Тваринництво. Сільськогосподарські пояси світу
- 13-01-2022, 11:16
- 447
9 Клас , Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)
9 Клас , Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)
СКЛАД ТВАРИННИЦТВА. Тваринництво забезпечує людей цінними висококалорійними продуктами харчування (м’ясом, молоком, яйцями), а промисловість — сировиною (вовною, шкірами, пір’ям), яку використовують для виробництва одягу, взуття, інших товарів. Воно нерідко є показником рівня розвитку господарства країни. Для економічно розвинених країн характерне інтенсивне, механізоване тваринництво, що базується на вироблених кормах. Головними його напрямами є скотарство, свинарство і птахівництво, які тісно зв’язані з переробними виробництвами харчової промисловості (мал. 44). Доволі часто галуззю спеціалізації тваринництва розвинених країн є й вівчарство. У більшості країн, що розвиваються, тваринництво орієнтується на природні пасовища, має екстенсивний характер і м’ясний напрям розвитку.
Скотарство (розведення великої рогатої худоби) є одним з основних видів виробництв у тваринництві. Світовими лідерами з найбільшим поголів’ям великої рогатої худоби є розвинені країни і країни, що розвиваються (мал. 43). Але особливості господарювання в них суттєво відрізняються. Інтенсивне молочне і м’ясо-молочне скотарство поширене в лісовій, лісостеповій і степовій зонах помірного поясу (США, Канада, Франція, Велика Британія, Німеччина, Польща, Україна, Росія). М’ясний екстенсивний напрям розвивається в посушливих районах помірного, субтропічного й субекваторіального поясів (Казахстан, Аргентина, Мексика, Австралія, Ефіопія). Світовим лідером з поголів’я великої рогатої худоби є Індія, де з релігійних міркувань розвивається лише молочне скотарство (корова в індуїзмі — священна тварина, м’ясо якої вживати заборонено).
Мал. 43. Країни з найбільшим поголів’ям великої рогатої худоби, млн голів (2020 р.)
Мал. 44. Склад тваринництва світу
Мал. 45. Світовим лідером за поголів’ям свиней є Китай
Мал. 46. Світовим лідером за поголів’ям овець є Австралія
Свинарство поширене всюди, крім мусульманських країн та Ізраїлю, оскільки іслам і юдаїзм забороняють споживання м’яса свиней як «нечистих» тварин. Більше половини поголів’я свиней припадає на країни Азії, серед них найбільше — на Китай. За ним зі значним відставанням ідуть США, Бразилія, Росія і Канада.
Вівчарство дає цінну сировину (вовна, шкіра, овчина) для виробництва тканин та інших виробів, а також м’ясо й молоко, тому має м’ясне і м’ясо-вовняне спрямування. Воно традиційно розвивається у гірських або посушливих районах світу. Вівчарство м’ясного напряму поширене в сільських районах країн, що розвиваються. М’ясо-вовняне вівчарство зосереджене в гірських районах помірного поясу Європи і Північної Америки. Тонкорунний («тонке руно» — однорідна тонка вовна) і напівтонкорунний напрями характерні для посушливих районів Азії, саван, степових і напівпустельних просторів Аргентини, Австралії, гірських районів Нової Зеландії. Австралія лідирує у світі за поголів’ям овець: 140 млн із загальносвітових 1,2 млрд голів.
Птахівництво — найбільш індустріалізоване виробництво у тваринництві. Для розвинених країн Європи та Північної Америки характерне високотехнологічне і продуктивне птахівництво. Його головні виробничі потужності розташовані навколо великих міст і міських агломерацій.
Мал. 47. Структура світового виробництва м’яса (2020 р.)
Високий рівень розвитку має конярство. Табунне конярство, що переважає в країнах з великими площами пасовищ (Китай, Монголія, Казахстан, Мексика), спрямоване на виробництво м’яса і молока. У країнах Європи та США конярство здебільшого орієнтоване на організацію спортивних змагань, туристичних подорожей тощо.
ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА. Обсяг виробництва м’яса у світі протягом останніх десятиліть стрімко зростає. У структурі виробництва переважає свинина і м’ясо домашньої птиці (мал. 47). Серед регіонів світу лідерами з виробництва м’яса є Азія, Європа і Північна Америка, серед країн — Китай, США, Бразилія, Росія, Індія (мал. 48). У світовому експорті свинини першість тримають Китай і США, м’яса птиці — США і Бразилія, яловичини (м’яса великої рогатої худоби) — Австралія і Бразилія. Найбільшу кількість молока виробляють у США, Індії та Китаї (мал. 49). Щорічні середні надої молока від однієї корови свідчать про рівень розвитку молочного скотарства. У США отримують понад 10 т молока, країнах ЄС — близько 7 т, тоді як в Україні — 4,6 т, Росії — 3,6 т, Китаї — 2 т, Індії — 1,2 т.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПОЯСИ СВІТУ. Як ви вже знаєте, значний вплив на розвиток сільського господарства мають природно-географічні чинники. Відповідно до земельно-ґрунтових і агрокліматичних особливостей території розрізняють сільськогосподарські пояси світу, кожному з яких притаманний певний набір рослинницьких і тваринницьких виробництв.
Мал. 48. Лідери з виробництва м’яса, млн тонн (2020 р.)
Мал. 49. Лідери з виробництва коров’ячого молока, млн тонн (2020 р.)
Холодний пояс охоплює значні простори на півночі Євразії та Північної Америки, зайняті вічною мерзлотою. Рослинництво там можливе лише в умовах закритого ґрунту (у теплицях). Провідним у тваринництві є оленярство.
Прохолодний пояс охоплює великі території півночі Євразії, Північної Америки, вузьку смугу Анд на півдні Південної Америки. Незначна кількість тепла і ґрунти з низькою природною родючістю дають змогу вирощувати ранні, невибагливі сорти картоплі, овочів, жита, ячменю, вівса. Землеробство має осередковий характер, його доповнюють скотарство та звірівництво.
Помірний пояс — головна сільськогосподарська зона світу. У Південній півкулі він охоплює майже всю Патагонію в Аргентині, узбережжя Чилі, Тасманію і Нову Зеландію, а в Північній — майже всю Європу, за винятком південних півостровів і крайньої півночі, в Азії — південь Сибіру і Далекого Сходу Росії, Центральну Азію, Монголію, Тибет, північний схід Китаю, у Північній Америці — південь Канади, північний схід США. Орні землі, частка яких становить 60-70 % у сільськогосподарських угіддях, займають більшість придатних за рельєфом територій. На ґрунтах з високою і середньою природною родючістю вирощують багато видів культур. У межах зони розвинені практично всі галузі тваринництва.
Теплий пояс, або пояс субтропічного землеробства, збігається з відповідним кліматичним поясом і простягається на всіх заселених материках. Він охоплює Середземномор’я, більшу частину території США, Мексики, Аргентини, Чилі, південь Африки й Австралії, південний схід Китаю. Головна його особливість — можливість вирощувати два врожаї на рік: узимку — культури помірного поясу (зернові, овочі), улітку — тропічні (бавовник, цукрову тростину, цитрусові, чай, оливкове дерево). У тваринництві переважає скотарство.
Жаркий, або тропічний, пояс охоплює великі простори Африки, Південної Америки, Австралії, Малайський архіпелаг, Аравійський півострів, Південну Азію. Там вирощують цукрову тростину, кавове і шоколадне дерева, фінікову пальму, батат, маніок. У тваринництві переважає екстенсивне скотарство.
РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО. Крім сільського господарства, продукти харчування людям постачає рибне господарство. Воно охоплює річкове й морське рибальство та марикультуру (мал. 50). Рибальство — один з найдавніших промислів, освоєних людством. Сьогодні світове морське рибальство — помітний вид господарської діяльності в первинному секторі економіки, а морська риба і морепродукти — важливі складники збалансованого харчування. Обсяги вилову морської риби (оселедця, сардини, тріски, анчоуса, камбали, кефалі, лосося тощо) та морепродуктів (кальмарів, креветок, крабів, омарів, устриць, гребінців) з екологічних міркувань встановилися на рівні 100 млн тонн, з яких на Тихий океан припадає 2/3 і на Атлантичний — 1/4. До найбільших риболовних держав світу належать Китай, Індонезія та США (мал. 51). До числа провідних виробників морської риби входить острівна Ісландія, яка свого часу залучила практично всі матеріальні, фінансові й людські ресурси до вилову тріски — виду діяльності, що на сьогодні є основою економіки цієї країни.
Мал. 50. Склад рибного господарства
Мал. 51. Лідери з вилову риби, млн тонн (2020 р.)
Мал. 52. Садкове розведення лосося
Мал. 53. Розведення вугрів
Якщо рибальство передбачає господарську діяльність з вилову риби і морепродуктів, то марикультура — це їх вирощування людьми у природному середовищі. На морських фермах — спеціально обладнаних і відгороджених сітками прибережних морських ділянках — розводять цінні породи риби, молюсків, креветок, крабів, водорості (мал. 52, 53). Загальні обсяги марикультури постійно зростають, основну їх частину забезпечують країни Азії — Китай, Японія, Південна Корея, Індія. Серед європейських країн потужними виробниками риби та морепродуктів є Франція і Норвегія.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
У 2020 році у світі в середньому на кожну людину припадало 42 кг м’яса. Водночас у Данії цей показник сягав понад 300 кг. Поміркуйте, чи справді данці споживають таку кількість м’яса. Відповідь обґрунтуйте.
ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ
З розвитком науки і техніки виникли нові напрями марикультури, які називають технологіями XXI століття. Дізнайтеся, що таке біоконвеєр, гідробіонти та як вони пов’язані з очищенням забруднених вод.
скачать dle 11.0фильмы бесплатно
Коментарі (0)