§ 6. Світове господарство та міжнародний поділ праці

Ви дізнаєтесь:

• як поступово склалася різна спеціалізація територій

• що таке міжнародний поділ праці

• як відбулося формування світового ринку та світового господарства

Пригадайте:

• що таке національна економіка та економічний розвиток

• на які сектори поділяють національне господарство

Зростання світової торгівлі та поглиблення взаємозалежності країн є найважливішими особливостями соціально-економічного розвитку наприкінці XX — на початку XXI ст. Тому в наші дні ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі у світових економічних відносинах, міжнародному поділі праці та міри її залучення у світове господарство.

1. Як і чому сформувався поділ праці.

Найпростіші форми поділу праці виникли ще на ранніх етапах розвитку людства. Спочатку це був простий розподіл обов’язків на біологічній основі — між чоловіками та жінками, дітьми та дорослими. Поступово формувався суспільний або професійний розподіл праці між скотарями, землеробами, ремісниками, торговцями тощо. Чим складнішим ставало життя суспільства, тим більше воно вимагало різноманітних видів людської діяльності. Нові професії та виробництва закріплювалися за певними територіями відповідно до природних умов, наявності природних ресурсів, історичних традицій, можливостей людей здобувати певну освіту та кваліфікацію. Це обумовило розвиток територіального, або географічного, поділу праці. Прянощі Південно-Східної Азії, шовк і порцеляна з Китаю, хутро і моржева кістка з Північної Азії — товари, які відображали характер спеціалізації певних територій у Середні віки. Особливістю всіх названих товарів було те, що їх виробляли в набагато більшій кількості, ніж це було потрібно місцевим жителям. Обмін дозволяв людям мати товари, які не можна було виготовити в їхній місцевості через відсутність відповідних умов і ресурсів.

Залежно від масштабів територіального поділу праці визначають різні рівні спеціалізації територій: спеціалізація населеного пункту, району, регіону, країни. Спеціалізація території (міста, району, регіону, країни) — це переважний розвиток тих виробництв, для яких на певній території сформувалися найкращі умови.

Мал. 1. Рисові поля в провінції Сичуань (Китай). Вологе літо та тепла зима в поєднанні з родючими ґрунтами перетворили Сичуаньську улоговину на один із провідних сільськогосподарських районів країни.

Мал. 2. Рурська область — найбільша в Німеччині промислова територія. У минулому вона спеціалізувалася на видобутку та переробці кам'яного вугілля, виробництві сталі та гірничошахтного обладнання. Нині Рур перетворюється на регіон передових технологій.

Спеціалізація населених пунктів на різних видах господарської діяльності лежить в основі їх розподілу на сільські та міські поселення. За спеціалізацією невеликі міста поділяють на промислові, транспортні, санаторно-курортні та рекреаційні центри. Великі міста є багатофункціональними, їхню господарську спеціалізацію визначають провідні промислові підприємства, заклади освіти, науки, культури. Особливу роль у світовому господарстві відіграють глобальні міста, такі як, наприклад, Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Париж. Вони є не лише великими центрами переробної промисловості, транспортних комунікацій, науки та освіти, а й головними фінансовими центрами світу.

Спеціалізація районів, країн та регіонів світу залежить від багатьох чинників, серед яких — забезпеченість території певними видами природних багатств, кількість та кваліфікація трудових ресурсів (мал. 1, 2).

2. Міжнародний поділ праці.

У процесі розвитку суспільства між країнами виникає міжнародний поділ праці (МПП) — спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів та послуг й обмін ними. Ці товари надходять до інших країн світу й стають «візитною карткою» держави, що їх виробляє (мал. 3). Діяльність підприємств із випуску такої продукції зорієнтована переважно на експорт (вивезення товарів за кордон), тобто набуває характеру міжнародної спеціалізації.

Мал. 3. Квітникарство — «візитна картка» Нідерландів.

Мал. 4. Робототехніка — напрямок міжнародної спеціалізації Японії.

Міжнародна спеціалізація країн складається історично й залежить від низки чинників. Багато видів господарської діяльності базуються на використанні природних багатств. Так, нафтогазові родовища країн Близького Сходу перетворили цей регіон на велику паливно-енергетичну базу світу, родючі ґрунти України є основою для спеціалізації країни на виробництві сільськогосподарської продукції. Мальдівські та Сейшельські Острови мають сприятливі умови для надання туристичних послуг.

Крім природно-ресурсних умов, велике значення мають соціально-економічні чинники: забезпеченість трудовими ресурсами та рівень їхньої кваліфікації, національні та релігійні традиції, рівень соціально-економічного розвитку, зокрема успіхи країни в науково-технічному прогресі (мал. 4). На міжнародну спеціалізацію країни також впливають усі складові її географічного положення (мал. 5).

Участь у міжнародному поділі праці дозволяє країні зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів, для яких у неї існують якнайкращі умови. Вона може розширити їх виробництво до обсягів, достатніх для задоволення як власних потреб, так і потреб країн-партнерів шляхом експорту. Водночас завдяки цьому країна може відмовитися від виробництва деяких товарів та послуг для внутрішнього споживання, які вигідніше імпортувати (купувати та ввозити з-за кордону).

3. Світовий ринок та світове господарство.

Із давніх-давен країни обмінювалися товарами. Пригадайте подорожі відважних мореплавців за спеціями, шовком, сріблом, золотом. Однак до епохи Великих географічних відкриттів у світовій торгівлі брала участь незначна кількість країн. Із початку XVIII ст., коли європейці розпочали економічне освоєння Нового Світу, світова торгівля стала набувати глобального характеру й охопила всі материки. Так утворився світовий ринок — сфера обміну товарами та послугами між національними господарствами.

Мал. 5. Морський порт у Сінгапурі — один із найбільших у світі. Його утворенню та розвитку сприяло положення країни на перехресті важливих морських шляхів.

Світовий ринок став першою умовою існування єдиного світового господарства. Згодом завершити його формування допомогли створені людьми машини. Так, поява наприкінці XVIII — на початку XIX ст. парового двигуна та іншого промислового обладнання різко підвищила продуктивність праці й дала змогу збільшити обсяги виробленої продукції. Ще більше зросли можливості виробництва з появою залізничного транспорту. Він скоротив час і відстані, дозволив перевозити значні обсяги вантажів, у тому числі між країнами. Як результат наприкінці XIX — на початку XX ст. остаточно сформувалося світове господарство, яке розвивається і в наш час.

Світове господарство — історично утворена сукупність національних господарств усіх країн світу, поєднаних між собою міжнародними економічними зв’язками, в основі якої лежить міжнародний поділ праці.

У системі світового господарства взаємодія національних господарств відбувається на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин. Вони здійснюються через торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін науковими знаннями й здобутками культури та через міграцію робочої сили.

Процес становлення світового господарства можна умовно розділити на кілька етапів: аграрний, індустріальний та постіндустріальний (див. таблицю).

Таблиця

ЕТАПИ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Як і національне, світове господарство має певні організаційні структури — секторальну й територіальну. Вони показують співвідношення різних складових світової господарської системи.

Головне

• Спеціалізація території (міста, району, регіону, країни) — це переважний розвиток тих виробництв, для яких на певній території сформувалися найкращі умови.

• Міжнародний поділ праці виник у результаті тривалого процесу спеціалізації країн на виробництві найбільш вигідної продукції.

• Формування світового ринку, поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток машинної індустрії та транспорту наприкінці XIX — на початку XX ст. об’єднали країни в єдине світове господарство.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте зміст поняття «спеціалізація території». Наведіть приклади спеціалізації міста, району, регіону, країни. 2. Що таке міжнародний поділ праці? Які причини привели до поділу праці між країнами світу? 3. Що таке світове господарство? Які чинники обумовили його виникнення? 4. Назвіть етапи формування світового господарства. 5. Яку роль у формуванні та розвитку світового господарства відіграє світовий ринок? Що відрізняє світове господарство від світового ринку?

Поміркуйте

1. Які причини можуть змінити міжнародну спеціалізацію країни?

2. Які переваги надає країнам їх участь у міжнародному поділі праці?

3. Поясніть на прикладі однієї з країн, як різні чинники вплинули на спеціалізацію її господарства (за приклад можна взяти Україну).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно