У великих промислових містах (Харків, Київ, Одеса) для потреб місцевого виробництва існує переробна кольорова металургія, яка одержує вторинні метали з металобрухту. Це сприяє не лише економії мінеральної сировини, а й суттєво скорочує використання електроенергії у виробничому процесі, а також зменшує викиди шкідливих речовин в атмосферу та водойми.

Титанова промисловість. В Україні виробництво титану розпочато у 1956 р. Цей тугоплавкий метал використовують для виробництва фарб (60 %), пластику (20 %), паперу (13 %), а також у машинобудуванні (6 %) та електродній промисловості (1%). Титан вирізняється високою стійкістю до зношування. Його використовують для одержання сплавів з алюмінієм, як добавку до чавуну та сталі, щоб підвищити якість цих речовин. Оскільки титан легший за сталь та дуже міцний, його застосовують у аерокосмічній промисловості, а також для виготовлення спортивного інвентарю, зокрема велосипедних рам. Зростає попит на титан у будівництві. У медицині з нього виробляють інструменти, внутрішні та зовнішні протези.

Нині у світі лише Україна, Китай і США мають повний цикл виробництва титанового прокату: ільменіт - титанова губка (порожнистий титан з домішками заліза, кремнію, вуглецю) - зливки - прокат. В Україні титанова промисловість повністю контролюється групою приватних компаній Group DF. Найбільше з підприємств - Запорізький титано-магнієвий комбінат. Підприємство одержує титановий концентрат з Іршанського та Вільногірського ГЗК. Це єдиний виробник титанової губки в Європі. Освоєно також виробництво титанових зливків, які широко застосовуються як конструкційний матеріал в атомній енергетиці, хімічному машинобудуванні, суднобудуванні та в багатьох інших промислових галузях.

У Києві при інституті імені Є. О. Патона існує науково-виробничий центр «Титан», який розробляє технології з одержання високоякісних і довговічних титанових труб.

Окрім прокату титанові руди з Іршанського родовища йдуть на виробництво якісного барвника титан діоксиду, який використовується у лакофарбовій, гумовій, пластмасовій промисловості. На Півночі Криму, у місті Армянську, працює підприємство «Кримський Титан». Після зміни політичної ситуації в Криму завод відмовився реєструватися як юридична особа в Росії і платити податки на території Криму. Виробництво пігменту титан діоксиду також здійснює ВАТ «Сумихімпром», розміщене у південній частині м. Суми.

Понад 80% продукції титанової промисловості України експортується до країн Європи та Азії.

Алюмінієва промисловість. Алюміній є важливою стратегічною сировиною. Цей легкий метал широко застосовується в авіаційній, автомобільній, електротехнічній промисловості, приладобудуванні, будівництві та інших галузях господарства. В Україні виробництво алюмінію складається з двох територіально роз’єднаних стадій: матеріаломісткого виробництва глинозему (мал. 104) та енергомісткого плавлення металевого алюмінію методом електролізу.

Мал. 104. Глинозем

Через брак власних алюмінієвих руд в Україні працює єдиний глиноземний завод у Миколаєві з орієнтуванням на транспортний чинник. До морського порту міста привозять боксити з африканської країни Гвінеї та окремих країн Європи.

У Запоріжжі алюмінієвий комбінат почав працювати у 1933 р., використовуючи електроенергію Дніпрогесу - найбільшої та той час електростанції країни. Відбудований та модернізований завод у повоєнні роки значно збільшив випуск продукції. А відкриті місцеві незначні родовища бокситів дали змогу перевести підприємство на певний час на власну сировину. В Україні комбінат був єдиним виробником первинного алюмінію, який працював на миколаївському глиноземі з використанням потужної електроенергетики Придніпров’я. Після приватизації у 1994 р. підприємство було продано працівникам комбінату, а з початку 2000-х рр. постійно перебувало у власності різних російських компаній. У 2007 р. більшою частиною акцій комбінату заволоділа компанія «РУСАЛ», яка не виконала інвестиційних зобов’язань та довела підприємство до вкрай негативного стану і реалізувала план по знищенню українського конкурента на світовому ринку. З цією метою було виведено з експлуатації обладнання електролізного цеху, а також зі складу комбінату - Глухівський кар’єр кварцитів. Виробництво алюмінію стало економічно невигідним через високу вартість електроенергії та падіння світових цін на алюміній. У результаті собівартість українського алюмінію виявилася вищою, ніж його ціна на Лондонській біржі металів. Тому в 2014 р. всі електролізери було законсервовано, а випуск металевого алюмінію повністю припинений.

Згортання алюмінієвого виробництва має для нашої держави неоднозначні наслідки. З одного боку, Україна позбулася енергозатратного і екологічно «брудного» виробництва, орієнтованого лише на експорт. З іншого боку, наша держава для внутрішнього споживання потребує алюмінієвої фольги. Тому, після повернення 68,01% акцій у державну власність та дворічного простою, Запорізький алюмінієвий комбінат відновив випуск катанки.

Нікелева промисловість. Побузький феронікелевий комбінат - єдине в Україні підприємство, що виробляє в промисловому масштабі феронікель в однойменному селищі. Підприємство почало давати продукцію у 1972 р. - нікель, споживачем якого є машинобудування та електроніка, використовуючи місцеву сировину. Але згодом замість дорогого і дефіцитного нікелю освоїли виробництво більш дешевого феронікелю. Він являє собою сплав нікелю із залізом, який використовують у чорній металургії для легування (добавляння до складу домішок для поліпшення якості) сталі і сплавів. Добавляння нікелю підвищує міцність, в’язкість і пластичність сталі. Крім цього, нікель широко використовується у виробництві нержавіючих, жароміцних, кислотостійких та інших сталей і сплавів.

Через економічну кризу 90-х рр. XX ст. підприємство тривалий час не працювало. У 2003 р. після тривалого простою виробничих потужностей за рахунок іноземних інвестицій виробництво феронікелю було відновлене.

Нині підприємство є базовим у селищі Побузьке, забезпечуючи роботою третину його населення. Електроенергією підприємство забезпечує Південноукраїнська АЕС. Власником комбінату є іноземна компанія Solway Investment Group. Підприємство приділяє багато уваги модернізації виробництва: розвитку енергозбережувальних технологій та екологічного обладнання на основі впровадження новітніх технологій. Сприятливе географічне розташування та розвинута мережа комунікацій сприяють успішній роботі комбінату на світовому ринку металу. Феронікель на ринку має відповідати світовим нормам. Існує 5 марок даного сплаву залежно від вмісту у ньому нікелю: від 2 до 70%. Через особливості хімічного складу місцевих руд на Побузькому комбінаті виробляють феронікель із вмістом від 3,5 до 12% суми нікелю.

Інші галузі кольорової металургії. На імпортній сировині працюють в Україні свинцево-цинкова та мідна промисловість. У м. Костянтинівці Донецької області з 1930 р. працює завод «Укрцинк». Окрім цинку завод одержує свинець та кадмій. Майже половина виробленого цинку йде на захист металоконструкцій від корозії (оцинкування) та на одержання високоякісних цинкових білил і сплавів.

З готової імпортної міді, що надходить з Казахстану, у м. Бахмуті виробляють плоский і круглий прокат (лист, стрічку, труби, прутки), а також сплав міді з цинком - латунь. Цим відоме місцеве підприємство з обробки кольорових металів. 80-85% продукції, що виробляється на заводі, поставляється на внутрішній ринок для підприємств з виробництва силових кабелів та кольорових сплавів. Важливим завданням є одержання вторинної міді з металобрухту.

У м. Чистяковому (до 2016 р. - Торез) працює завод наплавних твердих сплавів, що виробляє матеріали, які дають при наплавлянні або напиленні покриття, що захищає деталі машин і механізмів від будь-якого зношення. До переліку продукції заводу входять порошки та прутки на основі заліза, кобальту, нікелю, вольфраму, стрижневі електроди для електрозварювання тощо. Експортує продукцію до ряду країн Європи, у Казахстан, Росію.

Понад століття в Україні існувала потужна ртутна промисловість на основі Микитівського родовища в м. Горлівці на Донбасі. З часом, у зв’язку з відпрацюванням багатих руд у верхніх горизонтах, видобуток різко зменшився. Водночас низька якість залишкових ртутних руд Микитівського родовища, невеликі потреби України у ртуті, високозатратне виробництво зумовили недоцільність подальшої розробки ртутних руд і роботи Микитівського комбінату. З 1995 р. видобувні роботи припинено. Нині роботу підприємства під назвою «Микитртуть» частково відновлено. Воно займається виробництвом вторинної металевої ртуті в результаті переробки та утилізації люмінесцентних ртутних ламп, ртутьвмісних приладів та відходів, а також знезараженням приміщень від ртуті.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Порівняйте рівень розвитку кольорової та чорної металургії України. 2. Оцініть сировинну базу для розвитку кольорової металургії в нашій державі. Покажіть на карті основні родовища руд кольорових металів. 3. Порівняйте чинники розміщення підприємств важких та легких кольорових металів в Україні. 4. Поясніть, чому в розміщенні підприємств алюмінієвої промисловості не поєднуються центри виробництва глинозему та плавлення металевого алюмінію? 5*. Які причини призвели до скорочення виробництва кольорових металів в Україні? 6*. Окресліть основні екологічні, соціальні та економічні проблеми, що виникли у зв’язку з розвитком кольорової металургії в Україні. Запропонуйте шляхи їх подолання. 7*. Чи існують перспективи та необхідність нарощування обсягів виробництва кольорової металургії в нашій державі?