця.

На базі сучасних веб- і геоінформаційних технологій картографічного видавництва «Інститут передових технологій» в Україні створено інтернет-ресурс «Освіта» з інтерактивними функціями, що містить електронні версії навчальних атласів, контурних і стінних карт, підручників. В електронному вигляді зберігається 19 атласів, 16 підручників, тести з географії та історії, понад 650 карт, 1000 ілюстрацій і бібліотека ресурсів для вивчення географії та історії за навчальними програмами. Цей ресурс може використовуватись у будь-якій точці світу, де є доступ до Інтернету.

Також потрібну картографічну інформацію про певну місцевість можна отримати на сайті «Мета. Мапи України». «Мета» — український пошуковий портал в Інтернеті, який використовує власну пошукову систему українською, російською та англійською мовами. Зона пошуку — українські сайти та сайти, що стосуються України.

У масштабах планети чи не найповнішим і найпотужнішим веб-ресурсом, на якому розміщено картографічну інформацію майже про всі країни світу, їх міста тощо, є сайт «Google Планета Земля». Програмне забезпечення цього веб-ресурсу дає змогу користувачам отримувати, опрацьовувати, зберігати й архівувати наявні на ньому дані. Технології розраховані на використання сучасних технічних засобів — персональних комп’ютерів, мобільних пристроїв. Передбачена можливість перегляду й вивчення географічних даних на 3D-моделі Землі за допомогою веб-переглядача.

Висновки

• Навчальні карти й атласи є джерелами інформації з географії, історії та інших дисциплін.
• Національний атлас України — офіційне видання, яке відображає ступінь вивченості країни, рівень її економічного розвитку й досягнення картографічного виробництва.
• Географічні інформаційні системи збирають, зберігають, опрацьовують, відображають просторові дані, забезпечують доступ до них. За запитом можуть надавати інформацію в різній формі.
• За допомогою супутникової навігаційної системи можна точно визначити місце розташування певного об’єкта (його географічну широту й довготу, висоту над рівнем моря), а також швидкість і напрямок його руху в будь-якій точці земної кулі в певний час незалежно від погодних умов.
• Картографічні ресурси України широко представлені в мережі Інтернет.

Основні терміни й поняття