Войти
Закрыть

Структура та розміщення тваринництва. Зональна спеціалізація сільського господарства України

9 Клас

Географія тваринництва, як і географія рослинництва, залежить від природних умов. Однак на розвиток окремих видів і напрямів тваринництва також помітно впливають рівень розвитку економіки, купівельна спроможність та вподобання населення, кормова база, а в окремих країнах — релігійні вірування. 1. Тваринництво, його структура та кормова база. Тваринництво — це вид сільськогосподарської діяльності, що забезпечує населення продуктами харчування, харчову й легку промисловість — сировиною, а також дає органічні добрива. Основним показником, що характеризує його розвиток, є продуктивність сільськогосподарських тварин — кількість і якість продукції, яку отримують від тварини за визначений період (доба, місяць, рік). Наприклад, кількість молока, яке отримують від однієї корови; кількість яєць від однієї курки-несучки; настриг вовни з однієї вівці тощо. В Україні в останні 20 років обсяги виробництва продукції тваринництва знизилися. Це забезпечило перевагу рослинництва в загальному обсязі виробленої сільським господарством продукції. У складі тваринництва найбільше значення мають скотарство, свинарство, вівчарство та птахівництво (мал. 1). Уявлення про структуру виробництва переробленого м’яса за видами дає діаграма (мал. 2). На структуру, розміщення та спеціалізацію тваринництва впливає кормова база. Під нею розуміють обсяги та види кормів, їх виробництво та використання. Від кормової бази залежать продуктивність тварин та можливості збільшення їх поголів’я....
0 Переглянути

Розвиток та розміщення рослинництва в Україні

9 Клас

В Україні хліборобська праця відома з часів трипільської культури. Найдавніші племена, що жили на території нашої країни в ті далекі часи, не тільки вирощували пшеницю і ячмінь, а й розводили різноманітну худобу. Зараз Україна належить до провідних світових виробників пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, сої. 1. Зернові культури. Найважливішим показником розвитку рослинництва є врожайність сільськогосподарських культур. Вона дає уявлення про кількість отриманої продукції з одиниці площі (гектара). В останні роки врожайність майже всіх основних сільськогосподарських культур в Україні зростає. Так, якщо у 2000 р. середня врожайність зернових (разом із зернобобовими) була 19,4 ц/га, то у 2020 р. вона склала 49 ц/га. Проте цей показник є дещо нижчим, ніж у більшості провідних країн — виробників сільськогосподарської продукції. До складу рослинництва входять сім основних груп рослин, які розрізняються за особливостями вирощування й переробки, а також за сферою застосування: 1) зернові (у тому числі круп’яні й зернобобові) культури; 2) технічні культури; 3) кормові культури; 4) картопля; 5) овоче-баштанні культури; 6) плодові та ягідні культури; 7) виноград. Найбільше значення в рослинництві має виробництво зернових культур (мал. 1, 2). Виробляючи 60—70 млн т зернових культур щорічно, Україна зберігає провідні позиції у світі. На вирощування всіх зернових культур припадає 15 млн га посівних площ, із яких майже половина засівається пшеницею. Значна частина вирощеного в Україні зерна йде на продаж....
0 Переглянути

Аграрні відносини

9 Клас

Будь-яка держава зацікавлена у збільшенні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Досвід показує, що крім уже відомих вам чинників, на це істотно впливають аграрні відносини. 1. Аграрні відносини. Аграрні суспільства в сучасному світі. Аграрні відносини — це особливий вид економічних відносин, що формуються в суспільстві щодо землеволодіння й землекористування, а також виробництва, розподілу та споживання сільськогосподарської продукції. Головним є питання, хто володіє землею. Від цього залежить, які розміри мають сільськогосподарські угіддя та наскільки ефективно вони використовуються, якими є фінансові можливості господаря та якою мірою він зацікавлений у збільшенні обсягів виробництва. За характером аграрних відносин розрізняють два принципово різні типи організації сільського господарства: товарне (сучасне) та споживче (традиційне). Для розвинених країн характерне товарне господарство з переважанням великих землеволодінь. Вони можуть належати приватним особам, колективу (компанії) або державі. Для розвинених країн характерне товарне господарство з переважанням великих землеволодінь. Вони можуть належати приватним особам, колективу (компанії) або державі....
0 Переглянути

Сільське господарство як складова первинного сектору

9 Клас

Сільське господарство — це вид економічної діяльності, а також дуже давнє й досить поширене заняття людей. В Україні в ньому працює близько п’ятої частини економічно активного населення. Наша країна не тільки забезпечує себе продуктами харчування та сировиною для їх виробництва, але й відправляє продукцію за кордон. 1. Сільське господарство, його значення в сучасному світі та Україні. Вам добре знайома продукція рослинництва і тваринництва, оскільки кожного дня вона з’являється на наших столах. Сучасне сільськогосподарське (аграрне) виробництво займається вирощуванням культурних рослин та розведенням свійських тварин. Воно тісно пов’язане зі вторинним і третинним секторами. Так, машинобудування забезпечує його технікою (наприклад трактори, комбайни), хімічна промисловість — добривами та засобами захисту рослин, нафтопереробна — пально-мастильними матеріалами. Транспорт перевозить сільськогосподарську продукцію, будівельники споруджують спеціальні сховища для її зберігання (наприклад елеватори), харчова і легка промисловість переробляють продукцію, яку виростили на землі. Таким чином, сільське господарство забезпечує роботою не тільки селян, а й робітників інших секторів (мал. 1). В Україні сільське господарство має ще більше значення. Адже завдяки природним умовам, давнім традиціям і працьовитості селян у країні виробляють значно більше продукції, ніж необхідно. Деяка її частина потрапляє на світовий ринок, що забезпечує валютні надходження до держави....
0 Переглянути

Транснаціональні корпорації

9 Клас

У сучасному світовому господарстві виробництво стає все менш пов’язаним з економічною діяльністю однієї країни. Нам усім добре відома продукція компаній «Кока-Кола» або «Нестле», автомобільні заправки «Шелл» та ресторани швидкого харчування «Макдональдс». Це приклади особливих підприємств — транснаціональних корпорацій, для яких в умовах глобалізації сферою економічної діяльності стає весь світ. 1. Транснаціональні корпорації та їхні особливості. Транснаціональні корпорації (ТНК) — великі промислові компанії, які мають виробничі підрозділи в багатьох країнах світу. Іншими словами, ТНК — це сукупність підприємств (дочірніх фірм), розташованих у різних країнах світу й підпорядкованих материнській компанії. На відміну від звичайних великих підприємств, ТНК переміщують за кордон не товар, а сам процес виробництва, поєднуючи його із закордонною робочою силою. Країну або компанію, яка вкладає матеріальні та інтелектуальні цінності (інвестиції) в розвиток інших підприємств із метою отримання прибутку, називають інвестором, а її діяльність — інвестиційною. У сучасному світі ТНК виступають джерелом іноземних інвестицій. На економічну діяльність ТНК припадає понад 50% світового виробництва, щонайменше 75% світової торгівлі та міжнародної міграції капіталу, понад 80% міжнародного обміну технологіями. Прибутки від продажу продукції таких компаній можуть перевищувати річні бюджети великих країн. В останні роки ТНК стали основним структурним елементом економіки багатьох країн, важливим чинником їхнього економічного розвитку....
0 Переглянути

Сучасне світове господарство

9 Клас

Світове господарство є системою, яка постійно розвивається. На сьогодні у світі посилюються взаємозв’язок і взаємовідносини національних економік. Кожній країні потрібен доступ до світового ринку, але в умовах потужної міжнародної конкуренції це непросте завдання. Тому для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні організації, утворення різноманітних регіональних та інших об’єднань. 1. Інтернаціоналізація виробництва та міжнародна економічна інтеграція. Участь країн у міжнародному поділі праці та обміні зумовлює інтернаціоналізацію виробництва — установлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн. У результаті цього виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі. Так, наприклад, пасажирський авіалайнер, який випускає американська компанія «Боїнг», складається приблизно з 6 млн деталей, які виробляють у понад 30 країнах світу 16 тис. компаній, поєднаних між собою кооперативними зв’язками. Завдяки інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку світового господарства відбувається настільки тісне зближення та зрощення національних економік, що вони починають функціонувати як єдине ціле. Це проявляється в розвитку та вдосконаленні різних форм міжнародної економічної інтеграції, дає змогу державам більш ощадливо використовувати ресурси та переваги територіального розподілу праці. Міжнародна економічна інтеграція (від латин. integer — цілий) — процес господарського та політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків та розподілу праці між національними господарствами, взаємодія їх економік на різних рівнях та в різних формах....
0 Переглянути

Типи країн за рівнем економічного розвитку

9 Клас

Країни світу суттєво відрізняються одна від одної як за кількісними, так і якісними економічними показниками. Їх дослідження та порівняння лежать в основі типізації — групування країн за спільними ознаками і закономірностями розвитку. Визначенням типів країн займаються спеціальні підрозділи відомих міжнародних організацій. Найбільш поширеними є типізації, які здійснюють Організація Об’єднаних Націй (ООН), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ). 1. Типи країн за ВВП. Для того щоб оцінити загальну роль національної економіки у світовому економічному просторі, використовують абсолютне значення величини валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП), тобто фактично визначають, скільки кожна країна «заробила» за рік. Отже, розглянемо, які країни входять до першої десятки найбільш потужних економік світу (див. таблицю 1). Підрахунки свідчать, що на першу десятку країн-лідерів припадає майже 2/3 всього загального ВВП світу. Чи означає це, що всі ці країни можна назвати високорозвиненими? Зовсім ні, адже слід урахувати, що в них проживає різна кількість людей, які створюють національне багатство. Наприклад, ВВП Китаю в 4 рази більше, ніж Японії, натомість кількість населення Китаю в 10,5 разу більше, ніж Японії. Для більш об’єктивної оцінки економічного розвитку країни використовують розмір ВВП (або ВНП) у розрахунку на одну особу....
0 Переглянути

Типи економічних систем

9 Клас

У традиційній економічній системі основну роль відіграють традиції, звичаї та обряди. Її переваги — стабільність та передбачуваність. Способи обробітку землі, вирощування культур, виготовлення знарядь праці — усе це тривалий час може зберігатися незмінним. Традиційна економічна система панувала за давніх часів. Згодом вона втратила ключові позиції в більшості країн світу. Однак і сьогодні деякі риси традиційного господарювання зустрічаються в найбідніших країнах Африки (мал. 1) та Азії. Ознакою традиційної економічної системи є наявність багатьох дрібних ремісничих і селянських господарств, які побудовані на переважанні ручної праці та застарілих технологіях виробництва. Традиційні технології передаються від покоління до покоління і змінюються дуже повільно, а тому не сприяють збільшенню обсягів продукції та економічному розвитку. Технічний прогрес та будь-які інновації тут обмежені, тому що вони суперечать звичаям і є загрозою стабільності суспільства. 2. Планова та ринкова економічні системи. Із часом, у міру того як ускладнювалося господарство країн, змінювалися й основи господарювання. У процесі свого розвитку людство використовувало два принципово відмінні механізми організації економіки та управління нею: централізований (плановий, державний, командний) та децентралізований (ринковий). Кожен із них має свої переваги і недоліки....
0 Переглянути

Світове господарство та міжнародний поділ праці

9 Клас

Найпростіші форми поділу праці виникли ще на ранніх етапах розвитку людства. Спочатку це був простий розподіл обов’язків на біологічній основі — між чоловіками та жінками, дітьми та дорослими. Поступово формувався суспільний, або професійний, розподіл праці між скотарями, землеробами, ремісниками, торговцями тощо. Чим складнішим ставало життя суспільства, тим більше воно вимагало різноманітних видів людської діяльності. Нові професії та виробництва закріплювалися за певними територіями відповідно до природних умов, наявності природних ресурсів, історичних традицій, можливостей людей здобувати певну освіту та кваліфікацію. Це обумовило розвиток територіального, або географічного, поділу праці. Прянощі Південно-Східної Азії, шовк і порцеляна з Китаю, хутро і моржева кістка з Північної Азії — товари, які відображали характер спеціалізації певних територій у Середні віки. Особливістю всіх названих товарів було те, що їх виробляли в набагато більшій кількості, ніж це було потрібно місцевому населенню. Обмін дозволяв людям мати товари, які не можна було виготовити в їхній місцевості через відсутність відповідних умов і ресурсів. Залежно від масштабів територіального поділу праці визначають різні рівні спеціалізації територій: спеціалізація населеного пункту, району, регіону, країни. Спеціалізація території (міста, району, регіону, країни) — це переважний розвиток тих виробництв, для яких на певній території сформувалися найкращі умови. Спеціалізація населених пунктів на різних видах господарської діяльності лежить в основі їх розподілу на сільські та міські поселення. За спеціалізацією невеликі міста поділяють на промислові, транспортні, санаторно-курортні та рекреаційні центри. Великі міста є багатофункціональними, їхню господарську спеціалізацію визначають провідні промислові підприємства, заклади освіти, науки, культури. Особливу роль у світовому господарстві відіграють глобальні міста, такі як, наприклад, Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Париж. Вони є не лише великими центрами переробної промисловості, транспортних комунікацій, науки та освіти, а й головними фінансовими центрами світу....
0 Переглянути

Суспільна організація виробництва та просторова організація національної економіки

9 Клас

Ви вже знаєте, що об’єктом вивчення економічної географії є просторова (територіальна) організація виробництва. Не випадково видатні науковці значну увагу приділили саме розкриттю її особливостей. Вони з’ясували, які чинники обумовлюють активне господарське освоєння та економічне піднесення країни, завдяки чому на певній території виникають та розвиваються промислові центри. Ці знання дуже важливі, адже вони знадобляться багатьом із вас, особливо тим, хто пов’яже своє майбутнє з підприємницькою діяльністю. 1. Форми суспільної організації виробництва. Під формою суспільної організації виробництва розуміють певний спосіб організації господарської діяльності населення. Однією з основних форм є концентрація, тобто зосередження виробництва на великих підприємствах або значної кількості підприємств однієї або суміжних видів господарської діяльності на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Завдяки масовому виробництву продукції та економії на перевезеннях територіальна концентрація виробництва дає змогу отримувати більш дешеву і якісну продукцію, а тому мати високі прибутки (мал. 1). Частина прибутків спрямовується на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а також на подальший розвиток підприємств. Це є необхідною умовою для нарощування обсягів виробництва, у тому числі завдяки застосуванню сучасних технологій та новітнього високопродуктивного обладнання....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 25 ... 70
Назад

Навігація