§ 26. ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ХІМІЧНОЇ І ДЕРЕВООБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ

• Пригадайте, які корисні копалини використовують як хімічну сировину.

• Де вони поширені у світі?

ЗНАЧЕННЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Якщо ХІХ ст. називають добою сталі й водяної пари, першу половину ХХ століття — добою машин, то другу половину ХХ століття часто іменують добою хімії. У ХХІ ст. триває стрімкий розвиток хімічної промисловості. Вона є одним з найголовніших виробництв світової індустрії, що разом з енергетикою та машинобудуванням суттєво впливає на економічний розвиток суспільства. Хімічні технології та матеріали широко застосовують в усіх галузях господарства.

Хімічна промисловість охоплює види діяльності, які методами хімічної переробки сировини й матеріалів виробляють різноманітну органічну та неорганічну хімічну продукцію. У її складі розрізняють гірничо-хімічну (видобуток хімічної сировини); основну хімію (виробництво солей, кислот, лугів, мінеральних добрив) та хімію органічного синтезу (виробництво продуктів органічного синтезу, полімерних матеріалів — синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку та їхню переробку на готову продукцію) (мал. 113). До хімічної промисловості також належать фармацевтична промисловість, виробництво хімічних реактивів, лаків і фарб, товарів побутової хімії тощо.

Мал. 113. Склад хімічної промисловості

Хімічна промисловість має низку особливостей, які впливають на розвиток виробництва і розміщення підприємств. Насамперед це різноманітність сировини. Сучасні хімічні технології дають можливість виробляти різноманітну продукцію з корисних копалин (нафти, природного газу, вугілля, сланців, калійної, кухонної та інших солей, фосфоритів, апатитів, сірки, крейди, вапняку), сільськогосподарських продуктів, деревини, відходів інших виробництв (чорної та кольорової металургії, нафтопереробки, деревообробної, харчової промисловості), побутових відходів і навіть повітря. Інша особливість хімічного виробництва — різноманіття технологій, які застосовують. Водночас для нього характерні великі енергоємність і водомісткість технологічних процесів, ризик негативного впливу на довкілля.

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ. На розміщення виробництв хімічної промисловості впливають різноманітні чинники. Вона загалом є матеріаломісткою, що зумовлено великими затратами сировини на виготовлення продукції (частка вартості сировини в собівартості деяких видів готової продукції становить від 40 % до 90 %). Для деяких виробництв потрібні великі обсяги води (наприклад, для виробництва синтетичних волокон), для інших — палива й електроенергії (для виробництва полімерів). Тому особливий інтерес становлять райони, де нафтові й газові ресурси (сировина) поєднуються з гідроенергією, або райони видобутку дешевого вугілля, де пролягають магістральні нафто- й газопроводи. Окремі підприємства, що випускають продукцію, яку недоцільно транспортувати на великі відстані, орієнтуються на споживача. Важливим чинником розміщення і розвитку всіх виробництв хімічної промисловості є екологічний.

Отже, за особливостями розміщення в хімічній промисловості розрізняють виробництва сировинної, паливно-енергетичної та споживчої орієнтації. Орієнтованими на сировину є гірничо-хімічні підприємства, а також ті, що використовують нетранспортабельну сировину (сірчані та коксові гази) чи мають високі показники її витрат (виробництво кальцинованої соди з кухонної солі, калійних добрив з калійних солей). Виробництво полімерних матеріалів переважно орієнтується на райони видобутку чи одержання нафтогазової сировини (природних газів; так званих попутних газів, що їх отримують під час видобутку нафти; газоподібних і рідких вуглеводнів, які надходять під час нафтопереробки). Синтетичні смоли та пластмаси також одержують із вугілля, частково — з деревної сировини. Початкові технологічні стадії цих виробництв зосереджені біля джерел сировини, а подальша переробка орієнтована на місця споживання готової продукції.

На паливо й енергію орієнтуються виробництва з високими показниками енергоспоживання — синтетичного каучуку, хімічних волокон, деяких видів пластмас і синтетичних смол.

Споживча орієнтація характерна для підприємств, що виробляють малотранспортабельну продукцію (наприклад, сірчану кислоту) або таку, що має низькі показники витрат сировини (сірчана кислота із природної сірки, фосфатні добрива з фосфоритів). Зокрема виробництво сірчаної кислоти, для якого значно вигідніше підвезти сировину, аніж транспортувати готову продукцію, тяжіє до місць її споживання, насамперед до центрів виробництва фосфатних добрив. Основні центри виробництва хімічних волокон виникли в районах зосередження текстильної промисловості чи неподалік від них. Низка виробництв — фармацевтичних препаратів, полімерів, реактивів, товарів побутової хімії — орієнтуються на науково-технічну базу та забезпечення щоденних потреб людей, тому зосереджені переважно в густонаселених районах та великих містах.

ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Світове виробництво мінеральних добрив залежить безпосередньо від доступності сировини: природного газу (для виробництва азотних добрив), фосфатів (фосфорних) і калійних солей (калійних). Доступність виробників до калійної сировини у світі дуже обмежена, до фосфатної — доволі обмежена, тоді як сировина для азотних добрив легко доступна (крім природного газу, сировиною є також продукти коксування вугілля). Виробництво мінеральних добрив у світі постійно зростає, у 2014 р. воно становило понад 180 млн тонн. Найбільше виробляють азотних добрив — 60 % загального обсягу. Світовими лідерами з виробництва мінеральних добрив є Китай, США, Індія (мал. 114). Китай і Росія входять також до списку найбільших виробників калійних (поряд з лідером — Канадою та Білоруссю) і фосфорних добрив (разом зі США і Марокко). Найбільшими споживачами мінеральних добрив є Китай, Індія, США, Бразилія.

Мал. 114. Країни-лідери з виробництва мінеральних добрив, млн тонн (2015 р.)

Протягом останніх десятиліть стрімко розвивається світове виробництво пластмас. Цьому сприяє висока ефективність виробництва й переробки і низька вартість продукції, розмаїття її видів та галузей застосування. Використання пластмас стало одним із глобальних успіхів промислового розвитку. Виробництво пластмас і виробів з них зросло з 1,5 млн тонн у 1950 р. до понад 320 млн тонн у 2015 р. Близько 25 % загального обсягу їх світового виробництва зосереджено в Китаї, а перші п’ять країн-лідерів виробляють понад половину світової продукції (мал. 115).

Мал. 115. Країни-лідери з виробництва пластмас, млн тонн (2015 р.)

Виробництво хімічних волокон у світі також постійно зростає, насамперед завдяки синтетичним волокнам, натомість виробництво штучних волокон (з целюлози) дещо зменшується. Абсолютним лідером серед виробників хімічних волокон є Китай (70 % загального обсягу), який майже у 10 разів перевершує США та Індію (разом узятих), що входять до першої трійки країн-виробників.

Надзвичайно динамічним і прибутковим є світове фармацевтичне виробництво. Компанії — виробники ліків і медикаментів (Johnson & Johnson, Bayer, Roche, Novartis) — очолюють список лідерів серед хімічних компаній світу (мал. 116). Серед країн найбільшими світовими виробниками й постачальниками фармацевтичної продукції є Німеччина, США і Швейцарія. На першу десятку країн-виробників припадає понад 75 % загального обсягу світового ринку ліків. До неї входять переважно економічно розвинені країни Європи. Провідними «фармацевтичними» країнами є Франція, Італія, Велика Британія, Ірландія, країни Бенілюксу. Помітний вплив на ринок фармацевтичної продукції має Індія.

Мал. 116. Найбільші хімічні компанії світу за обсягами надходжень від продажів, млрд дол. США (2016 р.)

ГЕОГРАФІЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Кардинальні зміни, що стосуються сировинної бази, технологій виробництва, які відбулися протягом останніх десятиліть у хімічній промисловості, вплинули на її територіальну структуру. У минулому хімічне виробництво тяжіло до вугільно-металургійних баз, де з відходів коксування вугілля отримували кислоти, азотні добрива, синтетичні барвники (Рур у Німеччині, Верхня Сілезія у Польщі, Донбас в Україні, Кузбас у Росії, індустріальне Приозер’я у США). Перехід хімічної промисловості на нову сировину — нафту і природний газ — спричинив суттєві зміни у розміщенні її виробничих потужностей: підприємства будують у нафто- й газовидобувних районах, на шляхах транспортування нафти й газу, у портах, у яких перекачують нафту і скраплений газ. Тому найбільшими районами хімічної промисловості стали північно-східні приатлантичні штати, Каліфорнія й узбережжя Мексиканської затоки у США, морські узбережжя і гирла судноплавних річок у західноєвропейських країнах (Нідерландах, Бельгії, Великій Британії, Франції), тихоокеанське узбережжя Японії, Китаю, східноазійських нових індустріальних країн.

Рекорди світу

ТНК Procter & Gamble (Проктер енд гембл) (США) — абсолютний лідер на ринку побутової хімії, зокрема синтетичних мийних засобів. Компанія виробляє також засоби жіночої та дитячої гігієни, косметику. Відомими міжнародними брендами є Ariel, Tide, Lenor, Comet, Fairy, Mr. Proper, Gala, Dax, Camay — загалом понад 300 торгових марок. Її регіональні представництва є в понад 80 країнах, у 45 з них (в тому числі й Україні) компанія виробляє свою власну продукцію, яка продається у 140 країнах світу.

За виробництвом хімічної продукції світовими лідерами є США і Китай: їх частка в загальному обсязі продукції хімічної промисловості становить відповідно 19 і 15 % (мал. 117). Близько четвертої частини світового виробництва припадає на країни ЄС, найбільша частка серед них у Німеччини. Якщо лідерство США, Японії, великих західноєвропейських країн — це усталена традиція ХХ ст., то вихід на чільні позиції країн Азії (Китаю, Республіки Корея, Індії, Тайваню, Саудівської Аравії) і Латинської Америки (Бразилії, Мексики) відбувся на межі ХХ і ХХІ століть.

Мал. 117. Частка країн у світовому виробництві продукції хімічної промисловості (2014 р.)

У світі сформувалися три потужні регіони зосередження підприємств хімічної промисловості: Азія, Європа, Північна Америка.

Азія, що є найбільш динамічним регіоном хімічної промисловості світу, вийшла на перше місце за загальним обсягом виробництва її продукції (понад 40 %). Високий рівень розвитку хімічної промисловості характерний для Японії. Китай став найбільшим виробником цілої низки хімічних продуктів — мінеральних добрив, пластмас, хімічних волокон. Південна Корея — один із провідних постачальників хімічних волокон, синтетичних смол та пластмас, Індія має значні обсяги виробництва мінеральних добрив, пластмас, фармацевтичної продукції. Потужними виробниками хімічної продукції є також Тайвань, Таїланд, Сінгапур, Туреччина, Індонезія, Малайзія, країни Перської затоки, Казахстан.

Провідний у минулому регіон — Європа разом з Росією — сьогодні виробляє менше третини світової продукції хімічної промисловості. Водночас із п’яти найбільших за обсягами надходжень хімічних компаній світу, чотири належать до європейських (мал. 116 на с. 145). Лідерами серед країн є Німеччина — один з найбільших виробників синтетичних смол, пластмас, каучуку, калійних добрив і ліків, Франція, Італія, Велика Британія. Росія — один із світових лідерів у продукуванні мінеральних добрив і синтетичного каучуку. Великими виробниками продукції хімічної промисловості є також Бельгія, Нідерланди, Іспанія, Польща. Для Європи характерна висока частка виробництва наукоємної хімічної продукції і її висока експортна спрямованість (Бельгія, Нідерланди, Швейцарія на зовнішньому ринку реалізують понад 3/4 вироблених хімічних продуктів).

У Північній Америці (США, Канаді) виробляють понад 1/5 продукції світової хімічної промисловості, зокрема США — серед провідних країн з виробництва усіх видів продукції, Канада — світовий лідер у виробництві калійних добрив.

ЛІСОВА І ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Географія світової лісової і деревообробної промисловості залежить безпосередньо від розміщення лісових ресурсів. Найбільші обсяги лісозаготівлі мають США, Росія, Канада, Бразилія, Китай, які значно випереджають наступну п’ятірку країн — Швецію, Індонезію, Індію, Фінляндію та Німеччину. Ці ж країни є також лідерами з виробництва пиломатеріалів.

У виробництві паперу і картону першість належить Китаю і США (мал. 118), за ними, суттєво відстаючи, йдуть Японія, Німеччина, Канада, Швеція, Фінляндія. Із держав південного поясу лісів помітний внесок у світову переробку деревини здійснюють Бразилія, Індонезія та Чилі.

Мал. 118. Країни-лідери з виробництва паперу і картону, млн тонн (2014 р.)

Головними експортерами продукції лісової і деревообробної промисловості є Канада, США, країни Північної і Західної Європи, Росія. Останнім часом збільшується частка експорту (переважно ділової деревини) з країн, що розвиваються, насамперед із Малайзії, Індонезії, Таїланду, Папуа-Нової Гвінеї, Габону, Камеруну. Найбільше ввозять продукцію лісової і деревообробної промисловості США, Китай, розвинені країни Європи, Японія, Південна Корея, Індія.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які виробництва охоплює хімічна промисловість? Чому вона має значний вплив на розвиток усього світового господарства?

2. У чому особливості хімічної промисловості?

3. Назвіть чинники, що визначають розміщення підприємств хімічної промисловості. Наведіть приклади виробництв, що мають сировинну, споживчу, енергетичну та водну орієнтацію при їхньому розміщенні.

4. Які закономірності простежуються у розміщенні лісової і деревообробної промисловості світу?

Назвіть країни, що є найбільшими світовими виробниками деревини та паперу. Покажіть їх на карті. Поміркуйте, які чинники забезпечили їх лідерство.

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Охарактеризуйте регіони світу, у яких зосереджено виробництва хімічної промисловості. Які країни є лідерами в кожному з них? Покажіть їх на карті.

Група 1 — Європа разом з Росією;

група 2 — Азія;

група 3 — Північна Америка.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Бойко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)